Ухвала

від 26.12.2023 по справі 640/21200/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 грудня 2023 року м. Київ № 640/21200/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТАР ПРАЙМ" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю БУДСТАР ПРАЙМ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №122492 від 08.12.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ БУДСТАР ПРАЙМ з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 07.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

16.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на 15 календарних днів з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

01.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що предметом позову у даній справі є оскарження рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №122492 від 08.12.2021.

У позовній заяві позивач вказує на те, що порушення своїх прав та інтересів дізнався в день винесення оскаржуваного рішення, тобто 08.12.2021.

Проте, позивач звернувся до суду лише 01.12.2022, тобто з пропуском шестимісячного строку, при цьому не надав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

У зв`язку з цим, судом було запропоновано позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що введення на території України воєнного стану зумовило необхідність призупинення трудових договорів зі співробітниками підприємства.

Позивач зауважив, що в штаті підприємства наявна одна посада і це директор підприємства, який не має достатніх знань у галузі права для оформлення та подання позовної заяви.

Позивач зазначив, що пошук адвоката для надання правничої допомоги зайняв достатньо багато часу.

Позивач наголосив на тому, що директор підприємства перебував за межами Київської області у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю його сім`ї.

У зв`язку з цим, договір про надання правової допомоги був укладений з адвокатом лише 10.06.2022.

На підтвердження наданих пояснень позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 10.06.2022 №10-06/2022, з приводу чого суд зазначає таке.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.

Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Щодо посилань позивача на те, що ведення воєнного зумовило призупинення трудових договорів зі співробітниками підприємства та перебування в штаті підприємства лише посади директора, то суд не приймає їх до уваги, оскільки позивач не надав жодних підтверджень на підтвердження таких пояснень.

Крім того, суд ставиться критично до посилань позивача щодо неможливості залучення адвокат (юриста) до надання правової допомоги до 10.06.2022, оскільки такі пояснення також не підтвердженні будь-якими доказами (у т.ч. докази виїзду директора за межі Київської області через воєнний стан у відповідний період та докази неможливості укладення відповідного договору у місті перебування директора).

Не надані позивачем і обґрунтовані пояснення причин зволікань зі зверненням до суду після укладання договору з юристом: за твердженнями позивача договір про надання правової допомоги був укладений 10.06.2022, а до суду позов був поданий лише 01.12.2022.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.