Постанова

від 20.07.2023 по справі 911/2666/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2023 р. Справа№ 911/2666/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Огірко А.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2023

у справі № 911/2666/15 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

2. Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті"

за участю третіх осіб на стороні позивача:

Національного банку України;

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківка»;

ОСОБА_1

за участю третіх осіб на стороні відповідача 1:

ПАТ «Державний ощадний банк України»

Дочірнє підприємство «БЦТ»

Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited)

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2666/15 заяву Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про забезпечення позову у справі №911/2666/15 задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно:

- адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А-Б-В-Г, яке складається з: адміністративного корпусу - літ. А, площею 4143,0 кв.м.; механічної майстерні-літ. В, площею 175,4 кв.м.; складу - літ. Б площею 17105,3 кв.м.; насосної станції - літ. Г, площею 37,5 кв.м.; навісу - літ. Б1; посту охорони - літ. Д, Е; замощення - І; вагівII; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60)-№5.

- земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:5700, розташовану за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, площею 4,9752 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487761832080,

Заборонено суб`єктам реєстраційних дій, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з нерухомим майном та будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень, а також щодо внесення змін, закриття, відкриття розділів Державного реєстру прав та реєстраційної справи у відношенні нерухомого майна:

- адміністративно-складського єдиного майнового комплексу з допоміжними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А-Б-В-Г, яке складається з: адміністративного корпусу - літ. А, площею 4143,0 кв.м.; механічної майстерні-літ. В, площею 175,4 кв.м.; складу - літ. Б площею 17105,3 кв.м.; насосної станції - літ. Г, площею 37,5 кв.м.; навісу - літ. Б1; посту охорони - літ. Д, Е; замощення - І; вагів II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60)-№5.

- земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5700, розташовану за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, площею 4,9752 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487761832080.

Ухвала мотивована тим, що обставини перетворення іпотечного майна та численні переходи права власності на нього упродовж розгляду даної справи, у майбутньому суттєво ускладнять виконання ймовірного рішення та ефективний захист прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 25.04.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її такою, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- заявлені позовні вимоги є немайновими (не передбачають витребування/передачу майна), а предметом є визнання наявності чи відсутності права (іншого речового права) щодо майна, судове рішення про задоволення позовних вимог не вимагатиме примусового виконання, якщо воно буде прийняте на користь позивача;

- товариство набуло право власності на складський комплекс та земельну ділянку у відповідності до норм чинного законодавства за відплатним правочином та є добросовісним набувачем;

- ефективність та можливість захисту прав ПАТ «Златобанк» у межах цієї справи не залежить від забезпечення чи не забезпечення позову (фактично від зміни власника й обтяження майна), оскільки в силу ст.23 Закону України «Про іпотеку» право іпотеки є похідним за предметом іпотеки;

- застосування заходів забезпечення призводить до блокування господарської діяльності товариства, оскільки фактично обмежує права використання даним майном в силу його специфіки (договори оренди щодо подібних об`єктів укладаються на довготривалий період часу та підлягають постійним змінам /уточненням/доповненням (особливо у військовий час), що стає неможливим в силу заходів забезпечення);

- на момент проведення аукціону щодо складського комплексу та земельної ділянки не було зареєстровано жодних іпотек/обтяжень, із яких можна було б встановити чи дізнатись про наявність будь-яких прав ПАТ «Златобанк» щодо майна, окрім того, враховуючи повну відмінність придбаного товариством майна та майна, щодо якого заявлені первісні вимоги, потрібно належним чином встановити чи є це саме те майно, щодо якого ПАТ «Златобанк» заявляє права;

- ПАТ «Златобанк» звертається з позовними вимогами щодо визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, який був укладений в 2014 році, а сама справа слухається з 2015 року, що робить застосування будь-яких заходів забезпечення позову неадекватними та не спів мірними задекларованими Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод положень фундаментальними положеннями щодо мирного володіння (як було повідомлено представнику в телефонному режимі при отриманні інформації щодо днів, коли можна ознайомитись із матеріалами справа, 18.04.2023 взагалі було зупинено провадження у справі);

- судом першої інстанції при постановленні ухвали від 10.04.2023 не було надано будь-якої оцінки негативним наслідкам від вжиття заходів забезпечення позову попри те, що товариством було придбано майно з публічного аукціону за ціною 200 500 000 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/2666/15.

Матеріали справи №911/2666/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі № 911/2666/15, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі № 911/2666/15, розгляд справи призначено на 22.06.2023.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи відкладання з об`єктивних підстав, останній раз на 20.07.2023.

В судовому засіданні 20.07.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Під час розгляду апеляційної скарги до суду від Національного банку України та ПАТ «Златобанк» надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а цілком правомірну ухвалу суду - без зміню.

Від представника ДЦ «БЦТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

У відповідях на відзиви на апеляційну скаргу Національного банку України та ПАТ «Златобанк», представник апелянта акцентував увагу на доводах своєї апеляційної скарги.

В письмових поясненнях на відповідь скаржника на відзиви Національного банку України та ПАТ «Златобанк» на апеляційну скаргу, представники Національного банку України та ПАТ «Златобанк» в черговий раз звернули увагу на правомірність оскаржуваної ухвали.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта та ПАТ «Державний ощадний банк України» підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представники ПАТ «Златобанк», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували доводи апелянта, просили апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідачів 1 та 2, третіх осіб на стороні позивача (3 та 4) та третіх осіб на стороні відповідача-1 (7 та 8) не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідачів 1 та 2, третіх осіб на стороні позивача (3 та 4) та третіх осіб на стороні відповідача-1 (7 та 8) обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.07.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У провадженні Господарського суду Київської області на новому розгляді знаходиться справа за позовом ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківочка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пашківка», ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача-1 ПАТ «Державний ощадний банк України», ДП «БЦТ», Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited) про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою від 04.04.2023 судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати недійсним договір від 29.10.2014, укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., за реєстровим №3287 про розірвання договору іпотеки, укладеного 31.05.2012 між АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстр. №2614;

- визнати чинним Договір іпотеки, укладений 31.05.2012 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстр. №2614;

- визнати право іпотекодержателя ПАТ «Златобанк» з 31.05.2012 на підставі Договору іпотеки укладеного 31.05.2012 між АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстр. №2614 стосовно наступного майна:

1) адміністративно-складського єдиного комплексу з допоміжними будівлями та спорудами, реєстраційний номер нерухомого майна 2491988132080, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А-Б-В-Г, яке складається з: адміністративного корпусу - літ. А, площею 4143,0 кв.м.; механічної майстерні-літ. В, площею 175,4 кв.м.; складу - літ. Б площею 17105,3 кв.м.; насосної станції - літ. Г, площею 37,5 кв.м.; навісу - літ. Б1; посту охорони - літ. Д, Е; замощення - І; вагів II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60)-№5.

2) земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5700, розташованою за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, площею 4,9752 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487761832080.

Також, зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЛ Проперті», оскільки останнє на даний час являється власником іпотечного майна, яке є предметом оскаржуваного правочину.

06.04.2023 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, шляхом:

1) накладення арешту на нерухоме майно :

- адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А-Б-В-Г, яке складається з: адміністративного корпусу - літ. А, площею 4143,0 кв.м.; механічної майстерні-літ. В, площею 175,4 кв.м.; складу - літ. Б площею 17105,3 кв.м.; насосної станції - літ. Г, площею 37,5 кв.м.; навісу - літ. Б1; посту охорони - літ. Д, Е; замощення - І; вагів II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60)-№5.

- земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:5700, розташовану за адресою : Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, площею 4,9752 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487761832080,

2) забороною суб`єктам реєстраційних дій, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з нерухомим майном та будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень, а також щодо внесення змін, закриття, відкриття розділів Державного реєстру прав та реєстраційної справи у відношенні нерухомого майна:

- адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, адреса: Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А-Б-В-Г, яке складається з: адміністративного корпусу - літ. А, площею 4143,0 кв.м.; механічної майстерні-літ. В, площею 175,4 кв.м.; складу - літ. Б площею 17105,3 кв.м.; насосної станції - літ. Г, площею 37,5 кв.м.; навісу - літ. Б1; посту охорони - літ. Д, Е; замощення - І; вагів II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60)-№5.

- земельна ділянка кадастровий номер 3222486200:04:001:5700, розташовану за адресою : Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, площею 4,9752 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2487761832080.

На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що під час розгляду справи № 911/2666/15 нерухоме майно, що є предметом іпотеки та щодо визнання прав іпотекодержателя на яке подано позов, декілька раз змінило технічні характеристики, а саме:

- дві земельні ділянки з кад. № 3222486200:04:001:0001 та № 3222486200:04:001:0002 загальною площею 5,000 га об`єднано в одну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5555 загальною площею 4,9752 га, яку, в свою чергу, перетворено та поділено на чотири земельні ділянки сумарною площею 4,9752 га. № 3222486200:04:001:5320, 3222486200:04:001:5319, 3222486200:04:001:5318, 3222486200:04:001:5317, а 23.10.2021 чотири земельні ділянки знов об`єднано в одну земельну ділянку з кад. номером 3222486200:04:001:5700 площею 4,9752 га.

- нежитлове приміщення з реєстраційним номером 34866963 змінило реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна на 64349632224, потім об`єкт поділено на 4 об`єкти з реєстраційними номерами : 1314824232224, 1314819732224, 1314802032224, 1314815432224, які 28.10.2021р. об`єднані в один об`єкт нерухомого майна з новим номером 2491988132080 та новою адресою - Київська обл., Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, буд. 1А- Б-В-Г.

Крім того, вказане майно декілька раз змінило власника, зокрема право власності набув ПАТ «Ощадбанк» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки від 24.05.2017.

13.02.2019 між AT «Ощадбанк» та ДП «БЦТ» укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок та договір купівлі-продажу нерухомого майна.

01.02.2023 право власності набуло ТОВ «ОВЛ проперті», як покупець майна з торгів у виконавчому провадженні щодо зобов`язань боржника ДП «БЦТ» перед компанією Драгон Капітал Інвестментс Лімітед.

За твердженням позивача, вказані зміни відбуваються систематично, продовжуються і на даний час та, на думку позивача, вказують на недобросовісність учасників таких подій та у майбутньому істотно ускладнять виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали оскарження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За положеннями ст. 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст.136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення. У свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд вірно з урахуванням доказів, наданих АТ «Златобанк» на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зокрема, в частині запобігання порушенню права АТ «Златобанк» як потенційного іпотекодержателя спірного майна; також судом з`ясовано обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову з урахуванням численних змін характеристик майна та його власників, який просив застосувати АТ «Златобанк» з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, суд при винесенні оскаржуваної ухвали та при розгляд заяви про забезпечення позову з дотриманням вимог процесуального законодавства вирішив лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішував матеріально-правові вимоги та на перед розгляд справи по суті спору.

Апелянт як в апеляційній скарзі, так і у відповідях на відзиви піднімає питання, що стосуються матеріально-правових підстав позовних вимог та розгляду справи по суті що не підлягає вирішенню під час апеляційного перегляду ухвали суду про забезпечення позову.

З огляду на наявні матеріали заяви та предмет позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що невжиття заходів, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже оцінюючи подані позивачем докази з урахуванням положень ст.86 ГПК України, наявних матеріалів справи та положень чинного законодавства, на думку суду, адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку заявлений позивачем спосіб забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків будь-яких осіб у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При цьому вжиті судом заходи забезпечення позову не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. В той же час апелянт не позбавлений права користуватися належним йому на даний час майном.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-3 з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2666/15.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2666/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2666/15 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №911/2666/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.12.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська