Рішення

від 27.12.2023 по справі 911/2294/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/2294/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845)

до Приватного підприємства «Каменяр» (Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, пр. Незалежності, будинок 87Г, а/с181, код ЄДРПОУ 20570596)

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом,

в с т а н о в и в:

1 історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства «Каменяр» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом.

Господарський суд ухвалою від 28.07.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Відправленням № 0600037123177 суд направив відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження. Вказана ухвала вручена 15.08.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням. Відтак, станом на 31.08.2023 у відповідача закінчився строк для подання відзиву.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Враховуючи закінчення строків розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе перейти до розгляду позовних вимог позивача за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, суд інформує учасників справи про відсутність можливості у суду забезпечити розгляд усіх позовів у визначений законом строк, незважаючи на їх ціну позову, складність чи інші характеристики, через велику кількість справ, що перебувають у провадженні та вирішуються у хронологічному порядку.

2 зміст позовних вимог та підстави звернення до суду

Звертаючись до суду позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Державного Бюджету України 35190,64 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З приводу підсудності спору позивач зазначав, що згідно сталої судової практики, за своєю природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Тож за переконанням позивача, вказаний спір має розглядатися саме в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів. Відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції..

Позивач повідомив суд, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека), а саме: старшим державним інспектором Козлюком О.П. та головним спеціалістом Цибєнко Р.С. 01.10.2020 на підставі направлення на рейдову перевірку № 000233 від 01.10.2020 на а/д М-05, с. Віта Поштова, Київська обл., проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Працівниками Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на здвоєну вісь складало 16,41 т при допустимих 16 т, на здвоєну вісь складало 30,15 т при допустимих 16 т та загальна маса 46,56 т при нормативно допустимій 40 т, що підтверджується копією талона про зважування № 2920 від 01.10.2020, копію якого долучено до справи.

За результатами перевірки було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.10.2020, акт № 045242 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.10.2020, акт № 243720 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2020, яким зафіксоване порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу згідно ТТН від 01.10.2020 № 582 з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Позивач наголосив, що відповідачу нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 1061,10 євро, що еквівалентно 35190,64 грн (курс НБУ станом на 01.10.2020 за 1 євро = 33,1643), про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.10.2020 №045242.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на положенням Законів України "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги", "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Правил дорожнього руху, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

3 висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктом 1 пункту 4 вказаного Положення визначено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно із підпунктом 15 пункту 5 Положення відповідно до покладених на неї завдань Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Разом із тим, до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті постановою КМУ від 29.09.2021 №1047 було внесено зміни, відповідно до яких Укртрансбезпеці було надано право здійснювати стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1, 6 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п.п. 2, 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Разом з цим, згідно з пп. 4 п. 4 вищевказаних Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п.п. 1, 3, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено у акті № 045242 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів. У акті вказано, що ОСОБА_1 водій автомобіля DAF CF85.340 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , перевізник ПП "Каменяр".

До матеріалів справи надано копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , що належить ПП "Каменяр" та посвідчення водія ОСОБА_1 .

Судом взято до уваги, що результати здійснення вагового контролю автомобіля DAF CF85.340 з реєстраційним номером НОМЕР_1 зафіксовані у довідці від 01.10.2020. Вбачається, що навантаження на осі становили: 1 7,58 тонн, 2 8,825 тонн, 3 15,045 тонн, 4 15,105 тонн. Повна маса транспортного засобу згідно цієї ж довідки становила 46,570 тонн.

Судом досліджено також акт № 243720 від 01.10.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2020. З акту вбачається, що посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксоване порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажу згідно ТТН від 01.10.2020 № 582 з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно п. 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

У матеріалах справи міститься розрахунок № 045242 від 01.10.2020 плати за проїзд зідно ТТН від 01.10.2020 № 582 (копія якої також наявна у справі) за пройдений маршрут у Київській області з с. Пилипча до Віта Поштова (81 км) автомобілем DAF CF85.340 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , відповідно до якого розмір плати становив 1061,10 євро (станом на 01.10.2020 дорівнює 35190,64 грн). При розрахунку застосовано формулу П =(Рзм + Рнв + Pг) x B x K, відповідно до якої плата за проїзд = (0,2 + 0,05+2,37) * 81 (відстань) * 5 (коефіцієнт) = 1061,10 євро.

Північним регіональним управлінням Укртрансбезпеки адресовано відповідачу лист у якому з посиланням на постанову КМУ № 879 від 27.09.2007 повідомлено відповідача, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її (сплатити) та повідомити про це відповідний територіальний орган.

Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві надсилався на адресу відповідача лист від 22.06.2023 з долученими постановами від 03.11.2020 про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу.

Суд констатує, що доказів отримання відповідачем у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри, матеріали справи не містять.

Відтак, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879).

Крім того, п. 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано обставин, про які свідчать надані позивачем та досліджені судом докази, не наведено підстав для звільнення відповідача від визначеної законом відповідальності та не приведено інших аргументів з приводу безпідставності заявлених до нього вимог, зокрема щодо добровільної сплати коштів до Державного бюджету України чи порушення позивачем процедури нарахування плати за проїзд суд задовольняє позов у повному обсязі.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Каменяр» (Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, проспект Незалежності, будинок 87г, інше а/с181, код ЄДРПОУ 20570596) на користь Державного бюджету України 35190,64 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні.

Стягнути з Приватного підприємства «Каменяр» (Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, проспект Незалежності, будинок 87г, інше а/с181, код ЄДРПОУ 20570596) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845) 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз