Ухвала

від 14.12.2023 по справі 757/55775/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55775/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Нацоінальної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120201000800041120 від 22.11.2020,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Нацоінальної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120201000800041120 від 22.11.2020.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 28.09.2023 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 .

Так, під час обшуку вилучено речі документи, які не мають стосунку до кримінального провадження, не були знаряддям вичинення кримінального правопорушення, арешт в подальшому не був накладений.

Відтак, адвокат вважає, що дане майно має статус тимчасово вилученого та має бути повернуте негайно законному володільцю.

Адвокат в судове засідання подав заяву про розгляд скарги без його участі, вимоги підтримав.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100080004120 від 22.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом привласнення ОСОБА_4 у 2018 році чужого майна, яке було йому ввірено як директору ТОВ «Риф-Транс ЛТД» (ЄДРПОУ: 37013497).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2023 у спрвіі №757/41355/23-к було надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а саме:

- протоколи загальних зборів № 10/07/2018 від 10.07.2018 та № 1008/2018 від 10.08.2018 та № 12/06/2018 від 12.06.2018 та інші, договори купівлі-продажу залізничних вагонів № 03/05/2018 від 03 травня 2018 року, № 12/06/2018 від 12 червня 2018 року укладені між ТОВ «Риф - Транс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37013497) та ПП «Чудсервіс» (код ЄДРПОУ 35545924) з додатками, додаткові угоди, специфікації, акти приймання - передачі майна, платіжні доручення, квитанції про сплату коштів за майно, листування між вказаними юридичними особами, чорнові записи, рахунки-фактури, довіреності, фінансово-господарська документація підприємств, а також інші документи, які стали підставою або є доповненнями укладених вище договорів, а також тих що стосуються обставин кримінального провадження, які підтверджують факт незаконного відчуження майна ТОВ «Риф - Транс ЛІД» на користь ПП «Чудсервіс»;

- записники, чернетки, чорнові записи, документація щодо фінансово-господарських операцій між ТОВ «Риф - Транс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37013497) та ПП «Чудсервіс» (код ЄДРПОУ 35545924);

- носії електронної інформації (НЖМД, комп`ютерна техніка, флеш-накопичувачі та інші засоби збереження інформації, у тому числі мобільні телефони) на яких збереглися електронні документи та відомості щодо електронного листування чи іншого виду спілкування про обставини прийняття рішення про відчуження майна ТОВ «Риф - Транс ЛІД» на користь ПП «Чудсервіс», укладання щодо них договорів купівлі-продажу, що можуть свідчити про злочинну діяльність осіб;

- документи з вільними зразками підписів директорів, засновників ТОВ «Риф - Транс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37013497) та ПП «Чудсервіс» (код ЄДРПОУ 35545924), а також відтисками печаток вищевказаних юридичних осіб.

Так, частиною 1 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає адвокат, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2023.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу. Окрім цього, на думку суду, сторона звернення належним чином необгрунтовала своїх доводів, на які посилалась, та те, що майно немає відношеня до криімнального провадження.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності особи, яка подала скаргу обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Нацоінальної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №120201000800041120 від 22.11.2020, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6