Постанова

від 20.12.2023 по справі 906/1392/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 906/1392/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олїівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №906/1392/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Трансбуд"

про повернення земельної ділянки та приведення її в належний стан, скасування рішення державного реєстратора

час та місце постановлення: 23 жовтня 2023 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Оліївська сільська рада (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Трансбуд" (надалі Відповідач) в якій просить:

·зобов`язати Відповідача повернути Позивачу земельну ділянку кадастровий номер 1822085600:08:001:2353 та привести її в належний стан шляхом знесення за власний рахунок об`єктів самочинного будівництва, а саме: нежитлового приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершеного будівництва, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершеного будівництва загальною площею 799,3 кв.м., відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; незавершеного будівництва, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220;

· скасувати рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вулиця Садова, будинок 8, кадастровий номер земельної ділянки 1822085600:08:001:2353, індексний номер: 67949614 від 9 червня 2023 року;

·скасувати рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської областіПопіля Володимира Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на незавершене будівництво загальною площею 799,3 кв.м., відсоток готовності 25%, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вулиця Садова, будинок 8, кадастровий номер земельної ділянки 1822085600:08:001:2353, індексний номер: 65312016 від 1 листопада 2022 року;

·скасувати рішення державного реєстратора Березівської сільської ради Житомирської області Ковальчука Вадима Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на незавершене будівництво, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вулиця Садова, будинок 8, індексний номер: 38926256 від 22 грудня 2017 року;

·скасувати рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів, загальною площею 700,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вулиця Садова, будинок 8, індексний номер: 64370451 від 2 серпня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 10 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди землі, відповідно до якого Позивач надав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 1822085600:08:001:2353, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Садова, 8.

Рішенням 34 сесії 8 скликання Позивачем від 8 березня 2023 року № 825 припинено Договір оренди землі, укладений між Позивачем та Відповідачем у зв`язку з невиконанням умов договору, а саме: використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням (складування та захоронення виробничих та побутових відходів на орендованій земельній ділянці).

Також Позивач зазначив, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримано інформацію, що на орендованій земельній ділянці Відповідач зареєстрував право власності на об`єкти незавершеного будівництва та нежитлове приміщення, а саме: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво загальною площею 799,3 кв. м, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершене будівництво, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220.

На думку Позивача, згадані вище об`єкти незавершеного будівництва з реєстраційними номерами 2746911818220, 2652779618040 та 1447540718220 є самочинними, та збудованими в порушення пункту 26 договору оренди землі та статті 25 Закону України "Про оренду землі", тобто без письмової згоди Позивача.

Разом з позовною заявою суду подано заяву (вх. № 01-44/3455/23 від 20 жовтня 2023 року) про забезпечення позову, відповідно до якої Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача (а.м.о. 38-40), а саме: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво загальною площею 799,3 кв. м., відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершене будівництво, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову, Позивач відзначив, що в провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебуває справа № 295/8900/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 7 липня 2023 року № 295/8900/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна (які є предметом розгляду у справі №906/1392/23), оскільки пунктом 3 договору позики визначено в якості забезпечення договору наступні об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; незавершене будівництво, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220; нежитлове приміщення, Ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви Позивача.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Позивач зазначає, що існує достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості вибуття спірного майна з володіння Відповідача за результатом розгляду Богунським районним судом справи № 295/8900/23. Суд вказав, що предметом спору у справі №295/8900/23 є стягнення в солідарному порядку з Відповідача та ОСОБА_2 боргу у сумі 30000 доларів США. Водночас суд констатував, що в межах справи № 295/8900/23 Богунським районним судом міста Житомира вже вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне у даній справі майно.

Разом з тим, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі відзначив, що виходячи з предмету позову на даному етапі розгляду справи, суд не вбачає підстав для переходу права власності на спірне майно до третіх осіб.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що відхиляючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини, а також роз`яснено, що на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою задоволити заяву Позивача про забезпечення позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебуває справа № 295/8900/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 7 липня 2023 року № 295/8900/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна (які є предметом розгляду у справі №906/1392/23), оскільки пунктом 3 договору позики визначено в якості забезпечення договору наступні об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; незавершене будівництво, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040.

На переконання суду першої інстанції, запропонований Позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним та адекватним предмету позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову не порушує права Відповідача, а лише тимчасово обмежує його право на розпорядження спірним майном. Суд констатував при цьому, що відповідач не має речового права на земельну ділянку, тому не має права здійснювати будівельні роботи, а експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача; запропоновано Відповідачу по справі подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2023 року апеляційну скаргу Позивача призначено до розгляду на 20 грудня 2023 року об 15:20 год..

В судове засідання від 20 грудня 2023 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 4 грудня 2023 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Позивача, в якій висвітлена його позиція щодо доводів заяви та ухвали місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу, в межах її доводів, сформованих Позивачем слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

В силу частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову в даній справі є зобов`язання Відповідача повернути Позивачу земельні ділянки кадастровий номер та привести їх в належний стан шляхом знесення за власний рахунок об`єктів самочинного будівництва, а саме: нежитлового приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершеного будівництва, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершеного будівництва загальною площею 799,3 кв.м., відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; незавершеного будівництва, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220, а також щодо скасування рішень державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації речового права на зазначене вище майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 10 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди землі, відповідно до якого Позивач надав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 1822085600:08:001:2353, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням 34 сесії 8 скликання Позивачем від 8 березня 2023 року № 825 припинено Договір оренди землі, укладений між Позивачем та Відповідачем у зв`язку з невиконанням умов договору, а саме: використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням (складування та захоронення виробничих та побутових відходів на орендованій земельній ділянці).

Також Позивач зазначив, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримано інформацію, що на орендованій земельній ділянці відповідач зареєстрував право власності на об`єкти незавершеного будівництва та нежитлове приміщення, а саме: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво загальною площею 799,3 кв. м, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершене будівництво, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220.

На думку Позивача, згадані вище об`єкти незавершеного будівництва з реєстраційними номерами 2746911818220, 2652779618040 та 1447540718220 є самочинними, та збудованими в порушення пункту 26 договору оренди землі та статті 25 Закону України "Про оренду землі", тобто без письмової згоди Позивача.

Разом з позовною заявою суду подано заяву (вх. № 01-44/3455/23 від 20 жовтня 2023 року) про забезпечення позову, відповідно до якої Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача (а.м.о. 38-40), а саме: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво загальною площею 799,3 кв. м, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040; незавершене будівництво, збірна залізобетонна будівля компресорної з цегляною надвірною вбиральнею, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову, Позивач відзначив, що в провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебуває справа № 295/8900/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 7 липня 2023 року № 295/8900/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна (які є предметом розгляду у справі №906/1392/23), оскільки пунктом 3 договору позики визначено в якості забезпечення договору наступні об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2746911818220; незавершене будівництво, відсоток готовності 25%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2652779618040; незавершене будівництво, відсоток готовності 53%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1447540718220; нежитлове приміщення, ремонтні бокси для автомобілів загальною площею 700,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2617758518040.

Позивач, зважаючи на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову.

При цьому в апеляційній скарзі Позивач концентрує увагу на зводить її до того, що в провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебуває справа № 295/8900/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 7 липня 2023 року № 295/8900/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна (які є предметом розгляду у справі №906/1392/23).

Колегія суддів констатує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, колегія суддів зауважує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу дії статті 74 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Згідно зі статтями 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проаналізувавши саме таке обгрунтування заяви Позивача про забезпечення позову (існування в юридичній природі судового рішення в цивільній справі яким накладено арешт на майно) та докази долучені до такої заяви колегія суддів зазначає, що Позивачем не було наведено достатніх підстав щодо наявності обставин, щодо забезпечення позову та накладення арешту на майно, які б свідчили про ймовірність ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

При цьому, покликання Позивача лише на ту обставину, що в провадженні Богунського районного суду міста Житомира лише перебуває справа № 295/8900/23 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, де ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 7 липня 2023 року №295/8900/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна (які є предметом розгляду у справі №906/1392/23 та які просить знести Позивач) без будь-якого подальшого поетапного зв`язку між такою ухвалою та її подальшим впливом на спірні правовідносини вказує про відсутність будь-якого обгрунтування підстав щодо вжиття заходів забезпечення позову та утруднення виконання рішення в майбутньому. При цьому, зважаючи на доводи заяви та апеляційної скарги, колегія суду діючи в правовому полі статті 269 Господарського процесуального кодексу України, позбавлена процесуальної можливості діяти замість заявника і описувати підстави та обставини при настання котрих необхідно вжити заходів забезпечення позову та які утруднять в майбутньому виконання рішення суду.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує, що сам факт існування забезпечення в іншій справі на те ж майно сам по собі аж ніяк не може бути доказом того, що у даній справі також має бути забезпечено арештом. Саме ж забезпечення у цивільній справі (без рішення щодо задоволення позову, що набрало законної сили та без подальшого звернення сторони про зміну способу виконання - адже у цивільній справі не йде мова про фактичну передачу об`єктів, котрі просить знести в цій справі Позивач висвітлюючи вимогу про приведення земельної ділянки в належний стан) аж ніяк не є доказом того, що таке майно вже передається іншій стороні та не свідчить про вчинення Відповідачами будь-яких дій щодо цього. Тобто, суд апеляційної інстанції звентає увагу апелянта не лише на факт того, що на даний час не існує набраного законної сили рішення про стягнення коштів (наявність котрого, за наявності відповідного обгрунтування, може бути підставою для звернення з відповідною заявою про забезпечення позову, з посиланням що в подальшому не забезпечення може призвести до вибуття спірного майна на спірній земельній ділянці з власності Відпоідача), але й те, що саме по собі забезпечення в цивільній справі, не дає можливсоті передати майно, котре в цьому спорі саме з позовом до Відповідача просить знести Позивач цим самим Відповідачем третім особам.

Окрім того, колегія суду зауважує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими Позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, що між сторонами існує спір відносно повернення орендованої земельної ділянки та приведення її в належний стан шляхом знесення за власний рахунок об`єктів самочинного будівництва, а також про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на об`єкти, які Позивач вважає самочинним будівництвом.

Колегія суду також зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованими можуть бути визнані й інші способи забезпечення позову (заборона відчуження нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним, заборона державним реєстраторам проводити (здійснювати) реєстраційні дії відносно спірного майна тощо).

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (як вже вказано вище, однією з фактичних обставин з відповідним обгрунтуванням може бути саме факт наявності відповідного судового рішення).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Оскільки, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, частина з яких не вимагатиме примусового виконання (скасування рішення державного реєстратора) у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, запропоновані Позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та предметом і підставою таких позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення Відповідачем певних дій за наслідками неіснуючого на час заявлення судового рішення (котре саме по собі не може призвести до передачі майна іншій особі, а лише може бути підставою для подальших дій відповідної сторони (у разі не виконання рішення про стягненя коштів) щодо передачі такого майна як заставного), по суті не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відтак, колегія суддів зазначає, що Позивачем не обгрунтовано підставності заяви (в тому числі в апеляційній скарзі) та не надано доказів на підтвердження вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, тоді як посилання Позивача в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідачів від виконання судового рішення та існування ухвали суду в іншій справі якою вже накладено арешт на майно без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви (як встановлено вище в даній постанові).

Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що заява Позивача про забезпечення позову по даній справі не підлягає до задоволення, а відтак приймає рішення про відмову у її задоволенні.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Олїівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року в справі №906/1392/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Матеріали оскарження ухвали по справі №906/1392/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.