Рішення

від 11.12.2023 по справі 915/112/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року Справа № 915/112/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

від сторін представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/112/22

за позовом Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

kancel@mkrada.gov.ua;

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН",

вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001;

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 ;

про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Миколаївською міською радою пред?явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ОКТАВИАН" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з такими вимогами:

"1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН" (юридична адреса: 54007, м. Миколаїв, 54001 м. Миколаїв, вул. адміральська, 27/3, код ЄДРПОУ 41849691) усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 102,4 кв.м. шляхом знесення магазину по АДРЕСА_2.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товаирством з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН", код ЄДРПОУ 41849691, право власності на магазин, загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою провулок Кобера, будинок 21/5, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1237902948101, державна реєстрація від 15.01.2018, запис за № 24428376).

3. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на магазин загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1237902948101, державна реєстрація від 03.05.2017, запис за № 20222615).

4. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 15.01.2018, видавник: ТОВ "ОКТАВИАН"/ ОСОБА_1 , 15.01.2018 p., підписи посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Помазан Я.В., за реєстровим №60,61.

5. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612)".

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 за відсутності прав на користування земельною ділянкою площею 102,4 кв.м., що належить територіальній громаді м. Миколаєва, та без передбачених законодавством дозвільних документів самовільно збудовано на цій ділянці об?єкт нерухомого майна ? магазин по АДРЕСА_2 , а у подальшому відчужено цей магазин на користь ТОВ "ОКТАВИАН".

На думку позивача, указаними вище діями порушені права територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, як власника земельної ділянки, та створені перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпоряджанні спірною земельною ділянкою.

При цьому, за твердженнями позивача, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16.03.2017 № 17/12, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, фактично не приймалося; в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, а також на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутні відомості щодо видачі/реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 10.03.2017 № МК143140870375, посилання на яку також міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості підстави для виникнення права власності ОСОБА_1 на спірну нерухомість, або щодо інших дозвільних документів для здійснення будівництва за адресою АДРЕСА_2 .

Зазначені факти, на думку позивача, свідчать про те, що право власності на магазин по АДРЕСА_2 зареєстровано на підставі документів, які не видавалися відповідними суб?єктами.

Щодо викладених фактів з ознаками вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), позивачем подано відповідну заяву до правоохоронних органів.

Ухвалою від 07.02.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 16.03.2022. Сторонам встановлено процесуальні строки на подання заяв по суті справи.

Разом із позовною заявою Миколаївською міською радою подано заяву від 28.01.2022 № 729/02.02.01-22/02.06/14/22 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ? магазин, загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 суд відмовив у задоволенні заяви Миколаївської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.

Від Миколаївської міської ради надійшла заява від 09.02.2022 № 1079/020201-22/02.06/14/22 про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом:

1) накладення арешту на нерухоме майно ? магазин загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101);

2) заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - магазину загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101);

3) заборони ТОВ "ОКТАВИАН" укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна ? магазину загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101) або будь-якої його частини.

Ухвалою суду від 11.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви Миколаївської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку із оскарженням позивачем ухвали суду від 11.02.2022 справу надіслано до Південно - Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2022 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченні позову у справі №915/112/22 та частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі №915/112/22. задовольнити частково.

Південно - Західним апеляційним господарським судом вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно ? магазин загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101),

- заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - магазину загальною площею 102,4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна ? 1237902948101).

Після повернення справи до провадження Господарського суду Миколаївської області ухвалою від 16.12.2022 суд повідомив учасників справи про призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2023.

Ухвалою від 17.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 21.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2023.

Ухвалою від 26.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 17.07.2023.

Судове засідання, призначене на 17.07.2023, не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, відведеного для проведення засідання, у м. Миколаєві тривала повітряна тривога. Тому узвалою від 17.07.2023 учасників справи повідомлено про призначення розгляду справи на 20.09.2023.

Ухвалою від 20.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 07.11.2023.

Ухвалою від 07.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 11.12.2023.

Позивач 11.12.2023 надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідачі явку повноважних представників в жодне підготовче/судове засідання не забезпечили, жодних заяв по суті справи суду не надіслали..

Ухвала Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі від 07.02.2022 отримана відповідачем ФОП ОСОБА_1 10.02.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 173). Також відповідачем-2 отримано й ухвалу суду від 20.09.2023 (том 2 а.с. 60). Інші ухвали, надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1, повернуті до суду поштовою установою із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі від 07.02.2022, а також інші ухвали, окрім винесеної ухвали від 20.09.2023, направлені на адресу ТОВ "ОКТАВИАН", повернуті до суду поштовою установою із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвалк від 20.09.2023 отримано ТОВ "ОКТАВИАН" 29.09.2023 (том 2 а.с. 61).

Ухвали суду надіслані на юридичні адреси відповідачів, які зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідачі не повідомляли суд про зміну свого місцезнаходження, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

Відповідачі повідомлені про розгляд справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд також зазначає, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

В судовому засіданні 11.12.2023 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено порушення вимог законодавства при оформленні права власності на об`єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності м. Миколаєва.

Так, позивачем було встановлено, що ТОВ «ОКТАВИАН» відповідно до відомостей з ДРРП є власником об?єкта нерухомого майна - магазин по пров. Кобера, 21/5, загальною площею 102,4 кв.м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1237902948101.

Право власності зареєстровано державним реєстратором Васалатій Т.М. КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39248925 від 18.01.2018. Підставою для ресстрації права власності на вказаний об?єкт є: ??акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: бн, виданий 15.01.2018, видавник: ТОВ «ОКТАВИАН»/ОСОБА_1, 15.01.2018, підписи посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Помазан Я.В., за реєстровим №60,61; ??згода подружжя на передачу до статутного капіталу юридичної особи нерухомого майна, серія та номер:57, виданий 15.01.2018, видавник: Помазан Я.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

До набуття права власності ТОВ «ОКТАВИАН» власником вказаного об?єкту була ОСОБА_1 на підставі: рішення органу місцевого самоврядування, про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради, серія та номер: 17/12, виданий 16.03.2017, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради; декларація про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер: МК143140870375, виданий 10.03.2017, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області;

Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором Прасоловою Л.М. Миколаївська районна державна адміністрація на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35015617 від 03.05.2017.

Однак, за твердженнями позивача, договори оренди землі або договори про встановлення особистого строкового сервітуту ФОП ОСОБА_1 або ТОВ «ОКТАВИАН» для розміщення тимчасової споруди або іншого об?єкту за адресою пров. Кобера, поблизу або біля будинку №21; або за адресою пров Кобера, 21/5 не укладалися, містобудівні умови та обмеження для проектування обєкту будівництва, довідки з присвоєнням окремої адреси вказаного об?єкту не надавалися,

Позивач зазначає, що незважаючи на відсутність будь-яких прав на користування земельною ділянкою, що належить територіальній громаді м. Миколаєва, ОСОБА_1 самовільно збудовано на ній об?єкт нерухомого майна - магазин по АДРЕСА_2 , та у подальшому відчужено на користь ТОВ «ОКТАВИАН».

Щодо викладених фактів ознак вчинення ОСОБА_1 , РНОКПІ НОМЕР_1 , суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, міською радою подано відповідну заяву до правоохоронних органів.

Вищевказані дії на думку позивача, свідчать про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки.

Позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради, зважаючи на те, що земельна ділянка до вчинення протиправних дій не була забудована, є зобов`язання ТОВ "ОКТАВИАН" усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 102,4 кв. м. шляхом знесення магазину по АДРЕСА_2 , оскільки у ТОВ "ОКТАВИАН" відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об`єктів.

Оскільки акт приймання-передачі нерухомого майна погоджує дію шляхом волевиявлення сторін цього правочину щодо переходу права власності на об`єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності за відповідачем у реєстрі речових прав, оскарження такого акту є належним та ефективним способом захисту прав позивача. Акт підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 не набула у визначеному законом порядку права власності на вказане нежитлове приміщення як на об`єкт нерухомості. Подальше відчуження об`єкта самочинного будівництва в силу положень, зокрема, ст. ст. 181, 182, 190, 376 ЦК України, є незаконним, оскільки нежитлові приміщення не набувають статусу об`єкта нерухомого майна, а ОСОБА_1 - права власності на об`єкт нерухомого майна, а тому всі реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта підлягають скасуванню.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 13. 14, 41 Конституції України, ч. 2,4,5 ст. 26 23 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. ст. 1, 2, 6, 10, п. 34, ч. 1, ст. 26, ч. 1, 2 ст. 59, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 5, ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 3, 50, 51, 169, 172, 181, 182, 190, 203, 215, 320, 321, 327, 328,373, 375, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 122, 125, 152, 212 ЗК України, ст. 128 ГК України, судовою практикою ВС України, ВС та ЄСПЛ.

Правова позиція (заперечення) відповідачів.

Відповідачі не скористались наданим їм ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 11.08.2021 № 269990733) ТОВ «ОКТАВИАН» є власником об?єкта нерухомого майна - магазин по АДРЕСА_2 , загальна площа 102,4 кв. м., літера А - магазин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1237902948101.

До набуття права власності ТОВ "ОКТАВИАН" згідно зазначеної довідки, власником вказаного об`єкту з 03.05.2017 по 15.01.2018 була ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 на цей об`єкт було зареєстровано 03.05.2017 державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Прасоловою Л. М. на підставі 1) рішення органу місцевого самоврядування Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради, серія та номер: 17/12, виданий 16.03.2017, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради; 2) декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер: МК143140870375, виданий 10.03.2017, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області (том 1 а.с. 25-27).

Позивач стверджує, що ані Миколаївською міською радою, ані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення від 16.03.2017 за № 17/12 щодо зміни та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради міською радою, не приймались.

За інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради (службова записка від 06.10.2021 № 41822/11.02-03/21-2) договори оренди землі або договори про встановлення особистого строкового сервітуту ФОП ОСОБА_1 або ТОВ «ОКТАВИАН» для розміщення тимчасової споруди або іншого об?єкту за адресою пров. Кобера, поблизу або біля будинку № 21; або за адресою АДРЕСА_2 не укладалися.

Відповідно до листа департаменту архітектури містобудування Миколаївської міської ради від 18.08.2021 №33446/12.01-24/21-2 містобудівні умови та обмеження для проектування обєкту будівництва, довідки з присвоєнням окремої адреси вказаного об?єкту не надавалися.

Згідно листа департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.08.2021 №1946-01-22 містобудівні умови та обмеження на проектування об?єкта за адресою АДРЕСА_2 не надавалися.

За інформацією Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, викладеної в листі від 26.08.2021 № 894/3/1014-1.14-21, пошуком даних в Реєстрі будівельної діяльності за реквізитами «Кобера, 21/5», та «МК 143140870375» відомостей щодо видачі/реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, не знайдено.

За інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, викладеної в службовій записці від 26.01.2022 №4303/22.01-15/22-2, декларація про готовність об?єкта до експлуатації, серія номер МК143140870375 від 10.03.2017, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня.

Крім того, відповідно до відкритих даних на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва будь-які відомості щодо дозвільних документів для здійснення будівництва по «Кобера, 21/5» та «МК 143140870375» відсутні.

Інших документів, на підставі яких державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , не зазначено.

Судом також встановлено, що пунктами 1, 4 рішення загальних зборів засновників ТОВ "ОКТАВИАН", оформленим Протоколом (рішенням) від 04.01.2018, вирішено створити ТОВ "ОКТАВИАН", а також визначити розмір та форми вкладів засновників в статутному капіталі ТОВ "ОКТАВИАН":

- ОСОБА_1 в рахунок своєї частки вносить майновий вклад у розмірі 382 082 (триста вісімдесят дві тисяч вісімдесят дві) гривень, а саме:

нежитлові приміщення магазину, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною оціночною (ринковою) вартістю 138 140 (сто тридцять вісім тисяч сто сорок) гривень, згідно звіту № 565/12-17 про незалежну оцінку від 28 грудня 2017 року;

нежитлові приміщення магазину продовольчих товарів, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , загальною оціночною (ринковою) вартістю 74370 (сімдесят чотири тисячі триста сімдесят) гривень, згідно звіту № 566/12-17 про незалежну оцінку від 28 грудня 2017 року;

нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , загальною оціночною (ринковою) вартістю 169572 (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривень, згідно звіту № 564/12-17 про незалежну оцінку від 28 грудня 2017 року, що становить 90 % статутного капіталу товариства.

- ОСОБА_2 в рахунок своєї частки вносить вносить майновий вклад, а саме: канцелярські товари та офісні меблі загальною вартістю 38 208, 00 грн., що становить 10 % статутного капіталу Товариства.

04.01.2018 проведено державну реєстрацію ТОВ "ОКТАВИАН", що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ.

В подальшому відповідно до нотаріально посвідченої заяви згоди подружжя на передачу до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна, яку зареєстровано в реєстрі 15.01.2018 за № 57, ОСОБА_3 надав свою згоду дружині ОСОБА_1 передати до статутного капіталу ТОВ "ОКТАВИАН", наступне нерухоме майно:

- магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- магазин продовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке набуте за час шлюбу.

15.01.2018 відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я. В. Акту приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ "ОКТАВИАН", ОСОБА_1 передала в рахунок своєї частки до статутного капіталу, а ТОВ "ОКТАВИАН" прийняло наступне майно:

магазин за адресою: АДРЕСА_5 ;

магазин продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 ;

нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 11.08.2021 № 269990733) ТОВ «ОКТАВИАН» є власником об?єкта нерухомого майна - магазин по АДРЕСА_2 , загальна площа 102,4 кв. м., літера А - магазин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1237902948101.

Право власності зареєстровано державним реєстратором Васалатій Т.М. Комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39248925 від 18.01.2018.

Підстава для державної реєстрації права власності:

- акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 15.01.2018, видавник: ТОВ "ОКТАВИАН"/ ОСОБА_1 /справжність підписів засвідчено Помазан Я.В. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу;

- згода подружжя на передачу до статутного капіталу юридичної особи нерухомого майна, серія та номер: 57, виданий 15.01.2018, видавник: ОСОБА_4 , приватний нотаріус.

29.10.2021 Миколаївською міською радою подану до Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області заяву № 8053/02.02.01-22/02.03/21 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що спори щодо інших об`єктів, які були внесені ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ "ОКТАВИАН" були розглянуті Господарським судом Миколаївської області . Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2022 у справі 915/1007/21 (суддя Коваль С.М.) задоволено вимоги Миколаївської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна - магазину продовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі 915/509/22 (суддя Олейняш Е.М.) задоволено вимоги Миколаївської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке набуте за час шлюбу.

Зазначені рішення не оскаржені та наразі є чинними.

Положення законодавства та правові висновки

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до абз. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 169, ст. 172 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України (в редакції від 04.06.2017) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 92 ЗК України Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки (постанова КАС ВС від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18).

Відповідно до вимог законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (постанова КГС ВС від 05.12.2019 у справі 910/810/18).

За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем ТС за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним (постанова КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).

При вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідно комплексно досліджувати питання стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (постанови КГС ВС від 05.12.2019 у справі 910/810/18, від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17, від 28.03.2018 у справі № 910/24189/16, від 27.06.2018 у справі № 902/889/16.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (тут і далі - в редакції від 10.06.2017) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4).

Разом з тим, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів (постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до п. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції від 04.02.2017) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Зміст приписів ст. 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)) (п. 55 постанови ВП ВС від 23.06.2020 по справі № 680/214/16-ц).

Навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (п. 5.16 постанови ВП ВС від 04.12.2018 у справі № 915/1377/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час розгляду справи судом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції (з 16.01.2020), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова КГС ВС від 03.03.2021 по справі № 915/161/20).

Щодо акту приймання-передачі майна до статутного фонду юридичної особи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18) двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.

Правочин щодо відчуження нерухомого майна може вчиняти лише особа, право власності якої на нерухоме майно, яке є предметом правочину, зареєстровано за такою особою у встановленому законом порядку (постанова КГС ВС від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наявність дефектів правочину і частині його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення зумовлює недійсність такого правочину (постанови КГС ВС від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18, від 19.09.2019 у справі № 918/370/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Суду не подано доказів оформлення прав користування земельною ділянкою відповідачем ФОП ОСОБА_1, не подано доказів прийняття Миколаївською міською радою рішень про надання у власність або у користування земельної ділянки, в тому числі для будівництва об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_2.

Натомість, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 з 03.05.2017 по 15.01.2018 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: магазин по АДРЕСА_2, загальна площа 102,4 кв. м., літера А - магазин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1296425248101.

Судом встановлено, що підставою для державної реєстрації права власності було рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради 17/12 від 16.03.2017, яке фактично ані Миколаївською міською радою, ані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради не приймалось, а також декларація про готовність об`єкта до експлуатації МК143140870375 від 10.03.2017, яка в єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня.

Відповідачами не подано суду документів, на підставі яких проведена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості.

Всупереч положенням норм законодавства ФОП ОСОБА_1 збудовано об`єкт нерухомого майна - магазин на земельній ділянці площею 102.4 кв. м. по АДРЕСА_2 без оформлення прав на земельну ділянку, а також без будь-яких дозвільних документів на будівництво (в матеріалах справи відсутні докази видачі забудовнику містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта, докази видачі/реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, докази введення об`єкта в експлуатацію та видачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації).

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 10.07.2017 на об`єкт нерухомого майна проведена за відсутності будь-яких документів, які надають право як на забудову земельної ділянки, так і право на будівництво об`єкта нерухомого майна).

Суду не подано доказів вжиття ФОП ОСОБА_1 заходів з оформлення земельної ділянки у користування. За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування та оформлення документів на земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 не мала права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, в тому числі для забудови.

Таким чином, суд визнає, що позивачем доведено факт самочинного будівництва підприємцем ОСОБА_1 спірного об`єкту, а отже, доведено порушення законодавства, котрими урегульовано будівництво такого об`єкту, та обмежень прав власності держави в особі позивача на земельну ділянку, на котрій знаходиться спірний об`єкт, а також не законність проведеної державної реєстрації права власності.

В силу положень ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. В свою чергу здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва.

Правочин щодо відчуження нерухомого майна може вчиняти лише особа, право власності якої на нерухоме майно, яке є предметом правочину, зареєстровано за такою особою у встановленому законом порядку.

Тому, подальше відчуження нерухомого майна шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ "ОКТАВИАН" також є незаконним, оскільки ОСОБА_1 не набула прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена з порушенням вимог закону, а відтак, ОСОБА_1 не мала права розпоряджатися та відчужувати нерухоме майно шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ "ОКТАВИАН". З огляду на приписи ч. 1, 2 ст. 203, 215 ЦК України правочин, оформлений актом, є таким, що не відповідає вимогам закону, а тому цей правочин є недійсним з моменту його укладення. Позовна вимога про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна підлягає задоволенню.

Оскільки у ОСОБА_1 не виникло право власності на нерухоме майно, як наслідок, незаконним є подальше його відчуження до статутного капіталу ТОВ "ОКТАВИАН", тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності за відповідачами.

Щодо вимоги про усунунення перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою шляхом знесення магазину суд зазначає таке.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт (п. 6.20 постанови КГС ВС від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

У постанові КГС ВС від 03.03.2021 у справі № 915/161/20 колегія суддів установила, що Міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності Товариства на самочинно збудовані приміщення, то задоволення її позовних вимог щодо зобов`язання Відповідача знести такі приміщення узгоджується з наведеними положеннями Земельного кодексу України та приписами частини 4 статті 376 ЦК України.

Оскільки Миколаївська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності Товариства на самочинно збудований об`єкт, то задоволення її позовних вимог щодо зобов`язання відповідача ТОВ "ОКТАВИАН" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення узгоджується з наведеними положеннями ст. 152 ЗК України та приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідачами жодними доказами у справі не спростовано позовних вимог.

Вищевикладене свідчить про порушення прав територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні, які підлягають захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України). А тому, судові витрати слід відшкодувати з відповідачів у наступному порядку: з ТОВ "ОКТАВИАН" слід відшкодувати 6 202, 50 грн., з ФОП ОСОБА_1 - 3 721, 50 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Таким чином, стягнення в спірному випадку за наказом повинно здійснюватись на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН", вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691) усунути перешкоди в користуванні позивачем Миколаївською міською радою, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) земельною ділянкою площею 102,4 кв.м. шляхом знесення магазину по АДРЕСА_2.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН", вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691) право власності на магазин по АДРЕСА_2, загальна площа 102,4 кв. м., літера А - магазин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1237902948101, державна реєстрація від 15.01.2018, запис за № 24428376).

4. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право власності на магазин по АДРЕСА_2 , загальна площа 102,4 кв. м., літера А - магазин, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1237902948101, державна реєстрація від 03.05.2017, запис № 20222615).

5. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: бн, виданий 15.01.2018, видавник: ТОВ "ОКТАВИАН"/ОСОБА_1, підписи посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Помазан Я.В. за реєстровим №60,61.

6. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАВИАН", вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691) на користь позивача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) 6202,50 грн. 3 721, 50 грн. (три тисячі сімсот двадцять одна грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору - витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь позивача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) 3721, 50 грн. (три тисячі сімсот двадцять одна грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

8. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2023

Суддя Т.М. Давченко