Рішення

від 19.12.2023 по справі 918/1101/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1101/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 1 483 879 грн. 15 коп.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Тригубець Людмила Адамівна (в залі суду) - паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 від 30 квітня 1999 року;

від відповідача: Мицько Роман Миколайович (поза межами залу).

Описова частина:

27 жовтня 2023 року Приватне акціонерне товариство "ЕСКО-РІВНЕ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 1 483 879 грн. 15 коп. згідно договору оренди майна, з яких: 1 143 113 грн. 34 коп. заборгованості по орендній платі, 289 239 грн. 07 коп. пені, 18 217 грн. 89 коп. три проценти річних та 33 308 грн. 85 коп. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі 918/1101/23, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05 грудня 2023 року (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 16 листопада 2023 року).

14 листопада 2023 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просить суд у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ" про стягнення заборгованості в сумі 1 483 879 грн. 15 коп. згідно договору оренди майна, з яких: 1 143 113 грн. 34 коп. заборгованості по орендній платі, 289 239 грн. 07 коп. пені, 18 217 грн. 89 коп. три проценти річних та 33 308 грн. 85 коп. інфляційних нарахувань відмовити в повному обсязі.

23 листопада 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ" надійшла відповідь на відзив від 20 листопада 2023 року № 129, в якій позивач просить суд задоволити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення коштів повністю.

04 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач не погоджується з нарахуванням позивача 3% річних, пені та інфляційних втрат, просить суд врахувати наведені заперечення.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1101/23 та призначено справу до розгляду по суті на 19 грудня 2023 року.

В судовому засіданні 19 грудня 2023 року представник позивача підтримала заявлений позов та наполягала на його задоволенні в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, наполягав на невідповідності наданих суду позивачем розрахунків, що долучені до позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Мотивувальна частина:

22 серпня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "ЕСКО-РІВНЕ" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою діяльністю "Рівнетеплоенерго" (Орендар) було укладено договір оренди майна (передавальних пристроїв) №21/13 (надалі - Договір, а.с. 9-22).

В пункті 1.1 Договору встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату та на певний строк у користування (оренду) майно (надалі - Майно), вказане в Додатку 1, для використання при наданні комунальних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання. Склад Майна зазначено в Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід`ємною частиною та в акті прийому-передачі (абз. 4 п. 1.1 Договору).

Як було з`ясовано в ході судового розгляду, вказане Майно належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Спільного акту Представництва Програми розвитку ООН в Україні та ПрАТ "ЕСКО-РІВНЕ" від 07.02.2012 р., що прописано в абзаці 3 пункту 1.1 Договору.

Пунктом 12.1 встановлено строк дії Договору - 2 (два) роки 11 місяців з моменту його вступу в силу, а саме з моменту його підписання Сторонами.

Згідно пункту 12.4 Договору у разі відсутності заяви орендаря чи орендодавця про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах, які були передбачені Договором.

Суду не надані відповідні заяви від Товариства з обмеженою діяльністю "Рівнетеплоенерго", а отже Договір слід вважати продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були погоджені, тобто до 22 квітня 2025 року.

Стосовно заборгованості з орендної плати.

За умовами п. 3.1 Договору розмір орендної плати визначений згідно розрахунку орендної плати за базовий місяць оренди (серпень) - 84 842,29 грн. без ПДВ. Розрахунок щомісячної плати визначено в Додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.(п. 3.2, 3.3 Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем до п`ятнадцятого числа поточного місяця на встановлений сторонами рахунок.

Позивач вказує, що відповідач систематично з листопада 2022 року порушує умови Договору в частині сплати орендної плати.

Як встановлено п. 6.2 Договору одним із обов`язків Орендаря є внесення своєчасно та в повному обсязі орендної плати.

Крім того, згідно п. 11.4 Договору виконання зобов`язань за Договором повинні виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно матеріалів справи факт користування відповідачем орендованим майном підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін (позивача та відповідача) актами виконаних робіт №163 від 31.12.2022р., №2 від 31.01.2023р., №30 від 28.02.2023р., №51 від 31.03.2023р., №67 від 30.04.2023р., №84 від 31.05.2023р., №88 від 30.06.2023р., №93 від 31.07.2023р., №98 від 31.08.2023р., №104 від 30.09.2023р., наданими суду позивачем при поданні позовної заяви. Що стосується листопада 2022 року, то акт виконаних робіт за № 140 від 30.11.2022р. було долучено позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву. Окрім цього, до відповіді на відзив позивачем було долучено копії розрахунків на оплату за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року.

Одним із прав Орендаря є використання орендованого Майна відповідно до його призначення та умов Договору, що передбачено п. 7.1.

Факт використання орендованого майна відповідачем не заперечується, що випливає з відзиву на позовну заяву.

Для можливості врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу були надіслані претензії №31 від 29 березня 2023 року (на суму 687 413 грн. 37 коп.) та № 74 від 17 липня 2023 року (на суму 1 301 379 грн. 55 коп.) (а.с. 24-25).

Відповіді на них позивачем не було отримано. Отже, вирішення питання сплати орендної плати в досудовому порядку виявилося неможливим.

Відповідно до пункту 11.3 Договору, спори, які виникли за Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Право на звернення до господарського суду гарантується й статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідачем не надано суду доказів, що заявлена позивачем заборгованість в частині основного боргу не вірно обрахована або сплачена.

Відтак, відповідач зазначає, що за період з січня по вересень (включно) 2023 року він здійснив часткову оплату орендної плати за Договором на загальну суму 280 000,00 грн. На підтвердження цього долучено до відзиву на позовну заяву платіжні інструкції: № 4324 від 28.03.2023 р. на суму 10 000,00 грн., № 4949 від 09.06.2023 р. на суму 50 000,00 грн., № 14618 від 08.08.2023 р. на суму 50 000,00 грн., № 14687 від 29.08.2023 р. на суму 100 000,00 грн. та № 5533 від 07.09.2023 р. на суму 70 000,00 грн. (а.с. 49-53).

В такому випадку, п. 3.8 Договору встановлює, що отримані від Орендаря кошти зараховуються Орендодавцем в такій черговості: погашення прострочених орендних платежів, сплата чергових орендних платежів.

З урахуванням часткової оплати, станом на 01.10.2023 року розмір заборгованості з орендної плати за Договором становить 1 143 113,34 грн. (один мільйон сто сорок три тисячі сто тринадцять гривень 34 коп.), що підтверджується розрахунком суми заборгованості орендної плати, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Також боржник відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, зобов`язання за Договором мають виконуватися, однак відсутність в матеріалах справи доказів сплати орендної плати за оскаржуваний період засвідчує протилежне.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неналежне виконання умов Договору оренди майна (передавальних пристроїв) в частині строків та повноти сплати орендної платні, а відтак заявлені вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ" орендної плати в сумі 1 143 113,34 грн. (один мільйон сто сорок три тисячі сто тринадцять гривень 34 коп.) підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" пені в розмірі 289 239,07 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень сім копійок), три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 18 217,89 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сімнадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок) та 33 308,85 грн. (тридцять три тисячі триста вісім гривень вісімдесят п`ять копійок) інфляційних нарахувань.

Згідно пункту 11.1 Договору сторони несуть відповідальність за недотримання умов Договору згідно з чинним законодавством.

В пункті 11.5 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів за Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон України № 543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також, в статті 3 Закону України № 543/96-ВР закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом з`ясовано, що матеріали справи містять первинні документи, а саме вже згадані акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на підтвердження сум, з яких слід виходити при здійсненні розрахунків вимог щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних починаючи з листопада 2022 року по вересень (включно) 2023 року. Дані акти підписані та скріплені печатками як зі сторони позивача, так і відповідача, отже погоджені з обох сторін.

Однак, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат встановлено їх невідповідність умовам передбачених Договором, оскільки останні охоплюють перше число місяця.

Зокрема, пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем до п`ятнадцятого числа поточного місяця.

З огляду на це надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не є вірними.

Окрім цього, що стосується нарахування пені, надані позивачем розрахунки не враховують законодавчо передбаченого періоду нарахування пені шестимісячним строком. Як було встановлено з матеріалів справи, такий розрахунок було проведено більше як за шість місяців.

Відтак, частиною 6 статті 232 ГК України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем суду розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не можуть бути прийняті судом до уваги.

Користуючись наданими процесуальними правами згідно статті 165 ГПК України відповідач подав відзив на позовну заяву до якого, в обґрунтування своєї позиції, долучив власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, із зазначенням періодів та сум на які такий розрахунок здійснювався.

Перевіривши зазначені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, надані відповідачем, суд вважає останні арифметично вірними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст. 233 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх вимог стосовно зменшення розміру пені відповідач зазначає, що порушення ним зобов`язань перед кредитором є наслідком не тільки державної регуляторної політики, а й дій споживачів теплової енергії. На підтвердження цього він надає довідку про заборгованість населення перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", згідно якої сума боргу становить 168 356 981 грн. 60 коп. (а.с. 58). Також, відповідно до Постанови КМУ від 5 березня 2022 р. № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Враховуючи це, він не має правової можливості відновити матеріальні втрати від вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

На противагу цьому, заперечуючи стосовно зменшення заявленого розміру пені, позивач вказує, що з метою недопущення нарахування штрафних санкцій своєчасно сплачує ПДВ та податок на прибуток, по договору оренди майна (передавальних пристроїв) №21/13 від 22 серпня 2013 року. У 2023 році було сплачено 214 400,00 грн. ПДВ та 193 000,00 грн. податку на прибуток. Ці кошти він вимушений був сплати за рахунок власних доходів, що вплинуло на його платоспроможність перед іншими суб`єктами господарювання. Відтак, станом на момент розгляду даної справи він вимушений був звертатися до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»» з проханням реструктуризації боргу до кінця року з метою недопущення нарахування штрафних санкцій. На підтвердження цього суду надано Договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу № 58А330-10381-23 від 30 травня 2023 року (а.с. 87-89). Окрім цього вказує, що він не може сплачувати чи виконувати свої зобов`язання перед іншими особами, а також підтримувати в належному технічно-справному стані предмет оренди. Щодо наявної заборгованості населення, зауважує про можливість звернення відповідача у судовому порядку, в тому числі у наказному, для пришвидшення процедури погашення боргів.

Враховуючи наведені аргументи сторін перш за все слід зазначити, що згідно норми частини 1 статті 1 Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон України № 2479-IX) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

Положеннями статті 3 Закону України № 2479-IX визначено, що фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Враховуючи вищезазначені обмеження щодо підвищення тарифів та неможливості впливу відповідача на фінансування компенсацій з боку держави відповідні доводи можуть заслуговувати на увагу.

Стосовно доводів позивача, щодо сплати ПДВ та податку на прибуток, варто звернути увагу на статтю 15 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якої юридичні особи є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (ч.2 ст. 15 ПК України).

Враховуючи це обидві сторони спору є суб`єктами оподаткування, однак відповідно до проведеного вище аналізу можна дійти висновку про настання у відповідача обставин, що не залежали від нього в плані фінансування компенсацій в його діяльності. Відповідно обов`язок щодо оподаткування за ним теж зберігається, що як і в випадку позивача впливає на його фінансове становище.

Що стосується заборгованості, яка виникла у населення перед відповідачем, звернімо увагу на частину 2 статті 4 ГПК України, яка говорить, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зважаючи на це, звернення до суду є правом суб`єкта, а не його обов`язком.

Також, щодо підтримки позивачем в належному матеріально-технічному стані предмету оренди згідно договору оренди майна (передавальних пристроїв) №21/13 від 22.08.2013р.

Пунктом 8 Договору не закріплено обов`язок за Орендодавцем підтримки орендованого майна. Натомість пунктом 9.1 Договору передбачено право контролювати наявність та стан орендованого Майна. Також п. 9.5 Договору передбачено право постійно здійснювати контроль за станом майна, шляхом проведення обстеження в повному обсязі зі складанням акта обстеження.

З цього випливає, що Орендодавець наділений функцією контролю за станом орендованого майна згідно Договору.

Звертаючись до положень Договору, пунктом 6.3 одним з обов`язків Орендаря є «Обслуговувати та підтримувати орендоване Майно, визначене в п.1.1 Даного договору в належному стані, своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та обслуговування орендованого Майна в межах експлуатаційних витрат». Згідно цього ж пункту капітальні та поточні ремонти передбачені в Додатку 3 до Договору попередньо узгоджуються з Орендодавцем.

Отже, з цього слід дійти висновку, що підтримка належного стану орендованого майна лежить на відповідачу, а не на позивачу, що передбачено умовами Договору. Позивач же наділений лише функцією контролю.

Аналізуючи обставини справи та наведені аргументи сторін, слід звернутися до висновку, викладеному у п. 5.4 постанови Верховного Суду від 23.03.2021р. у справі 921/580/19: «Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін».

Також у Постанові Верховного Суду від 08.06.2023р. у справі №917/5/22 Верховний Суд, зокрема відзначив, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженням від належно виконаних зобов`язань.

Судом також враховуються подані відповідачем платіжні інструкції: № 4324 від 28.03.2023 р. на суму 10 000,00 грн., № 4949 від 09.06.2023 р. на суму 50 000,00 грн., № 14618 від 08.08.2023 р. на суму 50 000,00 грн., № 14687 від 29.08.2023 р. на суму 100 000,00 грн. та № 5533 від 07.09.2023 р. на суму 70 000,00 грн. (а.с. 49-53), згідно яких вбачається намагання відповідача хоча б часткового виконання зобов`язань.

Отже, враховуючи ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язання, вжиття заходів до виконання зобов`язання та майновий стан сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо зменшення суми пені належної до стягнення на 50 відсотків, а саме в сумі 116 454 грн. 33 коп. (сто шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 33 копійки).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 %річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі 902/417/18).

Як вже зазначалося вище, подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних були подані з помилковими розрахунками дат та законодавчо встановлених термінів, адже останні проведено за неповний місяць та без урахування дефляційних процесів. Відповідно суми в розмірі 33 308 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 18 217 грн. 89 коп. трьох відсотків річних - є помилковими.

В обґрунтування своєї позиції, щодо саме таких розрахунків позивач посилається на висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, де вказано, що у разі, коли індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, то це не змінює його правову природу і не є підставою для віднімання від загальної суми нарахувань.

Заперечуючи проти таких доводів позивача, відповідач в свою чергу зазначив, що відповідна постанова стосується іншого питання. Зокрема, у випадку погашення відповідачем заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем природного газу частинами, інфляційні втрати підлягали розрахунку щодо кожної частини первісної суми основного боргу за окремі періоди, без урахування при обчисленні збільшення боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналізуючи позиції сторін по справі з даного питання та вже згадану вище постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 слід звернути увагу на п.28, де серед іншого зазначено, що у випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Окрім цього, слід звернути увагу на висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до якого при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором. Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/6349/19, від 16.12.2021 у справі №911/3157/20, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22.

З огляду на встановлений період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника та часткове погашення боргу, надані відповідачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних слід вважати вірними, оскільки останні відповідають наведеним вище положенням. Тому, сума до стягнення інфляційних витрат повинна становити 5 296 грн. 72 коп., а 3% річних 16 486 грн. 40 коп.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон України №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України №3674-VI).

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України №3674-VI ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви, заявляючи вимогу про стягнення в розмірі 1 483 879 грн. 15 коп. Приватне акціонерне товариство «ЕСКО-РІВНЕ» повинно було сплатити судовий збір в розмірі 22 258 грн. 18 коп.

З матеріалів справи встановлено, що необхідний розмір судового збору було сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією №00416 від 26.10.2023р. (а.с. 37).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 20 967 грн. 08 коп. та покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, судовий збір у розмірі 1 291 грн. 10 коп. (22 258,18-20 967,08) залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Приватного акціонерного товариства "ЕСКО-РІВНЕ" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Буковинська, 3, код ЄДРПОУ 32744984) 1 143 113 (один мільйон сто сорок три тисячі сто тринадцять) грн. 34 коп. основного боргу, 116 454 (сто шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 33 коп. пені, 5 296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 16 486 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 40 коп.) - три відсотка річних та 20 967 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 172 784 (сто сімдесяти двох тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп. - пені, 1 731 (тисячу сімсот тридцять одної) грн. 49 коп. - трьох відсотків річних, 28 012 (двадцяти восьми тисяч дванадцять) грн. 13 коп. - інфляційних втрат.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2023 року.

Суддя Вадим Торчинюк