Рішення

від 21.12.2023 по справі 927/1551/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1551/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Power Provision Limited,

22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, ТА1 3NG,

e-mail: LTD.PPL.co@gmail.com;

представник позивача: адвокат Чернікова Олена Сергіївна,

пров. Лабораторний, 3, м. Київ, 01133; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2",

вул. Вокзальна, буд. 5, кв. 24, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

код ЄДРПОУ 33301001

предмет спору: про стягнення 50 000,00 доларів США, еквівалентом 1 803 895,00 грн

за участю учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

Power Provision Limited (юридична особа зареєстрована в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2" про стягнення 50 000,00 доларів США, еквівалентом 1 803 895,00 грн, за договором № 3/2005 від 06.12.2005.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2023, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення 24.11.2023 до електронних кабінетів учасників справи в системі «Електронний суд» ухвали суду про відкриття провадження у справі.

21.12.2023, відповідач подав до суду письмову заяву, якою визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за розгляд цього спору.

Суд установив, що заява про визнання позовних вимог, складена за підписом керівника Товариства, Довжок В.Є. (згідно з витягом з ЄДРПОУ, залученого судом до матеріалів справи), підпис якого засвідчений печаткою юридичної особи.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 частини 2 статті 46 ГПК України).

Виходячи з положень статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення в зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд дослідив матеріали справи та зміст заяви відповідача, складеної за підписом повноважної особи, прийняв визнання позову. За висновком суду, подана відповідачем письмова заява не суперечить закону та не порушує прав та інтересів будь-яких інших осіб.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем.

На підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем грошових зобов`язань за Договором у частині повернення чергової частини фінансової позики та відсотків за користування позикою, строк щодо повернення яких настав 01.09.2023.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі. Зазначає, що на даний час не має фінансових можливостей погасити заборгованість перед позивачем у строки, визначені в змінах від 29.11.2022 до Договору №3/2005 від 06.12.2005.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

06.12.2005 між Power Provision Limited, країна Велика Британія, (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2", країна Україна, (Позичальник) укладено договір №3/2005 (надалі - Договір).

Договір зареєстрований в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області за № 4858 від 16.12.2005.

За умовами п.1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику фінансову позику у сумі 2 000 000,00 доларів США строком на 3 роки та 1 день (36 місяців та 1 день) з 22.12.2005 по 23.12.2008 з оплатою 11% річних.

Позикові гроші призначені для нового будівництва будівель та реконструкції нерухомості (п.1.2 Договору).

Сторони погодились, що строк надання позики, нарахування процентів за цим Договором здійснюється за кількість календарних днів використання фінансової позики, виходячи з фактичних 365 календарних днів у році. При цьому день надання позики та день її повернення Позикодавцю вважаються одним днем (п.2.2. Договору).

За умовами п.4.1 Договору Позикодавець зобов`язується перерахувати Позичальнику вказану у пункті 1.1 Договору суму 2.000.000,00 доларів США у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 у Райффайзенбанк Україна, МФО 300528, окремими траншами в узгоджені сторонами строки у відповідності з затвердженим графіком.

Позичальник зобов`язується використовувати позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих процентів на умовах, передбачених даним Договором.

У перший рік використання фінансової позики Позичальник нараховує проценти за фактичне користування фінансовою позикою у розмірі 11% річних і сплачує одним платежем (по кожній окремій транші) у кінці першого року використання фінансової позики платіжним дорученням на рахунок доходів Позикодавця.

У наступних роках використання фінансової позики Позичальник сплачує Позикодавцю проценти за користування фінансовою позикою (по кожній окремій транші) не пізніше 30-го числа кожного третього місяця після отримання даної транші у розмірі 11% річних, платіжним дорученням на рахунок доходів Позикодавця (п.5.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту реєстрації у головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київської області і діє до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе обов`язків (п.8.1 Договору).

06.11.2006 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2 000 000,00 доларів США строком на 4 роки з 26.12.2005 по 26.12.2009 з оплатою 11% річних". Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток від 26.11.2007 до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

16.01.2007 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США строком на 3 роки з 26.12.2005 року по 27.12.2008 з оплатою 11% річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток від 21.03.2007 до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

02.09.2008 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США строком на 5 років з 26.12.2005 по 26.12.2010 з оплатою 11% річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 3 від 18.09.2008 до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

21.07.2009 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США строком на 7 років з 26.12.2005 по 26.12.2012 з оплатою 11% річних". Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 4 від 17.09.2009 до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

01.12.2011 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США з 26.12.2005 по 26.12.2015 з оплатою 11% річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 5 від 20.12.2011 до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

01.12.2014 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США з 26.12.2005 по 26.12.2018 з оплатою 11% річних", та змінено реквізити Позичальника. Згідно листа від Національного банку України за вих. № 09-204/23586 від 19.12.2014 зазначено що зміни до Договору було зареєстровано в Головному управлінні Національного банку України по м.Києву та Київської області.

01.12.2018 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США з 26.12.2005 по 26.12.2025 з оплатою 11% річних".

21.05.2021 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 2.000.000,00 доларів США до 01.12.2022 з оплатою 11% річних".

Відповідачем до позивача було надіслано лист №84-11/22 від 01.11.2022, згідно якого зазначається, що у відповідача виникли фінансові труднощі, результатом чого стає неможливість належно виконати свої зобов`язання за Договором, а саме умови змін від 21.05.2021. У зв`язку з вищенаведеним відповідач просив позивача розглянути можливість реструктуризації боргу на три роки.

Позивачем та Відповідачем було укладено зміни до Договору від 29.11.2022, згідно яких:

-позивач надає відповідачу фінансову позику у розмірі 2 000 000,00 доларів США з оплатою 11% річних по 01.09.2025;

-позивач та відповідач домовились викласти п. 5.1. Договору в наступні редакції: "Використовувати фінансову позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих відсотків частинами за наступним графіком:

№ п/ пДата траншуСума основного боргу, ($)Сума відсотків, ($)1до 01.09.2023 30 000,0020 000,002до 01.12.2023350 000,00200 000,003до 01.03.2024450 000,00400 000,004до 01.06.2024450 000,00500 000,005до 01.09.2024250 000,00600 000,006 до 01.12.2024 150 000,00750 000,007 до 01.03.2025 170 000,00500 000,008 до 01.06.202570 000,00540 997,24Всього:2 000 000,004 010 997,82При цьому, порушення строків погашення однієї або декількох траншів графіку не дає позивачу права вимоги по траншам, термін яких ще не настав.

Станом на 20.10.2023 відповідач не повернув позивачу частину фінансової позики та частину відсотків у сумі 50 000,00 доларів США згідно графіку згідно графіку наведеного в п.5.1. Договору.

20.10.2023 позивачем було надіслано до відповідача вимогу, згідно якої позивач вимагає від відповідача негайно виконати зобов`язання згідно Договору та погасити заборгованість перед позивачем у сумі 50 000,00 доларів США, у зв`язку з настанням терміну погашення частини фінансової позики.

Відповідачем листом № 91-10/23 від 31.10.2023 повідомлено позивача про відсутність фінансових можливостей погасити заборгованість у сумі 50 000,00 доларів США у строки визначені в змінах до Договору від 22.11.2022. Відповідач просив розглянути можливість відстрочити строк оплати заборгованості до 31.03.2030.

Позивач не погодився на пропозицію відповідача про відстрочку оплати заборгованості, оскільки сторони вже домовлявся про оплату заборгованості та відсотків за Договором частинами за графіком, якого не дотримався відповідач.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку погашення першого траншу згідно графіку п. 5.1. Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 000,00 доларів США, з яких 30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, відповідач підписавши договір №3/2005 від 06.12.2005 зобов`язався виконувати його умови, а отримавши кошти зобов`язався їх повернути.

Відповідно до графіку, встановленого змінами від 29.11.2022 до Договору №3/2005 від 06.12.2005, відповідач зобов`язався повернути частину одержаної фінансової позики у сумі 30 000,00 доларів США та відсотки у розмірі 20 000,00 доларів США до 01.09.2023.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав фінансову позику у розмірі 2 000 000,00 доларів США, проте свої зобов`язання щодо повернення коштів у сумі 30 000,00 доларів США та відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США, згідно з графіком, встановленим змінами від 29.11.2022 до Договору №3/2005 від 06.12.2005, до 01.09.2023 не повернув.

Як свідчать матеріали справи та визнано відповідачем, останній не повернув позичені кошти, у суду відсутні дані про погашення заборгованості відповідачем на день розгляду спору, отже заборгованість становить 50 000,00 доларів США (30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.11.2023 еквівалентно 1 803 895,00 грн.

При цьому слід зазначити, що за змістом статей 192 та 524 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Як зазначено вище, Договором №3/2005 від 06.12.2005 та подальшими змінами до нього визначено надання фінансової позики у доларах США.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

На підставі наведеного вище та наявних в матеріалах справи письмових доказів, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 50 000,00 доларів США.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Відповідач визнав правомірність вимог позивача в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 50 000,00 доларів США.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового забору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зазначеній ціні даного позову в сумі 50 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.11.2023 еквівалентно 1 803 895,00 грн, сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем, становить 27 058,42 грн.

Позивачем згідно з квитанціями №ПН1251 від 13.11.2023 та №ПН382 від 21.11.2023 за подання даної позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області сплачено судовий збір у розмірі 27 059,40 грн.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 13 529,21 грн (27 058,42 грн : 2).

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 13 529,21 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2" (вул. Вокзальна, буд. 5, кв. 24, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; код ЄДРПОУ 33301001) на користь Power Provision Limited, Великобританія (номер компанії 04092389; 22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Велика Британія, ТА1 3NG) заборгованість в сумі 50 000,00 доларів США та судовий збір в розмірі 13 529,21 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Power Provision Limited, Великобританія (22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Велика Британія, ТА1 3NG) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 13 529,21 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №ПН1251 від 13.11.2023.

4. Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор