Ухвала

від 19.12.2023 по справі 404/10284/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/10284/23

Номер провадження 1-кс/404/3962/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль по матеріалам кримінального провадження 12023121010003214 за ч. 1 ст. 239 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 з кузовом обладнаним для змішування бетону, власником якого є ТОВ «Залізобетонні вироби-М400».

Представники сторони обвинувачення переконують, що автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 є знаряддям злочину, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення і буде використаний при доказуванні в суді, тому наполягають заборонити його використання та відчуження.

Представники сторони обвинувачення визнали автомобіль речовим доказом. Звернулись з клопотанням про накладення арешту для збереження речового доказу. Прокурор клопотання підтримала.

Представник володільця майна заперечив, оскільки заявлений автомобіль достатньо оглянути, а не арештовувати. Арешт є надмірним заходом забезпечення, захід забезпечення не досягне завдань цього кримінального провадження, оскільки речовий доказ не зберіг на собі ніяких слідів. Разом з цим застосування заборон стане перешкодою для продовження законної підприємницької діяльності.

За версією представників сторони обвинувачення:

21.11.2023 року, водій автомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Аджамсьска, 17 в місті Кропивницькому водою міг зсередини вимити ємність для змішування бетону бетоновозу, після чого вилити залишки рідини: води, піску, цементу, тобто забруднити родючий шар землі.

Встановлені обставини:

21.11.2023 року по вулиці Аджамсьска, 17 в місті Кропивницькому під час проведення огляду місця події, яким є територія будівельного майданчику зафіксовано залишки піску та цементу. Зразки проб грунту вилучено; оглянуто свідоцтво про реєстрацію; зовні оглянули автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 з кузовом обладнаним для змішування бетону. (а.к.7)

Досудове розслідування на початковому етапі проведено неефективно. Через недбале ставлення і неповну фіксацію слідів, слідчий обмежився зовнішнім оглядом авто, проте не оглянув внутрішній стан ємності бетоновозу. Внаслідок цього представники сторони обвинувачення безповоротно втратили можливість перевірити власну версію про забруднення родючого шару, яке могло відбутись 21.11.2023 року.

Неможливо в інший законний спосіб надолужити відомості про те, чи була 21.11.2023 року ємність завантажена бетоном; пуста і чиста; пуста і брудна; заповнена технічною водою, отже застосування арешту на бетоновоз. Отже запропонований спосіб забезпечення у формі арешту на авто не здатен забезпечити збереження вже втрачених (об`єктивно не існуючих слідів), тобто застосування арешту на авто не досягне кінцевої легітимної мети (ст. 2 КПК України) у цьому кримінальному провадженні. Істотний недолік є самостійною підставою відмови у задоволенні поданого клопотання про накладення арешту на авто.

Заявлений до арешту автомобіль оглянули і визнали речовим доказом.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально-процесуальним кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ч.1 ст.170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів .

Ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальнопротиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд для прийняття законного та справедливого рішення згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинні врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Подане клопотання суперечить практиці застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Повідомлення про підозру не вручено жодному учаснику кримінального провадження, відтак застосування запропонованого слідчим заходу забезпечення суперечить загальній засаді кримінального розслідування як: розумність та співмірність.

Слідчий з прокурором звернулись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, тоді як у цьому кримінальному провадженні відсутня потреба у застосуванні арешту на автомобіль.

Хибні припущення про наявність ризиків і підстав для арешту, оскільки представники сторони обвинувачення мали достатньо часу і можливостей вилучити з автомобіля всі наявні сліди. Огляд провели з використанням фото фіксації. Власник та володілець сприяв і не створював перешкод для проведення повторних обглядів і процесуальної фіксації, тому відсутній ризик спотворення доказів.

Субєкт господарювання провів первинну державну реєстрацію бетоновоза три роки тому таз того часу власник залишається незмінним в одній особі. Крім того суб`єкт господарювання обліковує вантажний транспортний засіб як основний засіб виробництва, та використовує у повсякденній законній підприємницькій діяльності. У свою чергу авто придбано в кредит, перебуває у лізингу, а ліцензований офіційно працевлаштований водій на постійній основі повсякденно виконує послуги з перевезення бетону. У свою чергу ТОВ «Залізобетонні вироби-М400» уклало договори, взяло на себе зобов`язання, залучило обігові засоби для планових майбутніх поставок бетону у великому обсязі, тобто відсутній ризик відчуження.

Зразки проб грунту вилучено і направлено для проведення лабораторних досліджень, фактичний володілець авто і земельної ділянки всіляко сприяє в огляді речового доказу.

За таких умов, слідчий має і в подальшому продовжить мати можливість ефективно організувати досудове розслідування, ретельно оглянути з використанням відеозапису, провести слідчий експеримент та експертизи без накладення арешту, без заборони користування майном.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.

Слідчий не подав доказів реальності ризику чи спроб приховування, пошкодження, зникнення, втрати майна.

Не надано доказів перешкоджання під час проведення досудового розслідуванні. Першочергові слідчі дії проведені, майно оглянуто, сліди вилучені, пояснення відібрані. Існує доступ для проведення повторних оглядів, слідчих експериментів та експертиз.

Звертаю увагу, що автомобіль набуто правомірно особою, яка на здійснює законну підприємницьку діяльність. Обмеження підприємництва і втрата доходу від використання основних засобів виробництва в умовах воєнного часу, стане надмірним і невиправданим обтяженням.

За таких умов, речовий доказ достатньо повторно ретельно оглянути з використанням аудіо та відеозапису. Арешт, заборона користування та розпорядження авто є вочевидь надмірним видом заходу забезпечення, неприйнятним і таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в поряду, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слідчий з прокурором не надав достатніх даних, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» суд підкреслив, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

З огляду на вказане констатую, що накладення арешту порушить принцип співрозмірності.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий порушив розумність та співмірність обмеження прав власності. Крім того не довів що бдуть досягнуті завдання цього кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України). Сукупність двох істотних недоліків є підставою для відмови у задоволенні поданого слідчим клопотання. Керуючись ст. ст. 132, 170-173 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль по матеріалам кримінального провадження 12023121010003214 за ч. 1 ст. 239 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1