Рішення

від 21.12.2023 по справі 626/2533/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2533/23

Провадження № 2/626/494/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- приватний нотаріус Красногралського районного нотаріального округу Момот Світлана Володимирівна, про тлумачення заповіту ,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Красноград Харківської області померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,7909 га., посвідчується державним актом про право власності серія Р1 № 714764 від 23.05.2002 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322282500:03:000:000 . Позивачка є спадкоємицею за заповітом. У зв`язку з цим позивачка звернулася до приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельної ділянки площею 3,7909 га. 01.08.2023 року приватним нотаріусом Красногралського районного нотаріального округу Момот С.В., на заяву позивача було надано роз`яснення, що у заповіті від імені померлої ОСОБА_3 , посвідченого Миколаївською сільською радою Зачепилівського району Харківської області 11.10.2004 року за №39, зазначено спадкове майно у вигляді державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №714764, а не конкретну земельну ділянку. Крім того, спадкоємцем за законом є онук померлої - ОСОБА_2 , 1984 року народження, за правом представлення, так як його батько- син померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був постійно зареєстрований та проживав за однією адресою із спадкодавицею та протягом 6-ти місячного строку не заявив про відмову від прийняття спадщини. У зв`язку з чим позивачці роз`яснено, що вона може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у спадщині або, в разі відсутності домовленості між спадкоємцями, звернутися до суду з метою тлумачення заповіту. У зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо тлумачення заповіту, позивач вимушений звернутись з відповідним позовом до суду.

Сторони в судове засідання не прибули, від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява, в якій вона позов ОСОБА_1 про тлумачення заповіту підтримала та просила його задовільнити, слухання справи проводити без неї та позивачки, проти винесння заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Красноград Харківської області померла мати позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 травня 2023 року серії НОМЕР_1 виданим Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,7909 га., що посвідчується державним актом про право власності серія Р1 № 714764 від 23.05.2002 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно заповіту, посвідченого 11.10.2004 року секретарем Миколаївської сільської ради Зачепилівської сільської ради Харківської області , ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю серія Р1№714764 виданий 23.05.2002 року Позивачка є спадкоємцем померлої матері за заповітом.

З листа приватного нотаріуса Красногралського районного нотаріального округу Момот С.В. від 01.08.2023 року, вбачається, що у заповіті ОСОБА_3 , посвідченого Миколаївською сільською радою Зачепилівського району Харківської області 11.10.2004 року за №39, зазначено спадкове майно у вигляді державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №714764, а не конкретну земельну ділянку. Крім того, спадкоємцем за законом є онук померлої - ОСОБА_2 , 1984 року народження, за правом представлення, так як його батько- син померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був постійно зареєстрований та проживав за однією адресою із спадкодавицею та протягом 6-ти місячного строку не заявив про відмову від прийняття спадщини.

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Положенням ст. 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Ч. 2 ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просив розтлумачити заповіт вчинений ОСОБА_3 11.10.2004 року, посвідчений секретарем Миколаївською сільською радою Зачепилівського району Харківської області, згідно якого ОСОБА_3 , заповіла доньці - позивачу, належний їй державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1№714764 розміром 3,7909 га від 23.05.2023 року, який розташований на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району. Даний заповіт не змінений і не відмений, на момент смерті ОСОБА_3 , даний заповіт був чинним.

Особливості тлумачення заповіту викладені у ст. 1256 ЦК України, відповідно до якої, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України. Відповідно до положень ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/7730/16-ц). Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт.

Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №335/9398/16-ц).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для тлумачення заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_3 11.10.2004 року, та посвідченого секретарем Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, оскільки зміст заповіту як одностороннього правочину, який становить волю заповідача є не цілком зрозумілим, логічним, послідовним та таким, що містить нечітке формулювання, оскільки заповідається не земельна ділянка, а державний акт який дає право на земельну ділянку, тобто дане формулювання вказує на прогалини у реалізації волі заповідача щодо долі спадщини, що, відповідно, дає суду підстави вважати про необхідність тлумачення даного правочину, зокрема у судовому порядку, зміст якого не містить чітке виявлення волі заповідача щодо належного йому майна.

Земельна ділянка належить заповідачу на підставі вищезазначеного державного акту про право право власності на земельну ділянку серія Р1 №714764, площею 3,7909 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6322282500:03:000:0005. Вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує волю спадкодавця щодо спадкування саме цього майна позивачем, тому відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ст. 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно ст. 1217 цього ж кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, а за ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно ст. 1222 ЦКУ спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суд змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1233, 1235, 1236, 1254, 1256, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті, вчиненому ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому секретарем Миколаївської сільської ради Зачепилівського району 11.10.2004 року, зареєстрованому в реєстрі за № 29, виявленням її волі є розпорядження, згідно якого ОСОБА_3 , заповіла земельну ділянку площею 3,7909 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322282500:03:000:000, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р1 №714764, розташованої в межах Миколаївської сільської ради Красноградського (колишнього Зачепилівського) району Харківської області - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя І.Г.Рибальченко