Рішення

від 30.11.2023 по справі 759/9706/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9706/23

пр. № 2/759/3444/23

30 листопада 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.

за участі секретаря - Істоміній О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальностю «Торговий Дім «Торг Сіті» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 зверулася до суду із позовом до ТОВ «Торговий Дім «Торг Сіті» та просить: визнати припиненими з 08.05.2023 року трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ТД «Торг Сіті» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позову вказувала, що 12.08.2019 року позивач була прийнято на роботу ТОВ «ТД «Торг Сіті» на підставі трудового договору. В зв`язку з погіршенням стану здоров`я, позивач вирішила звільнитись, проте керіництво відповідача не реагувало на дзвінки. 24.04.2023 року позивач склала та направила відповідача заяву, згідно якої просила звільнити її з 08.05.2023 року. Проте заява була повернута. За таких обставин, ОСОБА_1 позбавлена можливості у інший спосіб припинити трудові відносини з ТОВ «ТД «Торг Сіті», що потягло за собою необхідність визнання припиненими трудових відносин у судовому порядку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.08.2023 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засіадння.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У ч.ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі N 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом Законів про Працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, Установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно Наказу (розпорядження) № УТПТС000011-0000000131 від 08.08.2019 року ТОВ «Торговий Дім «Торг Сіті», позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду продавця продовольчих товарів (а.с. 36).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Судом встановлено, та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_1 користуючись своїм правом на розірвання трудового договору з ТОВ «Торговий Дім «Торг Сіті» у встановленому законом порядку 24.04.2023 року на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача направила рекомендованим листом поштою заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто висловила своє бажання щодо припинення роботи у даному Товаристві (а.с. 21).

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ «Торговий Дім «Торг Сіті» за місцем знаходження юридичної особи за вказаною адресою про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Проте, відповідач ТОВ «Торговий дім «Торг Сіті» всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин і звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинило, наказ про звільнення останньої з роботи не видано.

При цьому, рекомендований лист 11.05.2023 року повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с.39-40).

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі N757/61865/16-ц.

У своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої ст.38 КЗпП України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вказані обставини не спростовані відповідачем жодними доказами.

Таким чином, суд вважає можливим визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 із ТОВ «Торговий Дім «Торг Сіті» з 08.05.2023 року, тобто з дня подачі працівником заяви про звільнення за власним бажанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальностю «Торговий Дім «Торг Сіті» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими з 08 травня 2023 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Торг Сіті» на підставі частини 1 ст. 38 КЗпП України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда