Рішення

від 12.12.2023 по справі 685/440/22

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/440/22

Провадження № 2/685/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сторожука Ю.В.,

відповідачки ОСОБА_3 та

її представника адвоката Семенченко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

16 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ХМ № 1269, виданого 12 березня 1998 року Теофіпольською селищною радою народних депутатів, він є власником земельної ділянки площею 0,18 га по АДРЕСА_1 , з яких 0,15 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та 0,03 га для ведення особистого селянського господарства. В даний час земельні ділянки мають кадастрові номери, а саме, 6824785000:04:013:0047 площею 0,15 га та 6824785000:04:013:0048 площею 0,03 га.

Власником сусідньої земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 позивача, є ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на землю, виданого 18 квітня 1996 року на підставі рішення Теофіпольської селищної ради від 30 березня 1995 року № 19, який проживає у будинку на цій земельній ділянці разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що родиною ОСОБА_5 на його земельній ділянці на відстані 2,35 м. від межі в його сторону, було встановлено металеву огорожу на бетонній основі, чим відібрали у нього частину земельної ділянки.

Позивач просить суд зобов`язати відповідачів не чинити та усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, суміжною з земельною ділянкою відповідачів, шляхом повернення самовільно зайнятої її частини довжиною 47,01 м. і шириною 2,35 м. площею 110,47 кв.м., та привести його земельну ділянку до придатного для використання за цільовим призначенням стану, а саме, за власний рахунок демонтувати огорожу та перемістити її за межі його ділянки.

Також позивач просить суд стягнути з кожного з відповідачів на його користь по 15 тис.грн. в якості відшкодування завданої немайнової шкоди.

Позовні вимоги стягнення немайнової шкоди обґрунтовані тим, що в результаті цих дій відповідачів йому завдано немайнової шкоди, що полягає у тривалих душевних стражданнях і переживання через системні образи і погрози зі сторони відповідачів та самовільне зайняття його земельної ділянки понад 10 років, зміні усталеного способу життя через необхідність звертатися до судових і правоохоронних органів. Внаслідок цього у нього погіршилося самопочуття, погіршився сон, втратив спокій та відчуття тривоги не залишає до цього часу.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що йому належить земельна ділянка, але на його ділянці сусіди ОСОБА_5 встановили паркан, проте рішенням Апеляційного суду Хмельницької області в 2011 році було встановлено незаконність цих дій та зобов`язано ОСОБА_5 перемістити огорожу в сторону їх земельної ділянки. При виконанні рішення суду Макарцовими в присутності державного виконавця було переміщено огорожу, але коли державний виконавець поїхав, вони знову повернути її на те ж саме місце. Неодноразово звертався до поліції, була порушена кримінальна справа за ухилення від виконання рішення суду, проте ніяких рішень не було прийнято. Пізніше, кілька років, тому родиною ОСОБА_5 було встановлено металевий паркан, під час цих робіт, які виконувалися найнятою бригадою, він кілька разів викликав поліції з приводу здійснення робіт на його земельній ділянці, але працівники при наближенні поліцейських втікали та переховувалися до їх від`їзду.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сторожук Ю.В. в ході судового розгляду позовних вимог не визнав. Свої заперечення вмотивував тим, що даний спір був вирішений згідно рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2011 року, огорожа була демонтована, виконавче провадження було закрите державним виконавцем у зв`язку з виконанням. ОСОБА_1 було запропоновано встановити огорожу, однак він нічого не робив, тому відповідачі самостійно встановили паркан на місці згідно вищезазначеного рішення Апеляційного суду Хмельницької області.

Відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнала та пояснила, що в 90-х роках минулого століття, коли створювалася нова вулиця, кожному з забудовників виділялася земельна ділянка шириною 30 метрів. Ділянка, яка виділялася їх родині, розташовувалася в кінці і їм було виділено 34 метри, так як через їх ділянку проходив газопровід. Коли стали здійснювати виміри на місцевості, виявилося, що ширина їх ділянки від межі з одними сусідами до межі з ділянкою ОСОБА_1 становить 39 метрів, тому районний архітектор Щепа Б.Я., який здійснював виміри, сказав частину ділянки шириною 5 метрів передати родині ОСОБА_6 , чия земельна ділянка розташовувалася з протилежної сторони від ділянки ОСОБА_1 , для виконання цього межі ділянки ОСОБА_1 з обох сторін потрібно було посунути в її сторону, перешкод для цього не було, так як будівельні роботи ще ніхто не починав.

Таким чином, архітектором було здійснено замір земельної ділянки для їх родити шириною 34 метри від межі з сусідньою земельною ділянкою в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 і там встановлено огорожу, де вона стоїть до даного часу. Зазначила, що захоплення земельної ділянки мало місце саме ОСОБА_1 , який не виконав вимоги районного архітектора та не виділив родині Томчуків частини ділянки шириною 5 метрів.

Представником відповідачки ОСОБА_7 адвокатом Семченко Г.С. надані до суду письмові пояснення, згідно яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , доводи представника відповідача ОСОБА_2 , пояснення відповідачки ОСОБА_3 , доводи її представника, роз`яснення спеціаліста ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 78, 79 та 79-1 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Позивач ОСОБА_1 є власником домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , яке складається з двох належних йому на праві власності суміжних земельних ділянок, одна з них з кадастровим номером 6824785000:04:013:0047 площею 0,1500 га цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а інша - з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 площею 0,0333 га з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Зазначені обставини підтверджуються Державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ № 1269, виданим 12 травня 1998 року Теофіпольською селищною Радою народних депутатів, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 листопада 2023 року №№ НВ-6800714002023 та НВ-6800714032023 з кадастровими планами земельної ділянки.

Земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 площею 0,0333 га межує з земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6824755100:01:006:0058 площею 0,1200 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власником якої є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 червня 2021 року № НВ-6114719392021 з кадастровим планом земельної ділянки.

Обидві суміжні земельні ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 площею 0,0333 га та з кадастровим номером 6824755100:01:006:0058 площею 0,1200 га, є сформованими, право власності на них зареєстроване, відповідно, за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2

14 жовтня 2019 року під час встановлення та погодження меж земельної ділянки представником Земельно-аграрного центру "Карат" ОСОБА_9 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, в присутності позивача та представника Теофіпольської селищної ради Ништ А.А., було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0333 га по своїй межі в натурі від точки "Б" до точки "В" межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , на земельній ділянці встановлена огорожа з бетонною основою, яка належить ОСОБА_2 . Огорожа встановлена в бік земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , на 2,35 м. по ширині, про що було складено акт (т. 1 а.с. 24).

В судове засідання було викликано представника селищної ради, яка була присутня при складанні акту, проте через поважні причини не з`явилася.

ОСОБА_8 , головний спеціаліст відділу земельних відносин та екологічних питань апарату Теофіпольської селищної ради, якого було направлено Теофіпольською селищною радою, допитаний в ході судового розгляду як спеціаліст, пояснив, що після надходження виклику до суду ознайомився з відомостями по земельних ділянках, які внесені до Державного земельного кадастру. Зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 площею 0,0333 га, яка належить ОСОБА_1 , та суміжна з нею земельна ділянка з кадастровим номером 6824755100:01:006:0058 площею 0,1200 га, яка належить ОСОБА_2 , є сформованими з присвоєнням кадастрових номерів, згідно даних Державного земельного кадастру вони не накладаються одна на одну. Для вирішення даного спору необхідно встановити на місцевості координати поворотних точок обох ділянок, що дасть можливість чітко визначити, чи дійсно має місце розміщення паркану на якійсь з ділянок, а не на межі між ними. Визначення таких координат є компетенцією сертифікованих інженерів-землевпорядників, які мають необхідне обладнання.

Згідно висновку судового експерта Власюка В.В. № 1067/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 31 липня 2023 року, за результатами проведеного дослідження встановлено наявність порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 площею 0,0333 га, що розташована по АДРЕСА_1 , у вигляді встановленої огорожі зі стальних профільованих листів з металевими стовпчиками по бетонному цоколю, висотою орієнтовно 1,6 м., зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_2 (земельна ділянка з кадастровим номером 6824755100:01:006:0058.

Розміри та конфігурація даного порушення, що має площу 0,0108 га та обмежене точками 1-2-3-4-1, показане штриховкою зеленого кольору на Плані зіставлення розташування земельних ділянок в Додатку № 9. Загальна довжина огорожі зі стальних профільованих листів, що встановлена зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_2 та перебуває у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 (згідно даних правовстановлюючих документів і документації із землеустрою), складає 48,92 м.

В ході проведення експертизи експерт встановив, що фактичне розташування правої межі ділянки ОСОБА_1 (зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_2 ) не відповідає даним правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, при цьому фактична огорожа зі стальних профільованих листів зміщена в сторогу самої ділянки на 2,27-2,37 м.

Частиною другою та пунктом 3 частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення прав власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048, яке полягає у позбавленні можливості володіти та користуватися цією частиною, площа якої становить 0,0108 га, через встановлений паркан в межах його ділянки, у зв`язку з чим його вимога усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою підлягає задоволенню з встановленням конкретного способу усунення перешкод зобов`язанням повернути самовільно зайняту частину ділянки у визначених в ході експертизи межах та зобов`язанням прибрати з земельної ділянки позивача встановлену відповідачами огорожу.

Статтею 23 ЦК України передбачене право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З пояснень відповідачки ОСОБА_3 , даних в судовому засіданні, встановлено, що вона була обізнана з тим, що спірний паркан встановлювався на території земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , оскільки даний спір уже триває тривалий час, більше 10-ти років, він був предметом судового спору, цей конфлікт розглядався відповідними комісіями Теофіпольської селищної ради, тому відповідачі не могли не знати, що користуються частиною земельної ділянки позивача.

Про невідповідність встановлення спірного паркану межі між господарствами також свідчать слова ОСОБА_3 в судовому засіданні при вирішенні питання щодо виклику сертифікованого спеціаліста-землевпорядника для відновлення в натурі меж між земельними ділянками сторін по справі, що вона не бажає допускати на свою територію таких землевпорядників, які були раніше, і які визначать, що межа проходить по її земельній ділянці.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2011 року уже було встановлено факт порушення ОСОБА_2 права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, однак, після знесення раніше встановленого паркану, практично на тому ж місці встановив новий паркан.

Таким чином, неправомірними діями відповідачів по справі, які полягали у позбавленні доступу позивача, як власника, до частини ділянки через встановлення огорожі, було порушено право ОСОБА_1 на володіння та користування значною частиною своєї земельної ділянки, що спричинило душевні страждання позивачу, які підлягають відшкодуванню в грошовій формі.

При визначенні розміру грошового відшкодування, суд враховує можливу помилку відповідачів у визначенні розмірів власної ділянки, керуючись вказівками певних посадових осіб Теофіпольської селищної ради, ніби-то наданих при розподілі земельних ділянок під садиби у 1980-х та 1990-х роках, а не реальними розмірами своїх ділянок.

За таких обставин стягненню підлягає грошове відшкодування заподіяної моральної шкоди у 5000 грн. з кожного відповідача.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна норма містилася в статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 станом на момент виділення ОСОБА_10 земельної ділянки, яку в подальшому було сформовано в земельну ділянку з кадастровим номером 6824755100:01:006:0058, суміжної з земельною ділянкою позивача, і перебуває в шлюбі до даного часу.

Статтею 63 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Враховуючи те, що лише відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 є власниками сусідньої земельної ділянки, тому саме вони мають нести відповідальність за порушення прав позивача ОСОБА_1 .

З пояснень позивача та відповідачки ОСОБА_3 встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , син подружжя відповідачів ОСОБА_5 , приймав участь у будівництві спірного паркану на земельній ділянці ОСОБА_1 , однак лише в якості допомоги батькам, тому підстав покладати на нього обов`язок, як на власника майна, судом не вбачається, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Судом не вбачається підстав для відмови у позові з підстав вирішення даного спору згідно рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2011 року та його виконання.

Так, згідно даного рішення було зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , відновивши порядок користування належної йому земельної ділянки, шляхом переміщення самовільно захопленої частини земельної ділянки від наявної межі на 2,61 м. в сторону ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 відповідно до план-схеми, яка міститься в додатку № 2 висновку земельно-технічної експертизи № 280 від 15 серпня 2010 року.

Як вбачається з витягу з ВП-спецрозділу від 22 серпня 2022 року, виконавче провадження № 32102320 за даним рішенням закінчене за п. 8 ч. 1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення), а саме, виконавчий документ виконано шляхом демонтажу металевої труби із натягнутим дротом між земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та переміщено цю огорожу від місця її розташування на 2,61 м. в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 , що підтверджено актом державного виконавця від 26 червня 2012 року.

Тобто, попередній спір був вирішений, рішення виконане, проте в подальшому відповідачами було знову порушено право ОСОБА_1 на володіння та користування земельною ділянкою, за захистом якого він і звернувся до суду з даним позовом.

Посилання представниці відповідачки ОСОБА_3 на те, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 у витягу з Державного земельного кадастру, згідно якого довжина межі становить 38,83 м., а не 46,99 м., як зазначено у висновку експерта, суд до уваги не приймає, оскільки матеріали справи містять витяг з Державного земельного кадастру з кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_1 , довжина межі якого з суміжною ділянкою ОСОБА_2 становить 47,01 м. Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що Макарцовими було зайнято частину ділянки ОСОБА_1 на всю її довжину вглиб від вулиці.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідачки ОСОБА_3 про виділення їй конкретної ширини земельної ділянки під час розподілу ділянок при формуванні вулиці, оскільки станом на даний час усі земельні ділянки сформовані, право власності усіх учасників спору на земельні ділянки зареєстровано у відповідному державному реєстрі. Тому незгода ОСОБА_3 з виділенням ОСОБА_1 земельної ділянки більшої ширини, ніж вона вважає за справедливе, підлягає вирішенню в порядку оскарження відповідних рішень уповноважених органів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не самовільним захопленням чужої ділянки.

Понесені ОСОБА_1 витрати на оплату проведеної земельно-технічної експертизи підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 з кожного, оскільки вимоги до третього відповідача не були задоволені.

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 991,4 грн. за позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягає стягненню по 1/3 частині з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 991,4 грн. за позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди в сумі 45000 грн. підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених вимог 22,22 %, тому з кожного з них підлягає стягненню половина від цього розміру.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 319, 1167 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 79-1, 152 ЗК України, ст.ст. 60, 68 СК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0333 га з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048, яка розташована по АДРЕСА_1 , а саме:

1.) повернути самовільну зайняту частину земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 (площа самовільно зайнятої частини ділянки становить 0,0108 га, довжиною 46,52 м. (зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2 ) та довжиною 46,55 м. (зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 ), шириною 2,37 м. (зі сторони АДРЕСА_1 ) та шириною 2,27 м. (зі сторони проїзду);

2.) прибрати з земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 огорожу з стальних профільованих листів з металевими стовпчиками по бетонному цоколю довжиною 48,92 м. за межі земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:013:0048 в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 на відстань 2,37 м. (зі сторони вулиці Польова в смт Теофіполь) та 2,27 м. (зі сторони проїзду).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. (П`ять тисяч гривень 00 коп.) грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. (П`ять тисяч гривень 00 коп.) грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4273,95 грн. (Чотири тисячі двісті сімдесят три гривні 95 коп.), з яких відшкодування сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 440,62 грн. та відшкодування витрат на залучення експерта в сумі 3833,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4273,95 грн. (Чотири тисячі двісті сімдесят три гривні 95 коп.), з яких відшкодування сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 440,62 грн. та відшкодування витрат на залучення експерта в сумі 3833,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 22 грудня 2023 року.

Суддя Самойлович А.П.