Судовий наказ

від 26.12.2023 по справі 206/2965/22

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/2965/22

Провадження № 4-с/206/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023 Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої-судді Плінської А.В.

при секретарі Крижко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тичинської О.О., а саме просить визнати протиправною та скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №69658337 від 17 серпня 2022 року та про стягнення виконавчого збору від 18 серпня 2022 року, винесені в межах виконавчого провадження №69658337. На обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення Самарським районним судом м. Дніпропетровська 11 серпня 2022 року видано виконавчий лист, а 17 серпня 2022 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тичинською О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69658337 з примусового виконання рішення немайнового характеру. 18 серпня 2022 року тим же державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом в рамках виконавчого провадження №69658337. Вказані постанови скаржник вважає неправомірними, а дії державного виконавця протиправними, оскільки порушують його права як власника та добросовісного набувача майна, оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. ОСОБА_1 вважає, що з системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що витребування нерухомого майна не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, оскільки однією з підстав державної реєстрації права власності та інших речових прав є рішення суду, яке набрало законної сили щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що рішення суду можливо виконати без примусового виконання, а тому і відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а тому просить скаргу задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву про слухання скарги за його відсутності.

Державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тичинська О.О. в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заперечення на скаргу в якій просила відмовити в задоволенні скарги посилаючись на безпідставність та необґрунтованість скарги, з посиланням на те, що виконавче провадження було відкрито на підставі, строки, у відповідності до вимог чинного законодавства, а скарга скаржника є безпідставною, адже кожне судове рішення, незалежно від того, чи є воно майнового характеру чи немайнового, підлягає обов`язковому виконанню, а органи примусового виконання рішень мають вживати всіх належних заходів для виконання судових рішень.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 450 ЦПК Українинеявка учасників, які належним чином повідомлені про час та місце слухання скарги, не перешкоджають її розгляду. З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що учасників належним чином було повідомлено про час та місце слухання справи, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників, що не з`явились на підставі наданих доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 1 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимогЛівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради житлове приміщення № 18, розташоване за адресою: вул. Вознюка, буд. 1, м. Дніпро відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року, залишеної без змін рішенням суду касаційної інстанції, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна задоволено.Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення Самарським районним судом м. Дніпропетровська 11 серпня 2022 року видано виконавчий лист, а 17 серпня 2022 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тичинською О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69658337 від 17 серпня 2022 року з примусового виконання рішення немайнового характеру. 18 серпня 2022 року тим же державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом в рамках виконавчого провадження №69658337.

Статею129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема,обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження уЦПК України, а також уЗаконі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частинами першою, другоюстатті 18 ЦПК Українита частинами другою, четвертоюстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»регламентовано, щосудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відтак, забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

На важливість належного виконання судових рішень неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, за позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження»(щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України(абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 пункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованогостатті 55 Конституції Україниправа кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесеннямЗаконом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIIIзмін доКонституції Українита доповненням її, зокрема, статті 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другустатті 129-1 Конституції України, свої юридичні висновки щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначенестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі- рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі -Закон№ 1404-VIII).

Відповідно до частини першоїстатті 5Закону№ 1404-VIIIпримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону№ 1404-VIIIвстановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 18Закону№ 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 60 Закону№ 1404-VIIIпід час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За змістом частини першоїстатті 63 Закону № 1404-VIIIрішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюєтьсяРозділом VIII Закону № 1404-VIII. До рішеннями немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті64,64? Закону № 1404-VIII); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону № 1404-VIII); про виселення божника (стаття 66 Закону № 1404-VIII); про вселення стягувача (стаття 67 Закону № 1404-VIII); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

За встановленими у справі обставинами, на примусовому виконанні державного виконавця перебуває судове рішення про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартири АДРЕСА_1 .

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченомустаттею 60 Закону № 1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30 червня 2021 року по справі № 201/12569/16, зокрема Верховний Суд зазначив, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлені можливості звернутись до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

З метою його виконання державний та приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбаченіЗаконом № 1404-VIII.

Статтею 451 ЦПК Українивстановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Щодо посилання скаржника на положення ст. 27 Закону України «Про державну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»,якою передбачено,що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, : судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (п. 9 ч. 1 вказаної статті), суд вважає, що таке посилання, як на підставу для задоволення скарги, є безпідставним, адже в даній справі не прийнято рішення щодо права власності на спірну квартиру, натомість резолютивна частина рішення містить формулювання щодо витребування квартири на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, а тому державний виконавець при винесенні спірних постанов діяла в межах, у відповідності та спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись ст. 451 ЦПК України, суд-

ухвалив:

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити.

На ухвалу, через суд першої інстанції, суддя якого її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя А.В. Плінська