Рішення

від 26.12.2023 по справі 904/4249/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4249/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Новомосковської окружної прокуратури, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.Гетьманська, 5, код ЄДРПОУ 0290993832 в інтересах держави в особі Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Магдалинівка, вул.Центральна, 32, код ЄДРПОУ 04338405

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро», 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м.Перещепине, вул.Степова, 1б, код ЄДРПОУ 32286716

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про витребування земельної ділянки та стягнення

Представники сторін:

від прокуратури: Карпенко Оксана Іванівна, посвідчення №069938 від 01.03.2023, прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Новомосковська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро», в якій просить суд витребувати на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373, площею 1,7445 га.

Ухвалою суду від 11.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Також, ухвалою суду від 11.08.2023р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

18.09.2023р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач в своєму відзиві зазначив, що у зв`язку з відсутністю підтвердження переходу права власності до позивача земельної ділянки відповідно до встановлених норм чинного законодавства позивач позбавлений права вимагати витребування земельної ділянки з нібито незаконного володіння у особи, яка є її чинним власником (ТОВ АПП «Спектр-Агро»). Сам факт прийняття органом рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній чи юридичній особі незалежно від того визнано вказане рішення в подальшому протиправним та скасовано, не є підтвердженням того, що ділянка вибула з володіння громади (держави) з її волі. На час видачі наказу, яким було затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 у власність державним компетентним органом, який виявляв волю держави, було саме Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, адже відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування був наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб. За таких обставин, у позивача відсутні підстави для витребування земельної ділянки з володіння ТОВ АПП «Спектр-Агро», оскільки він є добросовісним набувачем (не знав та не міг знати про те, що попереднім власником було набуто земельну ділянку всупереч встановленим законодавчим нормам з приватизації земельних ділянок), а вибуття земельної ділянки відбулось за волею органу, який на той час виступав від імені держави. Також відповідач зазначає, що має місце протиріччя між доводами прокуратури, за якими неможливо встановити дійсні підстави позову та нормативно-правові обґрунтування з встановлення компетентного органу, який допустив бездіяльність, та хто саме повинен виступати у якості позивача, в разі наявного порушення інтересів держави (внаслідок бездіяльності компетентного органу).

03.10.2023р. до суду від Прокуратури надійшла відповідь на відзив. В своїй відповіді прокуратура зазначає, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко В.Ю. 12.03.2021 на спірну земельну ділянку, площею 1,7445 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що в свою чергу, зробило неможливим здійснення державної реєстрації права комунальної власності на неї через незаконне вибуття з державної власності. в зв`язку зі змінами в чинному законодавстві щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування з 27.05.2021 правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на відповідній території наділена саме Магдалинівської селищна об`єднана територіальна громада в особі Магдалинівської селищної ради Новомосковського району. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в силу закону втратило такі повноваження, отже на момент звернення окружної прокуратури з позовом в якості позивача та компетентного органу виступати не може. Оскільки ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетрвоській області вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання за наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020, то земельна ділянка, площею 1,7445 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373, що знаходиться на території Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади, вибула із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

Ухвалою суду від 10.10.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

31.10.2023р. до суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення.

Судове засідання 31.10.2023р. не відбулось у зв`язку з вимушеним тимчасовим призупиненням роботи Господарського суду Дніпропетровської області, про що був складений 31.10.2023р. відповідний акт.

02.11.2023р. до суду від прокуратури надійшло клопотання про повернення судового збору (в порядку ст.ст. 42,46 ГПК України).

Ухвалою суду від 14.11.2023р. відкладено розгляд справи по суті на 28.11.2023р. о 10:00год.

Судове засідання, 28.11.2023р., не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. перебувала на лікарняному з 20.11.2023р. по 01.12.2023р.

Ухвалою суду від 07.12.2023р. призначено судове засідання на 26.12.2023р.

В судове засідання з`явився прокурор. Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні 26.12.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для витребування у відповідача земельну ділянку, яку протиправно набув громадянин через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури.

В позовній заяві прокурор зазначає, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення окружною прокуратурою встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020 ОСОБА_1 на підставі заяви останнього надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6323584700:04:001:0889) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6323584700:04:001:0889) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

24.02.2021 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0889 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Разом з тим, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7445 га, в тому числі рілля, площею 1,7445 га (кадастровий номер 1222386100:05:002:0373) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

12.03.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко В.Ю. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 1,7445 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-5558/2-22 від 28.12.2022 вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 з додатком (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Господарський суд звертає увагу на те, що в вказаній заяві про затвердження розробленої документації із землеустрою від 15.12.2020 ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню не використав.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 в порушення вимог земельного законодавства, вдруге, отримав земельну ділянку у власність в межах норм, визначених Земельних кодексом України по даному виду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, 09.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агропромисловим підприємством «Спект-агро» укладено договір купівлі продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373, площею 1,7445 га, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В., зареєстровано в реєстрі за № 641.

Цього ж дня, 09.04.2021 державним реєстратором: приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за ТОВ «Агропромисловим підприємством «Спект-агро», ЄДРПОУ 32286716.

Прокурор звертає увагу суду на те, що станом на 09.04.2021, дату вчинення правочину (договору купівлі - продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373) між ОСОБА_1 та ТОВ «АП «Спектр-Агро» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 24.02.2021 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0889, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мурафської Харківської області. З огляду на що, ТОВ «Агропромислове підприємство «Спектр-Агро», проявивши розумну обачність, мало можливість дізнатись, що ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання на території Харківської області та не мав права на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки того ж виду використання на території Дніпропетровської області.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектара.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки, площею 1,7445 га на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання за наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020.

Як наслідок, земельна ділянка площею 1,7445 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373, що знаходиться на території Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади, вибула із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заяви щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, не повідомив Головне управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області про те, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323584700:04:001:0889 такого ж цільового призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11977-СГ від 06.08.2020.

Прокурор зазначає, що своїми діями ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та порушуючи норми земельного законодавства, маючи на меті повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність, приховав від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області факт попереднього використання ним свого одноразового права на безоплатну приватизацію земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 є незаконним як такий, що прийнято за відсутності волевиявлення власника - держави. Тому він не створює правових наслідків, на які був спрямований. За таких умов договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373, укладений 09.04.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» (покупець) є недійсним. Однак, як зазначає прокурор, вимога про визнання його недійсним не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, оскільки не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Таким чином, реальному відновленню триваючого порушення законних прав та інтересів Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади сприятиме витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки на користь Магдалинівської селищної ради

З огляду на викладене вище, прокурор просить суд витребувати на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро» земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373, площею 1,7445га.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, оскільки на час видачі вказаного вище наказу, яким було затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 у власність державним компетентним органом, який виявляв волю держави, було саме Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, адже відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування був наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідач вважає, що він є добросовісним набувачем, оскільки він не знав та не міг знати про те, що попереднім власником було набуто земельну ділянку всупереч встановленим законодавчим нормам з приватизації земельних ділянок, а вибуття земельної ділянки відбулось за волею органу, який на той час виступав від імені держави.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. (ст. 658 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі

№ 922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

За змістом ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами ст.116 Земельного кодексу України врегульовано, зокрема, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів.

Як вже було з`ясовано судом, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харьківській області № 11977-СГ від 06.08.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6323584700:04:001:0889) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

24.02.2021 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0889 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Разом з тим, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7445 га, в тому числі рілля, площею 1,7445 га (кадастровий номер 1222386100:05:002:0373) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

12.03.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко В.Ю. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 1,7445 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Отже, на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 громадянин ОСОБА_1 вже набув і зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6323584700:04:001:0889 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Тобто, всупереч положень ст. 116, 121 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га кожна.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, видаючи наказ № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області громадянам земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021 був прийнятий з порушенням земельного законодавства та є неправомірним.

Оскільки земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373, що розташована на території Почино-Софівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021, який не відповідає закону, то суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційної довідки

№ 327671556 від 31.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також договору купівлі продажу від 09.04.2021, гр. ОСОБА_1 реалізував земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1222386100:05:002:0373, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромисловому підприємству «Спект-агро».

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373 вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судом вище, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Також суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З огляду на викладене, витребування спірної земельної ділянки від їх нинішнього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро» є належним та ефективним способом захисту порушеного інтересу держави та не потребує попереднього скасування та визнання незаконними в судовому порядку наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1008/15-21-сг від 15.01.2021, запису у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу укладеного 09.04.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловим підприємством «Спект-агро».

Спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, суд дійшов висновку про те, що подальше її відчуження та набуття у власність відповідачем відбулося з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України,

Щодо представництва прокуратури, суд зазначає наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Прокурор зазначає, що направив Магдалинівській селищній раді запит № 04/62-1609 вих-23 від 06.04.2023, в якому повідомлялося про встановлені порушення інтересів держави, у зв`язку зі чим прокурор просив у найкоротший строк надати інформацію чи вживатимуться Магдалинівською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання незаконними наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

Згідно із відповіддю Магдалинівської селищної ради № 05-13-1031/0/2-23 від 10.04.2023 остання заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів територіальної громади, в тому числі в судовому порядку, не вживатиме.

Таким чином, Магдалинівською селищною радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені.

Прокурор зазначає, що унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На виконання ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Новомосковської окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, повідомленням

№ 04/62-3508-23 від 31.07.2023 повідомлено Магдалинівську селищну раду про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позов подано до суду в електронній формі відповідно судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 2147,20грн. (2 684,00*0,8).

Прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 8 052,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1326 від 12.05.2023р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Приймаючи до уваги, що при поданні позову позивачем судовий збір був сплачений у розмірі 8 052,00грн. та наявною заявою позивача про повернення судового збору, суд вважає можливим повернути позивачу за його заявою частину сплаченого судового збору у розмірі 5 904,80грн., про що винести ухвалу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 147,20грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство "Спектр-агро" (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м.Перещепине, вул.Степова, 1б, код ЄДРПОУ 32286716) на користь Магдалинівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Магдалинівської селищної ради (51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Магдалинівка, вул.Центральна, 32, код ЄДРПОУ 04338405) земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:002:0373, площею 1,7445 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Спектр-агро», 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м.Перещепине, вул.Степова, 1б, код ЄДРПОУ 32286716 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 2 147,20грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ) частину сплаченого судового збору в сумі 5 904,80грн., перерахованого згідно з платіжною інструкцією №1326 від 12.05.2023р., про що винести ухвалу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.12.2023

Суддя С.П. Панна