Ухвала

від 19.12.2023 по справі 761/46443/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46443/23

Провадження № 2-а/761/795/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Аббасова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначає, що 05.10.2023 мешканці кооперативу звернулись до голови правління ЖБК «Ювілейний» в порядку ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян». Разом з цим на день звернення до суду відповіді на вказане звернення позивач не отримав, а тому посилаючись на норми Закону України «Про звернення громадян» просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , позов подано в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачає, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається із позову, відповідач не є суб`єктом владних повноважень, а спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням останнім норм Закону України «Про звернення громадян». Отже спір має приватноправовий характер.

За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи, що ініційований позивачем спір щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії має цивільно-правову природу, суд доходить висновку, що дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи приватноправовий характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює право позивача звернутись до відповідного суду із позовною заявою в порядку, визначеному ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 293-295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Аббасова