Рішення

від 12.12.2023 по справі 904/4285/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4285/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр", м. Павлоград, Дніпропетровської обл.

до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровської обл.

про заборону вчинення дій

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Щербина Ю.С.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить заборонити Виконавчому комітету Павлоградської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з обмеженням права вільного проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 до належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" об`єктів нерухомого майна.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради здійснюються дії, направлені на огородження земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні останнього, з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124, що створюють значні перешкоди позивачеві у здійсненні останнім права користування та розпорядження об`єктами нерухомого майна його підприємства, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 1212400000:02:026:0100 та 1212400000:02:026:0101.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" вказує про те, що відповідачем розпочато реалізацію прийнятого рішення, пов`язаного з огородженням земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 з частиною єдиного можливого проїзду до об`єктів нерухомого майна позивача, що також створює значну небезпеку для життя і здоров`я значної кількості людей в умовах воєнної агресії російської федерації по відношенню до України.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо здійснення Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради будь-яких дій з будівництва огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про те, що проїзд до житлового будинку за адресою: вул. Соборна, 105, який знаходиться на земельній ділянці позивача з кадастровим номером 1212400000:02:026:0100, можливий не лише через земельну ділянку Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, що підтверджується, на думку останнього, доданими позивачем до матеріалів справи доказами (фото 1, 2, 3, 4, 5).

Посилання позивача на те, що доступ до газорегулюючого пункту буде недоступний та відповідач своїми діями щодо огородження проїзду створює значну небезпеку для життя і здоров`я значної кількості людей, оскільки обмежує доступ до укриття у підвальному приміщенні адмінбудівлі за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, б. 103, на думку відповідача, є необґрунтованими у зв`язку з тим, що сам позивач відгородився від газорегулюючого пункту та зазначене вище підвальне приміщення не включено до Переліку сховищ та підвальних приміщень суб`єктів господарювання, придатних для укриття в м. Павлоград.

До того ж, відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на норми статті 401 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до його підприємства із заявою про встановлення земельного сервітута.

22.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що проїзд через частину земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 є єдиним можливим проїздом до гаражів та місць розміщення автомобілів, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1212400000:02:026:0101 за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, б. 103, а також єдиним існуючим та погодженим з органами МНС проїздом до будівель багатофінкціонального комплексу за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, б. 105 та до багатоквартирного житлового будинку, який розміщений за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, б. 105А.

До того ж, позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що факт закриття проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 підтверджується наданим до позовної заяви листом виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1789/0/2-23 "Про порушення меж земельної ділянки".

Посилається позивач і на те, що його підприємством 26.07.2023 подано до Павлоградської міської ради заяву про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, проте, 15.08.2023 Павлоградською міською радою прийнято рішення № 1175-42/VIII, у пункті 4 якого зазначено про зняття на доопрацювання питання, пов`язаного з наданням сервітуту на проїзд до належних позивачу об`єктів через частину земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124.

02.10.2023 від Виконавчого комітету Павлоградської міської ради надійшли заперечення на відповідь позивача, в яких відповідачем зазначено про те, що 19.09.2023 Павлоградською міською радою прийнято рішення № 1223-43/VIII "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту", відповідно до якого вирішено надати ТОВ "Бізнес-Центр" дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту до території земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:026:0101, із загальної площі 0,3305 га земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:026:0124 на вул. Соборна, 95, яка знаходиться в постійному користуванні у Павлоградської міської ради, з послідуючим укладанням договору строкового платного земельного сервітуту.

Ухвалою від 14.08.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4285/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.09.2023.

12.09.2023 господарським судом відкладено підготовче засідання до 04.10.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ухвали від 04.10.2023 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 13.11.2023 та відкладено підготовче засідання до 07.11.2023.

03.11.2023 через систему "Електронний суд" до суду від Виконавчого комітету Павлоградської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засідання 07.11.2023 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, у задоволенні якого господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 06.11.2023.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарським судом 07.11.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 29.11.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

29.11.2023 за письмовим клопотанням позивача господарським судом відкладено розгляд справи по суті до 12.12.2023.

Представник позивача в судове засідання 12.12.2023 не з`явився, подавши через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням останнього за кордоном, що пов`язано з лікуванням доньки.

Розглянувши зазначене клопотання господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з приписами частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

З огляду на викладене, представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" у даній справі може його керівник або інша особа, яка уповноважена діяти від його імені.

Таким чином, посилання позивача на перебування представника його підприємства за кордоном, що унеможливлює забезпечення участі підприємства у судовому засіданні, не є підставою для повторного відкладення розгляду справи, оскільки позивач, зокрема, не був позбавлений можливості укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом.

До того ж, клопотання про відкладення розгляду справи не містить доказів, які б підтверджували викладені у ньому обставини (перебування представника позивача за кордоном, що пов`язано з лікуванням доньки).

Зважаючи на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

12.12.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності підстав для заборони Виконавчому комітету Павлоградської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з обмеженням права вільного проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 до належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 9605982 від 18.09.2013, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.09.2005 серії САА № 285785 та Технічного паспорту на громадський будинок реєстровий номер 1-255/136 від 17.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" є власником об`єкта нерухомого майна: А - Адмінбудівля, загальною площею 1 278,4 кв.м., Б - гараж, В - гараж, Г - гараж, Д - гараж, Е - гараж, № 1-4 - огорожа, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, будинок 103 (а.с. 5-9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 10569804 від 09.10.2013, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.05.2008 серії САВ № 229824 та Технічного паспорту на громадський будинок (торгово-офісну будівлю) від 24.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" є власником об`єкта нерухомого майна: першої черги будівлі багатофункціонального комплексу: підвал, перший поверх та другий поверх торгово-офісних приміщень, загальною площею 2 840,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, будинок 105А (а.с. 10-19).

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.10.2013 та від 21.07.2020 зазначені вище об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 1212400000:02:026:0100 та 1212400000:02:026:0101 на підставі договорів оренди (а.с. 22-23).

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" посилається на те, що поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами 1212400000:02:026:0100 та 1212400000:02:026:0101, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна його підприємства, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124, площею 0,3305 га по вул. Соборна, 95 у м. Павлоград у постійному користуванні Виконавчого комітету Павлоградської міської ради.

04.07.2023 позивачем отримано від відповідача лист № 1789/0/2-23 "Про порушення меж земельної ділянки", в якому останнім повідомлено, зокрема, про намір огородити земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 з метою недопущення доступу інших осіб та уникнення будь-яких провокацій на території або відносно органу місцевого самоврядування (а.с. 24-26).

У відповідь на зазначений вище лист ТОВ "Бізнес-Центр" 26.07.2023 повідомило про те, що під`їзд до будівлі офісного центру та до гаражів, розташованих за адресою: м. Павлоград, вул. Соборна, 103 здійснюється через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 та є єдиним можливим шляхом доступу до зазначених об`єктів, у зв`язку з чим огородження зазначеного під`їзду буде перешкодою для власника зазначених об`єктів в можливості здійснення користування ними, а також можливості забезпечення належного виконання своїх завдань для служб спеціального призначення.

Як вказує позивач у позовній заяві, незважаючи на отримання зазначеного вище листа, Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради розпочато дії, які направлені на огородження земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124, з встановленням на території проїзду опор для монтажу воріт чи огорожі.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо огородження проїзду до об`єктів нерухомого майна ТОВ "Бізнес-Центр" є незаконними та такими, що створюють значні перешкоди у здійсненні підприємством останнього права користування та розпорядження своїм майном, а також створюють значну небезпеку для життя і здоров`я значної кількості людей, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогами заборонити Виконавчому комітету Павлоградської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з обмеженням права вільного проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 до належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" об`єктів нерухомого майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказує про те, що здійснення будь-яких дій відповідачем, пов`язаних з обмеженням існуючого проїзду через частину території земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 не тільки порушить права позивача відносно можливості користування та розпорядження належним йому майном, а й створить значну небезпеку життю і здоров`ю осіб, які користуються об`єктами нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 1212400000:02:026:0100 та 1212400000:02:026:0101.

В підтвердження незаконних дій відповідача, позивачем до матеріалів справи залучено лист № 1789/0/2-23 "Про порушення меж земельної ділянки" від 04.07.2023, що надсилався відповідачем на адресу позивача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Будь- яких інших доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав чи законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" останнім до суду не надано.

Залучений позивачем до матеріалів справи лист № 1789/0/2-23 "Про порушення меж земельної ділянки" від 04.07.2023, на який і посилається останній при зверненні з позовом до суду, таким доказом бути не може, оскільки містить лише посилання на те, що відповідач має намір огородити земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124, через яку здійснюється під`їзд до належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр" об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права чи охоронюваного законом інтересу на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення.

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр".

Крім того, господарський суд погоджується із посиланням відповідача на те, що доступ позивача до належних йому об`єктів нерухомого майна може бути забезпечено шляхом встановлення законного способу користування такою земельною ділянкою, що надана відповідачу в постійне користування, зокрема, встановленням сервітуту.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

У пункті б частини 1 статті 99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту, як, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (частини 1, 2 статті 100 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

До того ж, як вбачається із матеріалів справи, позивач скористався таким правом, звернувшись до власника земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124 - Павлоградської міської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

За результатами розгляду такого звернення, 19.09.2023 Павлоградською міською радою прийнято рішення № 1223-43/VIII "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту", відповідно до якого вирішено надати ТОВ "Бізнес-Центр" дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту до території земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:026:0101, із загальної площі 0,3305 га земельної ділянки кадастровий номер 1212400000:02:026:0124 на вул. Соборна, 95, яка знаходиться в постійному користуванні у Павлоградської міської ради, з послідуючим укладанням договору строкового платного земельного сервітуту.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Центр" до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з обмеженням права вільного проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:026:0124, до належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Центр" об`єктів нерухомого майна - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко