Рішення

від 13.12.2023 по справі 910/15105/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/15105/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Агропромислова компанія "Магнат" до російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення 318 029 657 862,00 грн., за участю представників позивача - Фурси В.С., Цвіркуна І.О., відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з російської федерації в особі уряду російської федерації збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 318 029 657862,00 грн без врахування податку на додану вартість, що еквівалентно 8 696 796 100,00 дол. США або 8 653 962 434,00 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2023 року.

У підготовчому засіданні 15.11.2023 року оголошено перерву до 29.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія "Магнат" згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб займається вирощуванням зернових, зернобобових, олійних культур, а також тваринництвом і конярством.

У співпраці з компанією Convex International GmbH позивачем розроблено, запроваджено та частково реалізовано інтегрований багатопрофільний проект у сфері зеленої енергетики Україна-Німеччина, який включав у себе наступні складові:

- Комплекс з виробництва біоетанолу, біометану та органічних добрив в с. Станція Лосинівська, Україна: виробничо-комерційний елеватор потужністю 512 000 т одночасного зберігання за адресою Україна, Чернігівська обл.. Ніжинський р-н. с. Станція Лосинівська вул. Привокзальна 19; завод з переробки кукурудзи на біоетанол, біометан та органічні добрива, потужністю переробки кукурудзи 1000000 тон на рік, за адресою Україна, Чернігівська обл. Ніжинський р-н., с. Станція Лосинівська вул. Привокзальна 19.

- Комплекс з виробництва біоетанолу, біометану та органічних добрив в с. Безуглівка, Україна: виробничо-комерційний елеватор потужністю 512 000 т одночасного зберігання за адресою Україна, Чернігівська обл. Ніжинський р-н. с. Безуглівка вул. Заболотна 24Б; завод з переробки кукурудзи на біоетанол, біометан та органічні добрива, потужністю переробки кукурудзи 2 000 000 тон на рік, за адресою Україна, Чернігівська обл. Ніжинський р-н., с. Безуглівка вул. Заболотна 24Б.

- Виробничий комплекс з переробки біоетанолу на біоводень (зелений водень) в Німеччині виробничою потужністю переробки біоетанолу 48 285 тон на рік.

Техніко-економічне обґрунтування проекту складено 18.12.2020 року та затверджено рішенням Загальних зборів засновників позивача 22.02.2021 року.

Згідно до затвердженого техніко-економічного обґрунтування досягнення максимальної економічної ефективності проекту полягало в його інтеграції між суб`єктами по трьох складових:

1. Забезпечення власними силами сировинної бази;

2. Забезпечення власною електроенергією діючих підприємств, що буде вироблятись за допомогою біометану;

3. Логістична складова, що дозволяє отримувати додатковий прибуток за рахунок використання рухомого складу залізниці в прямому та зворотньому напрямках.

Затвердженим техніко-економічним обґрунтуванням визначалась орієнтовна вартість та терміни будівництва.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, відповідно до якого з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Частина територій, на яких знаходились орендовані поля товариства та майно, на деякий період були тимчасово окуповані збройними формуваннями російської федерації. По решті територій велись масовані обстріли, що підтверджується Довідками військової адміністрації Ніжинського та Прилуцького районів. Внаслідок обстрілу постраждав і був уражений належний позивачеві елеватор, була пошкоджена і прийшла у непридатність сільськогосподарська продукція, що зберігалась у елеваторі. Також було пошкоджено і інше майно позивача, заміновані сільськогосподарські поля, що знаходяться у користуванні позивача.

Після відновлення у квітні 2022 року господарської діяльності ним проведена самостійна робота з фіксації усіх матеріальних збитків позивача, спричинених військовою агресією російської федерації проти України.

Восени 2022 року з посиланням на форс-мажорні обставини, партнери-інвестори проектів другого етапу інтегрованого проекту Україна-Німеччина вивчивши звітні документи позивача за 9 місяців 2022 року, відмовились від участі в них.

Позивач розраховував на реалізацію проекту і прибутку від його реалізації, однак, у зв`язку зі збройною агресією рф за результатами вказаного проекту поніс збитки, зокрема і упущену вигоду.

Для проведення оціночних досліджень характеру і розміру збитків, зокрема упущеної вигоди, позивачем замовлялись спеціальні дослідження, які на договірній основі проводились Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі Ві АР", код ЄДРПОУ 44982969. Зазначене Товариство є суб`єктом оціночної діяльності та діє на підставі Сертифікату № 133/2023, виданого Фондом державного майна України від 14.03.2023 року.

За результатом оцінки ТОВ "Бі Ві АР" складено Звіт від 05.09.2023 про оцінку збитків позивача у формі упущеної вигоди, відповідно до якого станом на 10.11.2022 року загальний розмір упущеної вигоди позивача внаслідок збройної агресії рф склав 318 029 657862,00 грн. без врахування податку на додану вартість, що еквівалентно 8 696 796 100,00 дол. США або 8 653 962 434,00 євро.

Відповідно до висновку судового експерта за результатом проведення економічного дослідження № 12/09-2023 від 12.09.2023 підтверджено визначений у звіті про оцінку збитків від 05.09.2023 розмір збитків, а саме: 318 029 657862,00 грн. без врахування податку на додану вартість, що еквівалентно 8 696 796 100,00 дол. США або 8 653 962 434,00 євро упущеної вигоди за 6 років через відсутність можливості реалізації комплексного інтегрованого інвестиційного проекту Україна-Німеччина станом на 10.11.2022 року.

За доводами позивача, оскільки оцінені збитки беззаперечно спричинені військовою агресією російської федерації проти України, то відповідальною за них є російська федерація як держава і саме вона має відшкодувати ці збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. Ж ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Водночас, збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройної агресії росії проти України, в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а отже не потребує доказування.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 923/700/17, а також у постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 р. у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 р. у справі №5023/4983/12).

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Так, розмір упущеної вигоди позивача у сумі 318 029 657862,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи звітом ТОВ "Бі Ві АР" від 05.09.2023 року та висновком судового експерта за результатом проведення економічного дослідження № 12/09-2023 від 12.09.2023.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено факт спричинення шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, позовні вимоги доведено на підставі належних та допустимих доказів, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 318 029 657 862, 00 грн. без ПДВ упущеної вигоди обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 939400,00 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Агропромислова компанія "Магнат" (16651, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Талалаївка, вул. Прилуцька, 125, код 34490542) 318 029 657 862 (триста вісімнадцять мільярдів двадцять дев`ять мільйонів шістсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, що еквівалентно на дату оцінки 8 653 962 434 ( вісім мільярдів шістсот п`ятдесят три мільйони дев`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять чотири) Євро без урахування податку на додану вартість упущеної вигоди.

3. Стягнути з російської федерації в дохід Державного бюджету 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.12.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна