Постанова

від 13.12.2023 по справі 905/2342/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/2342/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс (вх.№2104 Д/2), Товариства з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані (вх.№2126 Д/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл (вх.№2132 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Харакозом К.С., повний текст складено 18.09.2023) у справі №905/2342/17

за результатами розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго - арбітражного керуючого Жмакіної Н.В., м.Суми, №02-01/370 від 22.07.2021, до Товариства з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл, смт.Козелець, Чернігівська область, Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс, м.Одеса, про визнання недійсними договорів і витребування майна, в межах справи №905/2342/17

за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м.Київ, в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз, м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго, м.Донецьк,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.17 порушено провадження у справі №905/2342/17 про банкрутство ТОВ Торговий дім Київгазенерго; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введена процедура розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.05.18 боржника - ТОВ Торговий дім Київгазенерго визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ Торговий дім Київгазенерго призначено арбітражного керуючого Савостян Надію Вікторівну.

В межах справи про банкрутство ліквідатор ТОВ Торговий дім Київгазенерго Жмакіна Н.В. в порядку ст.42 КУзПБ подала заяву №02-01/370 від 22.07.2021, в якій просить суд:

1) Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлової будівлі бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А, загальна площа 1089,0 кв.м. від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968) реєстровий №755, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

2) Визнати недійсним: з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16 А від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас траст компані (код ЄДРПОУ: 37602968), реєстровий №756, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

3) Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху загальною площею 74,0 кв.м. та 91,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62 від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968), реєстровий №753, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

4) Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень №501 загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62 від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968), реєстровий №741, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

5) Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Рітейл", код в ЄДР - 40165945 (адреса: 17000, Чернігівська обл., Козелецький р-н, смт. Козелець, вул. Комсомольська, б. 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго, код в ЄДР-34495144 (83003, м. Донецьк, проспект Ілліча, б. 17-Б) нерухоме майно за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А м: нежитлову будівлю бізнес-центру, загальною площею 1089,0 кв.м.

6) Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Рітейс", код в ЄДР - 40165945 (адреса: 17000, Чернігівська обл., Козелецький р-н, смт. Козелець, вул. Комсомольська, б. 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго, код в ЄДР-34495144 (83003, м. Донецьк, проспект Ілліча, б. 17-Б) нерухоме майно за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А м: земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру.

7) Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Осінь Плюс", код в ЄДР - 26417795 (адреса: 65016, м. Одеса, провулок Ванний, б. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго, код в ЄДР-34495144 (83003, м, Донецьк, проспект Ілліча, б. 17-Б) нерухоме майно за адресою: м.Одеса, вул. Пантилеймонівеька, б.62, загальною площею 981,9 кв.м.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у межах справи про банкрутство №905/2342/17 вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго - арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. №02-01/370 від 22.07.2021 про визнання недійсними договорів і витребування майна, до Товариства з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані, Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл, Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс, задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлової будівлі бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А, загальна площа 1089,0 кв.м. від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані реєстровий №755, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Рітейл", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нерухоме майно за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А м: нежитлову будівлю бізнес-центру, загальною площею 1089,0 кв.м.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16 А від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані, реєстровий №756, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Рітейл", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху загальною площею 74,0 кв.м. та 91,8 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул, Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62 від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас траст компані, реєстровий №753, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Осінь Плюс", код в ЄДР - 26417795 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 74,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516787551101) та загальною площею 91,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516890951101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101).

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень №501 загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62 від 02.12.2014, укладений між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані, реєстровий №741, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Осінь Плюс", код в ЄДР - 26417795 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 170,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516345451101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго судовий збір у сумі 18160,00 грн.

Рішення суду щодо вимоги ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу обґрунтовано тим, що надані суду документи в їх сукупності свідчать, що відчуження нерухомого майна ТОВ Торговий дім Київгазенерго було направлено на зменшення розміру активів боржника та уникнення виконання зобов`язань перед ПАТ Укрнафта, а тому суд дійшов висновків, що оспорювані ліквідатором правочини є фраудаторними та визнані недійсними.

Щодо вимоги ліквідатора про витребування майна, суд зазначив, що за договорами купівлі-продажу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62 від 02.12.2014, щодо яких суд дійшов висновків про їх недійсність, ТОВ Торговий дім Київгазенерго відчужено: нежилі приміщення першого поверху загальною площею 74,0 кв.м. та 91,8 кв.м, та нежилі приміщення №501 загальною площею 170,4 кв.м., тобто приміщення меншою площею ніж просить повернути ліквідатор. З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що до змін в характеристиці об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта 1740086751101), за вказаною адресою були зареєстровані об`єкти нерухомості з іншими характеристиками, а саме: - нежитлові приміщення загальною площею 170,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516345451101), нежитлові приміщення загальною площею 74,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516787551101) та загальною площею 91,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516890951101). Таким чином, як зазначено в рішенні, задоволенню підлягає вимога ліквідатора про витребування від ТОВ Золота Осінь Плюс нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 170,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516345451101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101); загальною площею 74,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516787551101) та загальною площею 91,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516890951101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101).

Щодо застосування строків позовної давності, то, як зазначено судом, 18.05.2020 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. ліквідатором отримані копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ Торговий дім Київгазенерго, в підтвердження чого суду наданий лист № 101/01-16 від 18.05.2020. З огляду на наведене, перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання правочинів недійсними та витребування майна для ліквідатора почався 18.05.2020 з дня, коли ліквідатор довідалася про порушення свого права. Ліквідатор звернувся до суду із заявою № 02-01/370 22.07.2021, про що свідчить штемпель Укрпошти на конверті з відправленням до Господарського суду Донецької області. Таким чином, ліквідатором не було пропущено загальний строк позовної давності в три роки.

Товариство з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/2342/17 в частині витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул.Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 74,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516787551101) та загальною площею 91,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516890951101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101); витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Осінь Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 170,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516345451101), що на теперішній час входить до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101), та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити ліквідатору у задоволенні заяви №02-01/370 від 22.07.2021 про витребування зазначеного майна.

Скарга обґрунтована тим, що апелянт ніяким чином не пов`язаний ані з боржником, ані з ТОВ Картас Траст Компані, не знав та не повинен був знати про обставини укладених між ними правочинів. Покладаючись на добросовісність дій ТОВ Картас Траст Компані, апелянт законним шляхом набув нерухоме майно, тому у розумінні ч.1 ст.388 ЦК є добросовісним набувачем.

Зазначає, що на цей час апелянт є власником іншого об`єкта - будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 62, загальною площею 981,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740086751101. Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі №922/1362/17, під час розгляду питання про застосування строку позовної давності, зазначив, що у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу (п.134). В контексті суб`єктного складу боржник 02.12.2014, підписуючи у нотаріуса оскаржувані договори купівлі-продажу майна, безумовно знав про угоди та здійснив відчуження майна за власною волею. Таким чином, є недопустимим твердження про те, що майно вибуло з власності боржника поза його волею, неприпустимим є застосування положень ст.388 ЦК України.

Вказує, що після набуття їх апелянтом 20.10.2016 у ТОВ Картас Траст Компані зазначені нежитлові приміщення перестали фактично (в натурі) в тому ж вигляді існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи та технічні характеристики цих трьох нежитлових приміщень не збереглись. Та на цей час у власності апелянта є інший об`єкт нерухомості - будівля за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 62, загальною площею 981.9 кв.м. за новим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна -1740086751101. На підтвердження того, що за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 62 знаходиться інше нерухоме майно, апелянтом до суду була надана Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 20.03.2023 №326280305, згідно з якою об`єкти нерухомого майна за реєстраційними номерами 516787551101, 516890951101, 516345451101 закриті, розділи по ним в Реєстрі закриті, речове право погашено. Наведені обставини унеможливлюють витребування ліквідатором від добросовісного набувача іншого майна, яке взагалі не було предметом оскаржуваних правочинів. Суд першої інстанції витребував у апелянта майно, яке боржнику ніколи не належало. Витребування майна до ліквідаційної маси від добросовісного набувача Законом про банкрутство та КУзПБ не передбачено.

Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що інвентаризацію неможливо провести без наявності первинних документів та доступу до регістрів бухгалтерського обліку. Отже до твердження ліквідатора, що документація боржника їй не передавалась та про оспорювані правочини вона дізналась лише з відповіді нотаріуса 18.05.2020 є суперечливими. Ліквідатор, маючи повноваження, надані йому законом, та одразу після свого призначення під час здійснення заходів, спрямованих на встановлення, виявлення, пошук майна банкрута мала змогу довідатися про наявне майно боржника та про його рух, звернувшись до Державного реєстру речових прав. Проте доказів такого своєчасного звернення або об`єктивної неможливості такого звернення ліквідатором суду не надано.

Надало до апеляційної скарги технічний висновок №56-1023/ЕО від 05.10.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані з рішенням суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/2342/17, застосувати позовну давність до вимог ТОВ Торговий дім Київгазенерго в особі ліквідатора Жмакіної Н.В., які викладені в заяві про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси, постановити у справі №905/2342/17 нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ Торговий дім Київгазенерго в особі ліквідатора Жмакіної Н.В. про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси відмовити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що в результаті укладення боржником оспорюваних правочинів платоспроможність боржника жодним чином не змінилась. Боржник замість активів у вигляді нерухомого майна загальною ринковою вартістю 8 707 612,80 грн отримав активи у вигляді грошових коштів у розмірі 8 707 612,80 грн. Господарський суд Донецької області в оскаржуваному рішенні не з`ясував кілька ключових обставин, які мають значення для справи - чи були здійснені скаржником розрахунки з боржником за придбане нерухоме майно, чи є виписка по рахунку скаржника належним і допустимим доказом. Місцевий господарський суд припустився неправильного застосування норм матеріального права - застосував п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України дійшовши помилкового висновку про те, що нерухоме майно вибуло поза волею боржника та на підставі цього задовольнив вимоги в частині витребування майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/2342/17, прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

Скарга обґрунтована тим, що безпідставними та необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що відчуження нерухомого майна ТОВ Торговий дім Київгазенерго було направлено на зменшення розміру активів боржника, тому що за оскаржуваними договорами купівлі- продажу була здійснена оплата ринкової вартості та розмір активу боржника не змінився. Оскільки безпідставними та необґрунтованими є вимоги заявника викладені у заяві про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, вимоги про витребування майна не підлягають задоволенню.

Зазначає, що заявником не була подана позовна заява, а була подана заява про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство. Оскільки оскаржувані договори купівлі-продажу та відкриття провадження мало місце під час дії Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом норми статі 42 Кодексу України з процедур банкрутства не можуть застосовуватись щодо строку оскарження (підозрілого періоду в три роки) так і в якості підстав для оскарження (договір із заінтересованою особою). Вказаний трирічний строк вважається преклюзивним і не підлягає поновленню. В даній справі про банкрутство може бути застосовано лише статтю 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

14.11.2023 та до суду від ПАТ Укрнафта надійшов відзив на апеляційні скарги відповідачів (вх.№14039), в якому кредитор проти апеляційних скарг заперечує, просить у їх задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що оспорювані правочини, вчинені боржником у трирічний строк до порушення провадження у справі про банкрутство (01.11.2017) з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства після настання строків за зобов`язанням сплатити за придбаний газ ПАТ Укрнафта. Боржник діяв очевидно недобросовісно та на шкоду кредитору.

14.11.2023 та 17.11.2023 до суду від ТОВ Золота Осінь Плюс надійшло клопотання (вх.№14003, №14044, №14231), в якому товариство просило продовжити ТОВ Золота Осінь Плюс встановлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №905/2342/17 процесуальний строк для подання заяв, клопотань тощо, - до 13 грудня 2023 року, посилаючись на те, що з цією метою ТОВ Золота Осінь Плюс 10.10.2023 звернулось до судового експерта із замовленням про проведення експертного будівельно-технічного дослідження будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 62, загальною площею 981,9 кв.м (реєстраційний номер 1740086751101). Метою проведення дослідження є визначення, до якого виду будівництва відносяться будівельні роботи, які були виконані в будівлі №52 по вул. Пантелеймонівській в м. Одесі в період з 20.10.2016 по 10.01.2019 та чи є фактичні геометричні та технічні параметри будівлі таким самими, що ї до 10.01.2019. Між ТОВ Золота Осінь Плюс та ФОП Сікорська О.А. 10.10.2023 укладено відповідний договір №188/246/23 щодо надання послуг з проведення експертного висновку. Згідно листа ФОП Сікорської О.А. від 10.10.2023 експертний висновок буде виконаний до 08.12.2023. Тобто, ТОВ Золота Осінь Плюс з об`єктивних причин не буде мати можливість своєчасно (до 15.11.2023) надати суду клопотання про приєднання отриманого експертного висновку до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс про продовження процесуального строку відмовлено.

16.11.2023 до суду від арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. надійшов відзив на апеляційні скарги (вх.№15115), в якому ліквідатор проти апеляційних скарг заперечує просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що оспорювані правочини, вчинені боржником у трирічний строк до порушення провадження у справі про банкрутство (01.11.2017) з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства після настання строків за зобов`язанням сплатити за придбаний газ ПАТ Укрнафта. Боржник діяв очевидно недобросовісно та на шкоду кредитору. Нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 74,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516787551101), загальною площею 91,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516890951101) та загальною площею 170,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 516345451101), що на теперішній час входять до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1740086751101) не перестали існувати. Однак, проведена державна реєстрації права власності на нерухоме майно, згідно якої вказані приміщення об`єднано разом з іншими приміщеннями, належними ТОВ "Золота Осінь Плюс", в один з реєстраційним номером 1740086751101. Відсутність на даний час державної реєстрації на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 74,0 кв.м., загальною площею 91,8 кв.м. та загальною площею 170,4 кв.м., що незаконно вибули з власності ТОВ "Торговий дім "Київгазенерго", не є підставою для відмови у вимозі щодо їх витребування. Стосовно строків позовної давності зазначає, що лише після отримання копій оскаржуваних договорів купівлі-продажу від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. 18.05.2020 ліквідатору ТОВ Торговий дім Київгазенерго стало відомо про існування оспорюваних договорів купівлі-продажу та з`явилась можливість проаналізувати їх щодо наявності ознак фраудаторності.

30.11.2023 та 05.12.2023 до суду від ТОВ Золота Осінь Плюс надійшли письмові пояснення (вх.№14846, 15025), в яких товариство зазначає, зокрема, що в даній справі майно, яке намагається витребувати арбітражний керуючий, фактично перестало існувати. Ніякої частки у нової будівлі спірне майно не складає. Таким чином, спірне майно повернути неможливо.

11.12.2023 до суду від ТОВ Золота Осінь Плюс надійшло клопотання (вх.№15302), в якому товариство просить продовжити процесуальний строк для надання доказів у справі №905/2342/17. Долучити до матеріалів справи №905/2342/17 висновок експерта №246/23 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2023, та врахувати його під час вирішення справи по суті.

Представник ТОВ Золота Осінь Плюс у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила суд її задовольнити. Підтримала клопотання про продовження процесуального строку для надання доказів у справі №905/2342/17 та долучення до матеріалів справи висновку експерта №246/23 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2023. Підтримала апеляційні скарги ТОВ Форум Рітейл та ТОВ Картас Траст Компані. Просила врахувати при розгляді наданий до апеляційної скарги технічний висновок №56-1023/ЕО від 05.10.2023.

Представник ТОВ Форум Рітейл у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Підтримав клопотання ТОВ Золота Осінь Плюс про долучення до матеріалів справи висновку експерта №246/23 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2023 та технічного висновку №56-1023/ЕО від 05.10.2023.

Підтримав апеляційні скарги ТОВ Золота Осінь Плюс та ТОВ Картас Траст Компані.

Представник ТОВ Картас Траст Компані у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Підтримав клопотання ТОВ Золота Осінь Плюс про долучення до матеріалів справи висновку експерта №246/23 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2023 та технічного висновку №56-1023/ЕО від 05.10.2023.

Підтримав апеляційні скарги ТОВ Золота Осінь Плюс та ТОВ Форум Рітейл. Надав для огляду оригінал виписки з особового рахунку ТОВ Картас Траст Компані щодо перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго за оспорюваними договорами.

Арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційних скарг заперечувала, просила у їх задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проти клопотання ТОВ Золота Осінь Плюс про долучення до матеріалів справи висновку експерта №246/23 судової будівельно-технічної експертизи від 07.12.2023 та технічного висновку №56-1023/ЕО від 05.10.2023 заперечувала.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.10.2023.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ Золота Осінь Плюс (вх.№15302 від 11.12.2023) про продовження процесуального строку для надання доказів у справі №905/2342/17, зазначає наступне.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Разом з цим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

В обґрунтування поданого клопотання, ТОВ Золота Осінь Плюс посилається на те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції ТОВ Золота Осінь Плюс наголошувало про те, що у власності ТОВ Золота Осінь Плюс є інший об`єкт нерухомості, ніж ті окремі приміщення, які витребує ліквідатор. Проведення будівельно-технічної експертизи після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі обумовлено тим, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано у резолютивній частині ухвалив витребувати від ТОВ Золота Осінь Плюс приміщення, які на теперішній час входять до складу об`єкту нерухомого майна загальною площею 981,9 кв.м.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено винятковості випадку для прийняття доказів судом апеляційної інстанції та не надано доказів неможливості подання їх до суду першої інстанції, в зв`язку з чим не приймає до розгляду нові докази, надані ТОВ Золота Осінь Плюс до матеріалів справи.

Також колегія суддів не приймає до розгляду технічний висновок №56-1023/ЕО від 05.10.2023, доданий ТОВ Золота Осінь Плюс до апеляційної скарги, з підстав наведених вище.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з вересня 2014 року між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ПАТ Укранафта тривав судовий спір про стягнення з ТОВ Торговий дім Київгазенерго заборгованості за поставлений природний газ в сумі 29 млн.грн, строк сплати якого настав 15.09.2013. Неоплата наведеної заборгованості стала підставою для порушення справи про банкрутство ТОВ Торговий дім Київгазенерго.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі №910/18780/14 за позовом ПАТ Укрнафта до ТОВ Торговий дім Київгазенерго про стягнення боргу встановлено наступне.

10.07.2013 між учасниками договору №999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 з "Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лтд" (Кіпр), Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №5/35-Г, відповідно до пункту 1.1. (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2013) якого, продавець, який є власником газу, зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався оплатити та прийняти відповідно до умов даного договору газ товарний - горючий природний для промислового та комунально-побутового призначення, з ресурсів газу видобутку серпня 2013 року, який був переданий продавцем в систему магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" в серпні 2013 року в обсязі 14,300 млн. м3.

Пунктом 2.2. договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язався здійснити оплату кількості та вартості газу, зазначеного в пункті 1.1., пункті 2.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 15.09.2013.

Згідно з актом приймання-передачі газу від 31.08.2013, позивач (ПАТ Укрнафта) передав відповідачу (ТОВ ТД Київгазенерго), а відповідач прийняв природний газ в обсязі 14,300 млн.м3 на загальну суму 57 200 286,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ Торговий дім Київгазенерго частково оплатив природний газ, перерахувавши Публічному акціонерному товариству Укрнафта 26 507 280,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2014 № 28.

Залишок основної заборгованості у сумі 29 796 623,16 грн залишився не сплаченим.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

31.10.2014 проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження ТОВ Торговий дім Київгазенерго з м. Київ, вул. Оранжерейна, б. 3 на м. Донецьк, проспект Ілліча, б. 17-Б, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2019, номер запису 10741050028018906.

В ході розгляду справи №910/18780/14 Господарським судом міста Києва, 04.11.2014 ПАТ Укрнафта було подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ Торговий дім Київгазенерго.

Ухвалою суду від 04.11.2014 зупинено провадження у справі №910/18780/14 до вирішення справи №910/23619/14 за позовом ТОВ "Торговий дім "Київгазенерго" до ПАТ "Укрнафта" про недійсність договору про купівлю - продаж природного газу № 5/35-Г від 10.07.2013. Клопотання ПАТ Укрнафта про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно розглянуто не було.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у власності ТОВ Торговий дім Київгазенерго з 2007 року знаходились: нежитлова будівля бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А, загальна площа 1074,0 кв.м; земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16 А; нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 74,0 кв.м та 91,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б.62; нежитлові приміщення №501 загальною площею 170,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62.

02.12.2014 між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРГІОУ: 37602968) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16-А, загальна площа 1089,0 кв.м, реєстровий №755, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. (далі - договір купівлі-продажу №1).

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 1 за погодженням сторін продаж предмету договору вчиняється за 6 916 538,40 грн, у тому числі ПДВ 1 152 756,40 грн, які покупець сплатив безготівковим порядком на поточний рахунок продавця (рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Союз в м. Києві, МФО: 380515).

02.12.2014 між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:033:0513, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування бізнес-центру, що розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 16 А, реєстровий №756, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. (далі - договір купівлі-продажу №2).

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу №2 за погодженням сторін продаж предмету договору вчиняється за 298 874,40 грн, у тому числі ПДВ 49 812,40 грн, які покупець сплатив безготівковим порядком на поточний рахунок продавця (рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Союз в м. Києві, МФО: 380515).

02.12.2014 між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху загальною площею 74,0 кв.м та 91,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б.62, реєстровий №753, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. (далі - договір купівлі-продажу №3).

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу №3 за погодженням сторін продаж предмету договору вчиняється за 973 296,00 грн, у тому числі ПДВ 162 216,00 грн, які покупець сплатив безготівковим порядком на поточний рахунок продавця (рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Союз в м. Києві, МФО: 380515).

02.12.2014 між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані (код ЄДРПОУ: 37602968) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №501 загальною площею 170,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (Чижикова) б. 62, реєстровий №741, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. (далі - договір купівлі-продажу № 4). Ціна договору складає 518 904,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу №4 за погодженням сторін продаж предмету договору вчиняється за 518 904,00 грн, у тому числі ПДВ 86 484,00 грн, які покупець сплатив безготівковим порядком на поточний рахунок продавця (рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Союз в м. Києві, МФО: 380515).

Згідно наданої ТОВ Картас Траст Компані копії виписки з особового рахунку в АТ КБ Союз, 02.12.2014 на рахунок ТОВ ТД Київгазенерго № НОМЕР_2 в ПАТ КБ Союз проведено платежі на загальну суму 8 707 612,80 грн: 298 874,40 грн, 518 904,00 грн, 973 296,00 грн та 6 916 538,40 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015 у справі № 910/23619/14 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 10.07.2013 № 5/35-Г відмовлено.

Після поновлення провадження у справі №910/18780/14 (02.06.2015) ухвалою суду від 16.06.2015 з метою забезпечення позову ПАТ Укрнафта накладено арешт в межах суми 58 021 274,91 грн на майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго", що буде виявлено державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київгазенерго" здійснювати дії щодо відчуження належного майна в межах суми 58 021 274, 91 грн.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №266488991 від 19.07.2021 та за №263312852 від 25.06.2021, 11.01.2016 об`єкти нерухомого майна, що були предметом договору купівлі-продажу №1 та договору купівлі-продажу № 2 відчужені ТОВ Картас Траст Компані на користь ТОВ Форум Рітейл (код ЄДРПОУ: 40165945) на підставі договорів купівлі-продажу від 11.01.2016, реєстровий №1 та реєстровий №5, посвідчені приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., що підтверджується Інформаційними довідками, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №263312852 від 25.06.2021 та №266488991.

20.10.2016 об`єкти нерухомого майна, що були предметом договору купівлі-продажу №3 та договору купівлі-продажу № 4 відчужені ТОВ Картас Траст Компані на користь ТОВ Золота Осінь Плюс (код ЄДРПОУ: 26417795) на підставі договорів купівлі-продажу від 20.10.2016, реєстровий № 1409, реєстровий №1410 та реєстровий №1411, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №265858150 від 14.07.2021, № 266490946 від 19.07.2021 та № 266491305 від 19.07.2021.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №265858150 від 14.07.2021, № 266490946 від 19.07.2021 та № 266491305 від 19.07.2021 вбачається, що дані об`єкти нерухомого майна закрито 09.01.2019 на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна -технічний паспорт, серія та номер: б\н, виданий 01.06.2018 ТОВ Архекспертбуд.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5002772117568 від 19.07.2021 нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта 1740086751101), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантилеймонівська, б. 62, загальною площею 981,9 кв.м належить на праві власності ТОВ Золота Осінь Плюс та зміни в характеристиці об`єкта зареєстровані на підставі сертифіката ДАБІ: ОД 162183461925, виданий 12.12.2018 Управлінням ДАБК ОМР.

27.07.2021 від ліквідатора ТОВ Торговий дім Київгазенерго Жмакіної Н.В. до суду надійшла заява №02-01/370 від 22.07.2021 про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси, в якій ліквідатор, з посиланням на ст.42 КУзПБ, ст.203, 215, 234 ЦК України, просить визнати недійсними договори купівлі-продажу від 02.12.2014, укладені між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

До того ж, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведена правова позиція щодо застосування зазначених вище норм викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13.

Як вбачається із матеріалів справи, договори купівлі-продажу, з заявою про визнання недійсними яких звернувся ліквідатор ТОВ Торговий дім Київгазенерго, були укладені 02.12.2014.

Провадження у даній справі №905/2342/17 про банкрутство ТОВ Торговий дім Київгазенерго порушено ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2017 відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013).

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013) було врегульовано умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника .

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній вище редакції) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що провадження у даній справі про банкрутство порушено на підставі норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013), колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про застосування до спірних правовідносин ст.1, 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Аналіз норм ст. 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст. 42 КУзПБ щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13).

Порівняльний аналіз приписів статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство свідчить, що відповідні статті містять аналогічні за цільовою спрямованістю норми направлені унеможливити вчинення боржником фраудаторних дій у "підозрілий період".

Відмінності приписів цих норм не зачіпають суті підстав визнання правочинів боржника недійсними та зводяться, зокрема, до такого:

1) КУзПБ відмовився від конструкції "спростування майнових дій боржника";

2) КУзПБ незначно, але розширив підстави визнання недійсними правочинів боржника за рахунок укладення договору із заінтересованою особою та укладення договору дарування;

3) КУзПБ запровадив двочленну класифікацію підстав недійсності правочинів деякі правочини можуть бути визнані недійсними лише будучи вчиненими як після відкриття провадження у справі про банкрутство, так і протягом трьох років до цього, а деякі - лише у разі їх вчинення протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство;

4) КУзПБ істотно розширив часові межі "підозрілого періоду": з одного року до трьох років.

Наведені у цих нормах темпоральні межі "підозрілого періоду" є органічною частиною конструкції відповідних підстав визнання недійсними правочинів боржника.

Тобто строк встановлений у статті 20 Закону про банкрутство, статті 42 КУзПБ, становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту статті 256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство, статті 42 КУзПБ, адже строк встановлений у наведених статтях, обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та жодних меж для заявлення відповідної вимоги після відкриття такого провадження Закон про банкрутство та КУзПБ не визначають.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), згідно з яким формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

Правочином є дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Як уже зазначалося вище, фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).

З урахуванням положень статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Тобто, межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) частина третя статті 13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17)).

Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Відтак, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України.

Мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (висновок викладений у п.111 постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

На необхідності застосування загальних положень ЦК України під час вирішення спору щодо недійсності правочину наголошував Верховний Суд України, зокрема у постановах від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, згідно з викладеними у них висновками під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства. В той же час Кодекс України з процедур банкрутства, як і Закон про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині 2 статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Як вже зазначалось, з вересня 2014 року між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ПАТ Укранафта тривав судовий спір у справі №910/18780/14 про стягнення з ТОВ Торговий дім Київгазенерго заборгованості за поставлений природний газ в сумі 29 млн.грн. Після подання, 04.11.2014 ПАТ Укрнафта, клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ Торговий дім Київгазенерго та зупинення провадження у справі №910/18780/14 ухвалою суду від 04.11.2014, 02.12.2014 між ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ТОВ Картас Траст Компані було укладено 4 оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна, частина яких в подальшому- 11.01.2016 відчужена ТОВ Картас Траст Компані на користь ТОВ Форум Рітейл, а друга частина 20.10.2016 на користь ТОВ Золота Осінь Плюс.

Наведені обставини підтверджують, що оскаржувані договори купівлі-продажу укладалися лише "про людське око" і були інструментом для зменшення активів ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ухилення від виконання зобов`язань перед кредитором ПАТ «Укрнафта» та свідчать про фраудаторність оскаржуваних правочинів.

Крім того, продаж всього належного боржнику нерухомого майна вчинений одному і тому самому покупцю.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу) заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Станом на дату вчинення правочинів (02.12.2014) єдиним засновником та директором ТОВ Торговий дім Київгазенерго був ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 30208771.

Станом на дату вчинення правочинів (02.12.2014) єдиним засновником ТОВ "Картас Траст Компані" була ОСОБА_2 , товариство знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №26191124.

Станом на дату вчинення правочинів (02.12.2014) ОСОБА_1 був керівником також ПАТ "Закритий недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Українські проектні інвестиції" (код ЄДРПОУ: 37568770), а засновником з часткою 76,15 % була ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ), яке також зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ ЗНІКІФ Українські проектні інвестиції станом на 02.12.2014 № 27448677.

Станом на дату вчинення правочинів (02.12.2014) ОСОБА_3 був засновником з часткою 99,99% статутного капіталу ПАТ Комерційний банк Союз (код ЄДРПОУ: 35574578) (через рахунок у банку проведено платежі за спірними договорами), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 30207729 та роздрукуванням Особливої інформації за 2014 року з офіційного сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або Stock market infrastructure development agency of Ukraine (SMIDA).

Таким чином, керівник та засновник ТОВ ТД Київгазенерго ОСОБА_1 є пов`язаною особою з ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 через ТОВ "Картас Траст Компані", ПАТ "Закритий недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Українські проектні інвестиції", ПАТ "КБ "Союз", що є додатковою ознакою фраудаторності оскаржуваних договорів.

З наданої ТОВ Картас Траст Компані копії виписки з його особового рахунку в АТ КБ Союз вбачається, що 02.12.2014 на рахунок ТОВ Картас Траст Компані надійшли кошти в сумі 8 707 000,00 грн від ТОВ Стіфф Компані (кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_3 , що вбачається з інформації про юридичну особу), як оплата за іменні сертифікати, які зберігаються в депозитарії згідно договору від 02.12.2014, 02.12.2014 на рахунок ТОВ ТД Київгазенерго № НОМЕР_2 в ПАТ КБ Союз ТОВ Картас Траст Компані проведено платежі на загальну суму 8 707 612,80 грн: 298 874,40 грн, 518 904,00 грн, 973 296,00 грн та 6 916 538,40 грн.

Листом АТ КБ Союз від 04.04.2019 року №23/47 на запит арбітражного керуючого повідомлено, що у період з 22.12.2016 до 23.12.2016 співробітниками Генеральної прокуратури України на чолі зі слідчим в ОВС управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Опанасенком О.В. проводився обшук в АТ КБ Союз. Під час проведення обшуку слідчим Опанасенком О.В. вилучені жорсткі диски з 12 серверів у кількості 29 шт., про що зазначено в додатку до протоколу обшуку від 22.12.2016 (опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді). Тому вся потрібна інформація щодо руху коштів за рахунками №№ НОМЕР_3 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840), НОМЕР_4 (980) на теперішній наявна у слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Опанасенко О.В. Рух коштів за вищевказаними рахунками за період з 23.12.2016 по 01.03.2019 відсутній. Рух коштів за рахунками №№ НОМЕР_5 (840), НОМЕР_1 (978) за період з 06.03.2013 (дата відкриття рахунку) до 01.03.2019 включно відсутній.

Ухвалою суду від 30.08.2021 судом задоволено клопотання ліквідатора про витребування доказів: зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати інформацію про рух коштів по рахунках ТОВ Торговий дім Київгазенерго 26001002049 (980); 26001002049 (840); 26001002049 (978); 2600800049 (980) з дати їх відкриття 06.03.2013 по 22.12.2016, яка міститься на вилучених 29 жорстких дисках під час обшуку 22.12.2016 у АТ КБ Союз в межах кримінального провадження № 42015000000001688 від 06.08.2015; зобов`язано Головний підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України надати до суду та ліквідатору ТОВ Торговий дім Київгазенерго арбітражному керуючому Жмакіній Н.В. інформацію про рух коштів по рахунках ТОВ Торговий дім Київгазенерго 26001002049 (980); 26001002049 (840); 26001002049 (978); 2600800049 (980) з дати їх відкриття 06.03.2013 по 22.12.2016, яка міститься на вилучених 29 жорстких дисках під час обшуку 22.12.2016 у АТ КБ Союз в межах кримінального провадження № 42015000000001688 від 06.08.2015.

Ухвалою суду від 28.10.2021 суд задовольнив клопотання ліквідатора про зобов`язання Національного антикорупційного бюро України надати до суду інформацію про рух коштів по рахунках ТОВ Торговий дім Київгазенерго 26001002049 (980); 26001002049 (840); 26001002049 (978); 2600800049 (980) з 06.03.2013 по 22.12.2016, яка міститься на вилучених 29 жорстких дисках під час обшуку 22.12.2016 у АТ КБ Союз в межах кримінального провадження № 42015000000001688 від 06.08.2015 та направити її до суду.

Листом №0422-142/23972 від 01.12.2022 Національне антикорупційне бюро України повідомило суд, що проведеним оглядом жорстких магнітних дисків вилучених під час обшуку у АТ КБ Союз в межах кримінального провадження №42015000000001688 від 06.08.2015, не представилось можливим отримати відомості про рух коштів по рахунках ТОВ Торговий дім Київгазенерго відкритих в АТ КБ "Союз".

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що згідно інформації, отриманої з листа ГУ ДПС у Донецькій області від 06.10.2021 № 26831/6/05-99-18-03-13 ТОВ Торговий дім Київгазенерго зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на користь ТОВ Картас Траст Компані податкові накладні на зальну суму 8 707 612,80 грн. В той же день ТОВ Торгівельна компанія Альтаір (код ЄДРПОУ: 39150815) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну на користь ТОВ Торговий дім Київгазенерго на суму 8 707 000,00 грн. Тобто, якщо кошти як платіж за придбане майно за спірними правочинами і надійшли на рахунок ТОВ Торговий дім Київгазенерго, то їх одразу було переказано на користь ТОВ Торгівельна компанія Альтаір, яке також пов`язане з родиною Дядечко через Обслуговуючий кооператив садівницьке товариство Пересвіт (код ЄДРПОУ: 35040382).

Колегія суддів вважає слушними доводи ТОВ Картас Траст Компані в апеляційній скарзі, що у оскаржуваному рішенні має місце суперечливість висновків суду першої інстанції щодо перерахування коштів, а саме: поставлено під сумнів достовірність письмових доказів про проведення розрахунків за придбане майно між ТОВ Картас Траст Компані та боржником, що суперечить подальшому висновку про наступне перерахування коштів боржником на користь ТОВ Торгівельна компанія Альтаір.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини перерахування коштів в подальшому боржником на користь ТОВ Торгівельна компанія Альтаір не підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки з наданих до листа ГУ ДПС у Донецькій області від 06.10.2021 додатків, інформації про реєстрацію ТОВ «ТК «Альтаір» податкової накладної на користь ТОВ Торговий дім Київгазенерго на загальну суму 8707000 грн, не вбачається. Наведені обставини не спростовують попередніх висновків суду про те, що оскаржувані договори купівлі-продажу були інструментом для зменшення активів ТОВ Торговий дім Київгазенерго та ухилення від виконання зобов`язань перед кредитором, оскільки суми отримані за договорами купівлі продажу від 02.12.2014 року не були направлені на погашення наявної на той час заборгованості перед кредитором ПАТ «Укрнафта», всупереч принципу добросовісності, що є додатковою ознакою фраудаторності оскаржуваних правочинів.

25.01.2022 ТОВ Картас Траст Компані було подано до суду заяву про застосування позовної давності, в якій товариство просило застосувати позовну давність до вимог ТОВ Торговий дім Київгазенерго в особі ліквідатора Жмакіної Н.В., які викладені в заяві про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси, та відмовити у задоволенні заяви у зв`язку зі спливом позовної давності.

02.05.2023 до суду від ТОВ Форум Рітейл надійшли додаткові пояснення, в яких товариство, зокрема, просило застосувати позовну давність до вимог, які викладені в заяві ліквідатора про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси, та відмовити у задоволенні заяви у зв`язку зі спливом позовної давності.

08.05.2023 до суду від ТОВ Золота Осінь Плюс надійшли додаткові пояснення, в яких товариство, зокрема, також просило застосувати позовну давність до вимог, які викладені в заяві про визнання договорів недійсними та витребування майна до ліквідаційної маси, та відмовити у задоволенні заяви у зв`язку зі спливом позовної давності.

В обґрунтування пропущеного строку позовної давності ліквідатор зазначає, що нею неодноразово на адресу керівника Якимащенко Р.Ю. спрямовувались листи з вимогою передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. Листи-вимоги, адресовані колишньому керівнику ТОВ Торговий дім Київгазенерго, повернуті не врученими. Жодна документація банкрута ліквідатору ТОВ Торговий дім Київгазенерго не передавалась. Лише після отримання копій оскаржуваних договорів 18.05.2020 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. на запит ліквідатора від 24.02.2020, ліквідатору стало відомо про існування оспорюваних договорів купівлі-продажу та з`явилась можливість проаналізувати їх щодо наявності ознак фраудаторності, на підтвердження чого надано лист № 101/01-16 від 18.05.2020. Аналіз правочинів на наявність ознак фраудаторності значно утруднила відсутність звітування підприємства до органів статистики та податкової. Згідно відповіді Головного управління статистики у Донецькій області від 21.01.2019 №01-03/260-19 ТОВ ТД Київгазенерго не надавало фінансової звітності за 2014-2017 роки до органів державної статистики. Згідно відповіді Головного управління статистики у Київській області від 04.03.2019 № 06-14/549-19 та Головного управління статистики у м. Київ 23.01.2019 №07.2-02/180-19 ТОВ ТД Київгазенерго жодного разу не подавало фінансової та статистичної звітності Головному управлінню статистики у місті Києві та Київській області. Об`єктивною перешкодою звернення до суду з заявою про визнання правочинів недійсними та витребування майна зазначила також неможливість перевірки проведення розрахунків за придбане майно, та у разі проведення розрахунків, куди в подальшому боржником були спрямовані отримані за договорами кошти. Як встановлено з тексту оспорюваних правочинів, кошти за придбане майно мали зараховуватись на рахунок підприємства-банкрута, що відкритий у АТ КБ Союз. Згідно формації, отриманої з листа АТ КВ Союз від 04.04.2019 №23/47 на запит арбітражного керуючого, у період з 22.12.2016 до 23.12.2016 співробітниками Генеральної прокуратури України на чолі зі слідчим в ОВС управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Опанасенком О.В. проводився обшук в АТ КВ Союз. Під час проведення обшуку слідчим Опанасенком О.В. вилучені жорсткі диски з 12 серверів у кількості 29 шт., про що значено в додатку до протоколу обшуку від 22.12.2016 (опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді). Тому вся потрібна інформація щодо руху коштів за рахунками №№:260080049 (980), 2600800049 (978), 2600800049 (840), 25007002049 (950) на теперішній час наявна у слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Опанасенко О.В. Рух коштів за вищевказаними рахунками за період з 23.12.2016 по 01.03.2019 відсутній. Рух коштів за рахунками №№:260080049 (840), 2600800049 (978) за період з 06.03.2013 (дата відкриття рахунку) до 01.03.2019 включно відсутній. Ліквідатором ТОВ ТД Київгазенерго направлено повторні запити до АТ КБ Союз від 22.04.2021 №02-01/180 та до Офісу Генерального Прокурора від 22.04.2021 №02-01/179. Згідно відповіді АТ КБ Союз від 28.04.2021 №23/01/09-БТ, станом на 28.04.2021 співробітниками Генеральної прокуратури не повернуто жорсткі диски з 12 серверів у кількості 29 штук, які були вилучені в ході обшуку банку. Уся потрібна інформація щодо руху коштів за рахунками, вказаними у запиті, на теперішній час наявна у Генеральній прокуратурі України. Згідно відповіді Офісу Генерального прокурора від 25.05.2021 №16/1/2-р- відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора з посиланням на ст. 221 КПУ України, яка передбачає можливість надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення стороні захисту, потерпілого, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження. Згідно відповіді Головного підрозділу детективів НАБУ від 11.06.2021 №0412-142/18141, запитувана інформація, згідно ст. 222 КПК України відноситься до відомостей досудового розслідування та не підлягає розголошенню без письмового дозволу слідчого або прокурора. Такий дозвіл у кримінальному провадженні №42015000000001688 від 06.08.2015 не видавався. Крім того, вказано, що відповідно до ет. 221 КПУ України, ТОВ ТД Київгазенерго не с учасником вказаного кримінального провадження.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:

1) має юридичний склад;

2) позначає сплив строку;

3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);

4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;

5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;

6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 6-2469цс16).

Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що і разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.

Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції частини першої статті 261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.

Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Відповідно до частини восьмої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Поряд з цим пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №№ 22083/93, 22095/93; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" за заявою № 14902/04).

Правильність зазначеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні з вимогами боржника/арбітражного керуючого також узгоджується із позицією законодавця щодо розмежування в частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство передумов та підстав, зокрема, для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником.

Так, закріплюючи в нормах частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство правило щодо можливості визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство за загальних підстав недійсності правочину, які визначені цивільним законодавством України, законодавець тим самим поширив на вимоги, що заявлені в порядку частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство, загальні умови щодо звернення за захистом порушеного права, передбачені цивільним законодавством, - у межах позовної давності.

Водночас у статті 20 Закону про банкрутство законодавець врегулював особливості заперечення правочинів і майнових дій боржника, визначивши спеціальні (відмінні) підстави, умови та порядок заперечення правочинів та майнових дій боржника: обмежив коло осіб, що можуть заперечувати правочин, вчинений боржником, та спростовувати майнові дії боржника; навів вичерпний перелік підстав для цих вимог; встановив граничний (преклюзивний) строк (що є іншим, ніж позовна давність) для звернення з вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, або про спростування майнових дій.

Норми частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство не містять подібних особливостей та обмежень.

Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Тлумачення частини п`ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі 5015/118/11, від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17 та постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012.

Згідно з встановленими у цій справі обставинами, оскаржувані договори купівлі-продажу були укладені 02.12.2014, а тому для ТОВ Торговий дім Київгазенерго строк позовної давності для вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу мав обчислюватися з 03.12.2014, тобто з наступного дня після укладення оскаржуваних договорів. Оскільки 03.12.2017 був вихідним днем, тому у даному випадку строк позовної давності для визнання спірних договорів недійсними сплинув 04.12.2017, провадження у справі про банкрутство відкрито 01.11.2017, а заяву ліквідатором про визнання недійсними договорів і витребування майна було подано 22.07.2021.

Про наведені обставини та правові позиції Верховного суду щодо початку відліку позовної давності у справах про банкрутство при зверненні з вимогами боржника/арбітражного керуючого зазначали в суді першої інстанції і ТОВ Золота Осінь Плюс, ТОВ Картас Траст Компані та ТОВ Форум Рітейл проте місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні фактично почав відлік строку позовної давності з моменту отримання ліквідатором 18.05.2020 листа від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О., що суперечить наведеним висновкам Верховного суду.

Відповідно до ч.4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного суду містяться і в апеляційних скаргах ТОВ Золота Осінь Плюс , ТОВ Картас Траст Компані та ТОВ Форум Рітейл та визнаються обґрунтованими судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Суд звертається до правової позиції, що послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).

Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 9.23 постанови від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

Тобто вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. (Висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 267 ЦК України, викладені у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.12.2019 у справі №910/15584/16.

Однією з поважних причин пропуску заявником позовної давності до моменту призначення ліквідатора є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Торговий дім Київгазенерго, а конкретні встановлені раніше обставини недобросовісності поведінки керівника та засновника ТОВ Торговий дім Київгазенерго (станом на дату вчинення правочинів та відкриття провадження у справі про банкрутство єдиним засновником та директором ТОВ Торговий дім Київгазенерго був ОСОБА_1 , що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

В подальшому ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.17 порушено провадження у справі №905/2342/17 про банкрутство ТОВ Торговий дім Київгазенерго; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введена процедура розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.05.2018 ТОВ Торговий дім Київгазенерго визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, ліквідатором ТОВ Торговий дім Київгазенерго призначено арбітражного керуючого Савостян Н.В. (після зміни прізвища - Жмакіна Н.В.).

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, ліквідатор, маючи повноваження надані йому Законом, після свого призначення під час здійснення заходів на встановлення, виявлення, пошук майна банкрута, мала змогу довідатись про наявне майно боржника та про його рух, звернувшись до Державного реєстру речових прав, який є відкритим так само як і Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також мала можливість звернутися до реєстраторів з відповідними запитами. Проте доказів своєчасного звернення, або об`єктивної неможливості такого звернення в період до 24.02.2020 матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що всі довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додані до заяви ліквідатора про визнання договорів недійсними, датовані липнем 2021 року так само як і надані довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датовані 2021 роком.

За наказом №1 від 20.08.2018 ліквідатором ТОВ Торговий дім Київгазенерго проведено повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів та розрахунків, та згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 28.08.2018, інвентаризаційного опису основних засобів №1 від 28.08.2018, основні засоби ТОВ Торговий дім Київгазенерго не виявлені.

18.05.2020 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. на свій запит від 24.02.2020, ліквідатором отримані копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ Торговий дім Київгазенерго.

При цьому, судом першої інстанції не надано оцінки обставинам звернення ліквідатором до приватного нотаріуса із запитом лише у 2020 році, в той час як призначений ліквідатором у справі він був 04.05.2018, з якого і слід у даному випадку розраховувати трирічний строк для звернення з відповідною заявою, та який закінчився, в свою чергу 05.05.2021 (з урахуванням перенесення вихідного дня з 03.05.2021 на 04.05.2021, в зв`язку з Великоднем).

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Крім того, можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (частина друга статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013) (правова позиція, наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17).

Колегія суддів зазначає, що отримання копій оскаржуваних договорів у травні 2020 року не може розглядатися судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ Торговий дім Київгазенерго звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною пропуску цього строку.

Можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (частина друга статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013) (правова позиція, наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго Жмакіної Н.В. №02-01/370 від 22.07.2021 (вх.№16063/21) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 02.12.2014 слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу від 04.02.2014, вимоги ліквідатора про витребування майна, яке було предметом купівлі-продажу, від Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл та Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс, які є похідними від вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/2342/17 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго №02-01/370 від 22.07.2021 (вх.№16063/21) про визнання недійсними договорів і витребування майна.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золота Осінь Плюс задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Картас Траст Компані задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Рітейл задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/2342/17 скасувати. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Київгазенерго №02-01/370 від 22.07.2021 (вх.№16063/21) про визнання недійсними договорів і витребування майна, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова