Рішення

від 25.12.2023 по справі 440/11097/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/11097/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" до Полтавського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" (далі позивач/ТОВ «ЛІФТРОН) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного центру зайнятості (далі відповідач/Полтавський ОЦЗ) , в якій просило визнати протиправним і скасувати наказ від 02.03.2023 №140 Про видачу, відмову у видачі та скасування дозволів на застосування праці іноземців, виданий Полтавським обласним центром зайнятості в частині відмови у наданні роботодавцю у видачі дозволу на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками розгляду заяви позивача про отримання повторного дозволу роботодавцем на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, в якій позивач просив видати дозвіл на застосування праці ОСОБА_1 , громадянина російської федерації на строк два роки на посаді «директор» ТОВ «ЛІФТРОН», відповідач згідно з наказом від 02.03.2023 № 140 відмовив у видачі такого дозволу у зв`язку з відмовою у погодженні видачі дозволу Службою безпеки України. На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним, оскільки статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а статтею 11 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення. Наголошував, що ОСОБА_1 з 2020 року працював на посаді директора ТОВ «ЛІФТРОН», у 2014 році активно брав участь у подіях Революції гідності, а з початку російської збройної агресії засуджував політику країни -агресора щодо України та постійно проживав на території України у м. Полтаві за місцем реєстрації, виїхавши за кордон на роботу з 21.05.2022 та повернувшись 01.08.2022, при цьому під час законного перетину кордону України через КПП «Шегині» пройшов обов`язкову співбесіду із працівником СБ України, зауважень з боку правоохоронних органів не мав.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 69 76/ відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що підставою для прийняття рішення щодо відмови у видачі дозволу слугувало непогодження Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області видачі дозволу, при цьому така підстава прямо передбачена пунктом 6 частини 1 статті 42-9 Закону України «Про зайнятість населення». Зауважував також, що наказ Полтавського обласного центру зайнятості жодним чином не позбавляє третю особу конституційного права на працю і не містить відомостей, які б могли свідчити про дискримінацію. Крім того, звертав увагу на те, що на момент звернення позивача з відповідною позовною заявою гр. ОСОБА_1 не мав повноважень діяти від імені ТОВ «Ліфтрон», оскільки роботодавцем не отримано дозвіл на застосування його праці, зокрема, не мав права підписувати позовну заяву, що тягне процесуальні наслідки, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 240 КАС України, у вигляді залишення позову без розгляду.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву /а.с. 66 70/, в якій представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, наполягаючи на необґрунтованості спірного рішення. Також вказував, що директор ТОВ «ЛІФТРОН» ОСОБА_1 при подачі позовної заяви виконував функції виконавчого органу на безоплатній основі без укладання трудового договору, що підтверджується протоколом загальних зборів Товариства від 17.03.2020, тому відсутність дозволу на застосування його праці не свідчить про неможливість його здійснювати представництво інтересів Товариства.

04.10.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив /а.с. 102 107/, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" про залучення третьої особи та про витребування доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" (ідентифікаційний код 38610310) зареєстроване як юридична особа, керівник ОСОБА_1 з 17.03.2020 (виконуючий обов`язки директора ) /а.с. 18/.

30.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" подано до Полтавського обласного центру зайнятості заяву про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства /а.с. 43/ щодо надання дозволу на застосування праці ОСОБА_1 , громадянина Російської Федерації, на строк 2 роки на посаді директор.

Вказана заява підписана від імені ТОВ «ЛІФТРОН» ОСОБА_1 .

До заяви додано, зокрема, копію паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 /а.с. 44 49/, нотаріально засвідчений переклад цього паспорту на українську мову /а.с. 50 51/, фотокартку ОСОБА_1 /а.с. 52/, проєкт трудового договору із ОСОБА_1 /а.с. 53 54/, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 1-429К від 29.11.2022 щодо оплати за видачу дозволу на застосування праці іноземця /а.с. 55/.

01.12.2022 Полтавським ОЦЗ направлено до Управління Служби безпеки України в Полтавській області запит № 16/05/2331-22 щодо погодження (чи не погодження) у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 на посаді директора /а.с. 56/.

Листом від 22.02.2023 № 66/2/6-2330 УСБУ в Полтавській області на запит Полтавського ОЦЗ № 16/05/2331-22 від 01.12.2022 повідомлено про те, що Управління не погоджує видачу дозволу на застосування праці громадянина рф ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Ліфтрон» /а.с. 57/.

02.03.2023 Полтавським ОЦЗ видано наказ № 140 «Про видачу, відмову у видачі чи скасування дозволів на застосування праці іноземців», пунктом 5 якого відмовлено у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 на посаді директора у зв`язку із непогодженням Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області у видачі такого дозволу /а.с. 42/.

Листом від 06.03.2023 № 16/05.03/709-23 Полтавський ОЦЗ повідомив ТОВ «ЛІФТРОН» про те, що прийнято рішення про відмову у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 на посаді директора згідно з наказом Полтавського ОЦЗ від 02.03.2023 № 140 /а.с. 9/.

Позивачем оскаржено рішення про відмову у видачі дозволу на застосування праці іноземця в адміністративному порядку. За наслідками розгляду відповідної скарги позивача Державним центром зайнятості надіслано позивачу лист від 26.04.2023 № 33/122/26-92-23, в якому зазначено, що рішення Полтавського ОЦЗ (наказ від 02.03.2023 № 140), обґрунтоване відмовою Управління Служби безпеки України у видачі відповідного дозволу, є правомірним та таким, що відповідає нормам Закону /а.с. 16 17/.

Не погодившись із наказом Полтавського ОЦЗ від 02.03.2023 №140 в частині відмови у наданні роботодавцю у видачі дозволу на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Аналогічні положення закріплені у частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України «Про зайнятість населення» 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону № 5067-VI іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено законами та/або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою та іншою діяльністю в Україні іноземці та особи без громадянства, включені до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, а також іноземці та особи без громадянства, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції".

В силу вимог пункту 17 частини 2 статті 22 Закону № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів.

За приписами частини 1 статті 42 Закону № 5067-VI роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України.

Частиною 1 статті 42-2 Закону № 5067-VI (у редакції, чинній на час подання позивачем документів) для отримання дозволу роботодавець подає такі документи:

1) заява за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до закону не пов`язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;

2) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (крім іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземців та осіб без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);

3) кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;

4) проект трудового договору (контракту) або гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства, засвідчений роботодавцем (крім відряджених іноземних працівників);

5) копія зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб`єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, направлених іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг), та копія документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив (для відряджених іноземних працівників);

6) копія рішення іноземного суб`єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну із визначенням строку його роботи та копія трудового договору (контракту), укладеного українським суб`єктом господарювання з іноземцем або особою без громадянства (для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв);

7) копія рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або копія довідки про звернення за захистом в Україні (для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та осіб, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту);

8) копія довідки встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства (для осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);

9) копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов`язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні).

Частиною 1 статті 42-9 Закону № 5067-VI визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу, до яких згідно з пунктом 6 належить відмова регіонального органу Служби безпеки України у погодженні видачі або продовженні дії дозволу на застосування праці громадянина Російської Федерації, громадянина Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України.

Згідно з положеннями частин 2, 3 статті 42-9 Закону № 5067-VI рішення про відмову у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу має містити перелік та опис підстав (обґрунтування) для відмови.

Відмова у видачі, продовженні дії або внесенні змін до дозволу з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України вимагає дозволу, що видається територіальними органами Державного центру зайнятості. При цьому видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України. Згідно з пунктом 6 статті 42-9 Закону № 5067-VI відмова регіонального органу Служби безпеки України у погодженні видачі або продовженні дії дозволу на застосування праці громадянина Російської Федерації, громадянина Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України є окремою і самостійною підставою для відмови у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу.

Судом встановлено, що 30.11.2022 ТОВ "ЛІФТРОН" подано до Полтавського обласного центру зайнятості заяву щодо надання дозволу на застосування праці ОСОБА_1 , громадянина Російської Федерації, на строк 2 роки на посаді директор /а.с. 43/ із необхідними документами.

Разом з тим, на запит Полтавського ОЦЗ № 16/05/2331-22 від 01.12.2022 УСБУ в Полтавській області листом від 22.02.2023 № 66/2/6-2330 повідомлено про те, що Управління не погоджує видачу дозволу на застосування праці громадянина рф ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Ліфтрон» /а.с. 57/.

За таких обставин 02.03.2023 Полтавським ОЦЗ видано наказ № 140 «Про видачу, відмову у видачі чи скасування дозволів на застосування праці іноземців», пунктом 5 якого відмовлено у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 на посаді директора у зв`язку із непогодженням Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області у видачі такого дозволу /а.с. 42/.

Суд звертає увагу на те, що Закон № 5067-VI не передбачає повноважень регіонального центру зайнятості надавати оцінку обґрунтованості погодження чи непогодження регіонального органу СБУ у видачі дозволу роботодавцю на застосування праці іноземців.

Таким чином відмова УСБУ в Полтавській області у погодженні видачі дозволу на застосування праці громадянина рф ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Ліфтрон» є законною підставою для прийняття рішення Полтавського ОЦЗ про відмову у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 (пункт 5 наказу від 02.03.2023 № 140).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ Полтавського ОЦЗ від 02.03.2023 № 140 «Про видачу, відмову у видачі чи скасування дозволів на застосування праці іноземців», пунктом 5 якого відмовлено у видачі дозволу ТОВ «Ліфтрон» на застосування праці громадянина російської федерації ОСОБА_1 на посаді директора у зв`язку із непогодженням Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області у видачі такого дозволу, ґрунтується на вимогах законодавства та прийнятий з урахуванням обставин, які мали значення для його прийняття, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє посилання позивача на порушення права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України, та дискримінацію у сфері зайнятості населення, що є недопустимим згідно статті 11 Закону України «Про зайнятість населення».

Суд зауважує, що позивачем є юридична особа ТОВ «ЛІФТРОН», роботодавець, тоді як право на працю та захист від дискримінації стосується фізичних осіб.

Також суд наголошує, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином, тому в силу положень частини 1 статті 26 Конституції України він користується тими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Законом № 5067-VI встановлено обов`язкову умову для застосування праці іноземців на території України отримання роботодавцем дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Своєю чергою цим Законом регламентовано порядок отримання такого дозволу та визначено чіткий перелік підстав для відмови у його видачі.

Щодо видачі дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, то Законом передбачено обов`язкове погодження видачі такого дозволу із регіональними органами Служби безпеки України.

Необхідно зазначити, що зміни до Закону № 5067-VI (статті 42), які встановили обов`язкове погодження видачі дозволу на застосування праці, зокрема, громадян Російської Федерації, із регіональними органами Служби безпеки України, внесені згідно із Законом № 2623-IX від 21.09.2022, тобто після введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

За викладених обставин, встановлення певних умов для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці громадянина Російської Федерації є законним, має легітимну мету (захист національної безпеки), та є пропорційним до поставленої мети.

Стосовно посилання позивача на те, що ОСОБА_1 з 2020 року працював на посаді директора ТОВ «ЛІФТРОН», у 2014 році активно брав участь у подіях Революції гідності, а з початку російської збройної агресії засуджував політику країни -агресора щодо України та постійно проживав на території України, що не взято до уваги під час вирішення питання про надання дозволу, суд враховує, що доказів того, що ОСОБА_1 у 2014 році активно брав участь у подіях Революції гідності, а з початку російської збройної агресії засуджував політику країни -агресора щодо України, до суду не надано. Крім того, ці обставини не впливають на наявність у відповідача законних підстав для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на застосування праці ОСОБА_1 у зв`язку із непогодженням Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області видачі такого дозволу. Дії або бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо прийняття рішення про відмову у погодженні дозволу не є предметом спору у цій справі.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у позові ТОВ «ЛІФТРОН» у повному обсязі.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що на момент звернення позивача з відповідною позовною заявою гр. ОСОБА_1 не мав повноважень діяти від імені ТОВ «ЛІФТРОН», оскільки роботодавцем не отримано дозвіл на застосування його праці, зокрема, не мав права підписувати позовну заяву, що тягне процесуальні наслідки, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 240 КАС України, у вигляді залишення позову без розгляду.

Суд бере до уваги, що згідно з протоколом загальних зборів ТОВ «ЛІФТРОН» від 17.03.2020 /а.с. 71 72/ покладено виконання функцій управління Товариством з 18.03.2020 на ОСОБА_1 на безоплатній основі без укладання трудового договору, надано ОСОБА_1 повноваження директора відповідно до статуту та чинного законодавства України.

Пунктом 8.3. Статуту ТОВ «ЛІФТРОН» визначено, що директор діє від імені Товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Статутом.

Відомості про ОСОБА_1 як керівника та представника ТОВ «ЛІФТРОН» містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, суд приходить до висновку, що Сидоров С.М. мав повноваження на представництво інтересів ТОВ «ЛІФТРОН» в порядку самопредставництва юридичної особи та підписання і подання позовної заяви, тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТРОН" ( вул. Зіньківська, буд. 2, кв. 17, м. Полтава, Полтавська область,36009, код ЄДРПОУ 38610310 ) до Полтавського обласного центру зайнятості ( вул. Сінна, буд. 45,м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 03491234), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол