Постанова

від 22.06.2023 по справі 911/853/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. Справа№ 911/853/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Репіковій З.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 (повний текст рішення підписаний 17.02.2023)

у справі № 911/853/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє»

про повернення майна у державну власність

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №52-04/01-1530 від 27.03.2020 року (вх. №867/20 від 07.04.2020 року) (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє» (далі - третя особа) про повернення майна у державну власність.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року було зупинено провадження у справі №911/853/20 до набрання законної сили рішенням у господарській справі №910/9732/20 Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 30.09.2022 року провадження у справі №911/853/20 поновлено.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/853/20 позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути об`єкт незавершеного будівництва - «корпус 2-В», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 2102,00 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 10.03.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- на умовах договору про інвестиційну діяльність сторонами був добудований об`єкт незавершеного будівництва та введений в експлуатацію; отже спірне майно за цим позовом є спільним майном згідно договору про інвестування; право приватної власності є непорушним;

- суд, задовольняючи позовні вимоги на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», порушує положення цивільного та господарського законодавства про непорушність права власності та неприпустимість зміни та розірвання договору в односторонньому порядку, обов`язковість виконання договору, належне виконання зобов`язань за договором.

- скаржник звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи від 14.02.2023 у зв`язку з неможливістю з`явитись в засідання через оголошену повітряну тривогу та зупинку громадського транспорту, але суд не відклав розгляд справи, про що йому не було відомо;

- скаржник є інвалідом 2 групи, а суд обмежив його право на справедливий та неупереджений розгляд справи, на захист його прав, стягнув витрати зі сплати судового збору з відповідача на користь позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/853/20.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/853/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

30.03.2023 матеріали справи №911/853/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

До апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області було проголошено 14.02.2023, а повний текст рішення складено та підписано 17.02.2023.

Розглянувши вищезазначене клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, колегія суддів не вбачала вказані скаржником обставини поважними, з огляду на те, що з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, останнім днем подання апеляційної скарги є 09.03.2023 включно (з урахуванням вихідних днів), в той час як подання апеляційної скарги відбулось 10.03.2023 шляхом надіслання поштового відправлення. В матеріалах справи відсутні докази отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення від 14.02.2023 та не подано вказаних належних та допустимих доказів до заявленого клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 залишено апеляційну скаргу без руху, для вирішення клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/853/20, з підстави, вказаної в клопотанні, запропоновано апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку.

14.04.2023 на адресу електронної пошти суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якої скаржником зазначено про неприсутність в судовому засіданні, в якому прийнято оскаржуване рішення, про оприлюднення оскаржуваного рішення 20.02.2023, ознайомлення з повним текстом не раніше 20.02.2023, а тому двадцятиденний строк відрахований з 21.02.2023 і останнім днем подання апеляційної скарги є 13.03.2023 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/853/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/853/20, справу призначено до розгляду на 22.06.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити.

В судовому засіданні 22.06.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (за договором - продавець) та громадянином України ОСОБА_1 (за договором - покупець) 08.01.2003 року укладено Договір №3-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - корпус 2-В, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100 на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством, і є об`єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 №1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002 №5-27-1/23, а покупець зобов`язується прийняти цей об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.5 Договору, вказаний в цьому Договорі об`єкт продано за 198,00 грн.

Покупець зобов`язаний внести 198,00 грн. за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вказаної в цьому пункті суми. При цьому, зараховується 16,40 грн. (грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об`єкта, внесених покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням від 20.12.2002 року №3. Плата за об`єкт приватизації вноситься на підставі цього Договору та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає продавець (п. 2.1).

Передача об`єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього Договору. Передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до пп. 5.1.6 п. 5.1 Договору, покупець зобов`язаний добудувати об`єкт протягом 5 років.

У випадку невиконання покупцем умов цього Договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання Договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання Договору та повернення об`єкта незавершеного будівництва у власність продавця (п. 7.3 Договору).

Згідно Акту прийому-передачі державного майна об`єкта незавершеного будівництва «Корпус 2-В» від 24.01.2003 року, продавцем передано, а покупцем прийнято об`єкт незавершеного будівництва - корпус 2-В, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 року у справі №910/5716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 року та постановою Верховного Суду України від 31.01.2018 року, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про розірвання договору купівлі-продажу №3-НБ-ЗД від 08.01.2003 року задоволено повністю, розірвано Договір купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні №3-НБ-ЗД від 08.01.2003 року.

У зв`язку із здійсненням процедури повернення спірного об`єкту у державну власність, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) звернулось до ОСОБА_1 з листом №50-03/03-1242 від 12.12.2019 року щодо проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В", необхідності участі відповідача, або уповноваженого ним представника, у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В". Вказаний лист отримано особисто відповідачем 19.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303914633985.

Однак, як зазначає позивач, відповідач ухиляється від будь-яких дій по поверненню об`єкта незавершеного будівництва до державної власності. Своїми діями ОСОБА_1 перешкоджає проведенню повторного продажу об`єкта незавершеного будівництва, а тому, порушено інтереси держави у зв`язку із неможливістю проведення подальшої інвентаризації об`єкта, що, в свою чергу, призводить до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову) про зобов`язання ОСОБА_1 повернути об`єкт незавершеного будівництва - корпус 2-В, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 25.07.2001 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє» укладено Договір про сумісну інвестиційну діяльність №2507/2. Оскільки, розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах визнається невід`ємним правом інвестора та охороняється законом, а також, оскільки тільки інвестору належить право володіння, користування і розпорядження інвестиціями, результатами їх здійснення, відповідач не може виконати вимоги позивача щодо передачі об`єкта незавершеного будівництва «корпус 2-В» шляхом підписання акту приймання-передачі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №910/23627/16).

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 розірвано Договір купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні №3-НБ-ЗД від 08.01.2003 року. При цьому, вказаним рішенням встановлено, що відповідач не завершив будівництво спірного об`єкта нерухомості у визначені договором строки, а також, не підготував та не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права на добудову об`єкта, зокрема, не добудовано та не введено об`єкт в експлуатацію до 31.12.2013; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об`єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об`єкта в установлені терміни, що підтверджується актами поточної перевірки, складеними Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області та є підставою для розірвання зазначеного договору купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, №3-НБ-ЗД від 08.01.2003 року.

Тобто, відповідачем не виконано своїх зобов`язань належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, про неотримання позивачем очікуваного результату при укладенні договору, що є істотним порушення відповідачем умов договору.

Частиною 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 року №2163-XII, який був чинним на момент розірвання Договору та є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання правових, економічних та організаційних основ приватизації державного майна, передбачено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Разом з тим, 07.03.2018 року набув чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018 року.

Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 26 вказаного Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність. Порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України.

Так, наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018 року затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів (далі - Порядок).

Згідно п.п. 1, 2, 5 розділу IІ Порядку, повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у добровільному порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за згодою сторін. На підставі взаємної домовленості щодо повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у добровільному порядку шляхом розірвання договору купівлі-продажу орган приватизації протягом 5 робочих днів з дня розірвання договору купівлі-продажу утворює спільну комісію з інвентаризації об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність (далі - інвентаризаційна комісія), до складу якої входять представники органу приватизації та представники власника.

Приймання об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, здійснюється органом приватизації протягом 30 календарних днів після затвердження результатів інвентаризації. Передача оформлюється актом приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.

Так, з метою повернення у державну власність спірного об`єкта Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області звернулося до ОСОБА_1 з листом №50-03/03-1242 від 12.12.2019 щодо проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В" з проханням забезпечити участь відповідача, або уповноваженого ним представника у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність (приймання-передачі) об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В".

Проте, відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акту приймання-передачі об`єкта приватизації, об`єкт незавершеного будівництва "корпус 2-В" не передав.

Згідно п.п. 1-2 розділу IV Порядку, повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у примусовому порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу або визнанням його судом недійсним. За неможливості проведення інвентаризації об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за рішенням суду або визнання його судом недійсним, через відмову власника направити своїх представників до складу інвентаризаційної комісії, допустити членів інвентаризаційної комісії до об`єкта приватизації та надати достовірну і повну інформацію про об`єкт повернення інвентаризація здійснюється за даними останньої інвентаризації з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, оскільки після розірвання Договору купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В" №3-НБ-ЗД від 08.01.2003, відповідач у добровільному порядку не повернув у державну власність об`єкт приватизації, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути спірне майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 24.11.2020 року було зупинено провадження у справі №911/853/20 до набрання законної сили рішенням у господарській справі №910/9732/20 Господарського суду міста Києва.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 року у справі №910/9732/20, зокрема, зазначено, що позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з вимогами про визнання дій суб`єкта владних повноважень щодо проведення перевірок незаконними, позивач фактично просить установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому, та надати їм відповідну правову оцінку. Суд звертає увагу позивача, що Закон не передбачає такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів як визнання протиправними дій суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення цієї вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів, зокрема у інших судових процесах. Тому, встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин.

Водночас, судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача про те, що оскільки акти поточних перевірок стали підставою для розірвання спірних договорів купівлі-продажу, укладених сторонами, внаслідок чого позивач був позбавлений права власності, а тому, на думку апелянта, вказані акти можуть бути оскаржені до суду в рамках даної справи, що призведе до поновлення порушених прав позивача, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування актів перевірки, у даному випадку, не можуть бути предметом позову, оскільки є обставинами, які виступають доказами у справі. Ці обставини не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки є доводами, які підлягають дослідженню і оцінці при вирішенні спору про право.

Спірні акти були доказами у справах про розірвання договорів купівлі-продажу, які були оцінені судами в сукупності з іншими доказами. Акти поточних перевірок були одними з належних та допустимих доказів, покладених в основу при прийнятті рішень у справах № № 910/22693/17; 910/5716/17; 910/5719/17; 910/5717/17. Як вбачається зі змісту рішень, прийнятих у наведених вище справах, суди дійшли висновку про те, що відповідач не завершив будівництво спірного об`єкта нерухомості у визначені договором строки, а також не підготував та не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права на добудову об`єкта, зокрема, не добудовано та не введено об`єкт в експлуатацію до 31.12.2013; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об`єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об`єкта в установлені терміни. Вказане підтверджувалося, зокрема, актами поточних перевірок. Водночас, як вбачається зі змісту рішень, судами встановлено, що ОСОБА_1. до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва. Також відповідачем не надано доказів у підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений договором строк. Відтак, доводи апелянта про те, що внаслідок здійснення відповідачем дій щодо проведення перевірок, між сторонами було розірвано ряд договорів, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки підставою для розірвання договорів купівлі-продажу було не здійснення відповідачем перевірок, за результатами яких складено спірні акти, а не виконання позивачем умов вказаних договорів, що встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили.

Щодо посилань відповідача на укладення між ним та ТОВ «Торговий дім «Сігма Компанє» Договору про сумісну інвестиційну діяльність №2507/2 від 26.07.2010 року, у зв`язку із чим відповідач не може передати у державну власність шляхом підписання акту приймання-передачі спірний об`єкт, судом правильно зазначено, що наявність Договору про сумісну інвестиційну діяльність №2507/2 від 26.07.2010 року не спростовує та не підтверджує в установленому порядку неможливість (ускладнення) виконання обов`язку в частині повернення відповідного майна - об`єкта незавершеного будівництва "корпус 2-В", оскільки, повернення приватизованого об`єкту, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, прямо передбачено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна"..

Крім того, встановлення судом обсягу прав та обов`язків сторін за Договором про сумісну інвестиційну діяльність №2507/2 від 25.07.2001 року не є предметом розгляду у справі №911/853/20.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі б/н від 21.09.2020 року (вх. №20034/20 від 21.09.2020), судом враховано наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.07.2020 у справі №910/9314/20 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №826/1355/18 про закриття провадження у відповідних справах та зазначав, що справа №911/853/20 про право власності на нерухоме майно, де відповідачем є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому підлягає закриттю.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Пунктом. 22 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного або комунального майна» визначено, що приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №182/18/17, зазначено, що спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.

Так, предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідача повернути на користь позивача державне майно - об`єкт незавершеного будівництва: «корпус 2-В», який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в даному випадку не може бути підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із доведеністю в сукупності наданих позивачем доказів та встановлених судом фактичних обставин.

Посилання скаржника як на підставу для скасування цілком законного рішення суду на те, що він звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи від 14.02.2023 у зв`язку з неможливістю з`явитись в засідання через оголошену повітряну тривогу та зупинку громадського транспорту, але суд не відклав розгляд справи, про що йому не було відомо, колегією суддів відхиляються, оскільки вказане клопотання обґрунтовано було відхилено судом та проведено розгляд справи за наявними у ній доказами та поясненнями і доводами відповідача.

Оскільки скаржником не було повідомлено суду першої інстанції про те, що він є інвалідом 2 групи, у суду були відсутні правові підстави для не стягнення витрат зі сплати судового збору з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/853/20.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/853/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/853/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/853/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 27.12.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська