Рішення

від 08.11.2023 по справі 916/3877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3877/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ал-Пластик (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 37010082) до російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616)

про відшкодування збитків в розмірі 141 025 251,00 грн.

Представники:

Від позивача Панченко С.В. (ордер від 28.11.2022 № ВЕ 1075936);

Від відповідача не з`явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ал-Пластик» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом, з урахуванням заяви про усунення недоліків (вх. № 30777/23 від 07.09.2023), до російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків в розмірі 141 025 251,00 грн.

Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Окремо слід зауважити, що згідно із частиною восьмою статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2023. Призначено додаткову дату на випадок відкладення підготовчого засідання на 23.10.2023. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.11.2023.

Протокольною ухвалою від 09.10.2023 відкладено підготовче засідання на 23.10.2023.

Протокольною ухвалою від 23.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Позовні вимоги із посиланням на статті 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України обґрунтовані завданням майнової шкоди внаслідок збройної агресії рф, що призвело до порушення права власності ТОВ «Ал-Пластик».

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 та згідно якої вручення судових документів відбувається шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу договірної сторони.

У зв`язку з Указом Президента України ,,Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, за зверненням Мін`юсту України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Листом Міністерства юстиції України ,,Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендовано не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ ,,Укрпошта з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Враховуючи викладене, відповідач був повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань шляхом: надсилання на його офіційну електронну адресу позивачем перекладених на російську мову позовної заяви разом із додатками до неї та ухвали суду від 11.09.2023, про що свідчать відповідні докази, надані позивачем разом з клопотанням (вх. № 34928/23), а також розміщення ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень який є в загальному доступі у мережі Інтернет.

Крім того, 23.06.2023 було повідомлено Відповідача про місце, дату та час судового засідання через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України за посиланням https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1489261/, відповідно до частини четвертої статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

в с т а н о в и в:

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2013 № 8213378, ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/6. /а.с. 37-38/.

Судом встановлено, що 16.07.2022 приблизно о 04:52 внаслідок влучання крилатої ракети в належні Позивачу виробничо-складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6, сталася пожежа. В результаті цієї пожежі усе майно було знищено, що підтверджується наступними документами.

Як вбачається з Акту про пожежу від 16.07.2022, пожежа виникла 16.07.2022 о 04 год. 52 хв. на об`єкті ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» виробничо-складських приміщеннях за адресою м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6. Внаслідок вказаної пожежі знищено майно ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», а саме: виробниче обладнання. /т. І а.с. 19-20/

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2022 до вказаного реєстру внесено відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме, що 16.07.2022 орієнтовно о 04 год. 54 хв. невстановлені представники зс рф нанесли ракетний удар по території господарських об`єктів (складські приміщення), що розташовані в Малиновському райноні м. Одеси, в результаті чого відбулось загоряння загальною площею 4500 кв.м.

Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено Експертний висновок щодо первинного фіксування стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії російської федерації від 17.08.2022 № УТЕ-205.

Завдання експертизи: проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії російської федерації.

Об`єкт обстеження (за даними заявки замовника): майно, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», а саме нежитлові приміщення: виробничий цех та складське приміщення, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу № 353 від 20.08.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 132203351101, номер запису про право власності: 2178959 від 20.08.2013, індексний номер витягу 8213378 від 20.08.2013, мають загальну площу 4365,8 кв.м. (технічний паспорт від 13.01.2017); розташовані на території «АЛ-ПЛАСТИК» (договір оренди землі з Одеською міською радою за № 5267-VII від 18.09.2019, реєстрація права власності індексний номер витягу 193009021 від 13.12.2019 реєстраційний номер земельної ділянки 1986821051101, кадастровий номер 511037300:17:001:0043), загальною площею 0,4564 га за адресою Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6.

Транспортний засіб: автомобіль марки BMW 520і/ НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ) колір чорний, 2020 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Готова продукція: посуд столовий та кухонний з пластмаси.

Обладнання: виробниче: термопластавтомати інжекційно-літієві з охолоджувачами, теплообмінники, прес-форми для лиття пластикового посуду, крани мостові електричні, кран балки, машини стрічкообв`язувальні, чіллер повітряного охолодження, машини для нанесення етикування. Офісне: монофункціональні пристрої, монітори, комп`ютери, принтери, комплект офісної меблі, кондиціонери, котел твердопаливного горіння, крісла офісні, пилососи, телевізор. Складське: електроштабелери, системи складських поличок, рокла, шафи для одягу в комплекті, бойлер стаціонарний. Протипожежне: вогнегасники порошкові, драбини металеві.

Сировина: поліпропілен в гранулах для виготовлення пластикових виробів в мішках по 25 кг, пігментні красителі. Матеріали: гофрокартон для пакування пластикових виробів, етикет, стрічка пакувальна.

За результатами дослідження у Експертному висновку щодо первинного фіксування стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії російської федерації від 17.08.2022 № УТЕ-205 експерт зробив висновок, що усе майно (нежитлові приміщення, транспортний засіб, готова продукція, обладнання, сировина та матеріали) зазнало вражаючого впливу вибухових хвиль та інших супутніх руйнівних елементів потужного вибуху ракети, які виникли в зоні ураження, а також негативних наслідків впливу екстремально високих температур від пожежі великої інтенсивності, яка сталася навколо них в результаті займання від вибуху. Характер пошкоджень втраченого (зруйнованого, зіпсованого, знищеного) майна, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», пов`язаний з руйнівними наслідками від вогню, вибухової хвилі, уражаючих елементів та уламків ракети, які виникли в результаті вибуху ракети. /т. І а.с. 21-24/

Як вбачається із Акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодження внаслідок збройної агресії російської федерації від 18.07.2022 виробничо-технічне приміщення, що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6 та належить на праві приватної власності ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» повністю зруйноване. /т. І а.с. 25-28/

Судом встановлено, що як вбачається із Довідки про вартість основних засобів фірми ТОВ "АЛ-ПЛАСТИК" станом на 16.07.2022 вартість знешкодженого майна складає 141 025 251,00 грн. /т. І а.с. 92-101/

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 від 20.03.52 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

При цьому, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Тобто, тягар доказування відсутності вини у випадку заподіяння шкоди (наявності збитків) покладений на Відповідача.

Суд враховує висновки викладені у пунктах 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, згідно із якими, доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, при розгляді цієї справи, № 916/3877/23, встановлення елементів складу правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення Позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення Відповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків).

Щодо протиправної поведінки Відповідача, суд зазначає наступне.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

В преамбулі Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.

Щодо факту наявності збитків та їх розміру, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище судом встановлено, що вартість знищеного майна становить 141 025 251,00 грн., що підтверджується Довідкою про вартість основних засобів фірми ТОВ "АЛ-ПЛАСТИК" станом на 16.07.2022 (т. І а.с. 92-101). Вказані кошти є реальним збитком, що нанесений позивачу у зв`язку з втратою майна.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що Позивачем доведено наявними в матеріалах справи доказами причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками, а саме: Актом про пожежу від 16.07.2022 та Експертним висновком щодо первинного фіксування стану майна втраченого, внаслідок збройної агресії російської федерації від 17.08.2022 № УТЕ-205, складеного Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Отже ТОВ "АЛ-ПЛАСТИК" доведено наявність таких елементів складу правопорушення, як: 1) протиправної поведінки (дії) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. А Відповідачем не спростовано презумпцію його вини у заподіянні шкоди.

А відтак, наявні усі чотири елементи складу правопорушення, що є підставою для настання відповідальності Відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача збитків в розмірі 141 025 251,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно із пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України ,,Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

На підставі вказаних норм, враховуючи те, що позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви, останній за результатами розгляду справи стягується господарським судом з відповідача в дохід державного бюджету.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

08.11.2023 в судовому засіданні представник Позивача заявив усну заяву про намір подати докази для підтвердження розміру судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по даній справі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ал-Пластик (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 37010082) 141 025 251,00 грн. (сто сорок один мільйон двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят одна гривня 00 коп.) збитків.

3. Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, основний державний реєстраційний номер 1037739668834, загальноросійський класифікатор підприємств і організацій 00015616) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 939 400,00 грн. (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) судового збору.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (понесені у справі судові витрати) на 22.11.2023 об 11 год. 00 хв. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 530 (5 поверх), тел.0(482)307-986, явка учасників процесу не обов`язкова.

5. Позивачу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у цій справі надати докази понесення у справі судових витрат.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25 грудня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов