Вирок

від 28.12.2023 по справі 503/1422/23

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/1422/23

Провадження № 1-кп/503/69/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима судове провадження за кримінальним провадженням внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023161180000633 від 29.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с. Ольгопіль Чечельницького району Вінницької області, громадянки України, українки, не працюючої, з базовою середньою освітою, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.4 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілий ТОВ «Крижопільський сироробний завод», представник потерпілого ОСОБА_6 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник адвокат ОСОБА_7 ,

встановив:

28.06.2023 близько 13 години, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2023 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року, та в подальшому неодноразово продовженим Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 15.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 та № 254/2023 від 01.05.2023, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем свого поважання за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що на території колишнього молокозаводу, яка належить ТОВ «Крижопільський сироробний завод» за адресою: вул. Франца Карпінського, 76, м. Кодима, Кодимської ТГ, Подільського району Одеської області, є приміщення виробничого корпусу колишнього молокозаводу, збудоване із цегли, виносила злочинний умисел спрямований на таємне викрадення зазначеної цегли.

З метою реалізації свого злочинного наміру в той же день та час ОСОБА_3 , прийшла до виробничого корпусу ТОВ «Крижопільський сироробний завод», який розташований за адресою: вул. Франца Карпінського, 76, м. Кодима, Подільського району Одеської області, де з урахуванням сприятливої обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, з метою викрадення вищезазначеного майна, яке належить ТОВ «Крижопільський сироробний завод», підійшла до виробничого корпусу, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, таємно, умисно за допомогою заздалегідь заготовленої сокири та металевих ломиків демонтувала 157 (сто п`ятдесят сім) будівельних цеглин червоного кольору, які були у використанні, загальною вартістю 471 (чотириста сімдесят одна) грн.

Однак, не змогла розпорядитись зазначеною цеглою, так як була викрита місцевим мешканцем та припинила протиправні дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від її волі.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні вище викладеного кримінального правопорушення зазначивши, що розкаюється у вчиненому і висловила запевнення, що в подальшому таких дій не вчинить. Просила суворо не карати. Також відзначила, що демонтовану цеглу мала намір використати для будівництва в кімнаті свого будинку перестінку, бо має трьох дітей різної статі, але сусід, який викрив її дії висловив їй своє обурення ними та викликав на місце події поліцію. Крім того, на уточнюючі запитання суду відзначила, що інструменти ломи і сокири, які були використані нею як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, належать їй та були взяті нею з дому, демонтовану нею цеглу забрала поліція та одночасно не змогла пояснити яким чином нею було усунуто заподіяну шкоду потерпілому, як зазначену у змісті обвинувального акту обставину, яка пом`якшує її покарання.

Представник потерпілого ТОВ «Крижопільський сироробний завод» в судове засідання не з`явився,про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений у відповідності до вимог ч.1, 6 ст. 135 та ч.1 ст. 136 КПК України і Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, про що свідчить довідка про доставку 12.12.2023 року повідомлення у додаток «Viber» представнику потерпілого ОСОБА_6 (а.п.58). При цьому, пункт 2 ч.3 ст. 56 КПК України відносить участь потерпілого у судовому провадженні до його прав, а не його обов`язку.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення підтверджується встановленими судом обставинами на підставі сукупності належних і допустимих доказів, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:

- показами обвинуваченої ОСОБА_3 наданими нею в ході її допиту під час судового розгляду, які фактично зводились до підтвердження вище наведених фактичних обставин кримінального провадження, при цьому не містили обставин які б суперечили їм або спростовували їх;

- висновком експерта від 07.07.2023 року № СЕ-19/116-23/11119-ТВ з ілюстративною таблицею, за проведеною судовою товарознавчою експертизою, згідно висновку якого ринкова вартість однієї червоної цегли розмірами 250х120х65 мм, за цінами вторинного ринку України, могла становити 3,00 грн.

Судом обвинуваченій було додаткового роз`яснено положення ч.3 ст. 23 та пункту 1 ч.4 ст. 42 КПК України щодо можливості реалізації права на допит свідків обвинувачення і допиту свідків захисту, але сторона захисту даним процесуальним правом не скористалася.

Отримавши і дослідивши вище зазначенні показання обвинуваченої ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, висновок експерта, а також враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у кримінальному провадженні, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього.

Учасникам судового провадження судом було роз`яснено, що згідно ч.2 ст. 394 КПК України вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України. З чим учасники погодились і проти чого також не заперечували.

Суд визнає зазначене вище формулювання обвинувачення доведеним, а дії обвинуваченої ОСОБА_3 , з врахуванням абзаців 1-2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року № 10, кваліфікує за ст. 15 ч.3, 185 ч.4 КК України, як незакінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинений в умовах воєнного стану.

Діючи у відповідності до вимог ст.337КПК України суд, з урахування показань наданих обвинуваченою під час судового розгляду, вважає доведеною вину ОСОБА_3 відповідно до висунутого їй обвинувачення, а тому остання повинна нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.4 КК України.

Обставинами,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченої та зазначені у змістіобвинувального акту,суд визнаєщире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас, згідно положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 та висновків викладених в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 556/588/18 (провадження № 51-569км19) суд при ухваленні вироку не обмежений оцінкою наявності або відсутності обставин, що обтяжують або пом`якшують покарання, яка наведена у змісті обвинувального акту, а тому «Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».

З огляду на спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення шляхом демонтажу будівельних цеглин, то «усунення завданої шкоди», як обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, мало полягати у «відновленні демонтованої кладки будівельної цегли».

Однак, з показів обвинуваченої ОСОБА_3 , наданих нею під час її допиту в судовому засіданні, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що у дійсності обвинуваченою було відновлено згадану вище кладку, а сама обвинувачена не змогла пояснити в чому саме полягає усунення нею завданої шкоди. Тому суд, у відповідності до своїх дискреційних повноважень, вважає необхідним не визнавати зазначене у змісті обвинувального акту «усунення завданої шкоди» обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки судом невстановлене самого його існування у дійсності.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлені.

Відповідно до наявних у суду відомостей, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується задовільно, не працевлаштована, але виконує роботи за наймам, на теперішній час має на своєму утриманні трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею, у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше в силу ст. 89 КК України не судима.

Аналіз інформації про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої з досудової доповіді органу з питань пробації, вказує на те, що ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінені як середні, у зв`язку з чим беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію теперішнього правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: проведення індивідуально-профілактичної роботи, участь у соціально-виховних заходах, здійснення нагляду за її поведінкою. Заходи роботи з ОСОБА_3 повинні бути спрямовані на формування критичного та раціонального мислення, навичок рефлексії, а також сприяння розвитку співпраці та соціально прийнятних норм поведінки. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушниці від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає доцільним покладення на неї обов`язків відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого діяння кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України є тяжким злочином, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а саме припинення протиправного діяння внаслідок його виявлення місцевим мешканцем, у зв`язкуз чимприходить довисновку,що ОСОБА_3 слід призначити міру безальтернативного покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції ч.4 ст. 185 Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням обмеження строку покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 68 КК України, яке є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченої ОСОБА_3 так і для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України суд не знаходить.

При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної та інші обставини справи, зокрема задовільну характеристику за місцем проживання, наявність у неї трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею, та висновки висловлені органом з питань пробації у досудовій доповіді про особу обвинуваченої, а також положення абзацу другого пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, то суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе прийняти рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченої під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувався, а до набрання вироком законної сили суд не вбачає ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та як наслідок необхідності в обранні запобіжного заходу до обвинуваченої з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та звільнення останньої від відбування покарання, а також поведінку обвинуваченої пов`язану із виконанням нею процесуальних обов`язків під час судового провадження.

Арешт із забороною користування та розпорядження накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2023року намайно речові докази,а саме два металеві ломи довжиною 85 см та 83 см; дві металеві сокири із дерев`яним руків`ям довжиною 35 см та 25 см; цеглу в загальній кількості 157 штук, яка була у використанні, згідно положень ч.4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Речові докази, а саме:

- два металеві ломи довжиною 85 см та 83 см, дві металеві сокири із дерев`яним руків`ям довжиною 35 см та 25 см, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області (порядковий № 460 у книзі обліку № 1054), згідно положень пункту 1 ч.9 ст. 100 КПК України, підлягають конфіскації;

- цеглу в загальній кількості 157 штук, яка була у використанні, що була предметом кримінального правопорушення та зберігається на території внутрішнього двору ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, згідно положень пункту 5 ч.9 ст. 100 КПК України, підлягає поверненню її власнику потерпілому ТОВ «Крижопільський сироробний завод».

Процесуальні витрати в сумі 717 грн, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи, згідно положень ст. 118, 124 ч.2, 126 ч.1 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Керуючись ст. 369-374, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.3, 185 ч.4 КК України,та призначитиїй покаранняу видіпозбавлення воліна строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 відвідбування призначеногопокарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік і 3 (три) місяці не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї, у відповідності дост. 76 КК України, обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт майна із забороною користування та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2023 року на два металеві ломи довжиною 85 см та 83 см; дві металеві сокири із дерев`яним руків`ям довжиною 35 см та 25 см; цеглу в загальній кількості 157 штук, яка була у використанні.

Речові докази, після набрання вироком законної сили, а саме:

- два металеві ломи довжиною 85 см та 83 см, дві металеві сокири із дерев`яним руків`ям довжиною 35 см та 25 см, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області конфіскувати;

- цеглу в загальній кількості 157 штук, яка була у використанні та зберігається на території внутрішнього двору ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області повернути її власнику потерпілому ТОВ «Крижопільський сироробний завод».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи від 07.07.2023 року № СЕ-19/116-23/11119-ТВ, в сумі 717 грн.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який ухвалив його Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1