Постанова

від 21.12.2023 по справі 915/220/13-г

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/220/13-г(915/1465/21)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників учасників у справі:

Ліквідатор Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» - арбітражний керуючий Капінус А.А., особисто

Від Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» - ліквідатор арбітражний керуючий Капінус А.А.

Від АТ «Перший український міжнародний банк» - адвокат Награбовський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023, суддя суду першої інстанції Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023

по справі №915/220/13-г(915/1465/21)

за позовом ліквідатора Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» арбітражного керуючого Капінуса А.А.,

який діє від імені та в інтересах банкрута: Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор»

до відповідача-1: Наталії Шмідт (Сердюк), громадянки Федеративної Республіки Німеччина

відповідача-2: Вільнянської міської ради,

за участі третьої особи на стороні позивача (кредитор у справі № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор»): Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення майна у власність,

ВСТАНОВИВ

Описова частина

25 лютого 2013 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області порушено провадження у справі № 915/220/13-г про банкрутство УНСП «АЛКОР».

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2015 року в цій справі № 915/220/13-г визнано УНСП «АЛКОР» банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Козлова В`ячеслава Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2019 по справі №915/220/13-г ліквідатором УНСП «Алкор» призначено арбітражного керуючого Капінус Андрія Анатолійовича.

Ліквідатор УНСП "Алкор" Капінус А.А. в межах справи № 915/220/13-г про банкрутство УНСП "Алкор" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою вих. № 02-02/326 від 29.09.2021 до відповідачів Вільнянської міської ради та Наталії Шмідт (Сердюк), в якій просив:

1) Визнати недійсним Свідоцтво про власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року, видане Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Наталії Шмідт (Сердюк) в частині нерухомого майна за адресою Запорізька область, місто Вільнянськ, провулок Алкорівський, будинок 3, а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.№29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.№27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.№30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.№31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№ 4, 39 літ. А-2 площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв. №15 лі. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.№2 літ. Г, площею 120,9 кв.м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №22, 25, 26 літ.Н площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н' площею 72,6 кв. м реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. № 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон лі. Ш, площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23520838).

2) Застосувати наслідки нікчемності правочину та повернути у власність Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» нерухоме майно за адресою Запорізька область, місто Вільнянськ, провулок Алкорівський, будинок 3, а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.№29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.№27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.№30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.№31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№ 4, 39 літ. А-2 площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв. №15 лі. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.№2 літ. Г, площею 120,9 кв.м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №22, 25, 26 літ.Н площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н' площею 72,6 кв. м реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. № 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон лі. Ш, площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23520838).

Позов мотивований тим, що до порушення справи про банкрутство № 915/220/13-г, а саме в серпні 2010 року по нікчемному правочину з власності УНСП "Алкор" вибуло нерухоме майно, яке необхідно витребувати у власність банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 у задоволені позовної заяви ліквідатора УНСП «Алкор» відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між УНСП "Алкор" та Наталією Шмідт (Сердюк) правочин щодо відчуження (передачі у власність) нерухомого майна за адресою: Запорізька область, місто Вільнянськ, провулок Алкорівський, будинок 3, оформленого Актом прийому-передачі нерухомого майна, складеного на підставі Протоколу Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" № 14 від 15.08.2010, є нікчемним в силу закону та у відповідності до ч.1 та ч. 4 ст. 75 ГПК України нікчемність вказаного правочину при розгляду даної справи не підлягають доказуванню. Однак у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21).

Апелянт зазначає, що станом на сьогоднішній день саме УНСП «АЛКОР» є законним власником нерухомого майна, а також є іпотекодавцем відповідно до умов зазначених вище Іпотечних договорів, укладених з АТ «ПУМБ». Тому сторони нікчемного правочину зобов`язані повернутися в первісний стан, а нерухоме майно, яке було передано іншій особі за нікчемним правочином, підлягає поверненню законному власнику (УНСП «АЛКОР»).

Апелянт вказує, що ОСОБА_1 (Сердюк) у своєму відзиві на позов жодним чином не заперечує факт нікчемності правочину, на підставі якого за нею було проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, жодних доводів або заперечень саме по суті позовної заяви (її предмету та підстав) цим відповідачем не наведено.

На думку апелянта, враховуючи самостійний статус арбітражного керуючого Капінуса А.А., який діє не тільки в інтересах Боржника, а також в інтересах кредиторів, питання щодо пропуску строку позовної давності та поважності причин такого пропуску має вирішуватися судом в конкретному випадку саме щодо арбітражного керуючого Капінуса А.А., який звернувся з відповідним позовом до суду у цій справі. Аарбітражний керуючий Капінус А.А. саме з дати свого призначення (23.05.2019р.) міг дізнатися про порушення інтересів Боржника та кредитора АТ «ПУМБ» та звернутися з відповідним позовом щодо повернення нерухомого майна у володіння законного власника - боржника УНСП «АЛКОР».

Банк вказує, що 28.04.2017 ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» надало суду копію Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 14.03.2011 Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області, на підставі якого 17.03.2011 було зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 за Наталією Шмідт (Сердюк). Отже, саме 28.04.2017 УНСП «АЛКОР» в особі його ліквідатора (на той час арбітражного керуючого Козлова О.В.), яке було учасником справи при розгляді позову АТ «ПУМБ», дізналося про оскаржуване Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.03.2011 та могло його оскаржити в судовому порядку, тому саме з цієї дати починається обчислення строку позовної давності для УНСП «АЛКОР» щодо вимоги про визнання недійсним (скасування) свідоцтва про права власності.

Крім того, банк зазначив, що Вільнянська міська рада не заявляла у цій справі заяв/клопотань про застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленою саме до міськради вимогою про визнання недійним виданого нею свідоцтва про право власності, тому застосування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 267 ЦК України про сплив позовної давності за заявою іншого несолідарного відповідача ОСОБА_2 , є помилковим.

Апелянт також зазначив, що навіть якщо припустити, що строк позовної давності щодо позовної вимоги про повернення нерухомого майна арбітражним керуючим Капінусом А.А. було пропущено, причини пропуску ним строку позовної давності однозначно є поважними, що було абсолютно проігноровано судом першої інстанції.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 вересня 2023 року у справі №915/220/13-г(915/1465/21) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позов ліквідатора УНСП «АЛКОР» арбітражного керуючого Капінус Андрія Анатолійовича до громадянки Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_2 (Сердюк) ( ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )) та Вільнянської міської ради про визнання недійним свідоцтва про право власності та застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення у власність УНСП «АЛКОР» нерухомого майна - будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу.

17.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ліквідатора УНСП «АЛКОР» арбітражного керуючого Капінус Андрія Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21).

Ліквідатор УНСП «Алкор» повідомляє, що повністю погоджується з доводами Скаржника викладеними в апеляційній скарзі та вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена в повному обсязі.

Ліквідатор вказав, що арбітражний керуючий Капінус А.А. саме з дати свого призначення (23.05.2019 року) міг дізнатися про порушення інтересів Боржника та кредитора АТ «ПУМБ», та звернутися з відповідним позовом щодо повернення нерухомого майна у володіння законного власника - боржника УНСП «АЛКОР», тому саме з цієї дати має обчислюватися строк позовної давності для подання арбітражним керуючим Капінус А.А. позову, як самостійним учасником справи про банкрутство.

На думку ліквідатора заявити до суду про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності могла тільки Вільнянська міська рада, а до позовної вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину та повернення майна у власність банкрута могла тільки ОСОБА_1 . Вільнянська міська рада під час розгляду справи не подавала до суду заяви чи клопотання про застосування строку позовної давності, а тому суд першої інстанції помилково застосував строк позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 267357 від 14 березня 2011 року.

Ліквідатор вказав, що він не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, але через відсутність фінансової можливості у боржника та відсутності фінансування з боку кредиторів на оплату судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, ліквідатор УНСГІ «Алкор» не зміг подати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 року.

Керуючись викладеним вище, ліквідатор УНСП «АЛКОР» арбітражний керуючий Капінус Андрій Анатолійович просить апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» задовольнити повністю, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 вересня 2023 року у справі № 915/220/13-г (915/1465/21) та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити повністю позов.

04.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Наталії Шмідт (Сердюк) надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21).

Відповідач вказала, що Вищий господарський суд України в своїй Постанові від 29 листопада 2017 року по справі №915/220/13-г встановив, що строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, що є предметом даної заяви, закінчився 15.01.2015, тому дана обставина більше не підлягає доказуванню. І оскільки сплив строку позовної давності є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то відповідач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цієї підстави і саме в зв`язку із цим Відповідач-1 не вбачав за необхідне заперечувати кожен наведений Позивачем в позовній заяві аргумент (про що зазначає апелянт у апеляційній скарзі).

Відповідач зазначив, що обчислення строку стосовно арбітражного керуючого Капінуса А.А. починається з одного й того самого моменту, що й для УНСП «АЛКОР». Навіть якщо вважати, що УНСП «АЛКОР» про порушення свого права дізнався не з дати видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (14 березня 2011 року) що є малоімовірним, а під час розгляду справи №5009/4614/12 (28 січня 2013 року), то строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним вказаного Свідоцтва у УНСП «АЛКОР» в будь-якому випадку сплив 28 січня 2016 року. І той факт, що ліквідатор УНСП «АЛКОР» Козлов О. В. дізнався про наявність Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 лише 28 квітня 2017 року, жодним чином не змінює факт пропуску строку позовної давності самим УНСП «АЛКОР» з 28 січня 2016 року відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 10 листопада 2022 у справі № 922/1362/17

Відповідач також вказав, що Вільнянська міська рада не є належним відповідачем у спорі щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ№267357 від 14 березня 2011 року, оскільки навіть в позовних вимогах позову зазначено, що вказане Свідоцтво видане Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради. Вільнянська міська рада та Виконавчий комітет Вільнянської міської ради є окремими юридичними особами, які мають самостійну цивільну правоздатність та дієздатність та не відповідають по зобов`язанням одна одної. УНСП «AЛKOP» в особі арбітражного керуючого Капінуса А. А. до кінця підготовчого провадження клопотання про заміну неналежного відповідача (Вільнянська міська рада (код ЄДРПОУ 25486771) на належного відповідача (Виконавчий комітет Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04526963) не подавало. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні будь-які правові підстави для самостійної заміни неналежного відповідача належним. Отже, єдиним належним відповідачем у справі №915/220/13-г(915/1465/21) є Наталія Шмідт (Сердюк), яким і було подано заяву суду про застосування позовної давності.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства AT «Перший Український Міжнародний банк» відмовити повністю, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 вересня 2023 року по справі №915/220/13-г(915/1465/21) залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/220/13-г (915/1465/21) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/220/13-г (915/1465/21) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/220/13-г(915/1465/21) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/220/13-г(915/1465/21).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 04.12.2023; призначено справу №915/220/13-г (915/1465/21) до розгляду на 21 грудня 2023 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

21.12.2023 у судовому засідання прийняли участь ліквідатор Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» арбітражний керуючий Капінус А.А. та представник АТ «Перший український міжнародний банк» - адвокат Награбовський О.В.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, якою призначено справу №915/220/13-г (915/1465/21) до розгляду на 21 грудня 2023 року о 10:30, була отримана Вільнянською міською радою - 14.11.23. Копія даної ухвали також направлялася на адресу Наталії Шмідт (Сердюк) поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Обізнаність Наталії Шмідт (Сердюк) про розгляд Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) також підтверджується наданим відзивом на апеляційну скаргу.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 21.12.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21), до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) по суті, не дивлячись на відсутність представників відповідачів у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників відповідачів у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2013 порушено провадження у справі № 915/220/13-г про банкрутство УНСП «Алкор».

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 у справі № 915/220/13-г УНСП «Алкор» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлова В.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі № 915/220/13-г визнано грошові вимоги АТ «ПУМБ» до УНСП "Алкор" та серед іншого встановлено, що вимоги АТ «ПУМБ» в сумі 13 522 629,97 грн. є такими, що забезпечені заставою майна боржника, у тому числі іпотекою нерухомого майна Боржника відповідно до укладених між ними іпотечних договорів 461/071іп/08 від 26.08.2008р., 1350/071ІП/07 від 24.10.2007р., 7.3-57/6.6-88/05-2005/Іп-1 від 07.08.2007р. та 291/071ип/08 від 23.06.2008 р., відповідно до умов яких УНСП «АЛКОР» (іпотекодавець) передало в іпотеку АТ «ПУМБ» (іпотекодержатель) належне Боржнику на праві власності нерухоме майно будівлі та споруди, розташовані за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, провулок. Алкорівський, буд. 3, а саме:

- цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв.29 літ. Б, Б-2 площею 558,3 кв. м; котельня інв.27 літ. П, площею 135,7 кв. м; цех з виробництва соняшникової олії інв.30 літ. С-2, площею 266,4 кв. м; склад для зберігання насіння соняшника інв.31 літ. Т, площею 372,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 5685606);

- цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. 4, 39 літ. А-2, площею 515,0 кв. м; склад готової продукції інв.15 літ. В, площею 156,9 кв. м; майстерня інв.2 літ. Г, площею 120,9 кв. м; цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв.22,25,26 літ. Н, площею 226,1 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 9944456);

- цех для гарячої фільтрації масла літ. Р, площею 77,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10537753);

- склад для зберігання олії літ. Н', площею 72,6 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10538184);

- склад для зберігання соняшника літ. Ф, площею 233,9 кв. м; контрольна вагова соняшникової олії літ. Х, площею 25,3 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 16587638);

- цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. 28 літ.Б'-2, площею 416,2 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 23269150);

- склад для зберігання рапсу літ. Ц, площею 184,9 кв. м; склад зберігання шрота рапсу літ. Ч, площею 184,6 кв. м; торговий павільйон (літ. Ш), площею 60,7 кв. м (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 23520838).

Згідно рішення Загальних зборів учасників Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» (протокол № 14 від 10.08.2010), УНСП «Алкор» передало за актом приймання-передачі нерухомого майна у власність Наталії Шмідт (Сердюк) нерухоме майно, а саме: цех з виробництва біодизелю з лабораторією інв. № 28 площею 416,2 кв. м (літ. Б'-2); склад для зберігання рапсу площею 184,9 кв. м (літ. Ц); склад зберігання шрота рапсу площею 184,6 кв. м (літ. Ч); торговий павільйон площею 60,7 кв. м (літ. Ш); майстерня інв. №2 площею 120,9 кв. м (літ. Г); цех з виробництва пластикової тари та розливу, господарсько-побутовий корпус інв. №№ 4, 39 площею 515,0 кв. м (літ. А-2); склад готової продукції інв. №15 площею 156,9 кв. м (літ. В); цех з виробництва сиропу, компресорний цех інв. №22, 25, 26 площею 226,1 кв. м (літ. Н); склад для зберігання соняшника площею 233,9 кв. м (літ. Ф); контрольна вагова соняшникової олії площею 25,3 кв. м (літ. X); склад для зберігання олії площею 72,6 кв. м (літ. Н'); цех розливу в склотару та склад готової продукції, цех розливу соняшникової олії та оцту інв. №28, 29 площею 558,3 кв. м (літ. Б, Б-2); цех з виробництва соняшникової олії інв. №30 площею 266,4 кв. м (літ. С-2); склад для зберігання насіння соняшника інв. №31 площею 372,2 кв. м (літ. Т); котельня інв. № 27 площею 135,7 кв. м (літ. П); цех для гарячої фільтрації масла площею 77,6 кв. м (літ. Р).

На підставі зазначеного рішення Загальних зборів учасників УНСП «Алкор» та акту прийому-передачі нерухомого майна Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області прийнято рішення від 10.03.2011 № 71 про оформлення права власності та видано Наталії Шмідт (Сердюк) свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.03.2011,

На підставі зазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 17.03.2011 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені в свідоцтві об`єкти нерухомого майна за Наталією Шмідт (Сердюк) з внесенням відповідних записів про право власності останнього до Реєстру прав власності окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.09.2021 № 277245126.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення, виходячи з таких підстав.

1) Щодо позовних вимог заявлених до відповідача-2 Вільнянської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. ч. 3, 4 цієї статті).

Надаючи оцінку вказаним нормам процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у п. 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 сформулювала висновок, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Водночас, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

З урахування вказаних норм права вбачається, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч. ч. 1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 921/273/20, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Однією з позовних вимог у даній справі є визнання недійсним Свідоцтва про власності на нерухоме майно серії САЕ №267357 від 14 березня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Наталії Шмідт (Сердюк) в частині нерухомого майна за адресою Запорізька область, місто Вільнянськ, провулок Алкорівський, будинок 3.

У даному випадку оскаржуване свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року було видано Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради на користь Наталії Шмідт (Сердюк), тому саме заінтересована особа ОСОБА_1 (Сердюк) має бути відповідачем за вимогою про визнання недійсним такого свідоцтва.

Звертаючись з позовом у даній справі ліквідатор Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» арбітражний керуючий Капінус А.А. визначив відповідачами Вільнянську міську раду та Наталію Шмідт (Сердюк).

В той же час, Вільнянська міська рада (код ЄДРПОУ 25486771) та Виконавчий комітет Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04526963) є окремими юридичними особами, які мають самостійну цивільну правоздатність та дієздатність та не відповідають по зобов`язанням одна одної.

Вільнянська міська рада (код ЄДРПОУ 25486771) не є належним відповідачем у спорі щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ№267357 від 14 березня 2011 року, адже Вільнянська міська рада не видавала таке свідоцтво та воно не було видано на користь міської ради.

Крім того, спірне нерухоме майно не знаходиться у власності чи розпорядженні Вільнянської міської ради та не передавалося на її користь, тому Вільнянська міська рада також не є належним відповідачем за вимогами про повернення у власність Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було встановлено обставини того, що позов було заявлено до неналежного відповідача Вільнянської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині даного відповідача через неналежний суб`єктний склад.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог заявлених до Вільнянської міської ради, однак виходив з хибних мотивів такого рішення.

2) Щодо позовних вимог до відповідача-1 ОСОБА_2 (Сердюк), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, а в ч. 1 ст. 236 ЦК та ст. 207 ГК України закріплено, що нікчемний правочин або правочин (господарське зобов`язання), визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Обставини щодо передачі ОСОБА_2 (Сердюк) спірного нерухомого майна вже було предметом дослідження у справі №915/220/13-г.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі №915/220/13г, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 7 червня 2017 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року у справі №915/220/13-г було встановлено наступні обставини:

«Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 визнано грошові вимоги ПАТ "ПУМБ" до УНСП "Алкор" в сумі 14 921 054 грн. 62 коп., з яких 13 522 629 грн. 97 коп. вимоги, забезпечені заставою майна боржника, у тому числі іпотекою, відповідно до укладених між ПАТ "ПУМБ" та УНСП "Алкор" Договорів іпотеки від 26.08.2008 року №461/071in/08, від 24.10.2007 року №1350/071ІП/07, від 07.08.2007 року №7.3-57/6.6-88/05-2005/Іп-1 та від 23.06.2008 року №291/071ип/08.

За умовами цих Договорів УНСП "Алкор" передало в іпотеку ПАТ "ПУМБ" нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 (літери за планом земельної ділянки Б'-2, Ц, Ч, Ш, А-2, В, Г, Н, Ф, X, Н', Б, Б-2, С, Т, П, Р).

Рішенням Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" (оформлене Протоколом від 10.08.2010 року № 14), боржник за Актом приймання-передачі нерухомого майна передав у власність ОСОБА_4 нерухоме майно, у тому числі й те, яке є предметом іпотеки відповідно до укладених між кредитором та боржником Договорів іпотеки.

В подальшому зазначене Рішення Загальних зборів учасників УНСП "Алкор" та Акт прийому-передачі нерухомого майна стали підставою для прийняття Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області Рішення від 10.03.2011 року №71, відповідно до якого за ОСОБА_5 визнано право власності на нерухоме майно, в тому числі і щодо якого виник цей спір.

Факт реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірне майно підтверджується наявною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.03.2016 року №56301970.

В силу приписів ч.3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "ПУМБ" відповідної згоди не давало.»

Таким чином, судами у справі №915/220/13-г було встановлено обставини того, що спірне нерухоме майно перебувало в іпотеці у ПАТ "ПУМБ" та банк не надав згоди на відчуження даного майна на користь Наталії Шмідт (Сердюк).

Статтями 1, 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як стверджує позивач та не заперечують відповідачі, позивач як іпотекодержатель за іпотечними договорами не надавав згоди відповідачу-1 на відчуження спірного іпотечного майна на користь відповідача-2 або іншої особи.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Оскільки, нормою ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачено недійсність правочину щодо відчуження переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, тому правочин щодо передачі іпотечного майна, в даному випадку, є недійсним (нікчемним) в силу цієї норми Закону.

Отже, в порушення вимог ч. 3 ст. 9 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», УНСП "Алкор" було протиправно відчужено належне йому на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться в іпотеці забезпеченого кредитора (позивача) без згоди останнього, а тому правочин щодо відчуження шляхом передачі такого майна у власність іншій особі є нікчемним та не створює жодних правових наслідків для сторін такого правочину з моменту його вчинення.

Правовий висновок стосовно того, що нікчемний правочин, укладений шляхом відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, не створює жодних правових наслідків, у тому числі не має наслідком перехід права власності до набувача майна за таким правочином, висловлений також у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16.

За вказаних обставин, в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 216, ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин щодо передачі (відчуження) нерухомого майна, що є предметом іпотеки позивача, оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна, є нікчемним з моменту його вчинення та не створює жодних правових наслідків, у тому числі не призводить до переходу права власності від УНСП "Алкор" до Наталії Шмідт (Сердюк) та не має наслідком перехід до останньої прав та обов`язків іпотекодавця.

Частиною 2 ст. 208 ГК України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Дані обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Свідоцтва про власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 березня 2011 року та повернення у власність Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» спірного нерухомого майна.

В той же Наталією Шмідт (Сердюк) була подана заява про застосування строків позовної давності у даній справі.

Розглянувши дану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України та за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог глави 19 ЦК України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, утому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (підпункт 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) вразі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (підпункт2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України)(підпункт 2.3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10).

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України та за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 прийнято 17.03.2011, тобто станом на цю дату спірний правочин вважається виконаним, як в частині видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.03.2011 від так і в частині безпосередньої передачі спірного майна ОСОБА_2 (Сердюк), тому строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину повинен був закінчитися ще 17.03.2014.

15 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким ч. 4 ст. 258 ЦК України виключено. При цьому ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину за умови, якщо строк їх пред`явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання ним чинності.

Як було встановлено вище, спірний правочин вважається виконаним 17.03.2011, тому, враховуючи положення ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину щодо відчуження шляхом передачі нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя, у власність ОСОБА_2 (Сердюк) закінчився 15.01.2015.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суду України у постанові від 29.11.2017 у справі №915/220/13г.

В той же час, суд першої помилково інстанції виходив з того, що строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину та повернення спірного майна слід відраховувати від 11.08.2010, тобто від дня прийняття рішення загальних зборів учасників УНСП "Алкор" (протокол № 14 від 10.08.2010), а за вимогами про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 267357 від 14.03.2011, тобто від дня видачі такого свідоцтва.

У даному випадку, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою 30 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності більше ніж на 6,5 років.

Посилання апелянта та позивача на те, що у даному випадку з позовом звертається ліквідатор банкрута, який має самостійний статус, то питання щодо пропуску строку позовної давності та поважності причин пропуску такого строку повинно вирішуватися судом стосовно арбітражного керуючого Капінуса А. А, не приймається колегією суддів з огляду на наступне.

У даній справі ліквідатор Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» арбітражний керуючий Капінус А.А. діє від імені та в інтересах банкрута Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор», тобто позов подано саме на захист порушених прав банкрута.

Відповідно до п. 139, 140, 143, 144, 145 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 листопада 2022 у справі № 922/1362/17:

« 139.Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

140. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

143. Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

144. Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

145. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012.».

Таким чином, обчислення строку стосовно арбітражного керуючого Капінуса А.А. починається з одного й того самого моменту, що й для УНСП «АЛКОР».

При цьому, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й арбітражний керуючий, то і питання поважності причин пропуску такого строку повинно вирішуватися судом стосовно особи, що є носієм права, а не стосовно арбітражного керуючого Капінуса А.А., який і звернувся із позовом.

В той же час позивачем не було наведено поважних причин пропуску строку позовної давності саме Українсько-німецьким спільним підприємством «Алкор», що свідчить про подання позову в цій справі з пропуском строку позовної давності. В свою чергу дані обставини подання позову з пропуском строку позовною давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, неправильне визначення судом першої інстанції дати початку відліку строку позовної давності не призвело до прийняття неправильного рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, враховуючи, що з позовом до місцевого господарського суду позивач звернувся у вересні 2021 року, тобто після спливу позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, однак це не призвело до прийняття невірного рішення по суті спору, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) залишити без змін.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 по справі №915/220/13-г (915/1465/21) з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран