Рішення

від 25.12.2023 по справі 910/16872/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.12.2023Справа № 910/16872/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакілайн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « 2БК»

про стягнення 566.756,66 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

31.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « 2БК» про стягнення 566.756,66 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки товару позивачем було сплачено виставлені відповідачем рахунки на оплату товару на загальну суму 2.479.544,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1156 від 06.10.2021, № 1171 від 13.10.2021, № 1179 від 19.10.2021, № 1189 від 22.10.2021, № 1190 від 22.10.2021, № 1278 від 03.11.2021, № 1279 від 03.11.2021. Проте, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання, оскільки фактично виконано поставку частково лише на загальну суму 1.930.754,41 грн, що підтверджується видатковими накладними № 68 від 07.10.2021, № 69 від 08.10.2021, № 70 від 08.10.2021, № 71 від 19.10.2021, № 72 від 19.10.2021, № 73 від 27.10.2021, № 74 від 27.10.2021, № 75 від 27.10.2021, № 76 від 04.11.2021, № 77 від 04.11.2021, № 78 від 06.11.2021, № 79 від 06.11.2021, № 82 від 06.11.2021, № 83 від 06.11.2021, № 80 від 10.11.2021, № 81 від 10.11.2021, № 84 від 13.11.2021, № 85 від 13.11.2021, № 93 від 13.11.2021, № 90 від 12.11.2021, № 86 від 15.11.2021, № 87 від 18.11.2021, № 88 від 20.11.2021, № 89 від 24.11.2021, № 95 від 02.12.2021, № 96 від 02.12.2021, № 94 від 17.12.2021, № 97 від 24.12.2021. Позивач направив відповідачу лист № 02 від 06.03.2023 з вимогою про повернення коштів в розмірі 548.789,59 грн, яка була повернута поштовим відділенням зв`язку позивачу без вручення адресату за закінченням строку зберігання. Позивач повторно направив лист з вимогою № 2 від 29.06.2023, яка знову не була отримана відповідачем. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 566.756,66 грн, з яких 548.789,59,00 грн основного боргу, 8.133,96 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9.833,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16872/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.11.2023 було 07.11.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42/22, офіс 4-Д (номер відправлення 0600058361132), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Проте, 11.12.2023 конверт разом з ухвалою від 07.11.2023 (номер відправлення 0600058361132) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 07.12.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день (07.12.2023) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.11.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «2БК» (відповідачем) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» (позивачу) наступні рахунки на оплату на загальну суму 2.479.544,00 грн:

№ 2 від 05.10.2021 на оплату товару (плита лабрадорит 600*30*50 та плита лабрадорит 600*400*50) на суму 622.544,00 грн;

№ 3 від 11.10.2021 на оплату товару (плита лабрадорит 600*400*50) на суму 213.200,00 грн;

№ 4 від 13.10.2021 на оплату товару (плита лабрадорит 400*200*50 мм) на суму 860.000,00 грн;

№ 3 від 18.10.2021 на оплату товару (бордюр ГП1 з лабрадориту) на суму 30.800,00 грн;

№ 6 від 29.10.2021 на оплату товару (плита пилена термооброблена з лицевої сторони з шліфованим торцом, капельником та фаскою із лабрадориту Аннівського родовища для мощення розм. 1000*460*50мм; плита пилена шліфована з лицьової сторони із лабрадориту Аннівського родовища для мощення розм. 1000*120*20мм) на суму 123.000,00 грн;

№ 5 від 28.10.2021 на оплату товару (плита гранітна з лабрадориту т/с 600*400*50мм) на суму 630.000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « 2БК» виставлених рахунків у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№ 1156 від 06.10.2021 на суму 622.544,00 грн;

№ 1171 від 12.10.2021 на суму 213.200,00 грн;

№ 1179 від 19.10.2021 на суму 430.000,00 грн;

№ 1189 від 22.10.2021 на суму 430.000,00 грн;

№ 1190 від 22.10.2021 на суму 30.800,00 грн;

№ 1278 від 03.11.2021 на суму 123.000,00 грн;

№ 1279 від 03.11.2021 на суму 630.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1.930.754,41 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:

№ 68 від 07.10.2021 на суму 113.356,25 грн;

№ 69 від 08.10.2021 на суму 127.525,78 грн;

№ 70 від 08.10.2021 на суму 113.356,25 грн;

№ 71 від 19.10.2021 на суму 118.079,42 грн;

№ 72 від 19.10.2021 на суму 125.164,19 грн;

№ 73 від 27.10.2021 на суму 11.807,94 грн;

№ 74 від 27.10.2021 на суму 70.847,65 грн;

№ 75 від 27.10.2021 на суму 16.335,00 грн;

№ 76 від 04.11.2021 на суму 39.628,98 грн;

№ 77 від 04.11.2021 на суму 88.559,57 грн;

№ 78 від 06.11.2021 на суму 79.257,97 грн;

№ 79 від 06.11.2021 на суму 31.551,80 грн;

№ 82 від 06.11.2021 на суму 13.254,42 грн;

№ 83 від 06.11.2021 на суму 6.036,82 грн;

№ 80 від 10.11.2021 на суму 118.886,95 грн;

№ 81 від 10.11.2021 на суму 9.839,95 грн;

№ 84 від 13.11.2021 на суму 6.363,17 грн;

№ 85 від 13.11.2021 на суму 52.838,64 грн;

№ 93 від 13.11.2021 на суму 48.312,00 грн;

№ 90 від 12.11.2021 на суму 14.464,90 грн;

№ 86 від 15.11.2021 на суму 123.801,65 грн;

№ 87 від 18.11.2021 на суму 110.592,00 грн;

№ 88 від 20.11.2021 на суму 118.886,95 грн;

№ 89 від 24.11.2021 на суму 120.115,63 грн;

№ 95 від 02.12.2021 на суму 120.115,63 грн;

№ 96 від 02.12.2021 на суму 8.775,00 грн;

№ 95 від 17.12.2021 на суму 89.182,43 грн;

№ 97 від 24.12.2021 на суму 33.817,46 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання не виконав та товар у повному обсязі не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 548.789,59 грн, а також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 8.133,96 грн інфляційних втрат та 9.833,11 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Здійснення позивачем повної оплати товару та його часткова поставка відповідачем підтверджують, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач досі (протягом двох років з дня здійснення позивачем попередньої оплати) товар на суму 548.789,59 грн позивачу не поставив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати товару не встановлено, позивач вправі вимагати його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач у позовній заяві зазначив, що звертався до відповідача з листом № 02 від 06.03.2023, в якому вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повернути грошові кошти в сумі 548.789,59 грн. Позивач зазначає, що дана вимога була 06.03.203 надіслана рекомендованою кореспонденцією № 0110314718259 цінним листом з описом вкладення, однак вона була повернута позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання.

В матеріалах справи наявна вимога № 02 від 06.03.2023, в якій позивач вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повернути грошові кошти в сумі 548.789,59 грн.

В якості доказів надіслання цієї вимоги відповідачу позивачем подано фіскальний чек та накладну АТ «Укрпошта» № 0110314718259 від 06.03.2021. Опис вкладення позивачем не подано.

Суд приходить до висновку, що наведені документи не є належними доказами надіслання відповідачу саме вимоги № 02 від 06.03.2021, оскільки не підтверджують зміст відправлення.

Також позивач у позовній заяві зазначив, що звертався до відповідача з листом № 2 від 29.06.2023, в якому пропонував укласти додаткову угоду до договору узгодивши строк поставки товару або повернути попередню оплату в розмірі 548.789,59 грн.

В матеріалах справи наявна відповідна вимога № 2 (вих. № 06) від 29.06.2023, відповідно до якої позивач просив протягом 20 днів з моменту отримання цього листа направити проект угоди про продовження строку дії договору письмово повідомивши адресу поставки та можливий час його отримання позивачем; у разі неможливості продовження строку договору і поставки товару вимагав у семиденний строк з дня пред`явлення даної вимоги повернути попередню оплату в розмірі 548.789,59 грн.

Дана вимога надіслана позивачем на адресу відповідача 29.06.2023, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» за № 0311010957490 від 29.06.2023.

За результатами пошуку на сайті АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек кодом № 0311010957490 відсутня інформація про вручення чи повернення даного відправлення (роздруківка знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 1 день перечислення рекомендованої кореспонденції.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень відповідач мав можливість отримати вимогу № 2 від 29.06.2023 - 04.07.2023.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, відповідач мав повернути попередню оплату протягом семи днів з 04.11.2023, тобто у строк до 11.07.2023 включно.

З огляду на викладене, за відсутності жодного документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу на суму 548.789,59 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 548.789,59 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач у визначений строк зобов`язання щодо повернення попередньої оплати не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 8.133,96 грн грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 548.789,59 грн за період березень-вересень 2023 року) та 9.833,11 грн 3% річних (нарахованих на суму 548.789,59 грн за період з 14.03.2023 по 17.10.2023).

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком, оскільки як встановлено судом початком прострочення слід вважати 12.07.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду на суму 548.789,59 грн за період з 12.07.2023 по 17.10.2023 розмір 3% річних становить 4.420,39 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За розрахунками суду, враховуючи наведену вище методику, розмір інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 548.789,59 грн за період з 12.07.2023 по 30.09.2023 становить -8.240,39 грн, тобто має місце дефляція.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « 2БК» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42/22, офіс 4-Д, код ЄДРПОУ 44078668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, код ЄДРПОУ 34000401) 548.789,59 (п`ятсот сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. попередньої оплати, 4.420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн 39 коп. 3% річних, 8.298 (вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 15коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова