Рішення

від 25.12.2023 по справі 910/15404/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2023 м. КиївСправа № 910/15404/23

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МБ КУР`ЄР";

до: приватного підприємства "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС ВОРЛДВАЙД";

про: стягнення 69.576,63 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ КУР`ЄР" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного підприємства "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС ВОРЛДВАЙД" (далі - відповідач) про стягнення 69.576,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання кур`єрських послуг від 01.10.2017 № 377, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 69.576,63 грн., з яких: 36.000,00 грн. - основна заборгованість, 18.013,81 грн. - пеня, 2.257,64 грн. - 3 % річних та 13.305,18 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15404/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: ознак фіктивності договору про надання кур`єрських послуг від 01.10.2017 № 377, оскільки відповідачем такий правочин не був підписаний; договірних відносин між сторонами на підставі усних домовленостей; відсутність з боку позивача надання повного пакету документів за спірний період; відсутність з боку позивача досудового врегулювання спору;

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про скріплення з боку відповідача договору про надання кур`єрських послуг від 01.10.2017 № 377 та підписання відповідачем частини актів. При цьому, необхідний пакет документів був наданий відповідачу відповідно до умов договору.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, окрім тверджень викладених у відзиві, зазначив про відсутність ТТН, як необхідних доказів надання транспортних послуг.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір про надання кур`єрських послуг від 01.10.2017 № 377 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач замовляє, а позивач надає послуги з організації перевезень кореспонденції та вантажів в різні пункти призначення в країнах, що обслуговуються позивачем, а відповідач зобов`язується оплатити надані позивачем послуги (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що розрахунки за відправлення документів та вантажів здійснюються в гривнях на підставі рахунків та відповідних актів, які виставляє позивач відповідачу протягом 10 днів місяця, наступного за звітним для забезпечення правильного зведення даних.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивачем надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 40.000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- від 31.12.2020 № КР-0003055 на суму 8.000,00 грн.; підписаний

- від 28.02.2021 № КР-0000228 на суму 8.000,00 грн.; підписаний

- від 31.03.2021 № КР-0000354 на суму 8.000,00 грн.;

- від 30.04.2021 № КР-0000465 на суму 8.000,00 грн.;

- від 31.05.2021 № КР-0000563 на суму 8.000,00 грн.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- від 31.12.2020 № КР-0003055 на суму 8.000,00 грн.;

- від 28.02.2021 № КР-0000228 на суму 8.000,00 грн.;

- від 31.03.2021 № КР-0000354 на суму 8.000,00 грн.;

- від 30.04.2021 № КР-0000465 на суму 8.000,00 грн.;

- від 31.05.2021 № КР-0000563 на суму 8.000,00 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 № КР-0003055 на суму 8.000,00 грн. та від 28.02.2021 № КР-0000228 на суму 8.000,00 грн. підписані відповідачем та скріплені відбитками печаток останнього.

У зв`язку з відсутністю підписання актів від 31.03.2021 № КР-0000354, від 30.04.2021 № КР-0000465 та від 31.05.2021 № КР-0000563, позивачем такі акти та рахунки-фактури направлені повторно на підписання відповідно до листа від 11.08.2021 № 184.

Проте, такі акти відповідачем підписані не були.

Мотивованої відмови від підписання зазначених таких актів матеріали справи не містять.

Таким чином, за висновками суду, відповідач отримав послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2021 № КР-0000354, від 30.04.2021 № КР-0000465 та від 31.05.2021 № КР-0000563.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 18.013,81 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.257,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 13.305,18 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 36.000,00 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 36.000,00 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", приписами статті 1 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи положення вказаного закону, штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання можуть бути стягнуті саме у разі, якщо такі штрафні санкції передбачені умовами договору (встановлені за згодою сторін).

При цьому, господарська санкція у вигляді пені, у разі порушення строку виконання грошового зобов`язання, умовами укладеного між сторонами спору Договору не передбачена.

Приймаючи до уваги викладене вище позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 18.013,81 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення про фактичний строк виконання відповідачем грошового зобов`язання укладений між сторонами спору Договір не містить.

При цьому, положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так позивачем направлена на адресу місцезнаходження відповідача претензія від 14.07.2023 № 136 про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення.

Вказана претензія направлена відповідно до штрих-кодового ідентифікатора 5800216809500, яка 13.10.2023 повернута на поштове відділення позивача у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

У претензії зазначено про сплату заборгованості на протязі п`яти календарних днів з дня отримання вимоги.

Відтак останнім днем виконання відповідачем грошового зобов`язання є 18.10.2023, а першим днем прострочення - 19.10.2023.

Проте, подані до суду розрахунки 3 % річних та інфляційних здійснені в період, до виникнення у відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме: 3 % річних - з 01.07.2021 по 02.08.2023, інфляційні втрати - з 07.2021 по 06.2023.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.257,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 13.305,18 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача викладені в поданих до суду заявах по суті спору судом відхилені з огляду на наступне:

- наявність/відсутність ознак фіктивності укладеного між сторонами спору Договору не є предметом даного спору;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 № КР-0003055 на суму 8.000,00 грн. та від 28.02.2021 № КР-0000228 на суму 8.000,00 грн. підписані відповідачем та скріплені відбитками печаток останнього. Більш того, у вказаних актах міститься посилання на Договір, що свідчить про отримання послуг відповідачем саме за Договором;

- позивачем, на виконання пункту 6.1 Договору, направлені відповідачу рахунки та акти. Інших первинних документів, які підтверджують надання послуг Договором не передбачено;

- встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист;

- надання позивачем ТТН, як необхідного доказу надання послуг, положеннями Договору не передбачено.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС ВОРЛДВАЙД" (Україна, 04073, м. Київ, вулиця Копилівська, будинок 10б, квартира 50, ідентифікаційний код: 34539768) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МБ КУР`ЄР" (Україна, 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Б. Хмельницького, будинок 51, ідентифікаційний код: 35096640) основну заборгованість в сумі 36.000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац