Рішення

від 03.10.2023 по справі 333/6570/20

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/6570/20

Провадження №2/333/57/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючої судді Михайлової А.В., за участі секретаря судового засідання Панченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Комунарського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду в м. Запоріжжя у листопаді 2020 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 0000631169 від 17.03.2020 року у сумі 5205,00 грн., а саме: 1500 грн. сума фінансового кредиту (позики); 3705,00 грн. сума нарахованих та не сплачених процентів; судовий збір 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору про надання фінансового кредиту №0000631169 від 17.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (далі - Договір), остання отримала позику у розмірі 1500,00 грн. строком на 30 календарних днів (п. 4 Специфікації до Договору), процент користування фінансовим кредитом (добовий) 1% на добу. Видача кредиту Відповідачеві підтверджується Специфікацією, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.1.2 Договору плата за користування позикою у вигляді процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає суму у відсотках в день, що вказана в п. 6 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» вказує, що ними свої зобов`язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому Договором та зазначеного в п. 3 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Позивач вказує, що Відповідачка свої зобов`язання по поверненню грошових коштів та сплаті відсотків за їх користування своєчасно не виконала та не повернула Позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за позикою та відсотками відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, з дня надання позики Позичальнику за весь час користування коштами за виключенням дня, повернення позики.

Позивач наводить наступний розрахунок суми відсотків, що підлягають стягненню з Відповідачки.

Добова заборгованість за відсотками за користування позикою, розрахована по формулі: 1500,00 грн. * 1% = 15,00 грн., де 1500,00 грн. сума позики;

1 % - відсоток за користування позикою (добовий), відповідно до п.6 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

15,00 *30 = 450,00 грн. (за 30 календарних днів: з 17.03.2020 по 15.04.2020 р., що й зазначено у п.п. 4, 5, 6 Специфікації).

Відповідно до п. 8 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, Позичальник ознайомлений зі змістом та умовами Договору, з внутрішніми правилами/ положенням про надання фінансових послуг Позикодавцем, тарифами Позикодавця і погоджуються із їх застосуванням до правовідносин, що виникають з цього Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» вказує, що ними свої зобов`язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому Договором та зазначеного в п. 3 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Позивач вказує, що Відповідачка свої зобов`язання по поверненню грошових коштів та сплаті відсотків за їх користування своєчасно не виконала та не повернула Позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за позикою та відсотками відповідно до умов Договору.

Ухвалою суду від 10.12.2020 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначений у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідачки адвокат Валько В.С., в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував, пояснюючи, що Відповідачем із доказів, які додані до позовної заяви можливо зробити висновок про укладення відповідного договору між позивачем та відповідачкою, це підтверджено копією договору та специфікації. Що стосується доведеності отримання відповідачкою суми позики у розмірі 1500,00 грн., то жодного доказу цієї обставини до позовної заяви не додано, а, відтак, позивачем не доведено основного моменту правовідносин отримання грошової суми відповідачкою.

За таких обставин, зазначив, що неможливо вважати доводи позовної заяви щодо необхідності стягнення грошових сум із відповідачки такими, що ґрунтуються на доказах та є доведеними. Крім того, із документів, доданих до позовної заяви незрозуміло, на підставі чого позивач хоче стягнути із відповідачки ще й суму 3705,00 грн. за 247 діб, хоча, як стверджує позивач (і це зазначено у доданих документах), строк дії договору фінансового кредиту встановлено у один місяць. Необхідність сплачувати грошові кошти за користування позикою більше, ніж один місяць не підтверджується документами, доданими до позову, а, відтак, є недоведеною також. Враховуючи недоведеність позовних вимог, а саме отримання відповідачкою грошових коштів та необхідності сплачувати гроші за користування позикою понад один місяць, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №0000631169 від 17.03.2020 року, згідно якого Позивач мав надати останній позику у розмірі 1500,00 грн. строком на 30 календарних днів (п. 4 Специфікації до Договору), процент користування фінансовим кредитом (добовий) 1% на добу.

Позивачем по справі надано копію анкети-заяви позичальника від 17.03.2020 року згідно якої ОСОБА_1 просить ТОВ «МІКРОФІНАНС» як позикодавця надати їй позику в сумі 1500 грн.

ТОВ «МІКРОФІНАНС» як доказ позовних вимог надано суду копію договору про надання фінансового кредиту № 00000631169 від 17.03.2020 року та специфікації до нього, де п. 2 ч. 1 передбачено, що позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1. Договору в готівковій формі (шляхом передачі відповідної суми Позичальнику.

Натомість, суд зазначає, що пп.1.1.1. містить іншу вимогу «вимагати від Позичальника суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань передбачених цим Договором», суму позики визначає інший пункт Договору п. 1.1, де вказано: «сума позики сума вказана в специфікації до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договру (надалі за текстом іменується «сума позики»)».

У специфікації № 1 (оформлення фінансового кредиту) як додаток до Договору № 0000631169 вказана сума кредиту 1500,00 грн., строк користування кредитом: 30 календарних днів, дата повернення фінансового кредиту: 15.04.2020, процент за користування фінансовим кредитом (добовий): 1% .

Але позивачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов анкети-заяви позичальника від 17.03.2020 року та договору про надання фінансового кредиту № 00000631169 від 17.03.2020 року видачі кредиту шляхом отримання відповідачкою позики в готівковій формі.

Наведений позивачем в позовній заяві розрахунок заборгованості за позикою, який складає 5205,00 грн., а саме: 1500,00 грн. сума фінансового кредиту (позики); 3705,00 грн. сума нарахованих та не сплачених процентів за період з 17.03.2020 по 19.11.2020 року, не можуть бути належними доказами про виконання Позивачем своїх обов`язків по видачі позики та нарахуванню відсотків тому, що вказаний розрахунок не має жодної ознаки відношення до вказаного кредитного договору, оскільки позивачем жодним доказом не доведено факт видачі ОСОБА_1 позики у сумі 1500,00 грн. та факт отримання нею даної суми позики у готівковій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.

Частиною 2 статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Тобто, з аналізу вказаних норм випливає, що за кредитним договором позикодавець бере на себе обов`язок перерахувати кредитні кошти, а позичальник повернути на умовах визначених договором.

Згідно з положеннями ст.9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже з аналізу вказаних норм та виходячи з умов кредитного договору, належним доказом перерахування позикодавцем наданих кредитних коштів є виписка по рахунку позичальника про видачу кредитних коштів, або розписка позичальника.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі 278/2177/15-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц дійшов висновку про те, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів видачі кредиту шляхом отримання відповідачкою позики в готівковій або в безготівковій формі на виконання умов договору про надання фінансового кредиту № 00000631169 від 17.03.2020 року як-то виписка по рахунку позичальника про видачу кредитних коштів, а розрахунок заборгованості в розумінні приписів Закону, без документального підтвердження користування позикою, не може бути беззаперечним доказом для нарахування суми відсотків, тому заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст.526,530,611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова