Постанова

від 21.12.2023 по справі 543/160/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/160/23 Номер провадження 22-ц/814/3845/23Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження зповідомленням учасниківсправи апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оржицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

17.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно, на яке мала право за життя його мати - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- на 1/2частину земельної ділянки площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5323655100:30:020:0056;

- на 1/2 частину з земельної ділянки площею 0,24 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю Серії ПЛ № 923 від 20.06.1997;

- на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 40, 5 кв.м, що складається з: квартири - А-2; приміщень: 1 - коридор; 2 - вбиральня; 3 - ванна; 4 - кухня; 5 - кладова; 6 - кімната; 7 - кімната; 8 - кімната; І - лоджія; II - балкон;

- на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , що має площу 24,6 кв.м, та складається з: ГаражА-1.

Вказував, що після смерті його матері відкрилася спадщина на належне їй майно. Він є спадкоємцем та прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Чоловік матері (батько позивача, відповідач у справі) - ОСОБА_2 , від належної йому частки у спадщині відмовився на користь позивача. На частину спадкового майна позивач оформив свої права.

Отримати свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно, яке належало померлій на праві спільної сумісної власності подружжя позивач не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність спадкового майна спадкодавцю.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на те, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, прохав задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Оржицького районногосуду Полтавськоїобласті від16травня 2023року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину гаража по АДРЕСА_3 , що має площу 24,6 кв.м, та складається з: ГаражА-1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вказував, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що спірні земельні ділянки не є спільною власністю подружжя. Зазначив, що у відповідності з договором купівлі-продажу від 15.07.1996, його мати та батько, перебуваючи у шлюбі придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 , та який оформлений на відповідача у справі, та спірні земельні ділянки знаходяться під цим будинком.

Право власностіна будиноквін незаявляє у зв`язку із суттєвим рівнем зносу будинку, а також руйнуванням частини будинку та господарських споруд.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19). На день смерті вона проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_4 . На день смерті ОСОБА_4 за вказаною адресою був зареєстрований її син ОСОБА_1 . Чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_2 за вищевказаною адресою зареєстрував своє місце проживання 27.10.2020 (а.с. 20).

З Інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа, інформація про заповіти, спадкові договори відсутня (а.с. 102-103).

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері (а.с. 10-13, 99). Відповідач у справі (чоловік померлої) ОСОБА_2 від своєї частки у спадщині відмовився на користь сина (а.с. 14-18, 100).

На частину спадкового майна позивач оформив спадкові права (а.с. 21-23, 101).

Постановою нотаріуса від 29.12.2022 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 0,1500 га, що розташована на території сел. Оржиця Лубенського району Полтавської області, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5323655100:30:020:0056, та на гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , та на квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність нерухомого майна спадкодавцеві (а.с. 75).

Встановлено, що мати позивача та батько (відповідач у справі) уклали шлюб 15.10.1988 ( а.с. 17-18).

У договорі купівлі-продажу квартири від 10.12.1999 вказано, що ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 84).

Вказана квартира придбана в період шлюбу батьків позивача, отже, належала їм на праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частині кожному.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію щодо квартири АДРЕСА_2 , - відсутні (а.с. 74).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 57-60). Вартість вказаної квартири становить 80 044,00 грн. (а.с. 70-71).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 являється власником гаража № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 72-73).

Згідно характеристики гараж збудований в 1991 році (а.с. 66), а отже належав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частині кожному.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт на вказаний гараж 2 (а.с. 63-66). Вартість вказаного гаража становить 33 055,00 грн. (а.с. 67-68)

Також, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Оржицької селищної ради від 17.01.1997 ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства площею 0,39 га в АДРЕСА_1 та 20.06.1997 виданий Державний акт серії ПЛ № 923 на право приватної власності на цю земельну ділянку (а.с. 24-29).

За заявою відповідача ОСОБА_2 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки0,15 га. Підставою для виконання робіт був Державний акт серії ПЛ № 923 на право приватної власності на землю (а.с. 33-54).

26.03.2021 була проведена реєстрація вищевказаної земельної ділянки та земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5323655100:30:020:0056 (а.с. 31-32). 05.04.2021 право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 29-30).

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що є підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, та на 1/2 частину гаража по АДРЕСА_3 , що має площу 24,6 кв.м, та складається з: ГаражА-1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог в частині визнання права власності на спірні земельні ділянки, місцевий судом встановлено, що спірні земельні ділянки були одержані відповідачем ОСОБА_2 із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, тобто вказані правовідносини виникли не з приводу спільно набутого чи нажитого подружжям майна, а внаслідок безоплатної передачі комунального майна чітко визначеному власнику, у зв`язку з чим це майно є особистою приватною власністю останнього, відсутні підстави вважати, що ця земельна ділянка була спільною сумісною власністю подружжя, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з долученого до апеляційної скарги договору купівлі-продажу під час перебуванняу шлюбі (з 15.10.1988) з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15.07.1996 придбав у власність житловий будинок з господарськими побудовами по АДРЕСА_1 .

Згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ПЛ № 923, виданим 20 червня 1997 року, власником земельної ділянки площею 0,39 га за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 , при цьому, цільове призначенняземельної ділянки - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства.

У подальшому, 05.04.2021, було визначено та зареєстровано за ОСОБА_2 за вказаною адресою право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5323655100:30:020:0056.

Місцевий суд вірно послався на вимоги ст. 57 СК України та зазначив, що лише вперіод часуз 08лютого 2011року до12червня 2012року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із державного земельного фонду, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08лютого 2011року тапісля 12червня 2012року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності дружини або чоловіка, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Таким чином, відмова місцевого суду у визнані за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території АДРЕСА_1 відповідає вимогам закону.

Ця земельна ділянка не входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Разом з тим, місцевий суд не врахував ту обставину, що позивач прохав визнати за собою право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на який мала право померла ОСОБА_4 та спадкоємцем якої він є.

Згідно зі статтями 22, 24, 28 КпШС України, який був чинний на час придбання житлового будинку та приватизації земельної ділянки, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовами статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном).

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.

Аналогічні положення визначені і в ст. ст. 60, 63, 70 СК України.

Право власності померлої ОСОБА_4 на житловий будинок виникло в силу закону (як на майно придбане у період шлюбу).

У відповідності до вимог стаття 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України.

Згідно зч.1ст.377 ЗК України «Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній» {Назва статті 377 в редакції Закону№ 1720-IX від 08.09.2021} істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку(часткуу правіспільної власностіна неї)від відчужувача(попередньоговласника)відповідного об`єктадо набувачатакого об`єкта. {Стаття 377 в редакції Закону№ 1702-VI від 05.11.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2269-VIII від 18.01.2018; в редакції Закону№ 1174-IX від 02.02.2021; частина перша статті 377 в редакції Закону№ 1720-IX від 08.09.2021}

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянкита розташованихна нійбудинку,споруди,зміст якогорозкривається унаведених нормах,особа,яка законнонабула увласність будинок,споруду,має цивільнийінтерес воформленні правана земельнуділянку підтакими будинкомі спорудоюпісля їхнабуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники спорудимають правона користуванняземельною ділянкою,на якійвона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3квітня 2019 року у справі №921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосуваннястатті 120 ЗК України(у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленомузакономпорядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Враховуючи єдність права власності на житловий будинок та земельну ділянку - право власностіна земельнуділянку,на якійрозташований будинок(часткуу власностіна якіймала спадкодавець)може виникнутилише одночасноіз підтвердженнямправа власностіна частинуцього будинку.

Таким чином, позивач передчаснозаявив вимогипро визнанняза нимправа власності наземельну ділянку, тому саме з цих підстав в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Доводи скаржника про те, що будинок має суттєві технічні недоліки автоматично не припиняє його існування, як об`єкту цивільного права.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.п.3,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. (ч. 4 ст. 376 ЦПК України)

Враховуючи вищенаведені висновки апеляційного суду, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль