Ухвала

від 26.12.2023 по справі 520/2086/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2023 року

Київ

справа №520/2086/22

адміністративне провадження №К/990/41648/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 520/2086/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Агріум" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 11.12.2023.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 12.09.2023, повний її текст складено 18.09.2023, відповідно, останнім днем її оскарження було 18.10.2023, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 11.12.2023, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого КАС України, а Конституція України закріплює право на касаційне оскарження судового рішення.

Проаналізувавши зміст клопотання, колегія суддів позбавлена можливості його вирішити, виходячи з такого.

Суд встановив, що касаційні скарги ГУ ДПС, які були подані через підсистему «Електронний суд» 17.10.2023, 03.11.2023, 23.11.2023 Верховний Суд повернув ухвалами від 25.10.2023, 13.11.2023, 01.12.2023 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Суд визнав недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Електронні примірники цих ухвал ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 30.10.2023 о 12:23, 13.11.2023 о 21:06, 01.12.2023 о 18:01.

11.12.2023 ГУ ДПС подало касаційну скаргу вчетверте, однак, її зміст є ідентичним до попередніх редакцій касаційної скарги, що подавалися вдруге, втретє і вчетверте.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак, доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містить.

Водночас слід зазначити, що за усталеною позицією Верховного Суду недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань.

ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Не обґрунтовує ГУ ДПС і проміжки часу, що спливали між датами отримання ухвал про повернення касаційних скарг і до моменту їх чергового подання, як такі, що були об`єктивно необхідні задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Фактично, ГУ ДПС у цій справі лише формально повторно подавало касаційні скарги без будь-яких змін в частині виявлених судом недоліків.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналогічно попереднім касаційним скаргам у поданій вчетверте міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На переконання ГУ ДПС суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, згідно з яким підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки. Крім того, не врахував цей суд і висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №640/24141/21, відповідно до яких припиняються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанцій. Зміна предмета та підстав позову в суді не допускається. Порушення контролюючим органом норми пункту 52-2 підрозділу 10 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (проведення перевірки під час установленого на період дії карантину мораторію) не були підставою позову в суді першої інстанції.

Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вчергове звертає увагу скаржника про їх недостатність для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у зазначеній ним постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №640/24141/21 не вирішувалося питання можливості/неможливості розгляду судом апеляційної інстанції підстав позову, які не заявлялися в суді першої інстанції, яке ставиться у касаційній скарзі.

У справі № 640/24141/21, на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 у якій посилається скаржник, суди не перевіряли і не надавали оцінки порушенню контролюючим органом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (проведення перевірки під-час установленого на період дії карантину мораторію). За змістом цієї постанови відповідні доводи не були підставою позову в суді першої інстанції, а знайшли своє відображення лише в касаційній скарзі.

Тобто, у справі № 640/24141/21 доводи про допущення істотних порушень процедури призначення і проведення перевірки виходили за межі касаційного перегляду. Натомість у справі, у якій подано касаційну скаргу, суди обох інстанцій встановили допущення контролюючим органом порушення процедури проведення перевірки, що тягне за собою скасування податкового повідомлення-рішення, а відтак, висновки судів в цій частині утворюють межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Доводи ГУ ДПС про те, що процедура проведення перевірки не була предметом розгляду в суді першої інстанції суперечить змісту судового рішення цього суду.

Щодо посилання ГУ ДПС на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав, що у приведеному скаржником висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо. Ці висновки врахували і суди попередніх інстанцій.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14 не містять достатніх обґрунтувань, адже у таких справах не вирішувалося питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Отже, приведене скаржником обґрунтування не є достатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 520/2086/22 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко