Постанова

від 13.12.2023 по справі 402/685/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 402/685/21

провадження № 22-ц/4809/562/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області у складі Ясінського Л.Ю. від 20 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, Данилово-Балківської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про усунення від права на спадкування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Благовіщенської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина, до спадкової маси якої входить земельна ділянка площею 4,0493 га, що розташована на території Благовіщенської міської ради (село Данилова Балка Голованівського району Кіровоградської області), та яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3525581900:02:000:0660. Вказала, що 04 листопада 2020 року подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, який посвідчений приватним нотаріусом Благовіщенського нотаріального округу Веліховською Т.С. 11 вересня 2015 року за реєстровим №1773. Нотаріусом було надано ОСОБА_1 постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на вище вказану земельну ділянку, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов про усунення від права на спадкування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Вказала відповідачами у зустрічному позові своїх сестер, відповідно, дочок померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та зазначила третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, приватного нотаріуса Благовіщенського нотаріального округу - Веліховську Т.С.

На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказала, що є дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було видано свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до спадкової маси якої входить земельна ділянка площею 4,0493 га, що розташована на території Благовіщенської міської ради (село Данилова Балка Голованівського району Кіровоградської області), передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3525581900:02:000:0660. На момент смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги були її дочки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказала, що на момент смерті ОСОБА_5 проживала разом із своєю дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично прийняла спадщину. 01.07.2020 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили, що ОСОБА_5 після своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3525581900:02:000:0660. Крім цього, нотаріус повідомила, що ОСОБА_3 теж подала заяву про прийняття спадщини. Зазначила, що ОСОБА_5 була людиною похилого віку, а тому з червня 2019 р. стала проживати біля своєї дочки - ОСОБА_1 , але 01.02.2020 р. в неї стався ішемічний інсульт, внаслідок чого вона потрапила до КНП «Благовіщенська районна лікарня» з діагнозом: ішемічний інсульт в правій півкулі мозку в базальних ядрах (басейн центральних гілок правої середньої мозкової артерії). В лікарні ОСОБА_5 лікувалась тиждень, після чого ОСОБА_1 наполягла на її виписці, в зв`язку із незручністю відвідуванні матері у лікарні. На час виписки з лікарні ОСОБА_5 знаходилась у важкому стані, самостійно не могла себе забезпечувати, була у безпорадному стані, потребувала постійного стороннього догляду. Після виписки з лікарні ОСОБА_1 забрала матір до себе. Однак, вже 19.02.2020 р. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_2 та в категоричній формі вимагала забрати матір до себе, пояснюючи це тим, що вона втомилась за нею доглядати, вона не може в повному обсязі займатися своїми справами та заробляти гроші (вона переробляє молочну продукцію та торгує нею на ринку). Строк для вивезення від неї матері надала до наступного дня. 20 лютого 2020р. ОСОБА_2 найняла вантажно - пасажирський автомобіль та перевезла матір до себе, при цьому не маючи достатньої житлової площі для розміщення матері, яка була прикута до ліжка. Під час переїзду від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 все ще перебувала у важкому стані, вона була прикута до ліжка, не могла самостійно рухатись, обслуговувати себе, майже не розмовляла, була у безпорадному стані та потребувала постійного стороннього догляду. Під час перевезення ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 допомагала у перевезенні матері, але також відмовилась від догляду в подальшому за ОСОБА_5 . В період часу з 20.02.2020р. по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані, вона не могла самостійно вставати, здійснювати свої фізіологічні потреби (перебувала у памперсах), самостійно їсти, обслуговувати себе, майже не розмовляла, при цьому ОСОБА_1 жодного разу до самих похорон до матері не приходила і допомоги ніякої не надавала. Вказала, що ОСОБА_1 мала можливість надавати допомогу матері і здійснювати за нею постійний догляд, оскільки матеріально забезпечена, працездатна, має власний будинок, в якому мати займала окрему кімнату, однак відмовилась надавати допомогу власній хворій матері. Більш того, на наступний день, після переїзду ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю, що належала на той час ОСОБА_5 , чим залишила ОСОБА_5 без додаткових засобів існування, для лікування та відновленню працездатності, а тому подальше утримання ОСОБА_5 відбувалось виключно за рахунок ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що в діях ОСОБА_1 були саме умисні дії щодо ненадання допомоги ОСОБА_5 , що перебувала у безпорадному стані, при цьому ОСОБА_1 усвідомлювала значення своїх дій, мала можливість їх виконувати але не вчиняла необхідних дій.

Також відповідач ОСОБА_6 вважає, що в діях ОСОБА_3 були ознаки умисних дій щодо ненадання допомоги ОСОБА_5 , що перебувала у безпорадному стані, при цьому ОСОБА_3 також усвідомлювала значення своїх дій, мала можливість їх виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Посилаючись на вказане, відповідач ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві просила суд усунути від права на спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом наземельну ділянку площею 4,0493 га, що розташована на території Благовіщенської міської ради (с.Данилова Балка, Голованівськогорайону, Кіровоградської області), кадастровий номер 3525581900:02:000:0660

09.12.2021 року Ульяновським районним судом винесено ухвалу, якою об`єднано позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про усунення від права на спадкування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, Данилово-Балківської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 рокуу задоволені первісного позову ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, Данилово-Балківської сільської ради, ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог: приватного нотаріуса Благовіщенського нотаріального округу Веліховської Т.С., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування було відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про усунення від права на спадкування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно було задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку - кадастровий номер 3525581900:02:000:0660 площею 4,04.93 га., яка розташована на території Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Додатковим рішенням від 07 квітня 2023 рокуУльяновський районний суд Кіровоградської області доповнив резолютивну частину основного рішення, Зокрема, вирішив усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за заповітом та за законом, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також було вирішено питання про судові витрати.

З рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_1 . В своїй апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати і новим рішенням задовольнити первісний позов. Вказала, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях щодо безпорадного стану спадкодавці і на доведенні факту ухилення ОСОБА_1 від надання спадкодавці допомоги. Також вказує на відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 по факту спільного проживання з померлою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_1 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 а.с.10), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 а.с.43) та ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 4,0493 га, що розташована на території Благовіщенської міської ради ( с. Данилова Балка, Голованівського району, Кіровоградської області), передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3525581900:02:000:0660, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.09.2015 року (а. с. 47).

11.09.2015 року ОСОБА_5 було складено заповіт на випадок своєї смерті, яким остання заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0493 га, що розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області на даний час Благовіщенської міської ради (с.Данилова Балка Голованівського району Кіровоградської області) кадастровий номер 3525581900:02:000:0660 (а.с.11).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_2 (а.с.50)

Після смерті ОСОБА_5 26 травня 26.05.2021 року до приватного нотаріуса Благовіщенського районного нотаріального округу Кіровоградської області звернулась спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно (а.с.12) де їй було рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні обставини справи, дійшов висновку, що через неспроможність ОСОБА_5 своїми силами через похилий вік та тяжку хворобу самостійно забезпечити умови свого життя, вона потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.

Також, з урахуванням медичної документації спадкодавця та показів свідків суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були умисні дії щодо ненадання допомоги ОСОБА_5 , яка перебувала у безпорадному стані, при цьому ОСОБА_1 усвідомлювала значення своїх дій, мала можливість їх виконувати, але не вчиняла необхідних дій, а тому є достатні підстави для усунення останніх від права на спадкування.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до зазначених висновків суд дійшов з порушенням процесуальних норм.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у розумінні Закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Таким чином, до суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається чи оспорюється.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З огляду на вказані міркування, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників цивільних правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних. Тобто, рішенням суду мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань цивільного судочинства в цілому.

Апеляційний суд окремо відзначає, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у судовому процесі". Сторонами в цивільному судовому процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 48 ЦПК України, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів цивільного процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ЦПК України, ураховуючи завдання цивільного судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм, сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм, захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно в спорах про спадщину для його вирішення завданням суду є встановлення всіх осіб, які можуть претендувати на перехід до них права власності на спадкове майно. Визначення кола всіх спадкоємців є необхідною умовою правильного вирішення спору.

В справі, що переглядається, суд першої інстанції об`єднав разом із первісним позовом в одне провадження зустрічний позов.

При цьому, суд, у спосіб не передбачений процесуальним законом, без відповідної ухвали залучив в якості відповідачів зазустрічним позовом - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не врахувавши, що у первісному позові до них вимог не ставилось і як відповідачами вони не вказувались.

Суд першої інстанції не врахував, що зустрічний позов - це позов, висунутий відповідачем проти позивача у відповідь на первинний позов позивача, що основна мета зустрічного позову це можливість для відповідача активно відстояти свої права, надавши суду своє трактування спору, вимагаючи зустрічного відшкодування збитків, компенсації чи іншого засобу правового захисту.

Тобто, зустрічний позов не є новим спором, який ініціює відповідач, а є активним способом захисту відповідача в спорі, який ініціював позивач.

Враховуючи, що вирішення зустрічного позову неможливо без вирішення первісного позову, спір за наявності зустрічного позову повинен бути вирішений в одному провадженні з первісним за участі тих самих сторін. При цьому відповідач, який заявляє зустрічний позов не стає позивачем за зустрічним позовом, а позивач не стає відповідачем за зустрічним позовом. Статус сторін є незмінним.

Відповідно ч.4 ст. 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

На думку колегії суддів апеляційного суду Воронівська О.П. і Козубенко І.П. входять в коло осіб, які можуть претендувати на перехід до них права власності на спадкове майно в якості спадкоємців першої черги. Тому вони мали бути залученими до участі в справі в якості співвідповідачів.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , хоч і були вказані в якості відповідачів за зустрічним позовом, але не були залучені судом в якості співвідповідачів за первісним позовом в установленому законом порядку.

Разом з тим, повноважень самостійно залучити цих осіб в якості співвідповідачів апеляційний суд не має, позаяк такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні суду першої інстанції і лише за клопотанням позивача (див. постанову Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18).

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що через неналежний склад відповідачів у цьому спорі, в позовах слід відмовити саме з цих підстав.

На думку колегії суддів, вирішувати спір та досліджувати доводи сторін по суті заявлених позовних вимог без належного визначення складу учасників є недоцільним, оскільки це не призведе до належного захисту порушеного права. Тому, зважаючи на неналежний склад відповідачів, а також допускаючи можливість повторного розгляду спору за новим позовом з належним складом учасників, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні первісного позову та зустрічного позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, Данилово-Балківської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу Веліховська Т.С. про усунення від права на спадкування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.12.2023.

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань Л.М. Дьомич