Постанова

від 28.11.2023 по справі 495/7927/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2122/23

Справа № 495/7927/14-ц

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Асорті» у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, Комунального підприємства «Асорті» про скасування рішення міської ради, усунення перешкод у користуванні майном, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю. 20 серпня 2021 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області, -

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Білгород-Дністровської міської ради, КП «Асорті» про скасування рішення міської ради, усунення перешкод у користуванні майном, уточнивши свої позовні вимоги та змінивши підстави позову 20.06.2019 року, остаточно просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради № 681-VI від 31.10.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування приміської автостанції; зобов`язати КП «Асорті» не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні 461/1000 частин комплексу будівель та споруд будинковолодіння АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 3-6, т.3 а.с.150).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що позивачу на праві власності належить 461/1000 частин комплексу будівель та споруд будинковолодіння АДРЕСА_2 , зокрема 72/1000 частин на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2009 року, 132/1000 частин на підставі договору дарування частини комплексу будинків від 16.02.2011 року та 257/1000 частин на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.12.2009 року.

Фактична площа земельної ділянки, на якій знаходиться вищезазначене будинковолодіння - 1934 кв.м.

За твердженням позивача, у жовтні 2014 року на територію будівель, що належать ОСОБА_1 , прибули невідомі особи з наміром проводити роботи щодо знесення будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Йому повідомили, що земельну ділянку, на якій розташоване його майно, було передано КП «Асорті» у постійне користування.

Згодом ОСОБА_1 стало відомо, що рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 681-VI від 31.10.2013 року було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування приміської автостанції. Вказує, що передача КП «Асорті» земельної ділянки порушує його права, оскільки вказана земельна ділянка виходить за межі суміжної ділянки, на якій знаходяться будівлі і споруди, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності. Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Асорті», який було затверджено оскаржуваним рішенням, було розроблено із порушенням норм законодавства України, а саме п. 6 ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 20.08.2021року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Білгород-Дністровської міської ради № 681-VІ від 31.10.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування приміської автостанції. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 4 а.с. 37-51).

В апеляційній скарзі КП «Асорті» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 4 а.с. 57-61).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частина земельної ділянки, яка за експертним висновком від 29.01.2019 року накладається на нерухомість ОСОБА_1 - літ. «Д» та складає 6 кв.м., за генеральним планом м. Білгород-Дністровського входить до складу земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 0,0891 га. Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на отримання 6 кв.м. із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що виключає наявність обґрунтованих правових підстав щодо порушення законних прав ОСОБА_1 , які підлягають захисту у судовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП «Асорті» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування частини комплексу будинків від 16.02.2011 року, ОСОБА_1 прийняв в дар від ОСОБА_2 132/1000 частини комплексу будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 1934 кв.м., яка у приватну власність не передана (т.1 а.с.7-8).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.12.2009 року, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 належить 257/1000 частин комплексу будинків за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.9-10).

Крім того, ОСОБА_1 належать 72/1000 відповідних частин комплексу будинків згідно договору купівлі-продажу ВМК № 184572, ВМК 184573 від 26.12.2009 року, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2502 (т.1 а.с.11, т.2 а.с.67-71).

Однак, 31.10.2013 року Білгород-Дністровською міською радою було винесено рішення № 681-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування приміської автостанції», згідно якого затверджено проект землеустрою земельної ділянки та надано в постійне користування КП «Асорті» земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0891 га, для розміщення та обслуговування приміської автостанції, кадастровий номер 5110300000:01:003:0352 (т.1 а.с.17).

25.11.2014 року було створено комісію згідно наказу КП «Асорті» № 55-Д від 25.11.2014 року по обстеженню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та 56-з, на яких розташовано комплекс будівель, та в результаті обстеження встановлено, що на території ділянки на місці зруйнованого «Будинку колгоспників» розташований зруйнований котлован цієї споруди, з будівничими відходами та сміттям, без жодних ознаків інших фундаментів чи підвалу. В безпосередній близькості від котловану розташовано залишки будівлі СПД ОСОБА_1 , а саме: стіни будівлі та груда каміння, з того матеріалу, що й стіни будівлі, що був у використанні. Це наводить на припущення, що даний матеріал був демонтований з цієї ж споруди (можливо з підвалу цієї споруди). Комісія також підтверджує, що таке становище існує протягом менше 4 років (т.1 а.с.73).

З Акту комісії від 10.02.2015 року, створеної Розпорядженням міського голови № 21 від 06.02.2015 року вбачається, що комісією встановлено, що підвал під літ. «Д» зруйновано, на спірній земельній ділянці забудова відсутня.

Земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 783-VІ від 06.08.2009 року, КП «Асорті» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0981 га в постійне користування.

На підставі вказаного рішення, КП «Асорті» було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, а також земельна ділянка сформована у відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України, кадастровий номер 5110300000:01:003:0352, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0891 га, для розміщення та обслуговування приміської автостанції.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 681- VІ від 31.10.2013 року.

Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 44569451103 (т. 1 а.с.74).

Згідно листа КП «Білгород-Дністровське БТІ» від 23.03.2015 року, станом на 31.12.2012 року КП «Білгород-Дністровське БТІ» не здійснювалася державна реєстрація права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.94).

12.05.2011 року КП «Асорті» було надано до виконкому Білгород-Дністровської міської ради заяву щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування (т.1 а.с.112).

З довідки Управління містобудування та архітектури № 30 від 22.02.2012 року вбачається, що юридична адреса земельної ділянки, запроектованої до відведення КП «Асорті» для розміщення та обслуговування приміської автостанції: АДРЕСА_1 (т.1 л.с.115).

Начальником управління містобудування та архітектури 16.04.2013 року згідно Висновку № 70, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0891 га у власність для розміщення та обслуговування приміської автостанції визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та іншими нормативно-правовим актам та погоджено (т.1 а.с.117-118).

З акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання та Акту від 13.02.2012 року вбачається, що на засідання комісії були запрошені суміжні землекористувачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Суміжні землекористувачі на засіданні комісії підписали акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, при цьому СПД ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 без обґрунтування причин відмовились від підпису в акті про встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З урахуванням оскаржуваного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне землекористування серії 681-VІ від 31.10.2013 року, за відповідачем КП «Асорті» було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0891 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для розміщення та обслуговування приміської автостанції, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 162992670 (т.3 а.с.115-117).

Згідно Висновку експерта судової земельно-технічної експертизи за № 18-1602/1646 від 26.01.2019 року, у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місце розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у вище вказаній технічній документації (проект землеустрою та технічний звіт) на земельні ділянки під будівлями гр. ОСОБА_1 (під плямою забудови) та КП «Асорті» встановлено: межі земельної ділянки КП «Асорті» площею 0,0891 га, кадастровий номер 5110300000:01:003:0352 накладаються на об`єкт нерухомості гр. ОСОБА_1 літ «Д» - будівля, який розташований на другій частині ділянки площею 228 кв.м; накладення меж земельної ділянки КП «Асорті» на об`єкт нерухомості ОСОБА_1 літ «Д» - будівля складає 6 кв.м.

Детальне зіставлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_1 і КП «Асорті» графічно зображено у додатку № 2 «Суміщена схема з зазначенням меж земельних ділянок гр. ОСОБА_1 і КП «Асорті», розташованих в м. Білгород-Дністровський Одеської області по вул. Ізмаїльська, 56, 56-з» (т.3 а.с.60-65).

Згідно ст. 115 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1, 2, 4, 14 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно ч. 5,9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції 2003 року), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, мотивами непогодження ОСОБА_1 з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0891 га КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 , стало недотримання відповідачем вимог закону, а саме п. 6 ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами позивача про порушення вимог закону при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування КП «Асорті» щодо відсутності довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин, діюче на той час законодавство передбачало обов`язковість надання такої довідки.

Крім того, судом встановлено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Асорті» відсутні підписи усіх суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_1 , що свідчить про непогодження позивача із відповідним актом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов вірного висновку, що позивачем надано достатньо доказів та правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Асорті» за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування приміської автостанції.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на земельну ділянку, розташованого під його будівлями та спорудами, а також відсутності його у попередніх власників нерухомого майна, яким володіє наразі ОСОБА_1 , що унеможливлює перехід такого права до нового власника, то судом зазначено наступне.

Згідно положень ст. 377 ЦК України, ч.1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, аналіз змісту норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2020 року у справа №204/9373/14-ц.

Таким чином, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який, хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача право на нерухоме майно, а саме 461/1000 частин комплексу будівель та споруд будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 виникло перш ніж було оформлено право постійного користування на земельну ділянку за КП «Асорті», а тому виходячи із принципу цілісності об`єкту нерухомого майна із земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою під його будівлями, рівною частині площі, необхідної для їх обслуговування.

Крім того, суд вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що станом на момент оформлення ним права користування на земельну ділянку, належні позивачу будівлі літ «Д», частково підвал літ «д» були знищені, оскільки вказане спростовується висновком експерта судової земельно-технічної експертизи № 18-1602/1646 від 29.01.2019 року, де об`єкти нерухомості, в т.ч. що входять до складу 72/1000 частин будинковолодіння, належного ОСОБА_1 в т.ч. літ «Д» -будинок», літ «д»- підвал у складі приміщення 7-2, перевірялись експертом.

В той же час посилання на те, що в момент придбання ОСОБА_1 72/1000 частин комплексу будинків, знос будинку літ «Д» дорівнював 60 %, відповідає технічним документам на відповідний будинок, однак не свідчить про його зруйнованість на момент розгляду справи в суді.

На підставі вищевикладеного, оскільки при затвердженні оскаржуваним рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 681-VІ від 31.10.2013 року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0891 га в постійне користування для розміщення приміської автостанції КП «Асорті», у позивача було наявне право власності на 461/1000 частини комплексу будівель і споруд будинковолодіння АДРЕСА_1 , то відповідно орган місцевого самоврядування мав враховувати принцип правової визначеності та не допустити втручання у право позивача реалізувати свої «законні сподівання» на мирне володіння своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради № 681-VІ від 31.10.2013 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 належного йому комплексу будівель і споруд, то судом першої інстанції відмовлено у їх задоволенні, оскільки їх пред`явлення є передчасним.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Докази та обставини, на які посилається КП «Асорті» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів враховує, що 14.09.2023 року Білгород-Дністровською міською радою було ухвалено рішення №917-VІІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться у постійному користуванні КП «Асорті», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель з метою встановлення місця розташування об`єкта землеустрою, його меж та розмірів земельної ділянки площею 0, 0885 га, яка перебуває у постійному користуванні КП «Асорті» для розміщення та обслуговування приміської автостанції, місце розташування: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:01:003:0352.

Таким чином, після проведеної інвентаризації площа земельної ділянки із кадастровим номером 5110300000:01:003:0352, зменшилась з 0,0891 га до 0,0885 га за рахунок виключення 6 кв.м., які є предметом спору у даній справі.

Відповідно, КП «Асорті», змінивши конфігурацію земельної ділянки та виключивши спірні 6 кв.м. з її площі, фактично виконало вимоги позову ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність спору між сторонами.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки рішення Білгород-Дністровської міської ради №917-VІІІ від 14.09.2023 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться у постійному користуванні КП «Асорті» було ухвалено після постановлення оскаржуваного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2021 року, то воно не може бути правовою підставою для скасування такого судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Асорті» залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 грудня 2023 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе