Рішення

від 27.12.2023 по справі 904/4955/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023р. Справа № 904/4955/23

За позовом: Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ,м. Київ в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ (позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), м.Київ (позивач-2)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентлі», м. Кам`янське

Про: стягнення 531 000,00грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (позивач-2) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Тентлі» (відповідач) про стягнення 531 000,00грн. (в т.ч. : 283 200,00грн. - пеня та 247 800,00 грн.) штрафних санкцій, передбачених умовами договору№123-23 (ЦЗ) (ДСК) від 13.03.23р. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару у встановлений строк .

Ухвалою суду від 27.09.23р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, за наявними в матеріалах справи документами.

Адміністрація Державної прикордонної служби України (позивач-1) підтримав позовні вимоги прокуратури та вказує на те, що Адміністрація Держприкордонслужби не є стороною договору №123-23 (ЦЗ) (ДСК) від 13.03.23р., однак відповідно до норм законодавства, вона є органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, органом військового управління органами та підрозділами, які в умовах режиму воєнного стану у взаємодії з Збройними Силами України приймають участь у відсічі збройної агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій (їх забезпечення). При цьому предметом спору є спільні права і обов`язки Адміністрації Держприкордонслужби та військової частини НОМЕР_1 і рішення у справі впливає на ці права та обов`язки.

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )(позивач-2) підтримав позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

ТОВ «Тентлі» (відповідач) відзив на позов не надав , ухвала суду від 27.09.23р. (яка направлялась за адресою місцезнаходження відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Зважаючи на те, що в силу приписів п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.23р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Тентлі» (постачальник) укладено договір №123-23 (ЦЗ) (ДСК) про закупівлю намету санітарного УСТ-56. За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари (п.1.1) Найменування (номенклатура, асортимент) товару: намет санітарний УСТ-56 «Готові текстильні вироби». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток № 1)(п.1.2) Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару

згідно з специфікацією (додаток №1) (п.1.4) Загальна сума договору складає: 7 080 000,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 180 000,00грн. (п.3.1) Строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, за заявками замовника протягом 30 календарних днів з моменту направлення заявки замовником постачальнику. Заявка замовника подається шляхом надсиланім її на електронну пошту постачальника - fop.moroz.ae@gmail.com. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - okoiz@dpsu.gov.ua лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера) (п.5.1) Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те

сторонами і діє до 31.12.23 року. (п.11.1).

Сторонами укладено специфікацію , за умовами якої погоджено поставку товару - намет санітарний УСТ - 56 у кількості 100 шт.; загальною вартістю 7 080 000,00грн. з ПДВ.

Як зазначає прокурор, на виконання умов договору замовником надіслано постачальнику дві заявки на постачання товару - намету санітарного УСТ-56, а саме: №703/4212-23-вих від 22.03.23р. у кількості 50 комплектів; №703/6349-23-вих від 03.05.23р. у кількості 50 комплектів що, в тому числі, підтверджується листом ТОВ «Тентлі» вих. № 274 від 22.03.23 р. Однак постачальником не виконані зобов`язання з поставки товару та у погоджені договором строки та не здійснено поставку товару.

У зв`язку з порушенням умов договору прокурором нараховано відповідно до пункту 7.2 договору пеню за загальний період з 22.04.23р. по 22.06.23р. по кожній заявці окремо) та штраф у розмірі 7% по кожній заявці окремо, що складають 283 200,00грн. та 247 800,00грн. відповідно.

31.05.23р. постачальнику направлено лист №703/7808-23-вих, у якому замовником відповідно до абз.2 п.12.8. договору запропоновано постачальнику укласти додаткову угоду про розірвання договору за згодою сторін та надіслано для підписання примірник додаткової угоди. Повідомлено постачальника, що відповідно до п.6.2.1 договору військова частина НОМЕР_1 має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань з боку постачальника понад 10 календарних днів.

Станом на 27.06.23р. додаткову угоду про розірвання договору за згодою сторін відповідачем не підписано .

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) йо виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за порушення строків постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно з наданим прокурором розрахунком пеня за період з 22.04.23р. по 22.06.23р. по кожній заявці окремо складає 283 200,00грн. та штраф у розмірі 7% складає 247 800,00грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені та штрафу та встановлено, що розрахунки здійснені арифметично правильно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, порушення інтересів держави полягає в тому, що невиконання відповідачами зобов`язань за договорами купівлі-продажу, а також порушення вимог земельного законодавства в частині належного утримання об`єкта нерухомості, обмеження вільного доступу, наявності огорожі та охорони незавершеного будівництва нерухомого майна, розбирання якого не завершено, створює небезпеку для суспільства, порушує правила безпеки під час використання та спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу. Також необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання статей 23 та 53 України "Про прокуратуру", прокурор надав докази листування з Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), що наявні в матеріалах справи.

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган - Міністерство Оборони України та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 77-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентлі» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське (пн), вул. Сухомлинського Василя,буд.48Б; код ЄДРПОУ 44700615) на користь позивача - 2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321955): 283 200,00грн. - пені, 247 800,00грн. - штрафу.

3.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентлі» (51931, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське (пн), вул. Сухомлинського Василя, буд.48Б , код ЄДРПОУ 44700615) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код ЄДРПОУ 38347014): 7 965,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 27.12.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.