Рішення

від 19.12.2023 по справі 757/30092/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30092/22-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судового засідання - Матвійчуку В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 757/30092/22-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - позивач, ТОВ «Перший український експертний центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач) про стягнення заборгованості та просить суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 26 525,19 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» суму інфляційних втрат у розмірі 3 274,68 грн. та 3 % річних у розмірі 1 309,42 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування вказаної позовної заяви, представник позивача зазначив, що ТОВ «Перший український експертний центр», як правонаступник ТОВ «ЖЕК 2617», з 01.07.2017 року є виконавцем послуг з утримання бкдинків, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, належала до 29.06.2021 року включно на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 . Відповідач не сплачує комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, чим порушує права позивача, у зв`язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Разом з цим, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житлові будинки на подальшу експлуатацію та обслуговування від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617», що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2017 року.

ТОВ «Перший український експертний центр», являється правонаступником усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 2617» у зв`язку з припиненням Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 2617» шляхом приєднання до ТОВ «Перший український експертний центр».

ТОВ «Перший український експертний центр», як правонаступник ТОВ «ЖЕК 2617», з 01.07.2017 року є виконавцем послуг з утрмання будинків, за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи все вище викладене, ТОВ «Перший український експертний центр», як підприємство - правонаступник, до якого відповідно до вимог діючого заколнодавства, перейшли всі права і обов`язки ТОВ «ЖЕК 2617».

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири, серія номер: 943 виданий 15.05.2018 року, належала до 29.06.2021 року включно на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті

житлово-комунальні послуги.

Так, відповідно до матеріалів справи у будинку, зокрема і квартирі, за вищевказаною адресою, позивачем безперебійно надавались житлово-комунальні послуги.

Відповідач, як власник квартири та споживач житлово-комунальних послуг, згідно статей 156, 162 ЖК Української РСР зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Так, на даний час Товариство припинило обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі житлового будинку від 01.10.2021 року (копія додається)

Однак, згідно розрахунку заборгованості б/н від 13.10.2022 р. по особовому рахунку

№ НОМЕР_1 відкритого для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки

власника квартири АДРЕСА_2 з позивачем, станом на 13.10.2022 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 26 525,19 (двадцять шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 19 копійок) за період з 01.02.2019 року по 29.06.2021 року включно.

На даний час заборгованість не сплачена та завдає збитків Товариству, у зв`язку з чим

здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 3274,68 грн. та 3% річних у розмірі 1309,42 грн. за період з 01.02.2019 року по 29.06.2021 року включно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговувания внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії,постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач відповідно до Акту приймання-передачі будинку був Виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку по АДРЕСА_1 . 3 лютого 2019 по червень 2021 року відповідач отримував житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання, отримував рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості.

Також, матеріали справи не містять відомостей щодо того, що від відповідача надходили звернення на адресу позивача з відповідними заявами та необхідними документами, які б могли підтверджувати тимчасову відсутність споживача у житловому приміщенні в спірний період. Окрім того, жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачем не заявлялось.

Підтвердженням того, що позивачем дійсно надавались житлово-комунальні послуги є копії Актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії Договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 року, копія Договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТІВ) від 01.10.2012 року, копія Договору №47 від 01.10.2012 року, копія Договору № 16-08-2013 від 01.08.2013 року , які наявні в матеріалах справи.

Водночас, зменшення розміру плати за послуги з управління багатоквартирним будинком, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачена.

З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-

комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013 року.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими він користувався та які були надані позивачем.

Відповідно до ч. 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, а стаття 322 ЦК

України наголошує на те що, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 ст. 625 визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК УКраїни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% (трьох процентів) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Передбачена, п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-

комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини 2 статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив

виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які останній посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем належним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: копію ордеру, договір та акт прийому-передачі надання послуг.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 316, 319, 322, 525, 526, 610,625 ЦК України, ст.ст. 1-23,76-81,89,95,131,141,258-259,263-265,279, 280-284, 352,354,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, код ЄДРПОУ: 36844047): основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 26 525 (двадцять щість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, код ЄДРПОУ: 36844047): суму інфляційних втрат у розмірі 3 274 (три тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 68 коп. та 3 % річних у розмірі 1 309 (одна тисяча триста дев`ять) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, код ЄДРПОУ: 36844047) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, код ЄДРПОУ: 36844047) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 , офіс 1004, IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, Код ЄДРПОУ: 36844047.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 19.12.2023 року.

Суддя О.М.Соколов