Рішення

від 26.12.2023 по справі 910/13255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2023Справа № 910/13255/23За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг"

про стягнення 34 835,86 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" (надалі-відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 34 835,86 грн, з яких: 27 540, 00 грн основний борг, 5 954,06 грн пеня, 357,25 грн 3% річних та 984,55 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 526, 530, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.175, 193, 216, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням своїх обов`язків за генеральною угодою №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування від 23.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/13255/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що з 24.02.2022 аеропорт «Бориспіль» не працював та повітряний простір України був закритий, в зв`язку з вторгненням Російської Федерації, а також починаючи з 24.02.2022 позивач втратив можливість доступу до своїх офісних приміщень де знаходились сервера, а тому з 24.02.2022 позивач призупинив свою діяльність і потреби в послугах позивача не було. Вказує, що має бути звільнений від сплати вартості послуг та відповідальності через дію форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану.

Також 15.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, з підстав наведених в ухвалі.

25.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що у відповідача був доступ до приміщень, що підтверджується листами відповідача адресованими позивачу з проханням надати доступ до приміщень його працівникам у різні дати, а також відповідач не повідомляв позивача про зупинення діяльності. Вказує, що зупинення діяльності не звільняє від обов`язків передбачених угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання. Крім того, вказує, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин у порядку та строки визначені угодою, а тому втратив право посилатися на такі обставини.

04.10.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

01.11.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення довідки банки про рух коштів між ним та відповідачем і письмове підтвердження, що станом на дату подання клопотання ціна позову не змінилася.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019 між позивачем (надалі - аеропорт) та відповідачем (надалі - компанія) було укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності (надалі - угода) згідно п.1.1. якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного обслуговування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язувався сплачувати аеропорту плату за це.

У договорі сторонами погоджено, зокрема, наступні скорочення та визначення термінів:

наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, багажу, вантажу, пошти, що надаються компанією своїм клієнтам на території аеропорту «Бориспіль».

наземне адміністрування - послуги, що надаються екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку. взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту.

інфраструктура аеропорту - комплекс об`єктів та систем, спрямованих на забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки та обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажу та пошти.

аеропорт комплекс інженерних споруд і устаткування, шо призначені для виконання технологічних процесів, які пов`язані з обслуговуванням пасажирів, обробкою багажу, вантажу, пошти та забезпечення наземного обслуговування повітряних суден.

Згідно з п.3.1. угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить 1 350,00 грн (без ПДВ) за рейс, на якому компанія здійснила діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1 350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). Уразі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків (п.3.2. угоди).

Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та акт (п.3.3. угоди).

Відповідно до п.3.4. угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки на здійснення плати згідно з п.3.1 угоди та акти в строк до 10-го числа місяця, що слідує за звітним.

У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та акти компанії на електронну адресу: fmance@skyhandling.com.ua; invoces@ skyhandling.com.ua. Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 10-е число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії (п.3.4. угоди).

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 угоди (п.3.5. угоди).

Разом з рахунком представник компанії отримує складений аеропортом акт. Підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. У разі отримання від компанії мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку.

Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду (п.3.6. угоди).

Відповідно до п.3.7. угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Згідно із п.п.4.1. та 4.2. угоди вона набуває чинності з 01 серпня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року (включно). Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважаться продовженою на кожний наступний календарний рік.

Як зазначає позивач, у зв`язку з ненаданням відповідачем довідок за звітний період, керуючись наведеними вище умовами генеральної угоди, для внесення компанією встановленої п.3. угоди щомісячної фіксованої плати за період лютий 2022 року - червень 2023 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 27 540,00 грн (з ПДВ) і складено акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме: від 31.12.2022 на суму 17 820,00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620,00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620,00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620,00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620,00 грн, від 31.04.2023 на суму 1 620,00 грн та від 30.06.2023 на суму 1 620,00 грн.

У зв`язку з неотриманням представником відповідача самостійно в бухгалтерії позивача рахунків на загальну суму 27 540,00 грн за період лютий 2022 року - червень 2023 року, а також актів до них, всі зазначені документи були направлені позивачем на визначену умовами п. 3.4 генеральної угоди електронну адресу відповідача та в системі електронного документообігу «М.Е.Doc».

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 27 540, 00 грн основного боргу, 5 954,06 грн пені, 357,25 грн 3% річних та 984,55 грн інфляційних втрат.

Підставами позову є неналежне виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за генеральною угодою №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування від 23.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати послуг за період з лютого 2022 року по червень 2023 року.

Так, у силу положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Угода укладена між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, предметом даного спору є, зокрема, вимоги позивача до відповідача про стягнення 27 540,00 грн фіксованої плати за період надання послуг з лютого 2022 року по червень 2023 року, згідно укладеної між ними угоди.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що в зв`язку з провадженням воєнного стану та припинення роботи аеропорту позивач не може надавати послуги із забезпечення відповідачу можливості здійснювати авіаційну діяльність. Зокрема, відповідач позбавлений права користуватися інфраструктурою аеропорту, а тому якщо послуга не надана і не надається, доступу до аеропорту немає, незалежно від причин ненадання таких послуг у відповідача, на його переконання, не виникає обов`язку здійснювати таку плату. Тому, відповідач вважає протиправною вимогу про стягнення з нього плати за надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту за період з лютого 2022 року по червень 2023 року, а також нарахованих у зв`язку з цим пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим, відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд звертає увагу, що сторони у даному випадку не вносили змін до генеральної угоди №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування від 23.07.2019 в частині прав та обов`язків сторін, зокрема, щодо внесення фіксованої плати.

Так, з матеріалів справи слідує, що відповідач звертався до позивача з листом № 05/57.22 від 19.05.2022 у якому просив до закінчення воєнного стану та відновлення можливості проводити фінансово-господарську діяльність в аеропорту призупинити нарахування платежів за послуги, зокрема, за угодою №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування від 23.07.2019.

При цьому, проекту додаткової угоди до вказаного листа відповідачем не надавалося.

Отже, судом встановлено, що сторони не вносили зміни до генеральної угоди №02.1-14/4-08 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування від 23.07.2019 в частині обов`язків сторін на період воєнного стану, і, відповідно, передбачені угодою зобов`язання відповідача, зокрема, щодо внесення фіксованої плати, є чинними.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Судом не встановлено, а відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних доказів на підтвердження невиконання ним обов`язків за угодою, з підстав, зазначених вище - розірвання договору, відмова від договору, припинення зобов`язання, недійсність договору, а тому умови вказаного правочину є обов`язковими до виконання кожною із сторін.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача про те, що у нього був відсутній доступ до своїх офісних приміщень на території аеропорту, оскільки дані твердження спростовуються листами самого відповідача, що долучені до відзиву, які були адресовані позивачу з проханням надати доступ до приміщень його працівникам та транспортним засобам у різні дати.

Також суд зазначає, що зупинення діяльності не звільняє від обов`язків передбачених угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання в частині фіксованих платежів.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.3.4. угоди сторони погодили, що представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки на здійснення плати згідно з п.3.1 угоди та акти в строк до 10-го числа місяця, що слідує за звітним.

У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на електронну адресу: fmance@skyhandling.com.ua; invoces@ skyhandling.com.ua. Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 10-е число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії (п.3.4. угоди).

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок аеропорту, що вказаний в параграфі 11 угоди (п.3.5. угоди).

Разом з рахунком представник компанії отримує складений аеропортом акт. Підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. У разі отримання від компанії мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку.

Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду (п.3.6. угоди).

У зв`язку з неотриманням представником відповідача самостійно в бухгалтерії позивача рахунків на загальну суму 27 540,00 грн фіксованої плати за період лютого 2022 року по червень 2023 року, а також актів до них, зазначені документи були направлені позивачем на визначену умовами п. 3.4 генеральної угоди електронну адресу відповідача та в системі електронного документообігу «М.Е.Doc».

У матеріалах справи відсутні вмотивовані відмови відповідача від підписання вказаних вище актів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що вказані акти відповідно до п.3.6. угоди підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги положення пунктів 3.4. та 3.5., суд приходить до висновку, що строк оплати отриманих послуг за період лютий 2022 року - червень 2023 року настав кожного 13 числа наступного місяця за звітним.

Разом з тим, доказів оплати фіксованої плати в загальні сумі 27 540,00 грн матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 27 540, 00 грн по оплаті фіксованих платежів за період з лютого 2022 року по червень 2023 року, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому Господарського процесуального кодексу України, суду не надано та наявність вказаної заборгованості не спростовано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 357,25 грн та 984,55 грн інфляційних втрат за загальний період з 14.01.2023 по 27.07.2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 14.01.2023 по 27.07.2023 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 357,25 грн підлягають задоволенню.

Також дослідивши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат за період з 14.01.2023 по 27.07.2023 у сумі 984,55 грн, суд встановив, що він є арифметично невірним, у зв`язку з чим судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в загальному розмірі 823,12 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 14.01.2023 по 27.07.2023 у розмірі 5 954,06 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із п.3.7. угоди сторонами погоджено, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку встановленому чинним законодавством України та до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Отже, суд приходить до висновку, що сторонами в п.3.7. угоди погоджено термін нарахування пені: до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за загальний період з 14.01.2023 по 27.07.2023 в розмірі 5 954,06 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у вигляді введення воєнного стану з 24.02.2022, суд відзначає таке.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведених вище норм убачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставини з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань і не поширює у зв`язку з цим свою дію на матеріально-правові вимоги щодо стягнення основної заборгованості за укладеним договором, тобто присудження до виконання обов`язку, що не відноситься до відповідальності. Наявність вказаних обставин законодавством не визначено в якості підстав для звільнення від виконання зобов`язань або їх припинення.

Також слід зазначити, що хоча форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення про них, має бути прямо зазначено в договорі.

Відповідно до п. 7.1 угоди сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин, відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість (п.7.2. угоди).

Згідно з п. 7.3 угоди сторона, для якої виникла неможливість виконання своїх обов`язків через настання вищезазначених обставин, повинна у термін, що не перевищує 3 (трьох) діб письмово сповістити іншу сторону про настання, передбачуваний строк дії та припинення обставин, що спричинили таке. В іншому разі сторона, що потерпіла, не матиме права посилатися на вищезазначені обставини в подальшому.

Якщо неможливість виконання зобов`язань буде існувати більше 1 (одного) місяця, то сторони мають право розірвати цю угоду у встановленому законодавством порядку (п. 7.5 угоди).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише в разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наведене вище в сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем надано суду сертифікат № 3000-23-2455 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ТОВ "СКАЙ ХЕНДЛІНГ» Київською торгово-промисловою палатою № 17/03-4/451 від 22.05.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме - військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, прийняття Об`єднаною цивільно-військовою системою організації повітряного руху України рішення щодо закриття з 00.45 utc (02.45. за київським часом) 24.02.2022 р. повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору та призупинення діяльності ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Зазначеним сертифікатом засвідчено настання з 24.02.2022 та тривають станом на 22.05.2023 для ТОВ "СКАЙ ХЕНДЛІНГ» за генеральною угодою № 02.1-14/4-08 від 23.07.2019 форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: здійснення авіаційної діяльності (надання послуг з наземного адміністрування) на території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з використанням інфраструктури аеропорту відповідно до п.1.1. та пп.2.2.1. генеральної угоди.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у порядку та строк, визначені в п.7.3. генеральної угоди, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині, оскільки останній, внаслідок неповідомлення позивача про неможливість виконання своїх обов`язків, не має права посилатися на зазначені обставини в подальшому відповідно до п. 7.3 угоди.

У той же час, суд зазначає, що відповідачем не надано і доказів неможливості виконання ним своїх зобов`язань щодо внесення фіксованої плати за укладеною генеральною угодою внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 27 540, 00 грн основного боргу, 5 954,06 грн пені, 357,25 грн 3% річних та 823,12 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Хендлінг" (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 77-А, ЛІТ. (Г) нежиле приміщення офіс, ідентифікаційний код 35416116) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 27 540 (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок) грн 00 коп. основного боргу, 5 954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 06 коп. пені, 357 (триста п`ятдесят сім) грн 25 коп. 3% річних, 823 (вісімсот двадцять три) грн 12 коп. інфляційних втрат та 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань