ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.11.2023Справа № 910/8517/20Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/8517/20
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форіч"
про стягнення 1183019,77 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Качкурова С.В.;
від відповідача: Бондарчук З.В.;
від третьої особи: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 1183019,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2018 позивач затвердив відповідачу Технічні умови №002/ТУ-434 на підключення об`єкта до теплових мереж житлового будинку, а відповідач гарантував виконання зазначених Технічних умов, втім позивачем встановлено факт самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача, що підтверджується актом обстеження №604/312 від 12.04.2019. Таке підключення мало наслідком споживання теплової енергії відповідачем з листопада 2018 року по квітень 2019 року за відсутності укладеного договору та будь-яких оплат з боку відповідача, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 700249,13 грн, 3% річних у розмірі 19338,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 9103,24 грн.
У подальшому позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, в якій останній просив стягнути з відповідача 1136845,17 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 14778,99 грн інфляційної складової боргу, 31395,61 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1136845,17 грн та судові витрати пов`язані з розглядом справи, в іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/8517/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
23.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8517/20.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №910/8517/20 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято справу до провадження судді Васильченко Т.В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
12.10.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ "Район-Сервіс" проти позову заперечує та зазначає про те, що у спірний опалювальний період 2018/2019 між сторонами велись лише переговори на рахунок підключення будинку по вул. Лісківська 23 до теплопостачання, проте фактичного постачання теплової енергії до будинку у період листопад 2018 - квітень 2019 не відбувалось, оскільки опалення у будинку здійснювалось за допомогою електроенергії. Відповідач також наголошує на тому, що за відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у відповідача відсутній обов`язок по оплаті теплопостачання та посилається на те, що судами при первісному розгляді справи не було встановлено наявність у Коваленка В.А. повноважень представляти інтереси ТОВ "Район-Сервіс", у зв`язку з чим акт про обстеження №604/312 від 12.04.2019 не є належним доказом у справі.
Крім того, відповідач зауважує, що ТОВ "Район-Сервіс" не отримував вимогу №30/вих-1640517 від 14.05.2019 позивача про оплату вартості спожитої теплової енергії у сумі 700249,13 грн, оскільки особа ОСОБА_1 , яка отримала від імені відповідача вказану вимогу, не є працівником ТОВ "Район-Сервіс".
У судовому засіданні 20.12.2022 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про встановлення учасникам процесуальних строків для подання заяв по суті справи та оголошення перерви у судовому засіданні до 24.01.2023.
27.12.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, відповідно до якої позивач посилається на те, що будинок по АДРЕСА_1 станом на листопад 2018 року був фізично підключений до теплових мереж КП "Київтеплоенерго", про що свідчать підписані між сторонами додаток №5 та додаток №6 до договору №1640517. Проте, у зв`язку з тим, що сам договір №1640517 на постачання теплової енергії так і не був підписаний внаслідок порушення відповідачем Технічних умов на підключення об`єкту, а теплолічильник встановлений у теплопункті житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не прийнято на комерційний облік, у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року відповідач споживав теплову енергію самовільно, безоплатно та у позадоговірному порядку, про що свідчить акт про обстеження №604/312 від 12.04.2019.
Позивач також вказує на те, що у працівників КП "Київтеплоенерго" були відсутні підстави сумніватися у наявності повноважень Коваленко В.А. представляти інтереси відповідача, позаяк ОСОБА_2 надав доступ представникам теплопостачальної організації для здійснення обстеження теплового пункту у будинку, при цьому в отриманому позивачем від відповідача листі від 05.04.2019, на підставі якого здійснювалось обстеження, ОСОБА_2 зазначений виконавцем. При цьому, на переконання позивача, відповідачем не надано доказів наявності у будинку альтернативних джерел теплопостачання, а наданий відповідачем договір на постачання електричної енергії від 11.12.2018 не підтверджує здійснення опалення за рахунок електроенергії та не є доказом відсутності споживання теплової енергії.
06.01.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про зобов`язання відповідача надати показання свідка ОСОБА_2 шляхом викладення ним у заяві обставин та про виклик ОСОБА_3 як свідка у справі.
У судовому засіданні 24.01.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 14.02.2023.
08.02.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач повторно зазначає про відсутність теплопостачання у будинку у спірний період, про відсутність повноважень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ "Район-Сервіс" та про наявність у будинку альтернативних джерел теплопостачання.
З огляду на перебування судді Васильченко Т.В. 14.02.2023 у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2023.
27.03.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача технічної/дозвільної документації на переобладнання в житловому будинку за адресою Лісківська, 23 у місті Києві теплопункту, технічної/дозвільної документації на електрокотли для опалення будинку (сертифікати, інструкції, паспорти, платіжні документи на оплату електрокотлів, тощо) та технічної/дозвільної документації та/або акти виконаних робіт на встановлення і підключення електрокотлів для опалення будинку за адресою АДРЕСА_1
У судовому засіданні 24.03.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання.
18.04.2023 року через відділ діловодства суду відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують споживання та оплату енергії на опалення житлового будинку в опалювальний сезон 2018-2019 років.
28.04.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення в яких позивач відзначає, що наданий відповідачем договір постачання електричної енергії від 11.12.2018 та додаткові угоди до нього не підтверджують факт здійснення опалення приміщень у будинку по АДРЕСА_1 за рахунок електроенергії.
У судовому засіданні 19.05.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати суду показання свідка ОСОБА_2 , залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Форіч" в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі, зобов`язання третьої особи надати письмові пояснення щодо знаходження представників (працівників, зокрема, ОСОБА_2 ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форіч" під час надання доступу представникам КП "Київтеплоенерго" для обстеження до теплового пункту об`єкта за адресою м. Київ, пров. Горького, 35, 37, 39 (м. Київ, вул. Ліськівська, 23), під час складення акту обстеження №604/312 від 12.04.2019 року та відкладення підготовчого засідання у справі на 13.06.2023.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи предмет, підстави позову та беручи до уваги заперечення проти пред`явлених вимог, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Форіч" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
При цьому, розглянувши клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати суду показання свідка ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки подане клопотання фактично підміняє собою клопотання про виклик свідка, яке, в свою чергу, позивачем до суду подано не було, а за приписами Господарського процесуального кодексу України господарські суди не наділені повноваженнями на спонукання до подання показань свідків.
У судовому засіданні 13.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання відповідача про долучення доказів та про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. При цьому, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 23.06.2023 та постановив про виклик свідків під час розгляду справи по суті.
Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення клопотання відповідача про долучення доказів та прийняття їх до розгляду.
У той же час, враховуючи, що за своїм змістом подане позивачем клопотання про витребування у відповідача доказів стосуються тверджень останнього щодо здійснення опалення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року за рахунок споживання електроенергії, тоді як витребувані документи подані відповідачем добровільно та прийняті судом до розгляду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого позивачем клопотання.
У судовому засіданні 23.06.2023 судом, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.06.2023.
26.06.2023 року через відділ діловодства суду від третьої особи ТОВ "Форіч" надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких третя особа повідомляє, що акт обстеження №604/312 від 12.04.2019 підписала фізична особа ОСОБА_2 , а не директор ТОВ "Форіч" ОСОБА_2 , тому третя особа не може надати пояснення з приводу дій та повноважень такої особи. При цьому третя особа також зазначає про те, що ТОВ "Форіч" не виконувало ніяких пуско-налагоджувальних та монтажних робіт теплових мереж житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 викликано у судове засідання для допиту у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.07.2023.
Судове засідання, призначене на 21.07.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.08.2023.
У судовому засіданні 15.08.2023 суд допитав свідка ОСОБА_4 , оголосив перерву в судовому засіданні до 05.09.2023 та викликав у судове засідання для допиту у якості свідка ОСОБА_3 .
З огляду на перебування судді Васильченко Т.В. 05.09.2023 у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.10.2023.
У судовому засіданні 10.10.2023 року оголошено перерву до 13.10.2023 року..
У судовому засіданні 13.10.2023 суд допитав свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оголосив перерву в судовому засіданні до 03.11.2023.
У судових засіданнях судом у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви, зокрема, до 21.11.2023.
У судовому засіданні 21.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
У свою чергу, третя особа у поданих поясненнях просила проводити розгляд справи без її участі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що третя особа просила проводити розгляд справи за її відсутності, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за її відсутності.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Як вбачається зі змісту Статуту Комунального підприємства "Київтеплоенерго", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.05.2016 №323 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.06.2019 №1160), основним видом діяльності останнього є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Отже, в розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач є теплопостачальною організацією як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Як встановлено судом, 31.05.2017 року між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Район" в особі голови кооперативу Венглюка Вадима Вадимовича, який діє на підставі Статуту (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" в особі директора Русакова Геннадія Васильовича, який діє на підставі Статуту (далі - управитель) був укладений договір №4 про передачу житлового будинку управителю (експлуатуючій організації) (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого замовник передав управителю повністю розпоряджатися та управляти майном відповідно до законодавства України та з урахуванням положень даного договору, а управитель шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг споживачам (власникам) приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового будинку забезпечує належну його експлуатацію, вчасне проведення капітального і поточного його ремонту, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника(ків).
Положеннями пунктом 3 зазначеного договору визначено загальні характеристики житлового будинку, що передається в управління, а саме: адреса житлового будинку: м. Київ, вул. Лісківська, 23; загальна площа: житлові приміщення - 9146,5 кв.м.; нежитлові приміщення 1015,6 кв.м.; кількість житлових приміщень - 232 шт., нежитлових приміщень - 113 шт.; прибудинкова територія - 1620,67 кв.м.; будинок обладнаний: лічильниками - 696 шт., ліфтом - 1 шт. (3 штуки - 630 кг.); мережі: житловий будинок підключений до електромережі, тепломережі, системи водопостачання та водовідведення. Відповідні договори із виробниками не укладались; благоустрій: відсутній.
Відповідно до умов пункту 4.1.2, 4.1.3 договору управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; контролювати виконання договорів на надання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, відповідач, як управитель вказаного житлового будинку, на якого згідно з умовами договору покладено обов`язок представляти інтереси кінцевих споживачів (власників приміщень) житлово-комунальних послуг перед постачальниками таких послуг, є фактичним користувачем послуг з теплопостачання, виконавцем якої є позивач.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (частина 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частина 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
При цьому, обов`язок споживача укласти договір відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами першою - третьою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" надано споживачеві теплової енергії право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил.
Положеннями вказаної статті також визначено основні обов`язки споживача теплової енергії, серед яких: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів та ін.
Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").
Стаття 4 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила користування), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Умовами пункту 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства (абзац 5 пункту 5 Правил користування).
Усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів (пункт 7 Правил користування).
Пунктом 8 Правил користування визначено, що для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.
За пунктом 10 Правил користування, виконання технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, є обов`язкове. Строк дії технічних умов приєднання споживачів теплової енергії два роки. У разі коли будівництво об`єкта не може бути завершено у визначений строк, споживач повинен продовжити дію технічних умов, звернувшись до теплопостачальної організації до закінчення їх дії. Якщо споживач не звернувся до теплопостачальної організації з вмотивованим проханням щодо їх продовження, ці умови втрачають чинність (анулюються). У разі коли під час проектування об`єктів виникає потреба в обґрунтованому відхиленні від технічних умов, таке відхилення має бути погоджене споживачем з теплопостачальною організацією, яка видала технічні умови.
Пунктом 11 Правил користування заборонено самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання.
У разі підключення нового споживача до системи теплопостачання, а також реконструкції системи теплоспоживання або їх ремонті відновлення об`єму теплоносія в системах здійснюється за рахунок коштів споживача (пункт 12 Правил користування).
Введення в експлуатацію нової, реконструйованої системи теплоспоживання об`єкта без приладів комерційного обліку забороняється (пункт 13 Правил користування).
Пунктом 14 Правил користування на споживача покладено обов`язок укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Нова, реконструйована система теплоспоживання приймається в експлуатацію рішенням відповідної комісії в установленому порядку (пункт 15 Правил користування).
Після оформлення допуску система теплоспоживання вводиться в експлуатацію (пункт 16 Правил користування).
Згідно з пунктом 17 Правил користування, для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.
Пунктом 19 Правил користування визначено, що після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії (частина 4 статті 19 та стаття 24 Закону України "Про теплопостачання").
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що на відповідача, як на управителя житловим будинком за адресою м. Київ, вул. Лісківська, 23 та колективного споживача теплової енергії за вказаною адресою покладено обов`язок своєчасного укладення відповідного договору купівлі - продажу теплової енергії з теплопостачальною організацією, тобто з позивачем, з додержанням при цьому встановленого спеціальним законом та Правилами користування способу приєднання житлового будинку до теплових мереж позивача, зокрема, шляхом введення в експлуатацію системи теплопостачання споживача та прийняття на комерційний облік теплового лічильника.
З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення договору на постачання теплової енергії та підключення нової системи теплопостачання у будинку по вул. Лісківська, 23 у м. Києві до систем теплопостачання позивача сторонами у справі були вчинені наступні дії.
08.08.2018 року Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" Технічні умови №002/ТУ-434 на підключення об`єкта до теплових мереж - житлового будинку, адреса об`єкту пров. Горького 35, 37, 39 (далі - Технічні умови) та Технічне рішення №002/ТР-1558 щодо проекту теплопостачання (далі - Технічне рішення).
При цьому судом встановлено, що розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №2 від 05.01.2017 об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою м. Київ, пров. Горького 35, 37, 39 присвоєно поштову адресу - м. Київ, вул. Лісківська, 23, отже фактично Технічні умови №002/ТУ-434 на підключення об`єкта до теплових мереж від 08.08.2018 стосуються об`єкта нерухомого майна щодо якого відповідач виступає управителем.
Також КП "Київтеплоенерго" був встановлений перелік об`єктів споживання, за яким присвоєно відповідачу номер умовного договору 1640517, який є тотожним особовому рахунку 1640517 для даного споживача та оформлено Бланк формування нових споживачів, в якому відображено: номер умовного договору 1640517, особовий рахунок НОМЕР_1 , найменування абонента ТОВ "Район-Сервіс", адреса абонента вулиця Лісківська, 23.
22.11.2018 року між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Район-Сервіс" оформлені та підписані додаток №5 до договору №1640517 "Схема розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", в якому відображено встановлення BOTE (вузол обліку теплової енергії) та додаток №6 до договору №1640517 - Акт розмежування балансової належності теплових мереж.
Таким чином, як зазначає позивач, оформлення та підписання між сторонами Схеми розподілу балансової належності та Акту розмежування підтверджує завершення процесу з фактичного та фізичного приєднання будинку споживача до теплових мереж КП "Київтеплоенерго", оскільки моменту укладення та підписання договору завжди передує фактичне підключення об`єкту до теплових мереж теплопостачальної організації.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з невиконанням з боку ТОВ "Район-Сервіс" Технічних умов №002/ТУ-434 від 08.08.2018 завершення процедури остаточного оформлення та підписання договору на постачання теплової енергії №1640517 не відбулось. Сторони не заперечують, що відповідний договір про надання послуг з постачання теплової енергії укладено не було.
З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення договору та введення в експлуатацію системи теплопостачання споживача, ТОВ "Район-Сервіс" листом №10/12 від 05.04.2019 просив позивача направити представника КП "Київтеплоенерго" для повторного огляду ІТП на пров. Горького 35, 37, 39 (нова назва - вул. Лісківська, 23). Вказаний лист від імені відповідача підписаний директором Венглюком В.В., виконавець - Коваленко В.А.
12.04.2019 року СП "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" було складено акт обстеження № 604/312 щодо ТОВ "Район-Сервіс", за змістом якого, при обстеженні житлового будинку по пров. Горького 35, 37, 39 (с. Троєщина) на предмет укладення договору на теплопостачання встановлено ряд порушень умов робочого проекту та Технічних умов. При цьому, встановлено, що на загальному вводі встановлено теплолічильник Аква МВТ-2М НК-01, який не прийнятий на комерційний облік, показники: Е - 386,093 Гкал, V1 - 18875 м.куб., V2 - 15873 м.куб., Троб. - 15139 ч., Тост. - 1382 ч. Монтаж теплового лічильника виконано з порушенням, а саме витратомірні ділянки не відповідають проекту. Засувки № 1 та № 2 не опломбовані.
Тобто, на підставі зазначеного акту обстеження позивачем встановлено факт самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача до укладення договору та прийняття на комерційний облік теплолічильника.
За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Позивачем до матеріалів позовної заяви надано копію акту приймання-передачі товарної продукції №4/2019-1640517 від 30.04.2019, рахунку-фактури №1640517/2020-3 від 31.03.2020 та акт звіряння розрахунків за теплову енергії від 31.03.2020, відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" було спожито за період листопад 2018 року - квітень 2019 року теплову енергію на загальну суму 700249,13 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, з метою досудового врегулювання спору 21.05.2019 особисто представнику відповідача Ребекеуш А.А. було вручено вимогу від 14.05.2019 щодо сплати заборгованості у сумі 700249,13 грн.
Разом з цим, у поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач вказав, що порядок нарахування згідно з даними приладу обліку у житловому будинку є неправомірним, оскільки вказаний прилад обліку не є комерційним, адже не приймався на абонентський (комерційний) облік позивачем, тому позивачем здійснено нарахування за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року згідно з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94.
Зазначені Норми та вказівки призначені, зокрема, для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку для проведення комерційних та інших розрахунків.
Так, згідно наданого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог нового розрахунку обсягів та вартості теплової енергії на потреби опалення ТОВ "Район-Сервіс", загальний обсяг теплової енергії на потреби опалення будинку по вул. Лісківська, 23 за період з 24.11.2018 по 05.04.2019 склав 621,388017 Гкал, що становить 1136845,17 грн.
При цьому, як зазначає позивач, при здійсненні вказаного нарахування КП "Київтеплоенерго" враховано факт нововведення будинку та ймовірність використання теплової енергії ТОВ "Район-Сервіс" тільки на потреби централізованого опалення, тому позивачем було визначено обсяги теплової енергії виключно на потреби ЦО, з урахуванням періоду роботи системи опалення за даними вузла обліку (з 24.11.2018 до 05.04.2019) та понижуючого коефіцієнту за кожний розрахунковий (календарний) період згідно з кліматичним умовами з використанням даних Укргідрометрцентру.
За наявності приєднаного теплового навантаження системи централізованого опалення (максимальні погодинні витрати теплоти) будинку, визначення щомісячних обсягів теплової енергії за розрахункові періоди на потреби централізованого опалення були розраховані позивачем у відповідності до формул (2.11 та 2.12) згідно з КТМ-204 (Розділ 2 Нормування витрат теплоти на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання житлових і громадських споруд).
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 18 Правил №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відтак, відповідач мав оплачувати надані позивачем послуги постачання теплової енергії щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунком.
При цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки виходячи з положень статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, а праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством, відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а не за самим фактом укладення договору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.07.2023 у справі №910/21848/21, від 30.06.2022 у справі №910/166/21, від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17 та від 25.03.2019 у справі №910/12510/17.
Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Отже підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Натомість, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань щодо оплати спожитої теплової енергії у визначені строки та порядку належним чином не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед КП "Київтеплоенерго" в розмірі 1136845,17 грн.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" грошових коштів за спожиту теплову енергію у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1136845,17 грн.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд зазначає, що даний спір про стягнення 1136845,17 грн вартості фактично спожитої теплової енергії за період листопад 2018 року - квітень 2019 року у справі №910/8517/20 розглядається судом вдруге.
Так, постановою Верховного Суду від 02.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №910/8517/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції.
При цьому, Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що приймаючи оскаржувані судові рішення у даній справі №910/8517/20, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків щодо можливості використання теплолічильника Аква МВТ-2М НК-01, який не прийнято на комерційний облік, на підтвердження постачання теплоенергії відповідачу та не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача щодо наявності у фізичної особи ОСОБА_2 права представляти його інтереси, належного повідомлення відповідача щодо наявності виявлених порушень, проведення перевірки і, як наслідок, законності складання такого акта позивачем, що, в свою чергу, свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг із постачання тепла.
Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Судом встановлено за матеріалами справи, що безпосередній факт виявлення споживання теплової енергії відповідачем в опалювальному періоді листопад 2018 року - квітень 2019 року без укладення договору на постачання теплової енергії у зв`язку з невиконанням з боку ТОВ "Район-Сервіс" Технічних умов №002/ТУ-434 від 08.08.2018 встановлено позивачем при складанні акту обстеження 12.04.2019 року, який з боку відповідача підписаний ОСОБА_2 , що був присутнім при обстеженні житлового будинку по АДРЕСА_3 ) представником СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Грінченком О.М.
При цьому, згідно з наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_4 від 04.08.2021 року, який з 02.05.2018 року займає посаду інженера ІІ категорії у Районному відділенні збуту №6 СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", останній 12.04.2019 здійснював обстеження теплового пункту житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно свідчень ОСОБА_4 на територію житлового комплексу по АДРЕСА_1 через пост охорони його та працівника КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_5 пропустив ОСОБА_2 , який представився представником ТОВ "Район-Сервіс". ОСОБА_2 , маючи при собі ключі від дверей теплопункту у вказаному будинку, допустив ОСОБА_4 всередину приміщення та надав доступ до теплового лічильника для проведення обстеження. В свою чергу, ОСОБА_4 за допомогою спеціальних дротів підключив свій робочий ноутбук до теплолічильника та за наявності спеціальної програми АКВА-МВТ-2 Мнк здійснив зняття показань архівних відомостей (отчет) про добові параметри теплопостачання за період 2018-2019 роки.
Зазначені архівні відомості (серійний номер приладу обліку 1603315) зберігаються у робочому ноутбуку представника позивача ОСОБА_4 , який був оглянутий судом під час допиту свідка ОСОБА_4 15.08.2023 року. Паперова копія зазначених архівних відомостей надана позивачем до матеріалів справи. Таким чином наявність у тепловому лічильнику архівних відомостей підтверджує факт підключення ТОВ "Район-Сервіс" до теплових мереж КП "Київтеплоенерго" та споживання теплової енергії.
У заяві свідка також зазначається, що 12.04.2019 у присутності ОСОБА_2 працівником позивача ОСОБА_4 був складений акт обстеження №604/312, в якому зазначено про виявлені зауваження. Вказаний акт був підписаний ОСОБА_2 . Примірник даного акту був вручений останньому.
Як зазначалось судом раніше, згідно з пунктами 13, 19 Правил користування введення в експлуатацію нової, реконструйованої системи теплоспоживання об`єкта без приладів комерційного обліку забороняється. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію.
Згідно з пунктом 35 Правил користування теплопостачальна організація має право знімати та перевіряти покази вузла обліку відповідно до умов договору та проводити обстеження системи теплоспоживання споживача щодо виявлення споживання теплової енергії поза вузла обліку; встановлювати технічні засоби, які обмежують постачання теплової енергії споживачеві до обсягу, визначеного у договорі; вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії.
Таким чином, згідно наведених вище положень Правил користування випливає, що теплопостачальна організація наділена правом здійснення технічного огляду вузла обліку теплоспоживання, за наслідками якого складається відповідний акт.
При цьому, суд зауважує, що законодавством не встановлений обов`язок представників теплопостачальної організації під час складання акта про обстеження перевіряти повноваження особи, яка допустила представників теплопостачальної організації на об`єкт споживача для технічного огляду вузла обліку, окрім установлення цієї особи.
Отже, акт про обстеження вузла обліку теплоспоживання може бути складений як в присутності споживача (представника споживача), так і в присутності іншої особи, яка допустила представників теплопостачальної організації на об`єкт.
З матеріалів справи вбачається, що акт обстеження №604/312 від 12.04.2019 підписаний ОСОБА_2 - тобто особою, яка була встановлена та допустила представників позивача на об`єкт споживача для проведення перевірки, а також була весь час присутня при проведенні перевірки, виявленні та фіксації факту самовільного підключення до теплових мереж позивача.
При розгляді даної справи суд враховує, що ОСОБА_2 знаходився на об`єкті ТОВ "Район-Сервіс", мав доступ до закритих приміщень та допустив представників позивача до перевірки, чого не може зробити стороння особа, у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо законності складання акту про обстеження №604/312 від 12.04.2019.
При цьому суд також приймає до уваги ту обставину, що обстеження теплового пункту будинку за адресою АДРЕСА_1 , яке мало місце 12.04.2019, здійснено на підставі листа ТОВ "Район-Сервіс" №10/12 від 05.04.2019, у якому зазначено прізвище виконавця ОСОБА_2 , його номер мобільного телефону та адреса електронної пошти.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що ОСОБА_2 надав доступ представникам теплопостачальної організації для здійснення обстеження теплового пункту та під підпис отримав примірник акту про обстеження від 12.04.2019, за висновком суду, відповідач був обізнаний щодо наявності виявлених 12.04.2019 під час обстеження порушень та не був позбавлений права оскаржити даний акт в судовому порядку, однак таким правом не скористався.
Щодо наявної в матеріалах справи копії договору від 01/03-19 від 01.03.2019 про виконання робіт з виготовлення, поставки та монтажу технологічного обладнання, який підписано від імені ТОВ "Форіч" генеральним директором ОСОБА_2 , то суд відзначає, що перебування ОСОБА_2 на посаді директора зазначеного товариства не свідчить про те, що під час підписання та складання акту про обстеження від 12.04.2019 ОСОБА_2 не міг діяти як представник ТОВ "Район-Сервіс", позаяк зазначений акт підписаний фізичною особою ОСОБА_2 , а не директором ТОВ "Форіч" ОСОБА_2 , про що зауважила і третя особа у наданих суду поясненнях.
Як зазначалось судом раніше підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг теплопостачальною організацією.
У свою чергу, про надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг із постачання тепла свідчать наведені вище обставини, а саме: укладення між сторонами додатку №5 (схема розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін) та додатку №6 (акт розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін) до договору №1640517, що свідчить про фізичне приєднання (підключення) житлового будинку до теплових мереж позивача; наявні в матеріалах справи архівні відомості (серійний номер приладу обліку 1603315) про добові параметри теплопостачання, які підтверджують факт підключення відповідача до теплових мереж позивача та споживання відповідачем теплової енергії з початку опалювального сезону (з листопада 2018 року).
ОСОБА_4 допитаний в якості свідка у судовому засіданні 15.08.2023, підтвердив обставини, викладені в заяві свідка від 04.08.2021 року та пред`явив суду для огляду робочий ноутбук на якому зберігаються архівні відомості як електронний доказ і надав відповідні пояснення щодо зняття архівних відомостей з приладу обліку теплової енергії.
У свою чергу, допитаний в судовому засіданні 13.10.2023 року в якості свідка ОСОБА_3 заперечуючи факт споживання тепла у спірний період та наявності у ОСОБА_2 повноважень діяти від імені відповідача не зміг пояснити суду чому ОСОБА_2 знаходився на об`єкті ТОВ "Район-Сервіс" та мав доступ до закритих приміщень відповідача, як і не надав пояснень щодо встановленого на спірному об`єкті BOTE (вузол обліку теплової енергії) про який зазначено в додатку №5 "Схема розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", який ним підписаний без заперечень, у зв`язку з чим доводи наведені ним в заяві свідка від 14.07.2020 оцінуються судом критично.
У той же час не спростовує обставини споживання мешканцями будинку теплової енергії і поданий відповідачем договір про постачання електричної енергії споживачу від 11.12.2018, який укладений між ТОВ "Район-Сервіс" (споживач) та ТОВ "Київські енергетичні послуги" (постачальник), відповідно до умов пункту 1.1 якого предметом договору є постачання електричної енергії як товарної продукції.
Суд відзначає, що у даному договорі відсутні обсяги постачання електроенергії, адреси постачання електроенергії. Водночас, пунктом 3.1 договору від 11.12.2018 встановлено, що першим розрахунковим періодом постачання електричної енергії є січень 2019 року, в той час як періодом стягнення заборгованості є листопад 2018 року - квітень 2019 року.
Тобто даний договір підтверджує лише сам факт отримання відповідачем електричної енергії, при цьому, не містить будь-якої інформації щодо використання такої електроенергії, а також не підтверджує факт здійснення опалення приміщень за адресою вул. Лісківська 23 за рахунок електроенергії.
Що стосується наданих відповідачем копій банківських виписок за адресою вул. Лісківська, 23, то з них вбачається, що мешканцями будинку здійснювались платежі за оплату житлово-комунальних послуг або без зазначення назви послуги, у зв`язку з чим такі виписки не підтверджують факт оплати мешканцями за послуги саме з електропостачання та не дають можливості здійснити самостійний розрахунок її вартості.
Разом з цим відповідачем не надано доказів на підтвердження саме факту встановлення електробойлерів або будь-яких інших приладів альтернативного джерела енергії як у будинку в цілому, так і у мешканців будинку, а не лише факт їх придбання.
За загальними принципами надання та споживання житлово-комунальних послуг з опалення здійснюється шляхом споживання кінцевим споживачем саме теплової, а не електричної енергії. У зв`язку з цим, відповідач мав би надати суду докази споживання електричної енергії протягом спірного періоду у таких обсягах, наприклад значно більших, ніж протягом літніх місяців, оцінивши які суд міг би дійти безсумнівного висновку, що мешканці будинку, управителем якого виступає відповідач, дійсно споживали електричну енергію з метою обігріву своїх квартир.
Однак, наявні в матеріалах справи рахунки-розшифровки та акти приймання-передавання товарної продукції за грудень 2018 року - травень 2019 року такі висновки не підтверджують.
Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
У свою чергу, в п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що факт самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача, що мало наслідком споживання теплової енергії відповідачем з листопада 2018 року по квітень 2019 року за відсутності укладеного договору скоріше мав місце, а ніж ні. У зазначеному аспекті суд враховує, що споживання мешканцями житлового будинку по вул. Лісківська, 23 електричної енергії згідно з договором від 11.12.2018 не може бути єдиним та беззаперечним доказом відсутності споживання теплової енергії у цьому будинку, та з урахуванням встановлених судом обставин фактичного підключення будинку до теплових мереж позивача не спростовує встановлений в акті про обстеження факт споживання відповідачем в опалювальний період 2018/2019 теплової енергії.
Враховуючи вищевикладене, за результатом оцінки судом наданих сторонами доказів та матеріалів справи в сукупності, подані позивачем докази споживання мешканцями будинку теплової енергії без укладення відповідного договору розцінюються судом як належні, достатні та достовірні у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77, 79 ГПК України докази, на підставі яких можливо встановити факт відсутності у будинку альтернативних джерел теплопостачання.
Відповідно до абзацу 1 пункту 19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 - комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 20 зазначених Правил до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315.
Дана Методика визначає порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Згідно з пунктом 1 Розділу 2 зазначеної Методики загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Пунктом 1 Розділу ХІ Методики визначено, що розрахунковий метод застосовується для визначення загального обсягу споживання теплової енергії, гарячої або холодної води, спожитої у будівлі/будинку, при виході з ладу або втраті вузла(ів) комерційного обліку до відновлення його (їх) роботи або заміни. Розрахунковий метод використовується окремо для кожного розрахункового періоду (місяця) (його частини), у якому вузол комерційного обліку був відсутній або вийшов з ладу протягом 1 доби та більше.
Для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків застосовуються "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд" КТМ 204 Україна 244-94.
Таким чином з наведеного вище вбачається, що визначення обсягів спожитої теплової енергії здійснюється або за показниками вузлів комерційного обліку (у разі їх наявності) або розрахунковим методом - згідно з приєднаними проектними тепловими навантаженнями.
Відтак, використання встановленого у теплопункті відповідача теплолічильника Аква МВТ-2М НК-01, який не прийнято на комерційний облік, на підтвердження постачання теплоенергії відповідачу, можливе виключно з метою встановлення самого факту споживання відповідачем теплової енергії, оскільки такий лічильник містить архівні відомості про добові параметри теплопостачання та підтверджує надання позивачем послуги з теплопостачання.
При цьому, визначення обсягу та вартості спожитої теплової енергії у будинку до прийняття вузла (вузлів) обліку теплової енергії на комерційний облік має здійснюватися за розрахунковим методом, який був правомірно застосований позивачем при розрахунку позовних вимог та визначенні розміру заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію у сумі 1136845,17 грн. із застосуванням формули відповідно до "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд".
Таким чином, оскільки судом встановлений як факт бездоговірного споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення, так і факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати фактично спожитої теплової енергії, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати спожитої теплової енергії відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, за висновками суду вимоги позивача про стягнення з відповідача 1136845,17 грн боргу підлягають задоволенню.
У свою чергу суд відзначає, що при звернення з даним позовом до суду позивачем були надані до матеріалів справи гарантійні листи, а саме: гарантійний лист від 09.11.2018, відповідно до якого відповідач гарантував виконання технічних умов №002/ТУ-434 від 08.08.2018; гарантійні листи від 02.02.2019 та від 18.03.2019 №34, відповідно до яких відповідач гарантував повне виконання технічних умов №002/ТУ-434 від 08.08.2018; лист ТОВ "Район-Сервіс" від 16.05.2019 №01/16/05, відповідно до якого відповідач просив позивача укласти тимчасовий договір для здійснення оплати бездоговірного споживання теплової енергії в розмірі 700249,13 грн.
Вказані листи, на думку позивача, підтверджували намір відповідача укласти договір на теплопостачання у житловому будинку по вул. Лісківська, 23.
Проте такі листи судом першої інстанції під час первісного розгляду справи не були взяті до уваги, оскільки підписи у вказаних листах виконані не директором ТОВ "Район-Сервіс" Венглюком В.В., а іншою особою, що встановлено судом шляхом проведення судової експертизи та зазначено у висновку експертів №33135ч33137/20-32 від 03.06.2021.
Разом з цим, за висновком суду, наявність/відсутність обставин введення позивача в оману шляхом надання відповідачем таких гарантійних листів при розгляді даної справи не має будь-якого доказового значення, адже наявність/відсутність таких листів жодним чином не впливає на встановлені судом обставини фактичного бездоговірного споживання відповідачем теплової енергії та обов`язку останнього здійснити оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а про намір відповідача укласти з позивачем договір на постачання теплової енергії за адресою вул. Лісківська, 23 свідчать наявні в матеріалах справи додаток №5 та додаток №6 до договору 1640517, які підписані з боку відповідача директором ТОВ "Район-Сервіс" із прикладанням круглої печатки юридичної особи, що не заперечується останнім.
Окрім цього, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 31395,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 14778,99 грн за період 01.05.2019 - 31.03.2020.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" та пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630 від 21.07.2005 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином відповідач мав здійснювати оплату вартості фактично спожитої теплової енергії у період листопада 2018 року - квітня 2019 року не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто граничний строк виконання відповідачем грошового зобов`язання є відповідно 20.12.2018, 20.01.2019, 20.02.2019, 20.03.2019, 20.04.2019, а початком періоду прострочення - 21.12.2018.
Проте зважаючи на те, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, судом при здійсненні розгляду справи приймається до уваги визначений позивачем період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання починаючи з 01.05.2019.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір 3% річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення становить 31372,38 грн та 14703,74 грн відповідно, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 31395,61 грн 3% річних та 14778,99 грн інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" про стягнення 1183019,77 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-Сервіс" (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 111, ідентифікаційний код 40187728) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг в розмірі 1136845 (один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 17 коп., 3% річних у розмірі 31372 (тридцять одна тисяча триста сімдесят дві) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 14703 (чотирнадцять тисяч сімсот три) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17743 (сімнадцять тисяч сімсот сорок три) грн 82 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2023.
Суддя Т.В. Васильченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2023 |
Оприлюднено | 28.12.2023 |
Номер документу | 115936007 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Васильченко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні