Постанова

від 26.12.2023 по справі 757/20500/23-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 757/20500/23-ц

Головуючий у першій інстанції Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1318/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі судового наказу Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року, з 1/4 на 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 грудня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з позивача на підставі судового наказу, виданого 24 лютого 2022 року Печерським районним судом м. Києва, стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. При видачі судового наказу не враховано, що 16 липня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , в якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На утриманні позивача наразі перебуває чотири особи, оскільки дружина не працює, він постійно допомагає матері ОСОБА_5 , яка являється особою з інвалідністю 3 групи, потребує коштів на лікування, реабілітацію. Після народження дитини у шлюбі з ОСОБА_3 виникла необхідність у забезпеченні родини житлом, значна частина коштів припадає на його оренду для проживання дружини та дитини. Вважає, що розмір аліментів, які з нього стягуються, має бути зменшений до 1/6 частки всіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки не враховано зміну його сімейного стану та перебування на утриманні ще однієї дитини, дружини, матері.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2023 року позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, судові витрати та витрати на професійну правову (правничу) допомогу стягнути з ОСОБА_1 на її користь.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, вирішуючи спір, не врахував, що наявність іншої дитини не може бути беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів, та таке зменшення не може суперечити інтересам дитини. Позивачем не надано доказів того, що його дружина являється безробітною, а в силу положень ст. 186 СК України також зобов`язана брати участь в утриманні спільної з ОСОБА_1 дитини.

Указує на те, що дохід ОСОБА_1 у листопаді 2022 року становив 37 150,45 грн, а у квітні 2023 року 50 725,65 грн, що свідчить про його збільшення на 13 575,20 грн, а отже зменшення розміру аліментів, виходячи з погіршення матеріального стану позивача, являється недоведеним та суперечить наявним у справі доказам.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердженні витрат по оренді житла.

У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи відзиву зводяться до того, що у зв`язку з перебуванням на його утриманні ще однієї малолітньої дитини, дружини та матері у позивача змінився матеріальний стан, що потягло за собою додаткові видатки (витрати), тому судом першої інстанції правомірно зменшено розмір аліментів, які з нього стягуються, до 1/6 частки всіх видів доходів, що відповідає вимогам ст. 182, 183 СК України щодо розміру аліментів на одну дитину.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, урахувавши, що аліменти з позивача стягуються на підставі судового наказу, виданого без з`ясування обставин, передбачених ст. 182 СК України, тобто без урахування сімейного стану позивача, розміру його щомісячного доходу, який, ураховуючи суми заборгованості по аліментах, сукупно складає майже половину його доходу на місяць, а також з урахуванням положень закону про рівність обов`язків батьків у витратах на дитину, дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 до 1/6 частки його доходу (заробітку).

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом ізматір`ю ОСОБА_2

16 липня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданого Бахмацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 » (а.с. 5).

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народився син ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 4).

24 лютого 2022 року Печерським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 24 жовтня 2022 року № 757/6172/22-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини (а.с.11).

Як свідчить довідка про доходи від 11 травня 2023 року № 145, ОСОБА_1 працює в Управлінні державної охорони України на посаді військовослужбовця. Йому нараховано грошове забезпечення: у листопаді 2022 року 37 150,45 грн, у грудні 2022 року 52 196,48 грн, у січні 2023 року 50 725,65 грн, у лютому 2023 року 20 725,65 грн, з яких 8 342,08 грн сплачено аліменти, у березні 2023 року 46 439,94 грн, з яких 18 692,08 грн сплачено аліменти, у квітні 2023 року 50 725,65 грн, з яких 20 417,08 грн сплачено аліменти (а. с. 9).

За інформацією, сформованою за допомогою додатку «реєстр нерухомості», ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,2935 га, кадастровий номер 7420381000:01:001:0103, розташована у Бахмацькому районі Чернігівської області (а.с. 58-59).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІта набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до п. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Статтею 150 Сімейного кодексу України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Способи виконання батьками обов`язку по утриманню неповнолітньої дитини встановлені ст. 181 СК України та відповідно визначаються за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: суттєві зміни матеріального та сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Така зміна обставин має настати після того, як суд або батьки (за домовленістю) визначили первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення ст. 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182,183 СК України).

Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі судового наказу з позивача на користь відповідачки на утримання малолітньої дитини, з 1/4 до 1/6 частки його доходу (заробітку).

Матеріалами справи підтверджено, судовим наказом Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наказне провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Справи наказного провадження визначені законом виходячи з вимог процесуальної економії. Тобто, у деяких справах вимоги, які пред`являються до суду, можуть бути розглянуті на відміну від загальної цивільної процесуальної форми.

Це провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадження у суді першої інстанції і заснованим на письмових доказах.

Отже, при видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, суд виходив з доданих до заяви стягувачки про видачу судового наказу документів, інші обставини, визначені ст. 182 СК України, не встановлював, тому оцінка наданим позивачем на підтвердження заявлених вимог доказам має бути здійснена при вирішенні цього спору.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу), позивач зазначав, що з 16 липня 2021 року перебуває у іншому шлюбі, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилась ще одна дитина. Зазначав, що його дружина не працює. На утриманні перебуває також мати ОСОБА_5 , яка являється особою з інвалідністю 3 групи, потребує коштів на лікування, реабілітацію та її пенсії.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що до видачі судового наказу у платника аліментів змінився сімейний стану у зв`язку з народження у шлюбі з ОСОБА_3 сина, а розмір аліментів, які стягуються у грошовому вираженні на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням суми заборгованості з аліментів, сукупно складає майже половину його доходу на місяць.

У суді першої інстанції відповідачка зазначала, що її заробітна плата складає 18 500 грн, отже, виходячи з рівності обов`язку батьків щодо витрат на дитину, обґрунтовано зменшено розмір аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 до 1/6 частки його доходу (заробітку).

Колегія суддів також зважає на те, що навіть без урахування заборгованості по аліментах, визначених судовим наказом Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року, розмір аліментів на утримання ОСОБА_6 значно перевищує прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років 2 272 грн. Грошове забезпечення позивача за квітень 2023 року склало 50 725,65 грн, а отже, 1/4 частка його доходу (заробітку) становила 12 681,41 грн.

Стверджуючи про збільшення розміру доходу позивача, а отже і про спроможність сплачувати аліменти у визначеному наказом розмірі, відповідачка фактично перекладає весь тягар фінансового утримання дитини на батька з огляду на розмір її доходу. Обов`язок батьків щодо утримання дитини має бути рівним, а не покладеним лише на платника аліментів. Розвиток дитини має забезпечуватись не тільки за рахунок аліментних платежів, а і за рахунок доходів самої ОСОБА_2 . Відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що зменшений судом розмір аліментів не забезпечить рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Колегія суддів вважає, що стягнення аліментів на утримання спільної доньки сторін у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача щомісяця з огляду на розмір доходу позивача буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не призведе до суттєвого погіршення її щомісячного фінансового забезпечення, не поставить неповнолітню у несприятливі матеріальні умови.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи позивача про перебування на його утриманні матері, оскільки належних письмових доказів на підтвердження зазначеного не надано. Згідно із копією пенсійного посвідчення ОСОБА_5 являється особою з інвалідністю 3 групи безстроково (а.с. 12), і відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» має гарантоване державою право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Апеляційний суд відхиляє твердження заявниці про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував, що наявність іншої дитини не може бути беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів, та таке зменшення не може суперечити інтересам дитини. Зменшуючи розмір аліментів, судом враховано і сімейний, і матеріальний стан позивача.

Колегія суддів вважає такими, що не свідчать про незаконність судового рішення, посилання заявниці на судову практику при вирішенні спорів про зменшення розміру аліментів, оскільки обставини справ не є тотожними. З огляду на те, що аліменти у цій справі стягуються за судовим наказом, питання матеріального та сімейного стану дитини та платника, стану їх здоров`я, тощо судом не перевірялось, що було б обов`язком у разі звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши подані сторонами докази, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 до 1/6 частки його доходу (заробітку).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко