Рішення

від 31.10.2023 по справі 759/8056/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8056/22

пр. № 2/759/713/23

31 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, в якому просить: визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що у період перебування сторін у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина- дочка ОСОБА_4 . Рішенням суду від 28.11.2017 року шлюб розірвано. На момент подачі позову до суду сторони проживають окремо та спільна малолітня дочка проживає разом з матір`ю. З 24.02.2022 року в Україні встановлено режим воєнного стану у зв`язку із повномаштабним вторгненням російських окупантів та оголошено загальну мобілізацію, встановлено обмеження чоловікам призовного віку виїзд за межі України, українські міста та села постійно обстрілюються у зв`язку із чим ніхто не може почуватись в безпеці і як наслідок зростає потреба виїзду за межі України в першу чергу дітей для забезпечення нормального розвитку та продовження навчання, яке фактично зупинено в умовах війни. У зв`язку із воєнними діями в місті Києві позивач із дочкою тимчасово виїхали на захід України де завершували навчальний рік дистанційно в режимі онлайн, що негативно впливає як на рівень отриманих знань так і на здоров`я через постійне сидіння за екраном монітора та кількості часу проведеного безпосередньо за тим самим екраном, що як відомо шкодить зору. Зважаючи на положення порядку перетину державного кордону позивачу для виїзду за кордон із дитиною потрібен дозвіл від батька, який позивач не має можливості отримати оскільки відповідач на звернення не відповідає, такий дозвіл не дає та взагалі ніяк не інформує про те, де перебуває. Таким чином, позивач має об`єктивний інтерес на отримання рішення суду про визначення місця проживання дитини із нею оскільки лише так вона може повноцінно виконувати свої обов`язки по догляду за дитиною, її нормальним розвитком, забезпечення безпеки та освіти. У зв`язку з цим позивач вимушена звернутись до суду для вирішення даного спору.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_3 вимоги позову підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову, оскільки не заперечує, щоб спільна донька проживала разом із матір`ю, яка й наразі проживає з нею.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши думку учасників по справі, враховуючи їх позицію, дослідивши письмові докази по справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.02.20211 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №204.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2017 року, яке станом на 11.12.2017 року набрало законної сили, у справі №749/12233/17 за позовом ОСОБА_2 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджєуться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.03.2011 року (а.с. 4).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2023 року у справі №761/25504/22, присуджено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 4000, 00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 16.11.2022 року та до її повноліття (а.с. 106-109).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА від 06.12.2021 року №75111278, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 07.10.2020 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно договору про поділ майна подружжя від 01.10.2020 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 переходить в особисту приватну власність ОСОБА_2 , а земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 переходить в особисту приватну власність ОСОБА_1 (а.с. 81-82).

Згідно договору дарування квартири від 01.10.2020 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені малолітньої дитини ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 89-90).

Як вбачається із характеристики ОСОБА_1 від 01.07.2022 року, остання користується послугами ГО «Промінь надії» з надання освітніх послуг її доньці ОСОБА_4 з 2017 року та за цей період зарекомендувала себе як відповідальна, рунктуальна, активна та цілеспрямована мати (а.с. 7).

Характеристикою ОСОБА_1 від 01.07.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 , працює в ПрАТ «ДАТАГРУП» в дирекції з решуляторно-юридичного супроводження та комлаєнс директором департаменту комплаєнс та юридичного супровадження з 12.09.2016 року по теперішній час. Зарекомендувала себе як дуже відповідальний, ініціативний та дисциплінований працівник (а.с. 8).

Згідно заяви від 23.11.2022 року, зареєстрованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Науменко М.Г., відповідач ОСОБА_2 дає свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща та Країн Шенгенської угоди, малолітньої доьки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 23.11.2022 року по 01.06.2023 року у супроводі ОСОБА_1 (а.с. 91-92).

Під час розгляду справи встановлено, що до припинення стосунків між сторонами їх сім`я проживала разом, а після припинення фактичних сімейних відносин та спільного сімейного життя у липні 2017 року в позасудовому порядку вони вирішили, що малолітня дитина залишається проживати з матір`ю ОСОБА_1 , про що спільно ними було повідомолено доньці.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи сторони не заперечували, що наразі дитина продовжує проживати саме з матір`ю ОСОБА_1 , за кордоном в Руспубліці Польщі, проти чого відповідач не заперечує.

При цьому, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що останнім часом відповідач, не зважаючи на створення ним нової сім`ї, при спілкуванні з їх донькою, висловлює намір забрати у неї дитину у свою нову сім`ю, у зв`язку з цим, що, на її думку, визначає доцільність визначення місця проживання дитини з нею в судовому порядку.

Надаючи оцінку доводам позивача, враховуючи характер правовідносин, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п`ята статті 19 СК України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на даний час малолітня донька сторін ОСОБА_4 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за кордоном в Республіці Польща. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

У розумінні положень ч.2 ст.160, ст.161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У контексті суті поняття «місце проживання» відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», місцем проживання дитини є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною і батьками.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було запропоновано з`ясувати думку дитини щодо предмету позовних вимог, або скористатись послугами Міського ценрту дитини Служби У справа дітей та сім`ї ВО КМР за напревленням Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та згодою батьків, щодо психо-емоційного стану дитини та її особистих характеристик, прихильності дитини до батьків чи інших родичів, розуміння вікових особливостей. ОСОБА_1 згоди на з`ясування думки дитини не надала, як і на обстеження дитини психологами Міського центру дитини.

Окрім цього, зі змісту пояснень отриманих від ОСОБА_2 вбачається, що батько приймає участь у вихованні, фінансово підтримує дитину, добровільно дає згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон. Також батько наголощує, що спору між ним та матір`ю малолітньої не існує, оскільки існує домовленість міє ними про проживання дитини з матір`ю.

Отже, згідно вказаного висновку, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, керуючись інтересами дитини, рекомендує врегулювати сімейні відносини за домоіленістю, що забезпечить найращі інтереси дитини.

Суд зауважує, що захисту підлягає наявне законне порушене право/інтерес особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Самі по собі дії осіб чи висловлювання, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути заперечені в суді, допоки останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються відповідачем, а тому потребують захисту.

У справі, яка розглядається, судом не встановлено обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про наявність між сторонами неузгоджень щодо визначення місця проживання дитини. Після фактичного припинення шлюбно-сімейних стосунків сторони в позасудовому порядку дійшли згоди, що їх донька залишається проживати з матір`ю, з якою вона проживає й наразі за кордоном в Республіці Полбща. Відповідач цієї домовленості не порушував, та не виражає наміру аби дитина проживала з ним.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не надала належні та допустимі докази того, що відповідачем були порушені її права та інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 за рішенням суду з огляду на недоведеність факту наявності порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем права позивача на проживання з нею доньки, у зв`язку з чим позовні вимоги слід залишити без задоволення.

У силу ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Самі по собі посилання позивача на існування реальної загрози фактично того, що відповідач забере спільну дитину в його нову сім`ю, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами, ґрунтуються виключно на домислах позивача, в той час як в силу ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а відтак не можуть бути беззаперечним свідченням порушення прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зіст.141 ЦПК України, суд враховує відмову у задоволенні позову, а тому не вбачає підстав для компенсації понесених позивачем витрат по справі шляхом їх стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 277, 279, 354, 355ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда