Ухвала

від 22.12.2023 по справі 644/4428/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

22.12.2023 Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/4428/23

Провадження № 4-с/644/7/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань Анохіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_1 на Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відмову у знятті арешту з квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить суд зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) зняти арешт, накладений постановою державного виконавця від 25.01.2017 року у виконавчому провадженні №53255131 на квартиру АДРЕСА_1 ( номер запису про обтяження: 18705053), яка належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги заявник ОСОБА_1 зазначає, що в Орджонікідзевському ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №53255131 на підставі виконавчого листа від 26.08.2016 року №644/1299/15-ц про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.06.2008 року №68/08-Р. 25.01.2017 року в межах виконавчого провадження №53255131 державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на квартиру ОСОБА_1 27.03.2018 року державним виконавцем у виконавчому провадженні №53255131 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. ОСОБА_1 звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з майна боржника. Заяву обґрунтовано повним виконанням виконавчого листа та відсутністю майнових претензій з боку стягувана. 21.06.2023 року ОСОБА_1 отримала від органу державної виконавчої служби лист від 14.06.2023 року №71307, яким останній повідомив боржника про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника. Заявник вважає, що бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з її майна таким, що порушує права та свободи останньої, у зв`язку з тим, що виконавчий лист від 26.08.2016 року №644/1299/15-ц повністю виконаний, витрати, пов`язані з його примусовим виконанням - відсутні, а також відсутні майнові претензії з боку АБ «Укргазбанк» (стягувача), тобто підстави для збереження чинності арешту квартири ОСОБА_1 , згідно постанови державного виконавця від 25.01.2017 року у виконавчому провадженні №53255131 відсутні.

Головний державний виконавець Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Форсюк К.А. надала суду заперечення проти скарги, в яких посилається на те, що на примусовому виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №53255131, яке було відкрито на підставі рішення № 644/1299/15-ц від 26.08.2016 виданого Апеляційним судом Харківської області про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 68/08-Р від 23 червня 2008 р., загальна сума якої станом на 16.03.2015 р. становить 136850,86 грн., та складається з заборгованості по кредиту строкової в розмірі 112403,65 грн., заборгованості по кредиту простроченої в розмірі 22008,26 грн., заборгованості по процентах поточної в розмірі 882,85 грн., заборгованості по процентах простроченої в розмірі 1556,10 грн.. 27.03.2018 державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, (згідно п. 1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника, або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами- резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа, якого не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.) Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна знімається тільки у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої цієї статті. У всіх інших випадках арешт може бути знятий після сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Отже, на підставі викладеного, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника. Враховуючи викладене, Індустріальний ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає, що не має підстав для скасування арешту, накладеного Постановою від 25.01.2017 року при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП 53255131, належного боржнику ОСОБА_1 , а тому в задоволенні вимог, викладених у скарзі ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд скарги за її відсутності, просила скаргу задовольнити.

Головний державний виконавець Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Форсюк К.А. в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, свою позицію стосовно даної скарги виклала у запереченні.

Стягувач Публічне акціонерне товариство «УКГАЗБАНК» в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідност. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що в Орджонікідзевському ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №53255131 на підставі виконавчого листа від 26.08.2016 року №644/1299/15-ц про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.06.2008 року №68/08-Р.

25.01.2017 року державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Єпейкіною В.О. в межах виконавчого провадження № 53255131 винесено постанову про накладення арешту на квартиру ОСОБА_1

27.03.2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Єпейкіною В.О. у виконавчому провадженні №53255131 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ст.1 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника, або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами- резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа, якого не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про арешт квартири АДРЕСА_1 ( номер запису про обтяження: 18705053), яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , 17.05.1997.

Згідно довідки АБ «УКРГАЗБАНК» від 25.04.2023 року № 517/735/2023 станом на 24.04.2023 року ОСОБА_1 повністю виконала зобов`язання по кредитному договору №68/08-Р від 23.03.2008 р., укладеному з АБ «УКРГАЗБАНК». Претензій до ОСОБА_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» щодо виконання умов кредитного договору №68/08-Р від 23.06.2008 р. відсутні.

06.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з майна боржника. Заява ОСОБА_1 обґрунтована повним виконанням виконавчого листа та відсутністю майнових претензій з боку стягувача.

21.06.2023 року ОСОБА_1 отримала від органу державної виконавчої служби лист від 14.06.2023 року №71307, яким останній повідомив боржника про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, посилаючись на ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої арешт з майна знімається тільки у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої цієї статті. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду або після сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У скарзі заявник посилається на порушення її прав, оскільки виконавчий лист від 26.08.2016 року №644/1299/15-ц повністю виконаний, витрати, пов`язані з його примусовим виконанням - відсутні, а також відсутні майнові претензії з боку АБ «Укргазбанк» (стягувача), тобто підстави для збереження чинності арешту квартири ОСОБА_1 , згідно постанови державного виконавця від 25.01.2017 року у виконавчому провадженні №53255131 відсутні.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно із положеннямистатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились устатті 25 цього ж Законуу редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом

1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчому провадженні №53255131 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2018 році.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2023 року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначенихстаттею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз нормЗакону України «Про виконавче провадження»щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У дані справі, встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості особа, яка придбала право вимоги підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором та не заперечувала проти зняття арешту із майна боржника.

Законом України «Про виконавче провадження»не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що вона погасила борг перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження №53255131, яке є завершеним.

За таких обставин, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції Українита Конвенції.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання Індустріального відділудержавної виконавчоїслужби ум.Харкові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 ,а саме квартири АДРЕСА_1 який накладений в рамках виконавчого провадження № 53255131.

Відповідно до частин третьої, восьмоїстатті 83 ЦПК Українивідповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Суд вважає, що посилання головного державного виконавця Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Форсюк К.А. на несплату боржником виконавчого збору по вказаному виконавчому провадженню не є підставою для відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Викладена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).

Статтею 451 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно дозакону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, достовірність, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що державним виконавцем арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , 17.05.1997 - не скасовано, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, оскільки наявність арешту накладеного на майно, порушує право власності скаржника та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись ст.447-453,353-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 наІндустріальний відділдержавної виконавчоїслужби ум.Харкові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпро відмовуу зняттіарешту зквартири - задовольнити.

Зобов`язати Індустріальний відділдержавної виконавчоїслужби ум.Харкові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 ,а саме квартири АДРЕСА_1 який накладений в рамках виконавчого провадження № 53255131, а саме обтяження:

- номер запису про обтяження: 18705053, дата та час державної реєстрації: 25.01.2017 року 17:47:17, вид обтяження: арешт нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 ; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника № 53255131, виданий 25.01.2017 року, видавник: державний виконавець Орджонікідзевського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Єпейкіна В.О; обтяжувач: Орджонікідзевський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 34952498, країна реєстрації: Україна особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , тип об`єкта: квартира АДРЕСА_1 , об`єкт житлової нерухомості.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 26 грудня 2023 року.

Головуючий - суддя: Черняк В. Г.