Рішення

від 26.12.2023 по справі 904/5632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5632/23За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 148 228,09грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2" заборгованість у розмірі 148 228,09грн, з яких:

- основний борг у розмірі 102 028,76грн;

- 3 % річних у розмірі 7 667,02грн;

- втрати від інфляції у розмірі 38 532,31грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №142 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари від 01 березня 2006 року в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справу №904/5632/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Миколаївське шосе, буд. 8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50067.

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №4930023474273, ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі повернута підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2006 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Центральний-2" (споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №142 (а.с. 3-5).

За умовами п.1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об`єкти, зазначені в таблиці №2 у відповідності з установленим планом споживання з 01 березня 2006 року по 31 грудня 2006 року (таблиця №1 та №2, акт меж розділу) (п. 1.3 договору).

В таблиці №2 зазначено, що об`єктом теплоспоживання є житловий будинок, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколаївське шосе, буд. 8.

Згідно з п. 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

Щомісячна сума оплати за договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин роботи (п. 2.2 договору).

Щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, що має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за відпущену теплоенергію здійснюється споживачем самостійно щомісячно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за згодою сторін до 15-го числа місяця, що слідує за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Цей договір діє з 01 березня 2006 року по 31 грудня 2006 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць та при відсутності заборгованості споживача договір може бути розірваним. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (п. 6.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №142 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари від 01.03.2006 був чинним протягом спірного періоду.

Додатковою угодою від 07.10.2014 сторони продовжили термін дії договору до 31 грудня 2015 року (а.с. 6).

З 01 жовтня 2014 року внесено зміни в таблиці №1, 2 договору, а саме прийнято опалювальну площу 3 316,90м2, навантаження на опалення 0,2921 Гкал/год, навантаження на гаряче водопостачання 0,1006 Гкал/год (п. 2 додаткової угоди).

З 01 жовтня 2014 року нарахування за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно теплового навантаження на опалення та гаряче водопостачання, розрахованого у відповідності з питомими нормами, врахованими при розрахунках планових тарифів на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (п. 3 додаткової угоди).

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку №8 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Миколаївське шосе є позивач Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Належне виконання зобов`язань КПТМ "Криворіжтепломережа" стосовно надання послуги з теплопостачання ОК "ЖБК "Жовтень-18" підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія, а саме:

- Акт від 29.10.2021 (про подачу теплоносія);

- Акт від 15.04.2022 (про припинення подачі теплоносія);

- Акт від 30.10.2020 (про подачу теплоносія) (а.с. 8-9).

Тарифи на послуги теплопостачання передбачені за період з 10.09.2020 по 30.11.2020 тариф за 1 Гкал 1689,91грн (з ПДВ) (згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1672 від 09.09.2020 для потреб населення); за період з 01.12.2020 по 24.10.2021 тариф за 1 Гкал 1 998,42грн (з ПДВ) (згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2264 від 30.11.2020 для потреб інші споживачі).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується наданими у справу актами та звітом про споживання (а.с. 10-14, 15).

КПТМ "Криворіжтепломережа" виставило відповідачу на оплату рахунки-фактури:

№142 від 31.12.2020 на суму 106 088,18грн;

№142 від 31.01.2021 на суму 106 056,15грн;

№142 від 28.02.2021 на суму 88 130,32грн;

№142 від 31.03.2021 на суму 81 575,50грн;

№142 від 30.04.2021 на суму 30 196,13грн;

№142 від 08.12.2021 на суму 8 216,75грн (а.с. 20-25).

Відповідач зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2020 по 04.11.2021 утворилася заборгованість в розмірі 102 028,76грн.

У серпні 2023 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія №142/14513 за вих.№2132/13 від 31.07.2023 про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді (а.с. 26).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №142 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари від 01.03.2006 у розмірі 102 028,76грн відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 102 028,76грн, 3% річних у розмірі 7 667,02грн та інфляційні втрати у розмірі 38 532,31грн, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із підстав виникнення цивільних права та обов`язків є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за відпущену теплоенергію здійснюється споживачем самостійно щомісячно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за згодою сторін до 15-го числа місяця, що слідує за розрахунковим.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії:

за грудень 2020 року не пізніше 15 січня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.01.2021;

за січень 2021 року не пізніше 15 лютого 2021 року, прострочка виконання настає з 16.02.2021;

за лютий 2021 року не пізніше 15 березня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.03.2021;

за березень 2021 року не пізніше 15 квітня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.04.2021;

за квітень 2021 року не пізніше 17 травня 2021 року (15.05.2021 вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 18.05.2021;

за листопад 2021 року не пізніше 15 грудня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.12.2021.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 102 028,76грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 102 028,76грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 7 667,02грн за період з 18.01.2021 до 27.09.2023 та інфляційні втрати за період з лютого 2021 року до серпня 2023 року у розмірі 38 532,31грн (а.с. 19).

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги").

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, і станом на момент звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом по даній справі триває.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 2, 3 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

25.04.1987 проведено державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2", про що 26.09.2005 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №12271200000003741, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види економічної діяльності: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний). Назви органів управління юридичної особи: загальні збори членів. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: фізичні особи члени Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2", розмір частки засновника (учасника): 0. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00грн.

Отже, мешканцями будинку створено неприбуткову організацію - кооператив з метою забезпечення житлом членів кооперативу, належного утримання будинку, забезпечення в отриманні житлово - комунальних послуг.

Однак, положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим кооперативам, які є юридичними особами, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Позивач, поставляючи за договором №142 від 01.03.2006 теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та парі має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання мешканців будинку.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206, в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем: 3% річних - за період з 24.02.2022 до 27.09.2023, інфляційні втрати - за період з березня 2022 року до серпня 2023 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №904/4176/22, від 12.06.2023 у справі №904/4310/22, від 04.12.2023 у справі №904/4188/22.

Так, на суму боргу 56108,54грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 18.01.2021 до 23.02.2022 (402дн) у розмірі 1853,89грн;

на суму боргу 7507,34грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 16.04.2021 до 23.02.2022 (314дн) у розмірі 193,75грн;

на суму боргу 30196,13грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 18.05.2021 до 23.02.2022 (282дн) у розмірі 699,89грн;

на суму боргу 8216,75грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 16.12.2021 до 23.02.2022 (70дн) у розмірі 47,27грн;

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2794,80грн (1853,89грн+193,75грн+699,89грн+42,47грн).

Сума інфляційних втрат складає 9 490,33грн виходячи з наступного розрахунку:

56108,54грн * 111,8% (сукупний індекс інфляції за лютий 2021 року лютий 2022 року) = 62729,35грн 56108,54грн = 6620,81грн;

7507,34грн * 108,1% (сукупний індекс інфляції за травень 2021 року лютий 2022 року) = 8115,43грн 7507,34грн = 608,09грн;

30196,13грн * 106,7% (сукупний індекс інфляції за червень 2021 року лютий 2022 року) = 32219,27грн 30196,13грн = 2023,14грн;

8216,75грн * 102,9% (сукупний індекс інфляції за січень лютий 2022 року) = 8455,04грн 8216,75грн = 238,29грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 102 028,76грн, 3% річних у розмірі 2794,80грн та втрати від інфляції у розмірі 9 490,33грн, а всього 114 313,89грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6047 від 03.10.2023 (а.с. 38). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 069,91грн (114313,89грн * 2684,00грн / 148228,09грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2" про стягнення 148 228,09грн - задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-2" (ідентифікаційний код 23025115; вул. Миколаївське шосе, буд. 8, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50067) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; пров. Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000) основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 102 028,76грн (сто дві тисячі двадцять вісім гривень 76коп.), 3% річних у розмірі 2794,80грн (дві тисячі сімсот дев`яносто чотири гривні 80коп.), втрати від інфляції у розмірі 9 490,33грн (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто гривень 33коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 069,91грн (дві тисячі шістдесят дев`ять гривень 91коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 26.12.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва