Рішення

від 22.11.2023 по справі 752/6788/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6788/23

Провадження № 2/752/7566/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

у квітні 2023 року ЖБК «Молодіжний» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з яких 44 916,44 грн. - заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 30 914,97 грн. - інфляційна складова заборгованості, 3 % річних - 6 862,96 грн. і 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На мотивування заявлених позовних вимог вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Обслуговування вказаного будинку та його прибудинкової території здійснює позивач ЖБК «Молодіжний» на підставі Статуту, відповідних договорів та рішень загальних зборів кооперативу.

Зазначає, що внески на утримання будинку та прибудинкової території нараховувались згідно прийнятих рішень Загальних зборів членів кооперативу, які є чинними.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються права та обов`язки члена кооперативу, своїх обов`язків по сплаті за користування наданими послугами у встановленому для членів Кооперативу не здійснює, в зв`язку з чим, за період з 01.01.2012 року по 01.04.2023 року має заборгованість перед позивачем по платежам за спожиті житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території, тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 12.04.2023 року відкрито провадження з призначенням проведення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі, без повідомлення сторін на 07.06.2023 року (а.с. 102).

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року позов ЖБК «Молодіжний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Молодіжний» заборгованість за надані житлово-комунальні в розмірі 44 916,44 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 30 914,97 грн., суму 3-х відсотків річних у розмірі 6 862,96 грн., а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 107-111).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву відповідача - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2023 року по цивільній справі за позовом ЖБК «Молодіжний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задоволено; заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року скасовано та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 22.11.2023 року (а.с. 167-169).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

23.10.2023 року ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Посилався на те, що не є членом ЖБК «Молодіжний», оскільки заяви про вступ до членів кооперативу не подавав, а рішення кооперативом про його прийняття до кооперативу не приймалось, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої подає відповідну заяву, а також на те, що на період воєнного стану заборонено нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

31.10.2023 року позивач направив відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі. Вказав, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються права та обов`язки члена кооперативу, своїх обов`язків по сплаті за користування наданими послугами у встановленому для членів кооперативу не здійснює, в зв`язку з чим, за період з 01.01.2012 року по 01.04.2023 року має заборгованість перед позивачем по платежам за спожиті житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території. Також зазначив, що кооперативом не пропущено строк позовної давності, оскільки в період з 01.01.2012 року по 01.04.2023 року відповідачем періодично здійснювались платежі, чим строк позовної давності переривався й починався знову. Крім того, у зв`язку із карантинними обмеження строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину.

06.11.2023 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свої доводи, викладені у відзиві, та вказав про те, що позивачем останні не спростовані, тому просив відмовити у задоволенні позову.

17.11.2023 року до суду надійшли пояснення ЖБК «Молодіжний», в яких останній підтримав позов, вказав про обов`язок відповідача нести витрати на утримання свої власності, просив врахувати технічну помилку при вказівці прізвища відповідача у розрахунку заборгованості.

20.11.2023 року відповідач подав письмові пояснення. в яких підтримав свою позицію, викладену у письмових заявах по суті спору, просив у позові відмовити.

В ст. 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.03.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. за реєстровим № 6-386 (а.с. 72).

19.07.1965 року було зареєстровано ЖБК «Молодіжний» за адресами: вул. Потєхіна, 4, 6, в м. Києві.

Кооператив здійснює забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, належного отримання мешканцями будинку житлово-комунальних послуг (п. 2 Статуту позивача).

Згідно із п. 6.2.1 і 6.2.3 Статуту член Кооперативу зобов`язаний: виконувати вимоги статуту кооперативу, рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і правління кооперативу; своєчасно вносити оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, здійснювати цільові внески на розрахунковий рахунок кооперативу. Обов`язки по внесенню оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та здійсненню цільових внесків виникають у членів кооперативу з моменту набуття права власності на квартиру, або її частину.

У справі наявні копії протоколів загальних зборів членів ЖБК «Молодіжний», якими затверджувались розміри внесків на управління будинком і прибудинковою територією, які є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до ст. ст. 145,149 ЖК України, відповідач зобов`язаний своєчасно вносити платежі на покриття витрат по експлуатації та капітальному ремонту будинків та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

При цьому судом критично оцінюється позиція відповідача про те, що оскільки він не є членом кооперативу, тому не має своїм обов`язком проводити оплату послуг.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу? ?з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (ч.1 ст. 10 Закону України «Про кооперацію»).

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Частинами 1, 2 ст. 191 Закону України «Про кооперацію» визначено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Як встановлено, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.03.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. за реєстровим № 6-386 (а.с. 72).

Згідно вказаного договору, квартира, що дарується, належить дарувальнику на підставі довідки ЖБК «Молодіжний» від 14.01.1992 року за № 14, зареєстрованої в Київському міському бюро технічної інвентаризації 14.05.1992 року, записано в реєстрову книгу № 233/32544 (п. 2 договору дарування).

Згідно з п. 5.4. статуту ЖБК «Молодіжний» членство в кооперативі новий власник набуває з моменту набуття ним права власності на приміщення за будь-яких підстав, передбачених чинним законодавством України, подавши до правління кооперативу відповідну заяву. Рішення Правління чи Голови Правління кооперативу про прийняття до членів кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами (зборами уповноважених) його членів (а.с. 81).

Як вказує відповідач, ним заяву про вступ до кооперативу не подавалась, відповідне рішення кооперативом не приймалось.

Такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Проте, згідно п. 5.12. статуту ЖБК «Молодіжний» у випадку, коли власник квартири у житловому будинку не бажає бути членом ЖБК після набуття ним права власності на квартиру за будь-яких підстав, передбачених чинним законодавством України, з такою особою можуть бути укладені цивільно-правові угоди про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території або про надання житлово-комунальних послуг кооперативом. особи, які відмовились від вступу до членів ЖБК є асоційованими членами кооперативу та обов`язково повинні виконувати вимоги даного Статуту, в тому числі п. 6.2. даного Статуту.

Згідно п. 6.2. Статуту член кооперативу зобов`язаний, зокрема, виконувати вимоги Статуту, рішення Загальних зборів (Зборів уповноважених) членів кооперативу і правління кооперативу; виконувати вимоги Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, Житлового кодексу Української РСР, Цивільного кодексу України та інших вимог законодавства України; своєчасно здійснювати оплату спожитих житлово-комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок кооперативу. Обов`язки по здійсненню всіх платежів виникають у члена кооперативу з моменту набуття права власності на квартиру, або її частину; відшкодовувати інфляційні витрати кооперативу та 3% річних за несвоєчасну оплату коштів за спожиті житлово-комунальні послуги, а також пеню із розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч. 1 ст. 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги»).

Договір між позивачем та відповідачем не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі № 210/5796/16-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, за відсутності укладеного між сторонами договору наявні підстави для стягнення за житлово-комунальні послуги.

Суд виходить із того, що споживач в квартирі АДРЕСА_1 зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки він фактично користувався ними. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а часткова сплата цієї заборгованості відповідачем свідчить про визнання вищевказаних обставин.

Як встановлено, внаслідок несплати вищезазначених платежів, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за житлово-комунальними платежами, у відповідача за період з 01.01.2012 року по 01.04.2023 року існує борг в сумі 44 916,44 грн.

Стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження фактів ненадання йому послуг взагалі, або надання не в повному обсязі, або неналежної якості житлово-комунальних послуг.

Крім того, під час розгляду справи стороною відповідача не спростовано розрахунків заборгованості позивача, а тому суд приймає до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем, оскільки останній здійснено у відповідності до встановлених правил та тарифів, які діяли в період їх нарахування.

Суд вважає, що факт надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території знайшов своє повне підтвердження в ході судового розгляду, а тому відповідач в силу фактично існуючого договору, зобов`язаний був оплачувати позивачу за житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які надавались позивачем.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач з приводу ненадання або надання відповідних послуг неналежної якості до ЖБК або до інших установ не звертався, а тому позивач правомірно в спірний період нараховував оплату за надані послуги по експлуатації і ремонту будинку та надані комунальні послуги, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 44 916,44 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, про що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення).

Таким чином, за змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав.

Європейський суд прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінг та інші проти Сполученого Королівства» та у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, згідно з ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи зазначене вище, суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат, і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу встановити, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (правова позиція сформована на підставі постанови Верховного Суду України, номер 6-43цс17 від 22.03.2017 року).

Тобто, часткова оплата комунальних послуг не є підставою для переривання строку позовної давності.

Однак, знову-таки, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається разом з учиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з його наявністю. Коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов`язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.

В цьому випадку суду потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності.

Дослідивши розрахунок заборгованості, наданий ЖБК «Молодіжний», судом встановлено, що за період з січня 2012 року по березень 2023 року по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено загалом 39 оплат за отримані послуги: у січні 2012 року - 486,19 грн.; у лютому 2012 року - 486,19 грн.: у березні 2012 року - 486,19 грн.; у квітні 2012 року - 486,19 грн.; у травні 2012 року - 406,01 грн.; у червні 2012 року - 325,83 грн.; у липні 2012 року - 343,28 грн.; у серпні 2012 року - 423,46 грн.; у жовтні 2012 року - 776,16 грн.; у листопаді 2012 року - 423,46 грн.; у грудні 2012 року - 423,46 грн.; у січні 2013 року - 423,46 грн.; у лютому 2013 року - 423,46 грн.; у квітні 2013 року - 846,92 грн.; у травні 2013 року - 423,46 грн.; у червні 2013 року - 442,66 грн.; у серпні 2013 року - 990,91 грн.; у вересні 2013 року - 495,46 грн.; у жовтні 2013 року - 495,46 грн.; у листопаді 2013 року - 495,46 грн.; у грудні 2013 року - 423,46 грн.; у січні 2014 року - 423,46 грн.; у травні 2015 року - 663,63 грн.; у серпні 2015 року - 1 421,49 грн.; у січні 2016 року - 2 500,00 грн.; у березні 2016 року - 2 500,00 грн.; у травні 2016 року - 3 000,00 грн.; у серпні 2016 року - 2 499,92 грн.; у січні 2017 року - 4 491,81 грн.; у лютому 2017 року - 3 000,00 грн.; у березні 2017 року - 4 464,31 грн.; у листопаді 2021 року - 382,67 грн.; у травні 2022 року - 362,67 грн.; у липні 2022 року - 99,28 грн.; у серпні 2022 року - 448,10 грн.; у вересні 2022 року - 114,27 грн.; у жовтні 2022 року - 124,39 грн.; у листопаді 2022 року - 362,67 грн.; у грудні 2022 року - 62,70 грн.

Як зазначалось, вказаний розрахунок відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Дослідивши розрахунок заборгованості за період з 01.01.2012 року по 01.04.2023 року суд встановив, що вказаний період відповідачем здійснювалась часткова сплата боргу, зокрема, у серпні 2015 року відповідачем сплачено 1 421,49 грн. при нарахованих 253,55 грн.; у січні 2016 року відповідачем сплачено 2 500,00 грн. при нарахованих 1 407,82 грн.; у березні 2016 року відповідачем сплачено 2 500,00 грн. при нарахованих 815,15 грн.; у травні 2016 року відповідачем сплачено 3 000,00 грн. при нарахованих 476,92 грн.; у вересні 2016 року відповідачем сплачено 2 499,92 грн. при нарахованих 650,64 грн.; у січні 2017 року відповідачем сплачено 4 491,81 грн. при нарахованих 1 924,83 грн.; у лютому 2017 року відповідачем сплачено 3 000,00 грн. при нарахованих 2 082,80 грн.; у березні 2017 року відповідачем сплачено 4 464,31 грн. при нарахованих 1 574,48 грн.

Тому, суд надходить до висновку про те, що усвідомлена оплата за попередній період, навіть часткова, є підставою для переривання строку позовної давності.

За вказаним встановлено, остання оплата відповідачем послуг мала місце у березні 2017 року в сумі 4 464,31 грн. В період з квітня 2017 року по жовтень 2022 року відповідачем оплат не провадилось, й наступна оплата була проведена у листопаді 2021 року в розмірі 382,67 грн.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із законом від 30.03.2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022). На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням того, закон №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020 року, в подальшому неодноразово продовжувався, а також з урахуванням дії п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, суд надходить до висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 року № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії - вся територія міста Києва з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

З огляду на вищевикладене, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену стосовно об`єкта нерухомості у межах м.Києва з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року, у тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів, у підтвердження того, що ним надавались/направлялись на адресу позивача у паперовій або електронній формі довідка про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи, з метою застосування положень зазначеної постанови до заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року. Крім того, у матеріалах справи такі докази також відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України щодо заборгованості, нарахованої за період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем надано суду розрахунок інфляційних витрат та трьох відсотків річних, відповідно до якого сума інфляційних витрат становить 30 914,97 грн, а 3 % річних - 6 862,96 грн.

Суд вважає, що вказаний розрахунок здійснено за правильною методикою і з урахуванням оприлюднених у встановленому законом порядку індексів інфляції та жодних доказів, які б спростовували вказаний розрахунок, стороною відповідача суду надано не було.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Як зазначалося вище, з 24.02.2022 року та на час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Однак, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», оскільки позивач здійснював відповідачу нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань з лютого 2022 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, і до стягнення на користь позивача підлягають 20 621,23 грн. - інфляційні втрати та 3 % річних -5 878,10 грн., тобто з виключенням періоду, починаючи з 24.02.2022 року.

При цьому суд зазначає, що нормаст. 625 ЦК Українине втратила свою чинність, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, який починається з 24.02.2022 року включно. Надалі, у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач, відповідно до вимог закону, повинен своєчасно сплачувати видатки, у зв`язку з експлуатацією та ремонтом будинку, утриманням прибудинкової території та плату за отримані комунальні послуги, але цього належним чином не виконував, а відтак суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та законними, проте, підлягають частковому задоволенню з урахуванням викладеного вище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 317,93 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» заборгованість за надані житлово-комунальні в розмірі 44 916,44 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень 44 копійки), суму інфляційних втрат у розмірі 20 621,23 грн. (двадцять тисяч шістсот двадцять одна гривня 23 копійки), суму 3-х відсотків річних у розмірі 5 878,10 грн. (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 2 317,93 грн (дві тисячі триста сімнадцять гривень93 копійки).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний», код ЄДРПОУ 23376989, місцезнаходження: вул. Потєхіна, буд. 6, м. Київ, 03127.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко