Рішення

від 27.12.2023 по справі 128/727/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/727/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2023 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовною заявою заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що Вінницькою окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для застосування представницьких повноважень у суді на захист інтересів держави в сфері надання та використання земель комунальної власності, які на цей час знаходяться в приватній власності. За інформацією Вінницької міської ради від 11.06.2021 №01-00-011-40444 установлено, що згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у приватній власності ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 10.03.2021 державним реєстратором Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Зарембою Сергієм Володимировичем на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 12.05.2020 №247 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради». В подальшому 02.06.2021 цим же державним реєстратором внесено відомості до ДРРП про її поділ на дві земельні ділянки: площею 1,0915 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0078 і площею 0,1785 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0079 власник ОСОБА_1 . За наслідками опрацювання вказаної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2021 за №42021022110000098 внесено відомості за фактом використання невідомими особами рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 №247 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради», яке фактично не стосується земельної ділянки площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075, шляхом надання його при реєстрації права власності на земельну ділянку. Досудовим розслідуванням установлено, що рішенням №28 від 07.02.2020 42 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради надано дозвіл Вінницько-Хутірській сільській раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 1,2700 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ТОВ «Юридично-земельним союзом «Альянс» в 2020 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 . В подальшому 06.01.2021 відділом у Володимирецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі вказаної технічної документації внесено відомості до Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку за №0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.03.2021 внесено відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку стали витяг з Державного земельного кадастру №НВ-5608848902021 від 06.01.2021 та рішення Вінницько-Хутірської сільської ради №247 від 12.05.2020. В подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 ТОВ «Юридично-земельним союзом «Альянс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками розробленої технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, утворено дві земельні ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га. Однак з інформації архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації від 21.05.2022 №01-23/223 установлено, що рішенням 44 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 №247 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, розроблену ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075 на засіданні сесії сільської ради не розглядалось та відповідне рішення з цього приводу 44 сесією 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 не приймалось. Земельна ділянка з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення і під порядок безоплатної приватизації не підпадає. Оскільки встановлено, що уповноваженим державою органом рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось, отже, вищевказаний порядок набуття права власності на земельну ділянку не дотримано, тому спірна комунальна земельна ділянка (поділена в подальшому) вибула із власності позивача всупереч волі останнього та з порушенням норм законодавства. Саме Вінницька міська рада (раніше Вінницько-Хутірська рада), яка представляє інтереси Вінницької міської територіальної громади, є власником спірних земельних ділянок та від імені і в інтересах Вінницької міської територіальної громади, до складу якої увійшла територія колишньої Вінницько-Хутірської сільської ради, зокрема, с. Вінницькі Хутори, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження даним об`єктом права комунальної власності. Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Вінницької міської ради, оскільки заходів цивільно-правового характеру щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність Вінницької міської територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, позивачем не вживалося, досудове врегулювання спору не здійснювалося. Вінницькою міською радою не надано доказів на підтвердження вжиття нею заходів з контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів у спірних правовідносинах, що свідчить про нездійснення уповноваженим органом місцевого самоврядування покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів. Враховуючи, що на цей час позов Вінницькою міською радою до ОСОБА_1 самостійно не пред`явлено, це є підставою вважати її бездіяльність як уповноваженого органу очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури належно обґрунтованими. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави на адресу Вінницької міської ради 08.07.2022 скеровано лист №50-7464вих-22 щодо повідомлення, чи вживалися заходи щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність, зокрема, в судовому порядку та чи мають намір звернутися до суду з відповідним позовом найближчим часом. Зі змісту листа Вінницької міської ради, окрім іншого, встановлено, що з метою ефективного та якісного захисту прав та інтересів Вінницької міської територіальної громади за доцільне здійснення захисту інтересів громади у даному питанні саме органам прокуратури. Отже, з листа не вбачається наміру міської ради самостійно звертатися до суду з позовом. Наведені обставини свідчать про те, що Вінницька міська рада, знаючи про порушення її інтересів, фактично самоусунулася від виконання покладених на неї повноважень щодо захисту порушених інтересів, не вжила дієвих заходів щодо їх поновлення і не виявила наміру вживати їх на майбутнє. На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницькою окружною прокуратурою направлено повідомлення від 22.08.2022 №50/9681вих-22 про те, що окружна прокуратура має намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок. Тому просять витребувати від ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради земельну ділянку площею 1,0915 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0078, що розташована в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради земельну ділянку площею 1,1785 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0079, що розташована в АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 15.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

В судове засідання 20.12.2023 учасники справи не з`явилися, хоч у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Представник Вінницької окружної прокуратури Черниш Г.М. попередньо через електронну пошту суду подала заяву, у якій просить судовий розгляд здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, додані до позовної заяви документи підтверджують незаконність набуття права власності на ділянку з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га за ОСОБА_1 , яку вона в подальшому поділила на дві ділянки 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набуто на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради 44 сесії 07 скликання від 12.05.2020 №247, яке не стосується земельної ділянки площею 1,2700 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075. На вказаній сесії питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га не розглядалось, рішення не приймалось. Отже, комунальна ділянка, що сформована за наслідками проведеної інвентаризації комунальних земель, вибула із власності позивача всупереч волі останнього. Просить врахувати, що в листі Вінницької міської ради від 29.08.2022 №37/00/011/ НОМЕР_1 інформація стосується ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0074 площею 1,8887 га. З додатку 19 до позову (скрін з Публічної кадастрової карти по ділянці 0520681000:03:001:0074) убачається, що ділянка з кадастровим номером 0520681000:03:001:0074 знаходиться навпроти спірних ділянок, хоч їхні адреси збігаються, а саме: АДРЕСА_1 .

Представник Вінницької міської ради Сторчак Т.В. також попередньо через електронну пошту суду подала заяву, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника Вінницької міської ради, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Огородник В.В. в судове засідання 20.12.2023 не з`явилися без поважних причин, хоч у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду. Заяв про розгляд справи без їхньої участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву стороною відповідача у запропонований судом строк до суду не подано.

Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки http://vnr.vn.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Сторона позивача не висловлювала жодних заперечень з приводу ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, тому судом постановлено проводити заочний розгляд справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 20.12.2023 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від17.07.1997«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що рішенням 42 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради №28 від 07.02.2020 надано дозвіл Вінницько-Хутірській сільській раді на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 1,2700 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 25).

На підставі рішення №28 від 07.02.2020 42 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» в 2020 році розроблено технічну документацію із землеустрою №099-20 щодо інвентаризації земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 ; 06.01.2021 відділом у Володимирецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на підставі вказаної технічної документації внесено відомості до Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку за №0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 19-52).

ОСОБА_1 належала земельна ділянка з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,27 га; право власності зареєстровано 02.06.2021 державним реєстратором Зарембою Сергієм Володимировичем на підставі витягу з Державного земельного кадастру №НВ-5608848902021 від 06.01.2021 та рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області №247 від 12.05.2020, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324092053 від 27.02.2023 (а.с. 88).

На підставі заяви ОСОБА_1 ТОВ «Юридично-земельним союзом «Альянс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 ; за наслідками розробленої технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га утворено дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується копією технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 №0047-21 та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-05007515422022 та №НВ-0500751562022 (а.с. 53-83, 84, 86).

З копії протоколу 44 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.05.2020 та копії рішення №247 «Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради» убачається, що 44 сесією 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради 12.05.2020 жодного рішення, на підставі якого набуто право власності на ділянку площею 1,2700 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075, не приймалося (а.с. 94-97).

Згідно з листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 02.08.2022 №01/00/011/138306 право власності на вказану земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , набуто на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради, яке фактично не стосується даної земельної ділянки, тому є підстави вважати, що таке право набуте неправомірно; згідно з інформацією, наданою Вінницько-Хутірським старостинським округом, Вінницько-Хутірська сільська рада не володіла інформацією про наявність державного акту на право власності, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2700 га (кадастровий номер 0520681000:03:001:0075), яку в подальшому поділено на дві земельні ділянки площею 1,0915 га (кадастровий номер 0520681000:03:001:0078) і площею 0,1785 га (кадастровий номер 0520681000:03:001:0079); Вінницько-Хутірська сільська рада не володіла інформацією про наявність технічної документації на земельну ділянку із кадастровим номером 0520681000:03:001:0075, яку в подальшому поділено на дві земельні ділянки: площею 1,0915 га (кадастровий номер 0520681000:03:001:0078) і площею 0,1785 га кадастровий номер 0520681000:003:001:0079), яка знаходиться у власності ОСОБА_1 ; 44 сесією 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 прийнято рішення №247 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради», рішення, на підставі якого набуто право власності на ділянку площею 1,2700 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075, сесією Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області не приймалось; до затвердження Генерального плану населеного пункту с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області (рішення 15 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 16.02.2017), територія, на якій розташована вказана земельна ділянка, знаходилась за межами населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, розпорядником являлась Вінницька районна державна адміністрація; Вінницько-Хутірська сільська рада не вживала заходів щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га; відповідно до інформації, наданої департаментом земельних ресурсів міської ради, на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 накладено арешт на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2022 у справі № 127/3996/22 (а.с. 106-107).

У листіДепартаменту земельнихресурсів Вінницькоїміської ради№37/00/011/144419від 29.08.2022зазначено,що рішенням№28від 07.02.202042сесії 07скликання Вінницько-Хутірськоїсільської радинадано дозвілна виготовленнятехнічної документаціїщодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)ПСК «Облкооппостач»;технічну документаціюбуло виготовленоТОВ «ПОДІЛЛЯІНЖАГРОБУД» тазатверджено рішенням№383від 22.07.202046сесії 07скликання Вінницько-Хутірськоїсільської радипідприємству споживчоїкооперації «Облкооппостач»на земельнуділянку загальноюплощею 1,8887га (кадастровийномер 0520681000:03:001:0074)для розміщеннята експлуатаціїосновних,підсобних ідопоміжних будівельта спорудпідприємств переробної,машинобудівної таіншої промисловості,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ;враховуючи ЗаконУкраїни «Провнесення зміндо деякихзаконів Українищодо визначеннятериторій таадміністративних центрівтериторіальних громад»від 16.04.2020№562,розпорядження КабінетуМіністрів Українивід 12.06.2020№707-р«Про визначенняадміністративних центрівта затвердженнятериторій громадВінницької області»,було прийняторішення №6від 20.11.20201сесії 8скликання Вінницькоїміської ради«Про утвореннястаростинських округів»; на території сформованої Вінницької територіальної громади було утворено Вінницько-Хутірський старостинський округ з центром в селі Вінницькі Хутори, до складу якого входить територія сіл Вінницькі Хутори, Писарівка, Щітки, тобто після внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га Вінницько-Хутірська сільська рада не мала можливості вживати якісь заходи щодо реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку; за інформацією Вінницько-Хутірського старостинського округу, ОСОБА_1 не зверталась до Вінницько-Хутірської сільської ради із будь-якими заявами про отримання в приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 зареєстровано 10.03.2021 за ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування №247 від 12.05.2020; згідно з відомостями реєстру речових прав на нерухоме майно, який є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22.11.2010 право власності на 99/100 часток нежитлових будівель, споруд в АДРЕСА_1 зареєстровано за підприємством споживчої кооперації «Облкооппостач» (а.с. 111-112).

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42021022110000098 від 19.07.2021, невідомими особами використано рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 12.05.2020 №247 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради», яке фактично не стосується комунальної земельної ділянки площею 1,2700 га (кадастровий номер 0520681000:03:001:0075), шляхом надання його при реєстрації права власності на земельну ділянку (а.с. 172-173).

Згідно з листом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури №50/9681вих-22 від 22.08.2022, Вінницьку міську раду повідомлено, що Вінницька окружна прокуратура має намір на підставі та в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернутися до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок: з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 174).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно доч.ч.2,3ст.78ЗК України,право власностіна землюнабувається тареалізується напідставі КонституціїУкраїни,цього Кодексу,а такожінших законів,що видаютьсявідповідно доних. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, що розташована в АДРЕСА_1 відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення і під порядок безоплатної приватизації не підпадає.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Судом установлено, що 10.03.2021 державним реєстратором Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Зарембою Сергієм Володимировичем за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації вказаного речового права зазначено витяг з Державного земельного кадастру №НВ-5608848902021 від 06.01.2021 та рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 12.05.2020 №247. На підставі заяви ОСОБА_1 ТОВ «Юридично-земельним союзом «Альянс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 ; за наслідками розробленої технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, утворено дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .

Однак з копії протоколу 44 сесії 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 12.05.2020 та копії рішення №247 «Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради», яке було підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075 за ОСОБА_1 , убачається, що 44 сесією 07 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради 12.05.2020 жодного рішення, на підставі якого набуто право власності на ділянку площею 1,2700 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 не приймалося, ОСОБА_1 не зверталась до Вінницько-Хутірської сільської ради із будь-якими заявами про отримання в приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га.

Враховуючи, що Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району Вінницької області жодного рішення щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,2700 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 не приймала, порядок набуття права власності на земельну ділянку не дотримано, тому спірна земельна ділянка, яка в подальшому була поділена, вибула із власності територіальної громади всупереч волі та з порушенням норм законодавства.

За даним фактом (використання невідомими особами рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 №247 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки населеного пункту с. Вінницькі Хутори на території Вінницько-Хутірської сільської ради», яке фактично не стосується земельної ділянки площею 1,2700 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0075, шляхом надання його при реєстрації права власності на земельну ділянку), було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021022110000098 від 19.07.2021.

Тобто судом установлено, що право власності на земельні ділянки площею 1,0915 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 та площею 0,1785 га з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 в ОСОБА_1 не виникло.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подавала, жодних клопотань не заявляла, тому, з огляду на вказане, суд вважає, що остання не заперечує відсутність підстав для набуття права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

За змістом статей 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов, має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

У постанові від 23.11.2021 (справа № 359/3373/16-ц) Велика Палата Верховного Суду в черговий раз вказала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 183/1617/16), від 21.08.2019 (справа № 911/3681/17), від 22.01.2020 (справа № 910/1809/18), від 22.06.2021 (справа № 200/606/18).

Враховуючи, що жодних рішень з приводу передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, яку в подальшому за відсутності правових підстав було поділено на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га, Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області не приймалось, подальше відчуження вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 здійснене за відсутності належних правомочностей.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2023 (справа № 676/196/20) вказав, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Будь-яких доказів, що спростовували б зазначені висновки суду, стороною відповідача суду не надано.

Суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права відповідає критерію ефективності та спрямований на реальний захист та відновлення порушених законних прав та інтересів власника.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою суд зазначає таке.

До правовідносин про витребування спірної земельної ділянки із володіння набувача та повернення її у власність держави в особі постійного землекористувача підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність набуття права власності на земельну ділянку, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому суд також враховує те, що в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідні приписи і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, зокрема те, що рішення з приводу передачі у власність ОСОБА_1 спірних земельних ділянок не приймались, враховуючи встановлений судом факт незаконності вибуття земельної ділянки з володіння держави, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки загальний інтерес у сфері охорони від незаконного вибуття та використання землі, як національного багатства, у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні права на земельну ділянку, витребування цієї земельної ділянки у порядку, передбаченому ЦК України, є пропорційним заходом, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 (справа № 554/10377/16-ц).

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає таке.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу, набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Положеннями частин 4, 5 статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

При цьому, «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається; «здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною; «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної, безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від25.04.2018 (справа № 806/1000/17), від 19.09.2019 (справа № 815/724/15), від 17.10.2019 (справа №569/4123/16-а).

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 за № 3-рп/99 також вказав, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вказаний позов подано в інтересах держави в особі Вінницької міської ради як розпорядника землями територіальної громади в межах населеного пункту, яка здійснює контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає у необхідності повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.

Враховуючи те, що з моменту встановлення факту протиправного вибуття з власності територіальної громади та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:03:001:0075 площею 1,2700 га, яку в подальшому за відсутності правових підстав було поділено на дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0520681000:03:001:0078 площею 1,0915 га та з кадастровим номером 0520681000:03:001:0079 площею 0,1785 га, не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у власність територіальної громади, зважаючи на триваючий характер бездіяльності компетентних органів, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх підстав для пред`явлення даного позову в інтересах держави та вважає, що прокурором належним чином обґрунтовано правові підстави звернення до суду з даним позовом необхідність захисту порушених інтересів держави, про що в установленому законом порядку перед зверненням до суду повідомлено уповноважений орган держави та постійного землекористувача відповідним листом, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 (справа № 183/1617/16), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у витребуванні певного майна на користь законного власника як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Оскільки судом установлено, що документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, компетентним державним органом не приймався, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, тому звернення позивача з позовною вимогою про витребування земельних ділянок є належним способом захисту прав та законних інтересів позивача. Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою про витребування земельних ділянок Вінницькою обласною прокуратурою, відповідно до платіжної інструкції №214 від 22.02.2023, було сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви за дві вимоги в загальній сумі 5368,00 грн.

Таким чином,враховуючи повнезадоволення позовнихвимог позивача,судові витрати,понесені насплату судовогозбору всумі 5368,00 грн, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючисьст.ст.4, 141,211, 247, 263-265,268,280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявузаступника керівникаВінницької окружноїпрокуратури вінтересах державив особіВінницької міськоїради до ОСОБА_1 провитребування земельнихділянок зчужого незаконноговолодіння задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) земельну ділянку площею 1,0915 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0078, що розташована в АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) земельну ділянку площею 0,1785 га, кадастровий номер 0520681000:03:001:0079, що розташована в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909909, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р IBAN UA568201720343110002000003988, МФО 820172) судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви, в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, пров. Цегельний, 8.

Позивач Вінницька міська рада, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 27.12.2023.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА