Ухвала

від 26.12.2023 по справі 320/44646/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 грудня 2023 року м. Київ № 320/44646/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 10.05.2023 № 67529568.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.10.2014 у справі № 359/8902/14-д, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-47цс16, об?єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були визнані будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,11 га кадастровий номер 3220888001:01:011:0401 для його обслуговування.

15.05.2019 рішенням Бориспільського міськрайонного суду у справі № 359/671/17, залишеним в силі Київським апеляційним судом був здійснений поділ цього будинковолодіння із виділенням кожному із подружжя по його частині в натурі; визнане також право спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку без її поділу в натурі (на місцевості) - через створення перешкод для її поділу ОСОБА_2 )

01.04.2019 під час розгляду справи № 359/671/19 та із використанням факту оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,11 га кадастровий номер 3220888001:01:011:0401 на ім?я ОСОБА_2 ,останній ( ОСОБА_2 ) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив(продав) земельну ділянку громадянину ОСОБА_3 .

03.04.2019 ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки площею 0,11 га, із кадастровим номером 3220888001:01:011:0401 на дві окремі земельні ділянки: площею 0,0425 га, кадастровий 3220888001:01:011:0404,??площею 0,0675 га, кадастровий 3220888001:01:011:0405

Обидві виділені земельні ділянки були згодом відчужені ОСОБА_3 третій особі, декілька разів перепродувались іншим особам, останньою із яких є ТОВ «ОРЕНДА-СЕРВІС»(м.Харків).

Також 12.03.2021 рішенням Бориспільського міськрайонного суду у справі № 359/7624/19, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 26.10.2021, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,11 га з кадастровим номером 3220888001:01:011:040 був визнаний недійсним.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 07.03.2023 у справі № 359/2820/22, що набрало законної сили 18.04.2023, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено та вирішено скасувати рішення держреєстраторів про державну реєстрацію на земельну ділянку площею 0,11 га, з кадстровим номером 3220888001:01:011:0401 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та про перехід такого права на утворені внаслідок її поділу ОСОБА_3 дві земельні ділянки площею 0,0425 га і 0.0675 га із кадстровим номером 3220888001:01:011:0404 та з кадстровим номером 3220888001:01:011:0405.

У травні 2023 року позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни, яка 10.05.2023 прийняла рішення № 67529568 про відмову в проведенні визначених рішенням суду у справі № 359/2820/22 реєстраційних дій із тої підстави, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованим правами на нерухоме майно, а саме право власності, яке зареєстроване на підставі вищевказаного рішення є припиненим, оскільки відбувся перехід права власності до іншого суб?єкта.

Суд зазначає, що пред`явлений позов жодним чином не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку державного ресєтратора.

Спір за пред`явленим позовом має очевидний цивільно - правовий характер, оскільки виник з приводу правомірності набуття права власності на земельну ділянку 3220888001:01:011:0401, загальною площею 0,11 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка в подальшому не один раз перепродавалась та була розділена на дві окремі земельні ділянки.

Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач, пред`явивши адміністративний позов до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни у дійсності оспорює право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888001:01:011:0401.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на земельну ділянку фізичної особи, яке зареєстроване, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора прав на нерухоме майно, а стосується захисту його приватних інтересів.

За правилами абз. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності державного реєстратора, а також захисту прав чи інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 826/631/15, постанові Верховного Суду від 31.10.2019 № 817/1800/16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст. 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни про про визнання протиправним та скасування рішення.

2.Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Головенко О.Д.