Рішення

від 20.12.2023 по справі 910/11759/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023Справа № 910/11759/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой»,

2) ОСОБА_1

про стягнення 2 419 995,76 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

ОСОБА_1

про визнання недійсним пункту договору,

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Попазов Г.І.,

від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

від відповідача-2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом): не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» та ОСОБА_1 про стягнення 2 419 995,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 суд постановив звернутися до Департаменту з питань реєстрації Луцької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

На виконання вказаної ухвали 07.11.2022 судом направлено вказаному органу запит щодо надання інформації.

16.11.2022 до суду від Департаменту з питань реєстрації Луцької міської ради надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11759/22, призначено підготовче засідання на 19.12.2022.

19.12.2022 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, заява про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі.

19.12.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.

Також 19.12.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» про визнання недійсним п. 4.1 розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021.

В підготовче засідання 19.12.2022 з`явився представник позивача, інші учасники справи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» про визнання недійсним пункту договору до спільного розгляду з первісним позовом, відкладено підготовче засідання у справі на 25.01.2023.

04.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.01.2023 до суду надійшла заява відповідача-1 про виправлення описок в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.12.2022.

09.01.2023 до суду від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

12.01.2023 до суду від відповідача-1 надійшли заява про неприйняття до розгляду відзиву позивача за первісним позовом та заперечення у порядку ст. 167 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 у задоволенні заяви відповідача-1 про виправлення описок в ухвалі суду відмовлено.

23.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про неприйняття до розгляду заперечення відповідача-1 у порядку ст. 167 ГПК України та заява про долучення відзиву на зустрічну позовну заяву відповідача за зустрічним позовом та залишення без розгляду та задоволення заяви про неприйняття до розгляду відзиву позивача за первісним позовом.

24.01.2023 до суду від відповідача-1 надійшла заява про залишення первісного позову без розгляду.

24.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документа.

В підготовче засідання 25.01.2023 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні 25.01.2023 постановив визнати причину пропуску відповідачем за зустрічним позовом процесуального строку на подання відзиву на зустрічний позов поважною відповідно до ст. 119 ГПК України, відзив на зустрічну позовну заяву прийняти, заяву представника позивача за зустрічним позовом про неприйняття відзиву на зустрічний позов залишити без задоволення.

Розглянувши заяву відповідача-1 за первісним позовом про залишення позову без розгляду (отримана судом 19.12.2022), суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з безпідставністю.

Також судом розглянуто клопотання відповідача-1 за первісним позовом про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2574/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні заяви відповідача-1 про зупинення провадження у справі відмовити через необґрунтованість, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, однак у даному випадку суд має можливість самостійно встановити при розгляді справи № 910/11759/22 всі обставини спірних правовідносин сторін, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а розгляд справи № 911/2574/22 не перешкоджає розгляду цієї господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК України.

Крім того, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відкладено підготовче засідання на 15.02.2023, зобов`язано позивача за первісним позовом направити на адресу відповідачів копію платіжного доручення № 1096 від 28.10.2022.

13.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів відправлення відповідачам -1, -2 за первісним позовом копії платіжного доручення № 1096 від 28.10.2022.

14.02.2023 до суду від відповідача-2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) надійшли пояснення щодо зустрічного позову.

Також 14.02.2023 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

15.02.2023 до суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява у порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України про зміну предмета зустрічного позову.

У підготовче засідання 15.02.2023 з`явились представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 за первісним позовом про зупинення провадження у справі № 910/11759/22 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2574/22 відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю визначених у ст. 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 22.02.2023 для надання можливості позивачу за зустрічним позовом оформити заяву про зміну предмета зустрічного позову відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2023 до суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява у порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України про зміну предмета зустрічного позову, у якій позивач за зустрічним позовом просить суд змінити предмет зустрічного позову шляхом доповнення позовної вимоги про визнання недійсним п. 4.1 розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021 вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» пені у розмірі 7564,92 грн та 3% річних у розмірі 1538,62 грн за прострочення сплати грошових коштів відповідно до п. 2.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 22.02.2023, не відбулося.

Після виходу судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, підготовче засідання у даній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 призначено на 27.03.2023.

24.03.2023 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про відмову у задоволенні заяв позивача за зустрічним позовом про зміну предмета зустрічного позову.

У підготовче засідання 27.03.2023 з`явились представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом. Відповідач-2 за первісним позовом у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Розглянувши заяви позивача за зустрічним позовом про зміну предмету зустрічного позову у порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України, заслухавши думки присутніх у підготовчому засіданні 27.03.2023 учасників справи, суд ухвалою від 27.03.2023 ухвалив відмовити у прийнятті до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» заяви № 15-02-1/23 від 15.02.2023 та № 21-02/23 від 21.02.2023 про зміну предмета зустрічного позову. Вказана ухвала суду залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у даній справі.

Представник відповідача-1 за первісним позовом у підготовчому засіданні 27.03.2023 вказав суду на невідповідність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» вимогам ст. 162 ГПК України, у зв`язку з чим просив на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити первісний позов без розгляду.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, в підготовчому засіданні 27.03.2023 ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача-1 за первісним позовом про залишення первісного позову без розгляду.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, передбачених законом підстав для відкладення підготовчого засідання судом не встановлено, зважаючи на обмежений строк підготовчого провадження, суд визнав необхідним закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.05.2023.

У зв`язку з надходженням до суду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 про витребування матеріалів справи № 910/11759/22, ухвалою від 01.05.2023 суд зупинив провадження у цій справі до розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2023.

12.10.2023 до суду повернулись матеріали справи № 910/11759/22 з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 поновлено провадження у справі № 910/11759/22, судове засідання призначено на 13.11.2023.

В судове засідання 13.11.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 13.11.2023 надав суду пояснення по суті позовних вимог первісного позову, відповів на поставлені судом запитання та оголосив докази, якими обґрунтовані вимоги первісного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити у судовому засіданні перерву до 04.12.2023.

01.12.2023 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України, у якому останній просить розглядати справу за відсутності його представника у випадку неявки останнього у судове засідання.

В судове засідання 04.12.2023 з`явились представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом, представник відповідача-2 за первісним позовом не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомляв.

В судовому засіданні 04.12.2023 представник відповідача-1 за первісним позовом висловив свої заперечення проти вимог первісного позову, відповів на поставлені представником позивача запитання.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 20.12.2023.

В судове засідання 20.12.2023 з`явились представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом, представник відповідача-2 за первісним позовом не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомляв.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що відповідача-2 за первісним позовом було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача-2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом).

Представник позивача за зустрічним позовом надав суду пояснення по суті вимог зустрічного позову, відповів на поставлені представником відповідача за зустрічним позовом питання.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення вимог зустрічного позову, надав відповіді на поставлені представником позивача за зустрічним позовом питання.

У судових дебатах представник позивача за первісним позовом просив задовольнити первісний позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник відповідача-1 за первісним позовом просив задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги первісного та зустрічного позовів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (надалі - ТОВ «Союзбудінвест», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (надалі - ТОВ «Аркадстрой», відповідач-1) укладено договір № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір № 01/03/2021), за умовами п. 1.1. якого ТОВ «Союзбудінвест» надає ТОВ «Аркадстрой» в користування грошові кошти в розмірі 1 780 000 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ, а ТОВ «Аркадстрой» зобов`язується повернути ТОВ «Союзбудінвест» таку ж суму грошових коштів в обумовлений в цьому Договорі термін.

За умовами п. 2.1. Договору № 01/03/2021 ТОВ «Союзбудінвест» надає ТОВ «Аркадстрой» фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, вказаний у реквізитах цього договору, в наступному порядку:

- 1 000 000,00 грн протягом 3 банківських днів з моменту укладення даного Договору;

- 780 000,00 грн протягом 10 банківських днів з моменту укладення даного Договору.

ТОВ «Аркадстрой» зобов`язується повернути фінансову допомогу ТОВ «Союзбудінвест» не пізніше, ніж 30.04.2021 (п. 2.4. Договору № 01/03/2021).

Як визначено в п. 2.5. Договору № 01/03/2021, сторони можуть продовжити термін повернення фінансової допомоги шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору надана за цим договором фінансова допомога є безвідсотковою, в зв`язку з цим ТОВ «Союзбудінвест» не має права на отримання від ТОВ «Аркадстрой» відсотків від суми фінансової допомоги або отримання будь-яких інших компенсацій у вигляді плати за користування грошовими коштами, а ТОВ «Аркадстрой» не зобов`язане сплачувати ТОВ «Союзбудінвест» відсотки від суми фінансової допомоги або надання будь-яких інших компенсацій у вигляді плати за користування грошовими коштами.

У разі прострочення повернення отриманої фінансової допомоги проти термінів, зазначених у п. 2.4. договору, ТОВ «Аркадстрой» на вимогу ТОВ «Союзбудінвест» зобов`язане повернути суму фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 15% річних від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення (п. 4.1. Договору № 01/03/2021).

Договір набуває чинності з моменту надання фінансової допомоги та діє до моменту повернення фінансової допомоги (п. 6.1. Договору № 01/03/2021).

29.04.2021 сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору № 01/03/2021, якою внесли зміни до п. 2.4. цього договору та визначили строк повернення фінансової допомоги - не пізніше, ніж 30.06.2021.

30.06.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору № 01/03/2021, якою змінено п. 2.4. цього договору, а саме встановлено наступний порядок повернення фінансової допомоги відповідачем-1:

593 333,00 грн - до 15.10.2021,

593 333,00 грн - до 15.11.2021,

593 334,00 грн - до 15.12.2021.

Крім того, 29.03.2021 між ТОВ «Союзбудінвест», ТОВ «Аркадстрой» (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки б/н (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед ТОВ «Союзбудінвест» за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених Договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021, угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору № 01/03/2021, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами.

Пунктом 1.2. Договору поруки сторонами встановлено, що зобов`язання поручителя перед ТОВ «Союзбудінвест» є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим договором та договором № 01/03/2021 не потребують.

Відповідно до п. 1.4. Договору поруки поручитель відповідає перед ТОВ «Союзбудінвест» за виконання зобов`язання боржником за Договором № 01/03/2021 в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором № 01/03/2021, сплату неустойки (пені, штрафу). Розмір відповідальності визначається Договором № 01/03/2021.

У разі порушення боржником зобов`язань по Договору № 01/03/2021, поручитель і боржник відповідають перед ТОВ «Союзбудінвест» як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право останнього вимагати виконання зобов`язань згідно цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором № 01/03/2021, так і при невиконанні його в цілому. Поручитель відповідає перед ТОВ «Союзбудінвест» за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором № 01/03/2021 у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункти 1.5., 1.6., 1.7. Договору поруки).

Згідно з п. 2.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе за цим договором, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від ТОВ «Союзбудінвест». Зобов`язання поручителя за цим договором буде вважатися виконаним належним чином з моменту зарахування на рахунок ТОВ «Союзбудінвест» коштів в сумі, вказаній у відповідній вимозі останнього (п. 2.4. Договору поруки).

Пунктом 5.2. Договору поруки погоджено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що ознайомлений з текстом Договору № 01/03/2021, обсягом зобов`язань (відповідальності) боржника за указаним договором та надає свою згоду на внесення змін до нього, в т.ч. прийняття боржником додаткових зобов`язань (відповідальності) за Договором № 01/03/2021 без додаткового повідомлення поручителя, та поширення на них дії цього договору в частині забезпечення їх виконання порукою.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) (п. 5.5. Договору поруки). Порука за цим договором припиняється через 1 (один) рік з дати укладення цього договору, якщо ТОВ «Союзбудінвест» у цей строк не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором. У випадку пред`явлення ТОВ «Союзбудінвест» до поручителя вимоги у вказаний строк, договір діє до повного виконання зобов`язань за Договором № 01/03/2021 та цим договором (п. 5.6. Договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 01/03/2021 позивач перерахував відповідачу-1 фінансову допомогу у загальному розмірі 1 780 000,00 грн, а саме:

30.03.2021 перераховано 1 000 000,00 грн (платіжне доручення № 607 від 30.03.2021);

16.04.2021 перераховано 450 000,00 грн (платіжне доручення № 616 від 16.04.2021);

18.05.2021 перераховано 330 000,00 грн (платіжне доручення № 623 від 18.05.2021).

Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, позивач зазначає, що відповідач-1 взятих на себе зобов`язань за Договором № 01/03/2021 щодо повернення наданої позивачем фінансової допомоги не виконав, жодних платежів відповідно до умов додаткової угоди № 2 до Договору № 01/03/2021 не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача-1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 780 000,00 грн.

Крім того, враховуючи неповернення відповідачем-1 коштів фінансової допомоги в установлені сторонами терміни, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 388 113,58 грн та 15% річних у розмірі 251 882,18 грн, які поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 як його поручителя на підставі Договору поруки.

Відповідачі 1, 2 проти вимог первісного позову заперечували, вказуючи на оспорюваність Договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги у межах справи № 911/2574/22. Також вказували на незаконність вимог про нарахування позивачем інфляційних та 15 процентів річних, з огляду на положення пунктів 15 та 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. При цьому, за доводами відповідачів, вимоги до відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) заявлені безпідставно, оскільки порука відповідно до умов п. 5.6. Договору поруки та ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України є припиненою з 30.03.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, позивач за зустрічним позовом вказує на невідповідність змісту п. 4.1. договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021 приписам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що в силу положень статей 203, 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним. Так, ТОВ «Аркадстрой» вказує, що в оспорюваному пункті договору передбачено нарахування відсотків річних на всю суму фінансової допомоги, а не на прострочену суму. Крім того, в п. 4.1. Договору № 01/03/2021 застосовано термін «відсоток» при визначенні розміру плати за користування чужими коштами, а не «процент», як це передбачено в ст. 625 Цивільного кодексу України. Разом з тим, за доводами ТОВ «Аркадстрой», ст. 625 ЦК України не передбачає використання знаку «%».

ТОВ «Союзбудінвест» проти вимог зустрічного позову заперечував, зазначаючи, що позивачем за зустрічним позовом при укладенні Договору № 01/03/2021 було погоджено відповідальність за прострочення повернення отриманої фінансової допомоги, а формулювання сторонами змісту п. 4.1. цього договору не є таким, що суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики, відносини за яким регулюються статтями 1046 - 1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України закріплено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів розірвання чи визнання недійсним договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ «Аркадстрой» та ТОВ «Союзбудінвест», матеріали справи не містять.

Водночас факт правомірності вказаного договору встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 18.01.2023, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2574/22, яким у задоволенні позову ТОВ «Аркадстрой» до ТОВ «Союзбудінвест» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021 № 01/03/2021 відмовлено. Рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2023 є таким, що набрало законної сили та станом на момент ухвалення рішення у справі № 910/11759/22 не оскаржувалось у касаційному порядку, що встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/2574/22, що набрали законної сили в установленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суд вказує, що Договір № 01/03/2021 є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків та відповідно до ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Союзбудінвест» на виконання умов Договору № 01/03/2021 перерахував на користь ТОВ «Аркадстрой» 1 780 000,00 грн фінансової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями: № 607 від 30.03.2021 на суму 1 000 000,00 грн, № 616 від 16.04.2021 на суму 450 000,00 грн та № 623 від 18.05.2021 на суму 330 000,00 грн.

Отже, виходячи із положень ч. 1 ст. 1046 ЦК України, умов п. 6.1. Договору № 01/03/2021 та факту перерахування позивачем на користь відповідача-1 коштів фінансової допомоги, Договір № 01/03/2021 є таким, що набув чинності.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором № 01/03/2021 становить 1 780 000,00 грн.

Належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження повернення ТОВ «Аркадстрой» на користь ТОВ «Союзбудінвест» коштів фінансової допомоги у загальному розмірі 1 780 000,00 грн у визначених додатковою угодою № 2 від 30.06.2021 до Договору № 01/03/2021 порядку та терміни матеріали справи не містять.

При цьому, при розгляді даної справи відповідачем-1 не заперечувався його обов`язок щодо повернення позивачу отриманої суми фінансової допомоги.

За наведених обставин суд зазначає, що ТОВ «Аркадстрой» порушив свої зобов`язання за Договором № 01/03/2021, не повернувши надану позивачем суму фінансової допомоги у розмірі 1 780 000,00 грн, яка за указаним договором та нормами чинного законодавства підлягала обов`язковому поверненню. У зв`язку з цим, у відповідача-1 перед позивачем утворилася заборгованість у зазначеному розмірі, факт існування якої належним чином доведений та не спростований.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 388 113,58 грн та 15% річних у розмірі 251 882,18 грн за загальний період прострочення з 16.10.2021 по 25.10.2022.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.

Так, сторонами Договору № 01/03/2021 в п. 4.1. узгоджено, що у разі прострочення повернення отриманої фінансової допомоги проти термінів, зазначених у п. 2.4. договору, ТОВ «Аркадстрой» на вимогу ТОВ «Союзбудінвест» зобов`язаний повернути суму фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 15% (п`ятнадцять відсотків) річних від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат та 3% річних є такими, що заявлені правомірно. При цьому, у даному випадку сторонами внаслідок вільного волевиявлення відповідно до ст. 627 ЦК України визначено у Договорі № 01/03/2021 більший розмір процентів річних, аніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, що не суперечить законодавству.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданих відповідачами в матеріали справи документів, ними не оспорюється визначений у п. 4.1. Договору № 01/03/2021 розмір процентів річних, які нараховуються у разі прострочення повернення фінансової допомоги, однак зазначається про безпідставність нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат, з огляду на положення пунктів 15, 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-20, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Крім цього, вказаним законом доповнено пунктом 8 розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України аналогічного змісту.

Суд відмічає, що стягнення процентів річних та інфляційних витрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки проценти річних та інфляційні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, посилання відповідачів на п. 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України судом відхиляються, оскільки позивачем за первісним позовом не заявлялось вимог про стягнення неустойки (штрафу/пені).

Водночас відповідно до пп. 2 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Даний закон набрав чинності 17.03.2022, а отже з указаної дати внесено відповідні зміни до Цивільного кодексу України.

Загальновідомо, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжено та станом на момент ухвалення даного судового рішення не скасовано.

Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

В той же час, позивач заперечував проти застосування до спірних правовідносин, зокрема, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, зазначаючи, що він не є банком або кредитодавцем у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про споживче кредитування», а також не відноситься до фінансових установ та кредитних установ в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Однак, суд вважає необґрунтованими такі доводи позивача, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Як було встановлено вище, відносини позики між ТОВ «Аркадстрой» та ТОВ «Союзбудінвест» нормативно врегульовані нормами параграфу 1 глави 71 ЦК України, за якими позивач є позикодавцем, а відповідач-1 - позичальником.

За визначеннями, які містяться у Податковому кодексі України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (пп. 14.1 ст. 257 Податкового кодексу України). Позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Натомість, законодавець відрізняє позику (ст. 1046 ЦК України) та кредит, який надається позичальнику банком або іншою фінансовою установою під проценти за користування грошовими коштами (ст. 1054 ЦК України).

Як було встановлено судами у справі № 911/2574/22 та вбачається із матеріалів справи № 910/11759/22, Договір № 01/03/2021 не містить положень про надання будь-якої плати чи винагороди позикодавцю у випадку своєчасного повернення коштів позики, тобто він не передбачає мети отримання прибутку чи збереження реальної вартості фінансових активів, а отже надана за цим договором послуга не може бути кваліфікована як «фінансова послуга» в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Разом з тим, в п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено звільнення від відповідальності на період воєнного стану позичальника як за договором кредиту, так і за договором позики, які укладені як з банком, так і з іншим кредитодавцем або позикодавцем, при цьому, у цій нормі не зазначено, що вона стосується лише договорів позики зі сплатою процентів за користування позикою.

Таким чином, твердження позивача про те, правовідносини між сторонами не є кредитними, прямо суперечать положенням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якою передбачено звільнення від відповідальності позичальників не лише за договором кредиту, а й договором позики.

Оскільки спір виник з договору фінансової допомоги (позики) та стосується стягнення з відповідача, як з позичальника, 15% річних та інфляційних втрат, тобто притягнення позичальника до відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення ним виконання зобов`язання з повернення позики за загальний період з 16.10.2021 по 25.10.2022, який включає в себе період, коли в Україні діяв воєнний стан, то за наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем 15% річних та інфляційних втрат за період, починаючи з 24.02.2022, є необґрунтованим, виходячи з положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, правомірним в даному випадку є нарахування 15% річних та інфляційних втрат за період з 16.10.2021 по 23.02.2022.

Здійснивши перерахунок 15% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що обґрунтованою сумою, яка підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача є суми 15% річних у розмірі 73 394,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 51 990,24 грн, а в іншій частині позовних вимог первісного позову належить відмовити.

Водночас, як також було встановлено, 29.03.2021 між ТОВ «Союзбудінвест», ТОВ «Аркадстрой» (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед ТОВ «Союзбудінвест» за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених Договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021, угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору № 01/03/2021, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе за цим договором, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від ТОВ «Союзбудінвест».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-2 з вимогою № 61 від 27.07.2022 про виконання зобов`язання з повернення грошових коштів, яку відповідачем-2 отримано 28.07.2022, що підтверджується розпискою останнього на указаній вимозі.

Відповідач-2, у свою чергу, вказував на відсутність жодних зобов`язань перед позивачем за Договором поруки, у зв`язку не зверненням позивачем із вимогою про виконання забезпечених порукою зобов`язань протягом одного року з дня укладення Договору поруки, як це визначено у п. 5.6. вказаного договору. На вказані обставини щодо припинення поруки ОСОБА_1 посилався і відповідач-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1-2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Разом з тим, за положеннями частин 1-4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Судом встановлено, що Договір поруки укладено 29.03.2021, а відповідно до умов його п. 5.6., порука за цим договором припиняється через 1 рік з дати його укладення, за умови, якщо в цей строк ТОВ «Союзбудінвест» не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою.

Так, вимогу ТОВ «Союзбудінвест» до поручителя пред`явлено у липні 2022 року, тобто у строк більше ніж 1 рік з дати укладення Договору поруки.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, пунктом 19 такого змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Суд зазначає, що строки, встановлені статтею 559 ЦК України є присічними (преклюзивними), тобто, їх закінчення є підставою для припинення поруки. Водночас, тривалість визначених ст. 559 цього Кодексу строків продовжена Законом № 2120-IX.

Тобто, якщо строк закінчення поруки, встановлений договором поруки, припадає на 24.02.2022 або на час воєнного, надзвичайного стану, то строк дії поруки продовжується до першого робочого дня після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Отже, оскільки в період дії поруки за укладеним між сторонами первісного позову Договором поруки було введено воєнний стан, відповідно, строк поруки за цим договором продовжено відповідно до п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) має відповідати з відповідачем-1 (ТОВ «Аркадстрой») за невиконання грошових зобов`язань перед позивачем за Договором № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021 солідарно.

Так, отримавши вимогу ТОВ «Союзбудінвест» 28.07.2022, ОСОБА_1 відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки зобов`язаний був виконати зобов`язання за цим договором не пізніше 02.08.2022.

Доказів виконання взятих на себе зобов`язань поручителем перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов`язує припинення поруки, судом також не встановлено.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги первісного позову суд визнає обґрунтованими частково, з урахуванням відмови в частині вимог про стягнення 15% річних та інфляційних втрат.

Що стосується зустрічного позову ТОВ «Аркадстрой» до ТОВ «Союзбудінвест» про визнання недійсним п. 4.1 розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, ТОВ «Аркадстрой» в обґрунтування вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. п. 4.1. Договору № 01/03/2021 вказує, що цим пунктом передбачено нарахування відсотків річних на всю суму фінансової допомоги, а не на прострочену суму. Крім того, в п. 4.1. Договору № 01/03/2021 застосовано термін «відсоток» при визначенні розміру плати за користування чужими коштами, а не «процент», як це передбачено в ст. 625 ЦК України. Разом з тим, за доводами ТОВ «Аркадстрой», ст. 625 ЦК України не передбачає використання знаку «%».

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Як передбачено в ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як визначено у частинах 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами частин 1, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що при укладенні Договору № 01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021 було погоджено його предмет (фінансова допомога), ціну (1 780 000,00 грн) та строк дії (п. 6.1. договору).

Враховуючи приписи ст. 627 ЦК України, суд зазначає, що визначення сторонами умов договору та, зокрема, їх формулювання покладається на розсуд самих сторін, виходячи із принципу свободи договору.

Водночас за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, «відсоток» означає соту частина певного числа, що береться за ціле, за одиницю (позначається знаком %); процент; «процент» означає соту частку числа, яке приймається за ціле, за одиницю (позначається знаком %).

Із наведених визначень понять «відсоток» та «процент» вбачається, що ці поняття за своєю суттю є тотожними та обидва позначаються знаком «%».

Отже, визначення в п. 4.1. Договору № 01/03/2021 терміну «відсоток» замість «процент», використання знаку «%» саме по собі не впливає на зміст даного пункту договору та цілі, яких прагнули досягти сторони при його викладенні у тексті договору.

Посилання позивача за зустрічним позовом про те, що виходячи із змісту п. 4.1. Договору № 01/03/2021, нарахування 15% річних здійснюється на всю суму фінансової допомоги, а не на прострочену суму, судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказаним пунктом сторонами чітко визначено умову, за якої підлягає застосуванню даний пункт, а саме - у разі прострочення повернення фінансової допомоги. Тобто, нарахування 15% річних здійснюється на прострочену суму фінансової допомоги.

При цьому, слід звернути увагу позивача за зустрічним позовом на те, що наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини є підставою для тлумачення судом договору, а не для визнання його недійсним.

Крім цього, з аналізу судових рішень у справі № 911/2574/22 вбачається, що при зверненні із позовом до ТОВ «Союзбудінвест» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021 у повному обсязі, ТОВ «Аркадстрой» не посилався на невідповідність п. 4.1. цього договору положенням законодавства та судами у межах вказаної справи встановлено факт правомірності Договору № 01/03/2021 в цілому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладаючи Договір № 01/03/2021, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов`язки, а отже умови цього договору, зокрема п. 4.1., не суперечать вимогам чинного законодавства, правових підстав для визнання недійсним цього пункту Договору з підстав, викладених в зустрічному позові, немає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Аркадстрой» до ТОВ «Союзбудінвест» про визнання недійсним пункту договору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, в той час як у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідачів порівну. Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на ТОВ «Аркадстрой».

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80,129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (вул. Шовковична, буд. 42/44, офіс LL2-B, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 42104905) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (вул. Промислова, 4, оф. прим. 44, м. Вишгород, Київської області, 07301; ідентифікаційний код 41656366) 1 780 000 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. боргу, 51 990 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) гривень 24 коп. інфляційних втрат та 73 394 (сімдесят три тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 51 коп. 15% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (вул. Шовковична, буд. 42/44, офіс LL2-B, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 42104905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (вул. Промислова, 4, оф. прим. 44, м. Вишгород, Київської області, 07301; ідентифікаційний код 41656366) 14 290 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень 39 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (вул. Промислова, 4, оф. прим. 44, м. Вишгород, Київської області, 07301; ідентифікаційний код 41656366) 14 290 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень 39 коп. судового збору.

5. В іншій частині вимог первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко