Ухвала

від 26.12.2023 по справі 160/20389/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2023 року

м. Київ

справа №160/20389/22

адміністративне провадження № К/990/42795/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 160/20389/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №2311 від 17.12.2021 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП»;

- зобов`язати Державну податкову службу України відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП» в системі електронного адміністрування ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційний ліміт (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), який був станом на 17.11.2021 року, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати в 30-денний строк з дня набрання законної сили рішення суду звіт про його виконання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області № 2311 від 17.12.2021 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП». Зобов`язано Державну податкову службу України відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАМ ГРУП» в системі електронного адміністрування ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційний ліміт (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), який був станом на 17.11.2021, шляхом збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна податкова служба України з зазначеними судовими рішеннями не погодилася та звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики Окрім цього, відповідач посилається на те, що справа має виняткове значення для нього.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також відповідачем не доведено в чому саме полягає виняткове значення для заявника та не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, не підлягає касаційному оскарженню.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 160/20389/22 відмовити.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова