Постанова

від 20.11.2007 по справі 10/344-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/344-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2007                                                                                   Справа № 10/344-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,  

                       секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Картак В.В., довіреність від 22 серпня 2007 року б/н;

від відповідача  –Тищик О.І., довіреність від 09 серпня 2007 року № 30;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року у справі № 10/344-07

за позовом Закритого акціонерного товариства “Компанія з управління активами “Форум”, м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 3 756 320 грн.88 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року у справі № 10/344-07 (суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” на користь ЗАТ “Компанія з управління активами “Форум” 3600000 грн. основного боргу, 36000 грн. нарахованих процентів на суму основного боргу, 58972 грн.93 коп. пені за несвоєчасне повернення позики та несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 10947 грн.95 коп. –три відсотки річних, 50400 грн. індексу інфляції, 25500 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики по поверненню позики та сплаті процентів, у зв'язку з чим виникла заборгованість стягнута з відповідача з нарахуванням процентів на суму основного боргу, пені за несвоєчасне повернення позики та несвоєчасну сплату нарахованих процентів, три відсотки річних та індекс інфляції.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення позивачем вимог Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, зазначає про неправомірність укладення ним договору про надання фінансового кредиту без внесення до Реєстру фінансових установ та отримання ліцензії на право здійснення фінансових послугу формі надання фінансових кредитів. У зв'язку з цим суд мав визнати договір позики недійсним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Позивач –ЗАТ “Компанія з управління активами “Форум”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не передбачає такої обов'язкової умови для укладення договору позики, як наявність у позичальника ліцензії та внесення до реєстру фінансових установ. Крім цього вказує, що ЗАТ КУА “Форум” є фінансовою установою, тому може надавати фінансові послуги, в тому числі надання коштів у позику. Тому оспорюваний відповідачем договір позики повністю відповідає вимогам законодавства.

В порядку ст.ст.20, 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15 листопада 2007 року до 20 листопада 2007 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

20 червня 2007 року між сторонами –ЗАТ “Компанія з управління активами “Форум” та ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” укладено договір позики (процентної) /а.с.6-8/, згідно умов якого (п.1.1 договору) позикодавець (позивач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику (відповідачу) грошові кошти в розмірі визначеному цим договором, а останній зобов'язався прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

Відповідно до п.2 договору сума позики становить 3600000 грн., розмір процентів за користування позикою становить 1 % від суми позики, зазначеної в п.2.1 договору, за весь період користування позикою.

Строк надання позики сторонами встановлений в п.3 договору –з 20 червня 2007 року до 20 липня 2007 року; остаточною датою повернення позики і процентів є 20 липня 2007 року. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту надходження грошових коштів з банківського рахунку позикодавця в банківській установі, що його обслуговує, на рахунок позичальника (п.4.4 договору).

На виконання умов договору позивачем 20 червня 2007 року перераховано на банківський рахунок відповідача ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” в Дніпропетровській філії АКБ “Форум” суму позики у розмірі 3600000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20 червня 2007 року № 736 /а.с.9/.

Згідно п.п.4.5-4.10 договору по настанні дати, вказаної в п.3.2 договору (відповідно, 20 липня 2007 року), позичальник зобов'язався протягом (одного) банківського дня повернути суму позики. Сплата і нарахування процентів за цим договором здійснюється в день повернення позики згідно п.3.2 договору, у безготівковій формі, платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Нарахування та сплата процентів здійснюється позичальником самостійно без окремої вимоги позикодавця. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця. Позичальник в день переказу суми позики позикодавцю зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів шляхом телефонного дзвінка, з послідуючим надсиланням письмового повідомлення. Позика вважається поверненою позикодавцеві позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник свої зобов'язання з повернення отриманої суми позики та сплати передбачених договором процентів у визначений строк не виконав, доказів перерахування передбачених договором сум на рахунок позивача не надав.

В серпні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 3756320 грн.88 коп., в тому числі 3600000 грн. суми основного боргу; 36000 грн. відсотків; 58972 грн.93 коп. пені за несвоєчасне повернення позики та несвоєчасну сплату страхових внесків; 10947 грн.95 коп. 3% річних та 50400 грн. індексу інфляції.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторони (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1 та 3 ст.1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по своєчасному поверненню суми позики та сплаті процентів, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача виниклої заборгованості –3600000 грн. неповернутої позики та 36000 грн. процентів.

Як встановлено ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В п.5.4 договору сторонами встановлено, що при порушенні позичальником строку повернення позики та/або суми відсотків, він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру суми позики та/або суми відсотків за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Також, п.5.6 договору передбачено, що при простроченні повернення позики позичальник, на вимогу позикодавця, понад сплату процентів, установлених в п.2.2 договору, додатково сплачує проценти в розмірі 3 (три) проценти річних від простроченої суми за весь період прострочення зобов'язань. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищезазначених положень договору та закону, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання по своєчасному поверненню суми позики та сплати процентів, господарським судом обґрунтовано стягнуто пеню в сумі 58972 грн.93 коп., річні в сумі 10947 грн.95 коп., та інфляційні витрати в сумі 50400 грн.

Наведений позивачем розрахунок процентів, пені, інфляційних та річних /а.с.5/ судова колегія вважає вірним.   

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо недійсності укладеного між сторонами договору позики у зв'язку з порушенням вимог Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, неправомірності надання позивачем позики, яка є фінансовим кредитом, без отримання ліцензії на підставі ст.34 Закону, судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У відповідності з положеннями п.5 ч.1 ст.4, п.3 ч.1 ст.1 Закону надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відноситься до фінансових послуг.

Разом з тим, ст.34 Закону, на яку посилається відповідач, передбачає обов'язкове ліцензування при наданні фінансових кредитів лише за рахунок залучених коштів. При цьому, відповідно з п.2 ч.1 ст.1, ч.3 ст.5 Закону право надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів надається лише кредитній установі.

Проте, позивач –ЗАТ КУА “Форум” не є кредитною установою, не здійснює діяльності з прямого або опосередкованого отримання на зворотній основі коштів від фізичних осіб та/або юридичних осіб, а надання позики за рахунок власних коштів не входить до переліку фінансових послуг, що підлягають обов'язковому ліцензуванню.

Також, судова колегія відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача щодо відсутності відомостей про внесення позивача до державного реєстру фінансових установ.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова установа –це юридична особа, яка відповідно до Закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.5 вказаного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 жовтня 2004 року № 100 /а.с.47/ позивач ЗАТ “Компанія з управління активами “Форум” включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Як встановлено в п.2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 року № 21 “Про затвердження Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами –суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2004 року за № 492/9091 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держфінспослуг України від 24 червня 2005 року № 4241), фінансові послуги, регулювання яких віднесене до компетенції Держфінпослуг, мають право суміщати фінансові установи, які набули цього статусу, відповідно до вимог законодавства України.

Також, згідно п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року № 5555 “Про можливість надання юридичними особами –суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 року за № 477/12351, юридичні особи –суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Спільною постановою Кабінету міністрів України та Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 1124 “Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF)” на виконання Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, постановлено органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) згідно з додатком. Відповідно до додатку 9 до Рекомендацій позики віднесено до переліку видів фінансової діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами.

Правові засади позики закладено у главі 71 ЦК України, положення якої не обмежують статусу учасників договору позики, тобто сторонами договору позики можуть бути фізичні та юридичні особи незалежно від їхнього правового статусу.

Нормами цивільного кодексу України (ст.3, ст.6, ст.627) закріплений принцип свободи договору.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З урахуванням вищезазначених положень закону, укладення позивачем договору позики є правомірним і підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Клопотання відповідача  про зупинення розгляду апеляційної скарги до розгляду господарським судом м.Києва справи № 38/363 судовою колегією відхиляється.

Як встановлено ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. При цьому йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Судовою колегією не встановлено обставин, які б перешкоджали перегляду даної справи за апеляційною скаргою, оскільки питання щодо недійсності договору, пов'язаного з предметом спору, може, у відповідності зі ст.83 ГПК України, бути розглянуто при розгляді даної справи. Більш того, посилання на недійсність договору позики з підстав його невідповідністю вимогам закону є основним доводом відповідача у запереченнях проти позову, тому вказані обставини є предметом розгляду у даній справі.

Судова колегія вважає, що господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року у справі № 10/344-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” –без задоволення.

Головуючий                                                                                              О.В.Голяшкін

          Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

 І.М.Науменко

З оригіналом згідно

Помічник судді                                        К.С. Лукінова