Рішення

від 02.11.2022 по справі 757/40435/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40435/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав скоживачів та визнання недійсним кредитного договору. Мотивуючи тим, що кредитний договір №ZRZ0GA00003963 від 13.08.2007 та додаткова угода б/н від 16.05.2013 до кредитного договору №ZRZ0GA00003963 укладені між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону.

Ухвалою судді від 21.09.2020 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку в спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.07.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на позовну давність та те, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області по справі № 288/285/15-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за кредитним договором №ZRZ0GA00003963 від 13.08.2007позовні вимоги банку було частково задоволено. Зокрема, судом вказано: «Представник відповідачів в судове засідання не з`явилась… позовні вимоги визнала частково… провила зменшити розмір пені.» Що свідчить про визнання укладення кредитного договору сторонами. Також в даному судовому рішенні встановлено факт укладення оскаржуваного договору.

В судове засідання сторони не зявились, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що 13.08.2007 укладено кредитний договір № ZRZ0GA00003963 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 7.1. кредитного договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13.08.2007 по 12.08.2017 включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 48000,00 дол. США на споживчі потреби, а також у розмірі 5402,10 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п. 2.1.3, 227 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати відсотків за дострокове погашення кредиту.

У восьмому пункті кредитний договір №ZRZ0GA00003963 від 13.08.2007 позивач своїм підписом засвідчив, що до підписання цього договору він письмово ознайомлений з усіма умовами кредитування.

Також 16.05.2013 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода б/н до кредитного договору №ZRZ0GA00003963 щодо внесення змін до кредитного договору від 13.08.2007. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди від 16.05.2013:

1) суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшити на 75419,73 дол. США, а саме: відсотки у розмірі 32306,47 дол. США, комісія у розмірі 4564,16 дол. США, пеня у розмірі 38549,10 дол. США;

2) у розі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку погашення кредиту (додаток 1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 75419,73 дол. США;

3) вказати та викласти п. 7.1 у відповідності до діючого договору позичальника: «Банк зобов`язується надати «Позичальникові» грошові кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 15.08.2027 року включно (надалі за текстом договору «Строк кредитування»), у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 48000,00 дол. США на наступні цілі: споживчі цілі, а також у розмірі 42272,73 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків з 16.05.2013 у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячної комісії з 16.05.2013 в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, комісії за строкове погашення кредиту, відповідно до п 3.11 даного договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду із позовом такий строк пропущено, оскільки суду не надано доказів, що він не знав і не міг знати про порушення його прав, оскільки він є стороною кредитного договору, укладеного 13.08.2007, в якому сторони досягли домовленості щодо всіх його істотних умов, позивач здійснював платежі на виконання зазначених умов, тобто був обізнаний щодо змісту кредитного договору з моменту його вчинення, а тому перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами до кредитного договору почався 13.08.2007.

Крім того, в матеріалах відзиву на позовну заяву, міститься копія рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09.10.2015 по справі №288/285/15-ц про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZRZ0GA00003963 від 13.08.2007.

Разом з тим, з позовом позивач звернувся до суду 21.09.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Враховуючи викладене, на підставі належним чином оцінених доказів, суд приходить до висновку, що спірний договір кредиту був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов цього договору та в подальшому виконував його умови, протягом дії кредитного договору не звертався до банку з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та були спростовані доказами дослідженими під час розгляду справи, у зв`язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», 04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 19, кв. 266, код ЄДРПОУ 38404564.

Суддя Р.В. Новак