Рішення

від 20.12.2023 по справі 927/1235/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2023 року справа № 927/1235/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, e-mail: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі позивача: Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код 04412583, e-mail: r.s-rada@ukr.net

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобровицький хлібозавод", вул. Садова, буд. 6 с. Шибиринівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15515, ідентифікаційний код 35052398, e-mail: не відома

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 39764881, chernihiv@land.gov.ua.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Шиленко М.В., прокурор

від позивача: не прибув

від відповідача: Сірий І.Л.

від третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області): Бойко Т.М., представник

від третьої особи ( ОСОБА_1 ): не прибув

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобровицький хлібозавод" на користь Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області земельної ділянки, площею 2,000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, яка розташована на території позивача.

Позов обґрунтований порушенням норм чинного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просить суд залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує про те, що саме ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі наказу від 08.12.2020 №25-17490/14-20-сг, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівський області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2023 відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2023; Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

Ухвала суду від 11.09.2023 Чернігівською окружною прокуратурою отримана 15.09.2023, позивачем - 19.09.2023, відповідачем - 22.09.2023, третьою особою Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області - 18.09.2023, третьою особою ОСОБА_1 - 20.09.2023.

02.10.2023 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, надійшли пояснення на позовну заяву №9-25-0.6-4853/2-23 від 28.09.2023, у яких третя особа зазначає про те, що на момент прийняття наказу від 08.12.2020 №25-17490/14-20-сг право власності на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 ще не було зареєстровано, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 зареєстровано 22.03.2021. Порушення законодавства відбулося внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 . Повторне набуття права власності на земельну ділянку шляхом безоплатної її приватизації не відповідає вимогам ч.4 ст.116 Земельного кодексу України.

У судове засідання 11.10.2023 прибули повноважні представники прокуратури, відповідача та третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, проте у зв?язку з оголошенням повітряної тривоги судове засідання 11.10.2023 не відбулося, про що складено Акт №97-23 щодо оголошення повітряної тривоги від 11.10.2023.

Ухвалою суду від 11.10.2023 позивача та третю особу ОСОБА_1 повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 05.12.2023. Ухвала суду від 11.10.2023 позивачем отримана 17.10.2023, третьою особою ОСОБА_1 - 18.10.2023.

16.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.10.2023, у якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , здійснюючи 23.02.2021 державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, скористалася своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки вперше, тобто в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, і саме момент такої реєстрації є моментом використання такого права. Відповідач не знав і не міг знати про ймовірність існування підстав для витребування земельної ділянки в порядку ст.387,388 Цивільного кодексу України; прокурором надано жодного доказу, шо відповідач міг знати або знав про наявність таких підстав, що є підставою для відмови у задоволенні позову; жодної підстави, за якої можна було б витребувати земельну ділянку відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України у добросовісного набувача, немає, а позовні вимоги спрямовані на втручання у право на мирне законне володіння майном відповідача з метою позбавлення його такого права та покладення на нього індивідуального та надмірного тягара у вигляді відшкодування отриманих збитків у разі задоволення позову.

Також відповідачем подано заяву про поновлення строків для подачі відзиву, у якій відповідач посилається на те, що фактично конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі отримано 27.09.2023 від третіх (сторонніх) осіб, ні директору, ні будь-якій іншій особі, яка уповноважена на одержання пошти конверт не вручався, а тому просить суд поновити пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву.

Щодо заяви відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву суд зазначає таке.

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву встановлюється судом.

Ухвалою суду від 11.09.2023 встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 11.09.2023 отримана відповідачем 22.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400057785731 від 14.09.2023.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, днем закінчення 15-денного строку для подання відповідачем відзиву на позов є перший робочий день за вихідним, тобто 10.10.2023.

Відповідно до поштових накладних, опису вкладення та штрихкодового відбитку на конверті відзив на позовну заяву було направлено учасникам справи та суду 09.10.2023, тобто в межах встановленого строку для подання відзиву на позов.

Поданий відповідачем відзив на позовну заяву від 09.10.2023 залучено до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

23.10.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь №55-75-10671вих-23 від 20.10.2023 на пояснення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якій прокурор зазначає, що реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області має здійснюватися з дотриманням вимог ч.4 ст.116 та ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки згідно наказу Головного управління Держгеокадастру від 08.12.2020 №25-17490/14-20-сг використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, оскільки згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 №25-17303/14-20-сг вже отримала у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 7422486000:04:002:1204, тому спірна земельна ділянка 7424482400:05:001:0283 підлягає витребуванню на користь держави в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області у порядку, передбаченому ст. 16,387,388 Цивільного кодексу України.

23.10.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №55-75-10672вих-23 від 20.10.2023, у якій прокурор наводить доводи, аналогічні викладеним у відповіді на пояснення №55-75-10671вих-23 від 20.10.2023, і додатково зазначає, що оскільки попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_1 право на неї набути з порушенням вимог законодавства, вона вибула із власності держави поза волею народу, а тому з врахуванням ст.388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню у добросовісного набувача у судовому порядку. З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право товариства на мирне володіння майном. Відповідач не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв?язку із таким втручанням, оскільки ч.1 ст. 661 Цивільного кодексу України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

10.11.2023 від відповідача надійшли заперечення від 06.11.2023 на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких відповідач зазначив про ненадання жодних доказів на спростування тверджень відповідача щодо того, що відповідач є добросовісним набувачем, який отримав земельну ділянку на законних підставах, підстави для витребування земельної ділянки на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні. У матеріалах справи відсутні докази, що саме земельна ділянка кадастровий номер 7424482400:05:001:0283 була у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а потім перейшла до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району. Відповідач заперечує проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, з підстав їх необґрунтованості та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 05.12.2023 прибули повноважні представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 05.12.2023 не прибули.

У судовому засіданні 05.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 05.12.2023 суд повідомив позивача та третіх осіб про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2023.

Довідками про доставку електронного листа Господарського суду Чернігівської області, за підписом відповідального працівника підтверджується, що ухвала суду від 05.12.2023 у справі №927/1235/23 суддя Демидова М.О. (в електронному вигляді "ст.120 ГПК (2017) ухвала про повідомлення чи виклик") надіслана одержувачам Чернігівській окружній прокуратурі, позивачу та третій особі Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області в їх електронні кабінети, документ доставлено до електронного кабінету 06.12.2023 о 13:33.

Згідно з довідкою від 06.12.2023 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції тимчасово припинена.

У судове засідання 20.12.2023 прибули повноважні представники прокуратури, відповідача та третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Представники позивача та третьої особи ОСОБА_1 у судове засідання 20.12.2023 не прибули.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

З огляду на приписи ст. 14 Конституції України та норми Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.

За доводами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно-значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Суспільний інтерес полягає у поверненні в розпорядження Ріпкинської селищної ради Чернігівського району земельної ділянки. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її території для потреб держави, яка вибула з її розпорядження незаконно.

Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Відповідно до підпункту 4 пункту «а» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Задеріївська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Ріпкинської селищної ради, яка є правонаступником прав та обов`язків Задеріївської сільської ради з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій».

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури листом №55-75-7716вих-23 від 02.08.2023 Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області про факт повторного безоплатного отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, що розташована на території вказаної селищної ради, та пропозицією вжиття заходів щодо витребування земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі в судовому порядку (а.с.24).

Ріпкинська селищна рада у листі від 03.08.2023 №1627/03-11 зазначила, що інформацією щодо подвійної передачі земельних ділянок громадянці ОСОБА_1 не володіла, заходи щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283 не вживалися, можливість звернення до суду з відповідним позовом з метою усунення порушень земельного законодавства відсутня, раніше до суду з позовом з даного питання не зверталася (а.с.25).

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури направив Ріпкинській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області лист в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 01.09.2023 №55-75-8809вих-23, у якому повідомив про підготовку та направлення до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобровицький хлібозавод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, площею 2 га (а.с.29).

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, суд перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 № 25-17303/14-20-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7422486000:04:002:1204) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області. У пункті 3 вказаного наказу зазначено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 № 25-17303/14-20-сг, державним реєстратором Семенівської міської ради Чернігівської області Швидкою Г.М. 22.03.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204, номер запису 41134831. 28.01.2022 вказана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2022, номер запису 46416389 (а.с.18-19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.12.2020 № 25-17490/14-20-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України та надано у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424482400:05:001:0283), розташовану на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. У пункті 3 вказаного наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.16,17).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.12.2020 № 25-17490/14-20-сг, державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області Кезлею В.М. 23.02.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, номер запису 40717913 (а.с.20-21).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2021, укладеного між ОСОБА_1 (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібозавод» (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В., земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, розташовану на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_1 відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібозавод» (а.с.26-28), про що внесено інформацію в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, номер запису 42231420 (а.с.20-21).

За доводами прокурора Реутська Х.Ф. на час отримання на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.12.2020 № 25-17490/14-20-сг спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання шляхом отримання земельної ділянки з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 № 25-17303/14-20-сг, тобто фактично повторно скористалася своїм правом, передбаченим ст.116 Земельного кодексу України, що є порушенням вимог ст. 121, 125 Земельного кодексу України.

Водночас земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, що знаходиться в адмінмежах Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібозавод» здійснило придбання оспорюваної земельної ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора з таких підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За приписами ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України).

Володільцем чужого майна відповідно до ч.1 ст. 397 Цивільного кодексу України є особа, яка фактично тримає його у себе.

Пунктом 2 ч.1 ст. 399 Цивільного кодексу України визначено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1,2 ст. 84 Земельного кодексу України).

За приписами ст.151 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб.

Частинами 1,2 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "б" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ст. 125 Земельного кодексу України).

Прокурор зазначає, що належним способом захисту у вказаній справі є витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом (віндикаційний позов), достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки.

За доводами прокурора з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право Товариства на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності. Відповідач не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв`язку із таким втручанням з огляду на приписи ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 № 25-17303/14-20-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7422486000:04:002:1204) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області. У пункті 3 вказаного наказу зазначено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

22.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.12.2020 № 25-17303/14-20-сг за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204, номер запису 41134831.

28.01.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2022, номер запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно 46416389.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.12.2020 № 25-17490/14-20-сг надано у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424482400:05:001:0283), розташовану на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

23.02.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.12.2020 № 25-17490/14-20-сг за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, номер запису 40717913.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2021 земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, розташована на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_1 , відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібозавод» (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42231420).

Таким чином, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, що знаходиться в адмінмежах Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204.

ОСОБА_1 на момент набуття у власність земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7422486000:04:002:1204 фактично повторно, вдруге скористалася своїм правом, передбаченим ст.116 Земельного кодексу України, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Статтею 387 Цивільного кодексу встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, яким обґрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (абзац 1 ч.2, ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України).

У даному спорі майно - спірна земельна ділянка, третьою особою ОСОБА_1 було набуте саме безвідплатно і в особи, яка не мала права його відчужувати, але здійснила таке відчуження землі - у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (у матеріалах справи міститься відповідний наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що і став підставою для безоплатного набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння, за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі у відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.

У разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Приймаючи до уваги обставини повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, на момент набуття якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, яка в подальшому відчужена ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібозавод».

За таких обставин позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури про витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобровицький хлібозавод" на користь Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області земельної ділянки площею 2,000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Витребування земельної ділянки у даному випадку не буде становити непропорційне втручання у право власності, оскільки відповідач, як добросовісний набувач, матиме право та можливість скористатися передбаченими законом механізмами щодо відшкодування понесених витрат на придбання майна та інших збитків.

Відповідач не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв`язку із таким втручанням, оскільки ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу України продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Інші заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. 13, 14, 73-80, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобровицький хлібозавод" (вул. Садова, буд. 6, с. Шибиринівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15515, ідентифікаційний код 35052398) на користь Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Святомиколаївська, буд. 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код 04412583) земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 7424482400:05:001:0283, яка розташована на території Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2023.

Суддя М.О. Демидова