Ухвала

від 21.12.2023 по справі 371/1555/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/1555/23

Номер провадження № 2/371/562/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Кириленко М.О.

з участю секретаря Петренко В.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів Шпиля В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні в залі суду м. Миронівка заяву про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду цивільної за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної у наслідок незаконного звільнення з роботи, заяву про відвід

ВСТАНОВИВ:

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву про відвід та недовіру слухати справу суддею ОСОБА_5 В обґрунтуванні поданої заяви зазначила, що в ході першого судового засідання (підготовчого), суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_5, своєю поведінкою продемонструвала у особистому неприязному ставленні до її представника та зацікавленості у розгляді вказаної справи. Також зазначила, що суддя ОСОБА_5 своїми діями заборонила мені та моєму представнику висловлювати позицію, оскільки у більшості випадків не надавала можливості сказати, постійно перебиваючи та демонструючи неповагу до мене та мого представника як учасників судового процесу.

Мотивами такого упередженого ставлення судді ОСОБА_5 зазначила що її представник попередньо зафільмував та хтось розмістив у мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 факт куріння тютюнових виробів суддею ОСОБА_5 у забороненому місці (на території суду) в час коли, остання повинна була розглядати справу за ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_4 . Про це їй стало відомо після першого підготовчого судового засідання.

В сукупності з цим, мотиви судді, поведінка судді на підготовчому судовому засіданні, відношення судді до сторони позивача та відповідача різко різниться, а тому є очевидним той факт, що суддя ОСОБА_5 не може розглядати дану справу не лише із наведених вище мотивів, а також із гарантій визначених у рішеннях ЄСПЛ у справах «Микаллеф проти Мальти» та «Мезнарич проти Хорватії» ЄСПЛ: кожний СУДДЯ у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу.

В зв`язку з наведеним ОСОБА_1 має безальтернативний сумнів, щодо неупередженості у розгляді даної справи суддею ОСОБА_5, та зазначає що суддя може демонструвати упередженість, тим самим позбавить її права на справедливий розгляд справи, судом якому б, вона довіряла розглядати справу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала подану заяву та просила її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заяву позивача, зазначив що має сумніви щодо неупередженості судді в розгляді справи, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Шпиль В.В. заперечував проти задоволення заяви про відвід судді.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подану письмову заяву, її обґрунтування, дійшов наступного висновку.

У частині третій статті 40 ЦПК України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості, суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості поданої письмової заяви про відвід та недовіру слухати справу судді ОСОБА_5, у даній справі, суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею ОСОБА_5 поведінки, яка б свідчила про її неупередженість чи небезсторонність у цій справі та особисте неприязне ставлення до представника ОСОБА_2 . Зазначені у заяві доводи мають загальний характер.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід та недовіру слухати справу суддею ОСОБА_5, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані, щодо порушення гарантій неупередженості судді ОСОБА_5, як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_5, або її необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

Враховуючи викладене, доводи заяви про відвід судді є необґрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід.

З урахуванням викладеного, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 36, 38-40, 182, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід та недовіру судді ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О.Кириленко