Рішення

від 26.10.2023 по справі 376/3130/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3130/23

Провадження № 2/376/1329/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого суддіКоваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозову позивачвказала,що 01.11.2018 ОСОБА_3 склалазаповіт накористь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 77.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом у складі:

- житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельної ділянки площею 0,2500 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:007:0002;

- земельної ділянки площею 0,6270 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:008:0002.

Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки спадкоємець ОСОБА_1 не надала оригіналів документів, що посвідчують право власності на майно спадкодавця, тому нотаріус роз`яснив процедуру вирішення даного питання у судовому порядку, що підтверджується листом від 26.09.2023 № 744/02-14.

Спадкоємець ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після померлої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , про що 01.09.2021 подав нотаріусу заяву.

З урахуванням наведеного позивач просить суд:

Визнати за нею, ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:007:0002;

- земельну ділянку площею 0,6270 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:008:0002.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явилася, 19.10.2023 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с.31).

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, 19.10.2023 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, заперечень не має (а.с. 32).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено,що 01.11.2018 ОСОБА_3 склалазаповіт накористь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 77 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.08.2021 (а.с.6).

Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом у складі:

- житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельної ділянки площею 0,2500 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:007:0002;

- земельної ділянки площею 0,6270 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:008:0002.

Спадкоємець ОСОБА_2 , відповідач у справі відмовився від прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після померлої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , про що 01.09.2021 подав нотаріусу заяву (а.с. 10).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки спадкоємець ОСОБА_1 не надала оригіналів документів, що посвідчують право власності на майно спадкодавця, тому нотаріус роз`яснив процедуру вирішення даного питання у судовому порядку, що підтверджується листом від 26.09.2023 № 744/02-14 (а.с. 9, 27).

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістомст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки не надала оригіналів документів, що посвідчують право власності на майно спадкодавця, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.

На підставівикладеного такеруючись ст.41Конституції України,ст. 4,5,10,12,13,76,77,81,82,247,258,259,263-265,354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1269, 1297 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:007:0002;

- земельну ділянку площею 0,6270 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3224086801:01:008:0002.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко