Ухвала

від 22.12.2023 по справі 1027/1432/12

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

4-с/381/43/23

1027/1432/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участі секретаря Гапонюк І.В.,

за участю скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області скаргу ОСОБА_1 , Заінтересована особа: Начальник Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Деснянський Відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ» на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби (в порядку розділу УІІ ЦПК України),-

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби, посилаючись на те, що у 2015-2016 роках Відділом ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві здійснювалося виконавче провадження ВП № 48834073 з примусового виконання виконавчого листа № 1027/1432/12 від 18.09.2015 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області. В рамках зазначеного виконавчого провадження Відділом ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 року. В подальшому 16.03.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа направлено на виконання до відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

В свою чергу Відділ ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відмовили у відкритті виконавчого провадження. Повторно виконавчий лист до відділу не надходив та на виконанні не перебуває. Таким чином вважає виконавче провадження було закінчено і в подальшому не поновлювалося і жодне інше виконавче провадження щодо виконавчого листа № 1027/1432/12 від 18.09.2015 не відкривалося. Разом з тим, питання про зняття арешту з майна скаржника/боржника не було вирішено.

На звернення до Шевченківського відділу ДВС про зняття арешту скаржник отримав відмову, яку листом отримав 01.12.2023. Вважає, що не скасування арешту на його майно накладеного багато років тому та не скасовано до цього часу, не має правових підстав та безсумнівно порушує його права. Просить визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу ДВС Нідченка Д.Є. щодо не зняття арешту з майна накладеного постановою державного виконавця від 04.03.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48834073. Зобов`язати його зняти вказаний арешт та вчинити дії щодо припинення обтяження нерухомого майна яке належить йому, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення обтяжень.

21.12.2023 року від представника Відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві надійшов Відзив на скаргу де зазначено, що згідно відомостей з АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 48834073 з примусового виконання виконавчого листа № 1027/1432/12 від 18.09.2015 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» боргу у розмірі 303402,88 грн. 25.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання. В ході виконання виконавчого листа 04.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження з подальшим внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів. 16.03.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Оригінал виконавчого листа направлено до ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, яким винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження і повернення до Шевченківського ДВС. Однак постанова, як зазначено у відзиві, про відмову та виконавчий документ на адресу відділу не надходили. Просили у задоволені скарги відмовити. Справу слухати у відсутність їх представника.

В судове засідання скаржник вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених в скарзі.

Інші учасники до суду не з`явилися, будь-яких заяв щодо розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши скаржника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарги судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 1027/1432/12 виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області від 18.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» боргу у розмірі 303402,88 грн, які були стягнуті на підставі заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2010 року.

25.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48834073.

04.03.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Метлушко Г.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

16.03.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Метлушенко Г.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з реєстрацією об`єкта незавершеного будівництва, який належить боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальним розподілом відноситься до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

04.04.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Логвинською К.Л. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1027/1432/12 виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області від 18.09.2015 в зв`язку з відсутністю заяви стягувача про направлення виконавчого документу до ДВС Деснянського РУЮ, відсутня відповідь ДФС України щодо рахунків боржника, а також місце проживання боржника не відноситься за належністю до Деснянського відділу ДВС.

Згідно відзиву на скаргу, наданого Шевченківським відділом ДВС, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження та виконавчий документ на адресу Шевченківського відділу не надходили.

Згідно Листа № 6236-С/З Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Деснянського відділу ДВС у місті Києві, на звернення ОСОБА_1 , про те, що повторно виконавчий лист № 1027/1432/12 виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області від 18.09.2015 до Деснянського відділу ДВС не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої-другої статті 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження згідно вимог вказаного Закону України"Про виконавче провадження" передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення про що зазначається у постанові у постанові про вчинення відповідної дії.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частин другої статті 18 Закону України"Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно Постанови від 04.03.2016 року державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Метлушко Г.О. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

16.03.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Метлушенко Г.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак за наслідками закінчення виконавчого провадження державний виконавець не зняв арешт, накладений постановою від 04.03.2016 на все рухоме та нерухоме майно боржника.

За таких обставин, незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.

Як зазначивВерховний Суду Постановівід 14 серпня 2023 року у cправі №927/322/14 боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку (також, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18).

Частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 449 ЦПК України).

Разом з тим, бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону (правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 22.12. 2021 у справі №760/19348/2011).

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Наявність протягом тривалого часу (7 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11).

Посилання державного виконавця на знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, не можуть бути прийнятті судом до уваги,так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає про наявністьправових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов`язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно із ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене та враховуючи вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючисьст. 447,450,451ЦПК України, на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідент.номер: НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_2 прож.: АДРЕСА_3 ,Заінтересована особа:Начальник Шевченківськоговідділу Державноївиконавчої службиу містіКиєві Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)код ЄДРПОУ34967593,місцезнаходження:м.Київ,вул.Саксаганського,110,Деснянський ВідділДержавної виконавчоїслужби умісті КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)код ЄДРПОУ34972294,місцезнаходження:м.Київ,вул.Бальзака,64,Товариство зобмеженою відповідальністю«ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШНХОЛДІНГ» кодЄДРПОУ 34481556,місцезнаходження:м.Київ,вул.Верхній Вал,68,на бездіяльністьпосадової особиоргану державноївиконавчої служби(впорядку розділуУІІ ЦПКУкраїни)надії державноговиконавця задовольнити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту майна накладеного на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48834073 протиправною.

Зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) прийняти рішення про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48834073.

Зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення обтяжень на майно ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48834073.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.12.2023 року.

Учасниксправи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей