Рішення

від 25.12.2023 по справі 922/4450/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4450/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ", м. Харків про стягнення 131503,58 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (відповідач) про стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки № 2401/22-1 від 24.01.2022 у розмірі 67225,72 грн.; 41542,42 грн. пені; 3414,45 грн. 3% річних; 19320,99 грн. інфляційних втрат.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. та на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відсотків і пені до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61030, м. Харків, вул. Біологічна, 4Б. Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4450/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

24 січня 2022 року між Комунальним підприємством "Тролейбусне депо №3" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (покупець) було укладено договір поставки № 2401/22-1 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що постачальник зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні по видах і підвидах, передбачені ДСТУ 4121 - 2002, лом і відходи кольорових металів і сплавів, передбачені ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:20099 (товар).

Відповідно п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється покупцем своїм транспортом та за свій рахунок, або на умовах зазначених у специфікаціях до даного договору. Кожна партія товару передається на підставі Акта приймання металів чорних (вторинних) або Акта приймання брухту та відходів кольорових металів, далі "Приймально-здавальний акт".

Згідно п.п. 3.7., 3.8. договору, датою поставкою приймається дата оформлення приймально-здавального акту. Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата поставки товару, у відповідності за умов п. 3.7. цього договору.

У відповідності до п. 4.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження товару до покупця, на підставі приймально-здавального акта.

Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення покупцем строку розрахунку за товар, покупець за кожний день прострочення платежу, сплачує постачальнику пеню від несплаченої суми у розмірі 0,1%.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 97225,72 грн., а саме згідно видаткової накладної № 1 від 24.01.2022 та акту приймання від 24.01.2022 на суму 16643,26 грн.; видаткової накладної № 2 від 24.01.2022 та акту приймання від 24.01.2022 на суму 31969,60 грн.; видаткової накладної № 3 від 25.01.2022 та акту приймання від 25.01.2022 на суму 31969,60 грн.; видаткової накладної № 4 від 25.01.2022 та акту приймання від 25.01.2022 на суму 16643,26 грн.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач у порушення умов договору здійснив часткову оплату у сумі 30000,00 грн. за договором, у зв`язку з чим загальна заборгованість відповідача за товар за договором становить 67225,72 грн.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати відповідачем заборгованості за товар за договором у розмірі 67225,72 грн. в матеріалах справи не міститься.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи фактичні обставини справи, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором, та те, що відповідач не спростував наявність у нього заборгованості за договором у розмірі 67225,72 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки № 2401/22-1 від 24.01.2022 у розмірі 67225,72 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Ураховуючи викладене, господарським судом встановлено, що розрахунок позивача пені не є вірним, оскільки нарахування позивачем пені здійснювалося за період більший чим 6 місяців та без врахування того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, господарським судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 10268,49 грн. за період 6 місяців від дня, коли зобов`язання мали бути виконані відповідачем (періоди нарахування пені: 03.02.2022 - 03.08.2022 та 04.02.2022 - 04.08.2022).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3414,45 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 19320,99 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем за договором товару з 03.02.2022 та 04.02.2022, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 3414,45 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 19320,99 грн.

За таких обставин позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором поставки № 2401/22-1 від 24.01.2022 у розмірі 67225,72 грн.; 10268,49 грн. пені; 3414,45 грн. 3% річних та 19320,99 грн. інфляційних втрат.

Поряд із цим, позивач просив суд зазначити на підставі частини 10 статті 238 ГПК України в рішенні про нарахування відсотків і пені до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Ураховуючи викладене, те, що у справі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума пені у розмірі 10268,49 грн. за період 6 місяців від дня, коли зобов`язання мали бути виконані відповідачем, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині частково та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму неоплаченого основного боргу - 67225,72 грн., починаючи з 12.10.2023 (днем, наступним після проведення розрахунків), до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 43497954) на користь Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 37765993) суму боргу за договором поставки № 2401/22-1 від 24.01.2022 у розмірі 67225,72 грн.; 10268,49 грн. пені; 3414,45 грн. 3% річних; 19320,99 грн. інфляційних втрат та 2045,74 грн. судового збору.

Здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 67225,72 грн., починаючи з 12.10.2023 до моменту виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 43497954) на користь Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 37765993).

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 43497954) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 37765993).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХЛОМ КОМПАНІ" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 43497954).

Повне рішення складено "25" грудня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/4450/23